Рішення

від 31.03.2021 по справі 160/11324/20

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 р. № 160/11324/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоентерпрайз" про застосування заходів реагування,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд застосувати заходи реагування, шляхом зупинення діяльності зарядної станції для автомобілів Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоентерпрайз" (код ЄДРПОУ 39046168, вул. Академіка Павлова, буд.271 А, оф.2, м. Харків, 61054), розташованої біля буд. 2 Д вул. Козакова, м. Дніпро до повного усунення порушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зі сторони відповідача існують не усунуті порушення санітарного законодавства, що підтверджується протоколами проведення вимірів рівнів шуму № 1/1 та № 1/2 від 26 травня 2020 року. Так, при роботі устаткування електрозаправної станції автомобілів Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоентерпрайз" перевищує допустимі санітарні норми згідно ДСН № 463 від 22.02.219 "Державні стандартні норми допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови" (для денного часу) на частотах 1000Гц на 2 дБа, 4000 Гц на 5 дБа, за еквівалентним рівнем на 2 дБа відповідно, також на частотах 1000Гц на 3 дБа, 2000 Гц на 2 дБа, 4000 Гц на 9 дБа та 8000 Гц на 4 дБа за еквівалентним рівнем на 6 дБа відповідно. Враховуючи, що дані показники перевищують гранично-допустимі значення, позивач вважає, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоентерпрайз" створює загрозу для життя і здоров`я людей та навколишнього середовища, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.11.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 25.01.2021 розгляд даної справи призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд даної справи за відсутності представника відповідача. Також, надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що підставою для звернення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області із позовом до суду стало перевищення допустимих санітарних норм згідно ДСН № 463 від 22.02.219 "Державні стандартні норми допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови" при роботі установленої електрозаправної станції автомобілів, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоентерпрайз" за адресою: м. Дніпро, вул. Козакова, 2Д. Проте, Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоентерпрайз" не належить електрозаправна станція автомобілів, що розташована біля входу в бізнес центр "Континент" за адресою: м. Дніпро, вул. Козакова, 2Д. У зв`язку із чим, просив відмовити у задоволенні позову.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області проведено вимірі рівнів шуму у житловому будинку в м. Дніпро по вул. Казакова, буд. 1а, кв. 46 (5 поверх).

За результатами вимірів позивачем складено протокол проведення вимірів рівнів шуму № 1/1 від 26 травня 2020 року та № 1/2 від 26 травня 2020 року.

Із вищевказаних протоколів вбачається, що при роботі устаткування електрозаправної станції автомобілів Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоентерпрайз", що розташована біля входу в бізнес центр "Континент" за адресою: м. Дніпро, вул. Козакова, 2Д перевищено допустимі санітарні норми згідно ДСН № 463 від 22.02.219 "Державні стандартні норми допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови" (для денного часу) на частотах 1000Гц на 2 дБа, 4000 Гц на 5 дБа, за еквівалентним рівнем на 2 дБа відповідно, також на частотах 1000Гц на 3 дБа, 2000 Гц на 2 дБа, 4000 Гц на 9 дБа та 8000 Гц на 4 дБа за еквівалентним рівнем на 6 дБа відповідно.

Враховуючи, що дані показники перевищують гранично-допустимі значення, позивач вважає, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоентерпрайз" створює загрозу для життя і здоров`я людей та навколишнього середовища, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" № 4004-ХІІ від 24/02/1994 регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов`язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", санітарне та епідемічне благополуччя населення - це стан здоров`я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами.

Шкідливий вплив на здоров`я людини - вплив факторів середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров`ю, життю або працездатності людини чи здоров`ю майбутніх поколінь.

Безпечні умови для людини - стан середовища життєдіяльності, при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм. У процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов`язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища.

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм.

Частинами 1, 2 статті 24 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" встановлено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров`я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов`язані:

- здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами;

- забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами;

- вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об`єкти): 1) жилих будинків і прибудинкових територіях; 2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури; 3) готелів і гуртожитків; 4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу; 5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.

Шум на захищених об`єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.

У відповідності до частини 8 статті 24 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.

Згідно зі статтею 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства: а) обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об`єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм; б) обмеження, тимчасова заборона або припинення будівництва, реконструкції та розширення об`єктів у разі відступу від затвердженого проекту; в) тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації хімічних речовин, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров`я людей; г) обмеження, зупинення або заборона викидів (скидів) забруднюючих речовин за умови порушення санітарних норм; д) зупинення або припинення інвестиційної діяльності у випадках, встановлених законодавством; е) внесення власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, зазначених у абзаці шостому частини першої статті 7 цього Закону; є) вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров`я хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється законодавством.

Так, суд зазначає, що підставою для звернення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області із позовом до суду стало перевищення допустимих санітарих норм згідно ДСН № 463 від 22.02.219 "Державні стандартні норми допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови" при роботі установленої електрозаправної станції автомобілів, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоентерпрайз" за адресою: м. Дніпро, вул. Козакова, 2Д.

Поряд із тим, із матеріалів справи встановлено, що податковою адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоентерпрайз" є вулиця Академіка Павлова, 271-а, офіс 2, Київський район, Харківська область, місто Харків, Україна, 61054, що підтверджується листом Головного управління ДПС у Харківській області від 04.02.2021 № 1538/5/20-40-20-04-04.

Крім того, як вбачається із листа Дніпровської міської ради від 19.02.2021 № 6/11-85, відповідно до рішення міської ради від 21.12.2016 № 38/17 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпро" Комунальне підприємство "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради є балансоутворювачем майданчиків для паркування транспортних засобів, на яке покладено обов`язки щодо належного обладнання, утримання та своєчасного ремонту майданчиків для паркування власними силами або залучених до цього операторів.

У Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, затвердженому рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 № 587, значиться службова парковка по вул. Казакова, 2 Д.

Судом встановлено, що 20.11.2017 між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Будсервіс" укладено договір про організацію та експлуатацію службової парковки № 182СП.

Відповідно до пункту 1.1. вищевказаного договору від 20.11.2017 Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Будсервіс" надано у користування за плату службову парковку, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Казакова, 2 Д.

Актом від 01.01.2018 службову парковку, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Казакова, 2 Д Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Будсервіс" введено в експлуатацію.

Крім того, відповідно до листа Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради від 01.07.2020 № 9/9-113 Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Будсервіс" надано згоду на встановлення на двох парко-місцях обладнання для підзарядки електромобілів на службовій паркові за адресою: вул. Казакова, 2Д згідно узгодженої схеми організації дорожнього руху.

Таким чином, із наявних матеріалів справи судом встановлено, що відповідачу по справі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоентерпрайз" не належить електрозаправна станція автомобілів, що розташована біля входу в бізнес центр "Континент" за адресою: м. Дніпро, вул. Козакова, 2Д.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно абзацу 2 підпункту 5.4 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Абзацом 3 підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп/2010 визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм. встановлюваних такими обмеженнями.

Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005).

Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі "Звежинський проти Польщі", в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

З огляду на викладене та те, що позивачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено порушення санітарного законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоентерпрайз", суд приходить до висновку, що позов Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що станом на час вирішення справи відповідачем усунуто порушення, наявність яких слугувала підставою для звернення до суду з даним позовом, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоентерпрайз" про застосування заходів реагування - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова