Постанова

від 31.03.2021 по справі 709/787/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Черкаси

справа № 709/787/20, провадження № 22-ц/821/534/21 категорія 302090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Єльцова В.О., Нерушак Л.В.

секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи :

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: ОСОБА_2

відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство Нива

представник відповідача: ОСОБА_3

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива про розірвання договору оренди землі, у складі: головуючого судді Левченка В.В., виготовлення повного тексту не вказано.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПСП Нива про розірвання договору оренди землі.

Позов мотивовано тим, що 01.09.2013 року між позивачем та ПСП Нива`укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Лукашівської сільської ради, загальною площею 2,6631 га.

27 лютого 2019 року було укладено Додаткову угоду про зміни і доповнення до Договору оренди землі від 01.09.2013 року, яка є невід`ємним додатком договору і набирає чинності після підписання її сторонами.

Договором оренди землі від 01.09.2013 року визначено, що орендна плата вноситься у формі та розмірі 4% від вартості оцінки земельного паю, виплата проводяться у формі за бажанням орендодавця.

Додатковою угодою від 27.02.2019 року до Договору оренди землі встановлено, що орендна плата з 01 січня 2019 року нараховується орендарем у грошовій формі в розмірі 10668,00 грн. в рік та виплачується у термін до 31 грудня кожного року.

Позивачка стверджує, що відповідачем не виконуються умови договору від 01 вересня 2013 року в частині виплати орендної плати, а саме не відбувається вчасно та в повному обсязі виплата орендної плати з 2013 року, що свідчить про систематичне не виконання умов договору оренди землі, та є підставою для розірвання Договору.

В зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просила суд розірвати Договір оренди землі площею 2,6631 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0897, укладений 01 вересня 2013 року між ПСП Нива та ОСОБА_1 , із змінами, внесеними Додатковою угодою від 27.02.2019 року про зміни і доповнення до договору оренди землі від 01.09.2013 року. Вирішити питання про судовий збір та стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати, пов`язані з наданням їй професійної правничої допомоги адвоката.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим що, що при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати позивачка повинна була використовувати грошову оцінку орендованої земельної ділянки, натомість представник позивача використав інформацію податкової служби про розмір доходу, сплаченого ПСП Нива на користь позивачки кожного конкретного року.

Суд не прийняв до уваги розрахунок представника позивача та прийшов до висновку, що належних доказів не виплати орендної плати в повному обсязі за 2016-2019 роки позивачем суду не надано, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та розірвання договору оренди землі у зв`язку із систематичним невиконанням умов договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення вимог норм ЦПК України не дослідив розмір орендної плати, не з`ясував розмір орендної плати у відповідача, не спростував розмір орендної плати, який вказав позивач, у тому числі із посиланням на лист ГУ ДПС у Черкаській області від 19 листопада 2020 року № 28369/10/23-00-04-2110, не спростував стан заборгованості по орендній платі за землю.

Суд відмовив у витребуванні у відповідача бухгалтерської проводки картки рахунку № НОМЕР_1 щодо позивача про стан розрахунку за договором оренди землі. Згідно додаткової угоди орендна плата з 01.01.2019 нараховується у твердій грошовій сумі 10668,00 грн. за рік та не залежить від нормативної грошової оцінки землі. Заборгованість відповідача стосується 4-х земельних паїв. Аналогічні спори у справах №№709/591/18, 183/262/17, 616/871/15-ц ВС розглянув на користь позивачів.

Вважає, що нормативно грошова оцінка є лише складовою при обрахунку орендної плати, а тому саме орендна плата є об`єктом дослідження під час судового розгляд, а не нормативно грошова оцінка.

Зазначає, що фактично відповідач підтвердив правильність розміру орендної плати, в тому числі подавши звітність до податкового органу, а суд поставив під сумнів правильність визначеної, у тому числі відповідачем, розміру орендної плати та правильність відображення в податковій звітності за формою 1-ДФ.

Стверджує, що суду було відомо про існування інших справ з приводу розірвання договорів оренди землі із відповідачем, предметом яких є інші належні позивачці земельні ділянки.

Крім того, позивачем було подано клопотання про витребування доказів у відповідача, у тому числі бухгалтерської проводки картки рахунку № НОМЕР_1 по ОСОБА_1 стан розрахунку за договором оренди землі, в якій відображається розмір орендної плати за договором оренди; стан розрахунку за договором оренди; заборгованість/переплата за договором оренди. Проте, ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області відмовлено у витребуванні вказаного документу.

Скаржник вважає, що оскільки нарахування орендної плати відповідачем здійснюється однією сумою, а виплата орендної плати - без ідентифікації договору оренди землі (земельного паю), орендна плата по договорах є однаковою, заборгованість по орендній платі відповідача перед позивачем є пропорційна до кількості договорів та становить за 2016 рік - 1202,34 грн., за 2017 рік - 1280,30 грн., за 2018 рік - 319,50 грн., за 2019 рік - 744,75 грн.

Крім того, застосування норм права з аналогічних правовідносин викладені у судових рішеннях Верховного Суду, яким достроково розривалися договори оренди землі. Аналогічні спори у справах № 709/591/18, 709/590/18, 183/262/17, 616/871/15-ц ВС розглянув на користь позивачів.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до відхилення.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.09.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі, за яким позивач передала в оренду відповідачу земельну ділянку площею 2,6631 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0897, розташовану в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, строком на 20 років (а.с. 9-11).

27 лютого 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду про зміни і доповнення до договору оренди землі від 01.09.20132 року, згідно якого, а саме п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4% від вартості оцінки земельного паю, виплати проводяться у формі за бажанням орендодавцем. Згідно з умов додаткової угоди орендна плата з 01.01.2019 року нараховується орендарем у грошовій формі в розмірі 10668,00 грн. в рік та виплачується у термін до 31 грудня кожного року (а.с. 12).

03 квітня 2020 року позивач направила листа на адресу ПСП Нива , відповідно до змісту якого позивач просила надати завірені копії первинних документів за період з 01.09.2013 року по 31.12.2019 року щодо отримання нею орендної плати (а.с. 14).

13 квітня 2020 року відповідач у листі повідомив позивачку про неможливість надання запитуваних документів через їх значний об`єм та запропонував позивачу до бухгалтерії для складання акту звірки (а.с. 15).

Звертаючись із позовом ОСОБА_1 вказувала, що відповідач систематично не в повній мірі сплачує орендну плату за договором, тому є підстави для розірвання договору оренди землі відповідно до статті 141 ЗК України.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до статті 1 ЗУ Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 21, 22 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі, визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Статтею 22 Закону в редакції, чинній на час укладення додаткової угоди до Договору оренди землі, встановлено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

За правилами частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі статтями 24-25 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (несплата в повному розмірі).

Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Таку правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 12 лютого 2012 року у справі № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16 та підтримано об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Апелянт вказує, що відповідач з 2016 року не сплачує у повному розмірі орендну плату та за її розрахунками заборгованість відповідача перед позивачем становить: за 2016 рік - 1202,34 грн., за 2017 рік - 1280,3 грн., за 2018 рік - 319,5 грн., за 2019 рік - 744,75 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить чотири земельні ділянки, які перебувають в оренді відповідача ПСП Нива . В поясненнях представник відповідача зазначив, що орендна плата виплачувалась позивачу за всі орендовані земельні ділянки ОСОБА_1 разом.

На виконання вимог ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2020 року відповідачем надано посвідчені копії документів щодо розрахунків з позивачем за оренду землі (а.с. 58-114).

Згідно із наданими документами ПСП Нива сплатило ОСОБА_1 орендну плату у 2017 році - 20800 грн.; у 2018 році - 14200 грн.; у 2019 році - 29950 грн.

Документи про сплату позивачці коштів в загальній сумі 13 700 гривень , а саме кошти в сумі 2700 грн. (а.с. 87), в сумі 2300 грн. (а.с. 97), в сумі 2200 грн. (а.с. 98), та в сумі 6500 грн. (а.с. 112) не містять інформацію про дату сплати та їх призначення, тому не можуть бути враховані судом як оплата орендної плати за конкретний рік.

Представник відповідача в письмових поясненнях (а.с. 126-129) заперечував, що розмір заборгованості зі сплати орендної плати за 2019 рік визначено Актом звірки розрахунків по виплаті орендної плати земельного та майнового паю станом на 15 січня 2020 року у сумі 2979 грн., оскільки вказаний акт не підписано однією зі сторін, тому він є недійсним (а.с. 130).

Крім того, вказана у Акті інформація суперечить даним ГУ ДПС у Черкаській області, згідно з якими у 2019 році ПСП Нива сплатило на користь ОСОБА_1 орендну плату в сумі 42818 грн., з них утримано податок - 7707,24 грн., що значно перевищує розмір орендної плати визначений сторонами в Додатковій угоді від 27 лютого 2019 року (а.с. 131).

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутня інформація щодо розміру орендної плати за іншими договорами оренди між сторонами, та твердження представника відповідача, що орендна плата виплачується позивачу за всіма договорами оренди земельних ділянок, суд позбавлений можливості встановити наявність порушеного права позивача щодо несплати у повному розмірі орендної плати саме за Договором оренди землі від 01 вересня 2013 року.

Отже, судом першої інстанції вірно визначено, що позивачем не надано належних доказів систематичного порушення відповідачем договору оренди землі від 01.09.2013 року щодо сплати орендної плати, наявності заборгованості зі сплати орендної плати та її розміру, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Твердження апелянта про те, що суд не дослідив розмір орендної плати, не з`ясував його розмір та не спростував розмір орендної плати вказаний позивачем з посиланням на лист ГУ ДСП у Черкаській області, який фактично відповідачем підтверджений шляхом подання звітності, є безпідставними, оскільки дані викладені у вищевказаному листі стосуються виплат за всіма договорами оренди, лізінгу, суборенди, які укладені між позивачкою та відповідачем, а не договору оренди землі про розірвання якого заявлена вимога у даній справі. А виходячи із даних акту звірки (а.с. 130), крім земельних паїв відповідач користується також майновим паєм позивачки вартістю 14 600 гривень.

В апеляційній скарзі скаржник вказує про те, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування бухгалтерської проводки картки рахунку № НОМЕР_1 по ОСОБА_1 стан рахунку за договором оренди землі, однак, в суді апеляційної інстанції такого клопотання не заявляв.

Доводи скаржника про те, що аналогічний спір у справі №709/591/18 ВС розглянув на користь позивача апеляційний суд відхиляє, адже у вказаній справі наявність систематичної несплати орендної плати підтверджувалася наданими доказами, на відміну від даної справи, яка переглядається в апеляційному порядку.

Також посилання скаржника на висновки ВС у справах №№183/262/17 та 616/871/15-ц апеляційний суд відхиляє, адже в будь-якому випадку для констатації наявності фактичних підстав для розірвання договору оренди землі необхідно встановити дійсний розмір орендної плати, фактично отриману орендодавцем від орендаря суму орендної плати та різницю між вказаними величинами, що за обставин цієї справи не є можливим, адже позивачем не підтверджено доказами дійсний розмір орендної плати, яка має сплачуватися по договору.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Інших доводів в обґрунтування апеляційних вимог, які б свідчили про помилковість висновків суду в цій справі, скаржником не представлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

А тому доводи апелянта суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива про розірвання договору оренди землі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 31 березня 2021 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді В.О. Єльцов

Л.В. Нерушак