Рішення

від 22.03.2021 по справі 404/4089/20

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/4089/20

Номер провадження 2/404/1083/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Тригубенко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького про поновлення на посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ :

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького про поновлення на посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати (а.с. 2-7).

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 липня 2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с.23-26).

06 серпня 2020 року на виконання вимог ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 липня 2020 року про залишення позову без руху, позивачем подано уточнену позовну заяву до Комунального некомерційного підприємства Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького про поновлення на посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати (а.с.32-38), відповідно якої вона, просила: визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького № 689 від 15 червня 2020 про її звільнення; поновити її на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) отоларингологічного відділення Комунального некомерційного підприємства Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького з 30 березня 2020 року; стягнути з Комунального некомерційного підприємства Клінічна дитяча міська поліклініка міської ради міста Кропивницького на її користь середній заробіток за весь період затримки по день фактичного розрахунку, що на сьогодні складає 11 416 грн. 65 коп. та судові витрати по справі.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що позивач працює на посаді молодшої медичної сестри Комунальному некомерційному підприємстві Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького з 07 травня 2019 року, з 13 січня 2014 року по 07 травня 2019 року вона працювала на посаді молодшої медичної сестри отоларингологічного відділення Дитячої міської поліклініки № 1 м. Кіровоград, з 03 березня 2008 року по 13 січня 2014 року працювала на посаді молодшої медичної сестри отоларингологічного відділення Дитячої міської поліклініки № 1 м. Кіровоград.

Відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Сovid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі Сovid-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Сovid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який було продовжено до 22 червня 2020 року.

Враховуючи появу на території м. Кропивницького захворювань на гостру респіраторну хворобу Сovid-19, беручи до уваги, що позивач пенсіонерка та враховуючи вплив вірусу на осіб похилого віку, нею 30 березня 2020 року о 17.05, після звершення робочого дня, з урахування Закону України Про відпустки було подано на ім`я головного лікаря Комунальному некомерційному підприємстві Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 31 березня 2020 року на період дії карантину викликаного вірусом Ковід-19. Того ж дня нею було здійснено повідомлення до Урядового контактного центру, щодо надання їй відпустки без збереження заробітної плати на період карантину.

01 червня 2020 року нею було направлено лист до відповідача про можливість виходу на роботу до Комунального некомерційного підприємства Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького після завершення карантину з 23 червня 2020 року.

20 червня 2020 року позивач отримала засобами поштового зв`язку лист від Комунального некомерційного підприємства Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького № 689 від 15 червня 2020 року, згідно якого її повідомлено: що згідно наказу № 80-К від 06 квітня 2020 року 30 березня 2020 року звільнено із займаної посади молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) отоларингологічного відділення Комунального некомерційного підприємства Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького за п.4 ст.40 КЗпП України (за прогул без поважних причин).

З наказом про звільнення вона ознайомлена не була, копії трудової книжки надано не було.

30 березня 2020 року позивач відпрацювала повністю робочий день, що можуть підтвердити працівники лікарні.

Враховуючи зазначене, позивач не погоджується з наказом відповідача про звільнення з посади за п.4 ст. 40 КЗпП.

Зазначала, що Законом від 17 березня 2020 року № 530-ІХ у статтю 84 Кодексу законів про працю України та у частину третю статті 26 Закону України Про відпустки від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР внесено наступне: У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті . Крім того, позивач відповідачу наголошувала, що відпустка пенсіонерам за віком надається в обов`язковому порядку враховуючи вимоги статті 25 Закону України Про відпустки .

Заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати на період оголошення урядом України карантину на всій території України нею подано 30 березня 2020 року. 30 березня 2020 року вона відпрацювала повністю робочий день, взявши відпустку з 31 березня 2020 року.

У свою чергу роботодавець зобов`язаний був видати наказ (розпорядження) про надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати. Проте, лише 06 квітня 2020 року її звільняють з займаної посади з 30 березня 2020 року в день який вона перебувала на робочому місці повністю.

Зазначала, що наказ про звільнення їй не вручено та трудову книжку не повернуто, повністю розрахунок не здійснено, лише надано повідомлення від 15 червня 2020 року № 689 про звільнення з роботи, який нею було отримано 20 червня 2020 року.

В день звільнення відповідачем не була сплачена їй заробітна плата, письмово про виплати не було повідомлено, на день звернення до суду взагалі не повідомлено про повний розрахунок.

Вважає, що з відповідача на її користь підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати, компенсація за невикористану відпустку та середній заробіток за весь час затримки по день ухвалення судом рішення.

Згідно розрахункового листа за січень 2020 року заробітна плата склала 5699 грн. 39 коп., згідно розрахункового листа за лютий 2020 року заробітна плата склала 2000 грн. і борг 628 грн. 10 коп., всього 2628 грн. 10 коп., тобто в середньому 137 грн. 55 коп. в день.

Відповідно до норми тривалості робочого часу на 2020 рік у квітні 2020 року було 21, у травні 2020 року було 19 робочих дні, у червні 2020 року 20 робочих дні, у липні 2020 - 23 робочих дні.

Тому, з врахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та розміру середньоденного заробітку вважає що на її користь підлягає до стягнення сума середнього заробітку за період із 01 квітня 2020 року по 01 серпня 2020 року: 21*137,55=2,888,55 грн., 19*137,55=2613,45 грн., 20* 137,55=2751,00 грн., 23*137,55-3163,65 грн., в сумі 11 416,65 грн.

Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вказано, що на момент пред`явлення цього позову, не може надати точні відомості про середній заробіток на посаді, а тому розрахунок проведено на підставі фактично плаченої заробітної плати за січень, лютий 2020 року та на момент звернення до суду становить 11 416 грн. 65 коп.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 вересня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.55-57).

15 жовтня 2020 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого вказано, що 30 березня 2020 року після закінчення робочого дня до адміністрації Комунального некомерційного підприємства Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького звернулася молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця) отоларингологічного відділення ОСОБА_1 із заявою про надання їй відпустки без збереження заробітної плати з наступного дня (з 31 березня 2020 року) на період дії карантину. Завідувачем відділення ОСОБА_2 власноручно було накладено резолюцію: Заперечую .

Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася після закінчення робочого дня, у отоларингологічному відділенні працює лише одна молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця), яка відповідає за підтримання санітарного стану і в умовах карантину, відсутність її на робочому місці ставить під загрозу зараження вірусом Сovid-19 значної кількості населення, в тому числі дітей та унеможливлює дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів, виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Сovid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , головним лікарем було особисто повідомлено ОСОБА_1 про неможливість, у зв`язку з виробничою необхідністю, надання відпустки з 31 березня 2020 року. Не дивлячись на те, що ОСОБА_1 було відомо про відмову в наданні їй відпустки, вона залишила свою заяву в приймальній. Вказана заява зареєстрована за вхідним № 313 від 30 березня 2020 року в журналі заяв.

31 березня 2020 року завідувач отоларингологічним відділенням ОСОБА_2 доповідною запискою поінформувала керівництво поліклініки (вх. № 292 від 31 березня 2020 року в журналі вхідної кореспонденції) про те, що ОСОБА_1 на роботу не з`явилась, ОСОБА_2 особисто двічі о 8.30 та 10.30 телефонувала ОСОБА_1 з метою встановлення причини її відсутності на роботі та наданні відповідних пояснень. У відповідь ОСОБА_1 повідомила, що на роботу вона не вийде, а заяву про надання відпуски вона залишила у приймальній.

31 березня 2020 року о 09 год. 10 хвилин комісією у складі: завідувача відділення Сташок Г.А., головної медичної сестри ОСОБА_3 , старшого інспектора з кадрів Давидової Н.В., голови профкому ОСОБА_4 було складено Акт № 1 про відсутність на робочому місці ОСОБА_1

31 березня 2020 року об 11 год. 50 хвилин комісією у складі: завідувача відділення Сташок Г.А., головної медичної сестри ОСОБА_3 , старшого інспектора з кадрів Давидової Н.В., голови профкому ОСОБА_4 було складено Акт № 2 про відсутність на робочому місці ОСОБА_1

31 березня 2020 року о 13 год. 20 хвилин комісією у складі: завідувача відділення Сташок Г.А., головної медичної сестри ОСОБА_3 , старшого інспектора з кадрів ОСОБА_5 , голови профкому ОСОБА_4 було складено Акт про відмову працівника писати пояснювальну записку, в якому зокрема зазначено: о 13 годині 20 хвилин з телефону завідувача відділення ОСОБА_2 ( № телефону НОМЕР_1 ) повторно зателефонували працівнику ОСОБА_1 за телефоном НОМЕР_2 , на гучному зв`язку у присутності вищевказаних співробітників з вимогою надати пояснювальну записку про причини відсутності на роботі. ОСОБА_1 відмовилася надати письмове пояснення так як вважає, що написання нею заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з карантином достатньо.

На підставі зібраних матеріалів, у відповідності до ст.43 КЗпП України, 31 березня 2020 року за вих. № 395 адміністрацією КНП КДМП МРМК до первинної профспілкової організації закладу було направлено подання про дачу згоди на розірвання трудового договору з молодшою медичною сестрою (санітаркою-прибиральницею) ОСОБА_1 за прогул (п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

01 квітня 2020 року на позачерговому засіданні профспілкового комітету КНП КДМП МРМК розглянуто подання на звільнення ОСОБА_1 . В протоколі засідання профкому зокрема зазначено, що на протязі дня неодноразово телефонували ОСОБА_1 завідувач відділенням ОСОБА_2 з вимогою надати пояснення про причини відсутності на роботі, а також голова ППО ОСОБА_4 , з метою запрошення її на засідання профспілкового комітету. В результаті ОСОБА_1 не з`явилася до закладу, надати письмове пояснення відмовилась, на засідання профспілкового комітету не з`явилася. Профспілковий комітет дав згоду на звільнення молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) отоларингічного відділення ОСОБА_1 за відсутність на роботі більше 3-х годин протягом робочого дня без поважних причин (п.4ч.1ст.40 КЗпП України). Про прийняте рішення поінформовано головного лікаря та надано протокол позачергового засідання від 01 квітня 2020 року.

Враховуючи роз`яснення викладені у листі Мінсоцполітики від 22 квітня 2019 р. № 82/0/22-19/133 про те, що днем звільнення має бути останній день роботи працівника, перед днем коли він вчинив прогул, за умови, що після його вчинення працівник більше не виходив на роботу, 06 квітня 2020 року КНП КДМП МРМК видано наказ № 80-К про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 47 КЗпП України про прийняте рішення ОСОБА_1 була у день звільнення в телефонному режимі поінформована старшим інспектором з кадрів ОСОБА_5 та їй запропоновано з`явитися до кадрового підрозділу для отримання копії наказу та трудової книжки. У відповідь ОСОБА_1 відмовилася від отримання копії наказу про звільнення та трудової книжки, так як вважає, що вона знаходиться у відпустці і рішення про звільнення буде оскаржувати до суду.

11 червня 2020 року поштовим відправленням надійшла заява ОСОБА_1 від 01 червня 2020 року (заява не підписана заявником) про те, що нею 30 березня 2020 року було подано до КНП КДМП МРМК заяву про відпустку без збереження заробітної плати з 31 березня 2020 року на період дії карантину, викликаного вірусом Сovid-19 та поінформувала про можливість виходу на роботу до КНП КДМП МРМК після завершення карантину з 23 червня 2020 року.

15 червня 2020 року за вих. № 689 за підписом в.о. головного лікаря Нікуліної Н.К. рекомендованим листом, який ОСОБА_1 отримала 16 червня 2020 року повідомлено, що 30 березня 2020 року вона була звільнена із займаної посади молодшої медичної сестри (санітарки прибиральниці) отоларингологічного відділення комунального некомерційного підприємства Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького згідно наказу № 80-к від 06 квітня 2020 року за п.4 ст.40 КЗпП України (за прогул без поважних причин), про що їй було повідомлено в телефонній розмові та рекомендованим листом.

Відповідно до довідки з бухгалтерії КНП КДМП МРМК на підставі наказу № 80-к від 06 квітня 2020 року ОСОБА_1 було зроблено розрахунок заробітної плати та переведено кошти на її картковий рахунок. Станом на 14 квітня 2020 року розрахунок здійснено повністю.

Вказано, що ОСОБА_1 усвідомлюючи, що рішення про надання їй відпустки без збереження заробітної плати з наступного дня (з 31 березня 2020 року) на період дії карантину не прийнято адміністрацією КНП КДМП МРМК , наказ про відпустку не видавався, вона з ним не ознайомлена, умисно була відсутня на робочому місці 31 березня 2020 р. на неодноразові звернення про надання пояснень та попередження не реагувала.

Розрахунок після звільнення отримала повністю та умисно з корисливих мотивів вводить в оману суд (а.с.64-67).

Позивач у судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином. Надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини спавши, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 03 березня 2008 року працює у Дитячій міській поліклініці № 1 на посаді молодшої медичної сестри отоларингологічного відділення.

13 січня 2014 року внесено у трудову книгу позивача запис про те, що молодшу медичну сестру отоларингологічного відділення вважати молодшою медичною сестрою (санітаркою-прибиральницею) отоларингологічного відділення.

07 травня 2019 року Дитяча міська поліклініка № 1 реорганізована шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького.

30 березня 2020 року позивач звернулася з письмовою заявою до головного лікаря Комунального некомерційного підприємства Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького, відповідно якої просила надати їй відпустку без збереження заробітної плати з 31 березня 2020 року на період дії карантину викликаного вірусом Ковід -19 (а.с.68).

Як вбачається з вказаної вище заяви, позивачу було відмовлено у наданні відпустки.

31 березня 2020 року завідувач отоларингологічним відділенням ОСОБА_2 доповідною запискою поінформувала керівництво поліклініки (вх. № 292 від 31 березня 2020 року в журналі вхідної кореспонденції) про те, що позивач ОСОБА_1 на роботу не з`явилась, ОСОБА_2 особисто двічі о 8.30 та 10.30 телефонувала позивачу з метою встановлення причини її відсутності на роботі та наданні відповідних пояснень. У відповідь ОСОБА_1 повідомила, що на роботу вона не вийде, а заяву про надання відпуски вона залишила у приймальній (а.с.69).

31 березня 2020 року завідувачем отоларингологічного відділення ОСОБА_2 , головною медичною сестрою ОСОБА_3 , старшим інспектором з кадрів ОСОБА_5 , головою профкому ОСОБА_4 складено акт № 1 Про відсутність на робочому місці , відповідно якого вказано, що 31 березня 2020 року молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця) отоларингологічного відділення ОСОБА_1 не з`явилась на роботу. Завідувач отоларингологічного відділення ОСОБА_2 зателефонувала їй о 810 для з`ясування причини її відсутності. В телефонній розмові ОСОБА_1 повідомила, що вона відмовляється виходити на роботу, так, як напередодні написала заяву про відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку з карантином, не чекаючи дозволу керівництва та видання відповідного наказу (а.с.70).

31 березня 2020 року завідувачем отоларингологічного відділення ОСОБА_2 , головною медичною сестрою ОСОБА_3 , старшим інспектором з кадрів Давидовою Наталією Володимирівною, головою профкому ОСОБА_4 складено акт № 2 Про відсутність на робочому місці , відповідно якого вказано, що станом на 1150 31 березня 2020 року молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця) отоларингологічного відділення ОСОБА_1 так і не з`явилася на роботу (а.с.71).

31 березня 2020 року о 13 год. 20 хв. завідувачем отоларингологічного відділення ОСОБА_2 , головною медичною сестрою ОСОБА_3 , старшим інспектором з кадрів Давидовою Наталією Володимирівною, головою профкому ОСОБА_4 складено акт, відповідно якого вказано, що о 1320 з телефону завідувача відділення ОСОБА_2 (№ телефону НОМЕР_1 ) повторно зателефонували працівнику ОСОБА_1 за (телефоном НОМЕР_2 , на гучному зв`язку) у присутності вищевказаних співробітників з вимогою надати пояснювальну записку про причини відсутності на роботі. ОСОБА_1 відмовилася надати письмове пояснення так як вважає, що написання нею заяви про надання відпустки без збереження заробітної у зв`язку з карантином - достатньо (а.с.72).

31 березня 2020 року головний лікар Комунального некомерційного підприємства Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького звернувся з поданням до голови ППО КНП КДМП МРМК , відповідно якого вказав, що 30 березня 2020 року до керівництва закладу звернулася молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця) ОСОБА_1 із заявою про надання їй відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з карантином. Враховуючи виробничу необхідність у наданні згоди на відпустку їй було відмовлено. 31 березня 2020 року надійшла доповідна записка завідувача отоларингологічного відділення Сташок Г.А. про те, що молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця) ОСОБА_1 відсутня на робочому місці, в телефонній розмові повідомила, що вона відмовляється виходити на роботу, так як вважає, що написання нею заяви про надання відпуски без збереження заробітної плати у зв`язку з карантином достатньо і на це вона має право. Факт відсутності на робочому місці зафіксовано актами. Просив згідно із статтею 43 КЗпП України, дати згоду на розірвання трудового договору з молодшою медичною сестрою (санітаркою-прибиральницею) ОСОБА_1 за прогул (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) (а.с.73).

Відповідно до протоколу позачергового засідання профспілкового комітету КНП КДМП МРМК від 01 квітня 2020 року, надано згоду на звільнення молодшої сестри (санітарки прибиральниці) отоларингологічного відділення ОСОБА_1 за відсутність на роботі більше 3-х годин протягом робочого дня без поважних причин (п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України) (а.с.74).

Головному лікарю КНП КДМП МРМК направлено повідомлення, відповідно якого повідомлено, що профспілковий комітет КНП КДМП МРМК розглянув 01 квітня 2020 року на своєму позачерговому засіданні подання головного лікаря від 31 березня 2020 року № 395 про надання попередньої згоди на звільнення молодшої сестри (санітарки прибиральниці) отоларингологічного відділення ОСОБА_1 за відсутність на роботі більше 3-х годин протягом робочого дня без поважних причин, що мало місце 31 березня 2020 року та прийняв рішення дати згоду на звільнення ОСОБА_1 , молодшої сестри (санітарки прибиральниці) отоларингологічного відділення ОСОБА_1 за відсутність на роботі більше 3-х годин протягом робочого дня без поважних причин (п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України) (а.с.75).

06 квітня 2020 року КНП КДМП МРМК видано наказ № 80-К про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 (а.с.76).

Відповідно до листа т.в.о. начальника Управління держпраці у Кіровоградській області від 14 квітня 2020 року, направленого на звернення позивача ОСОБА_1 від 30 березня 2020 року № БО-10445588 до Урядового контактного центру щодо ненадання їй відпустки без збереження заробітної плати на період карантину та роз`яснено, що відповідно до статті 25 Закону України Про відпустки на період карантину відпустки без збереження заробітної плати в обов`язковому порядку надаються працівникам, які мають дітей віком до 14 років. Особам з інвалідністю III групи така відпустка надається тривалістю до 30 календарних днів на рік, а І і II групи - до 60 днів. Відповідно до ст.26 Закону України Про відпустки за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті (а.с.20).

01 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 поштою відправила на адресу відповідача заяву про те, що нею 30 березня 2020 року було подано до КНП КДМП МРМК заяву про відпустку без збереження заробітної плати з 31 березня 2020 року на період дії карантину, викликаного вірусом Сovid-19 та поінформувала про можливість виходу на роботу до КНП КДМП МРМК після завершення карантину з 23 червня 2020 року (а.с.79).

15 червня 2020 року за вих. № 689 за підписом в.о. головного лікаря Нікуліної Н.К. рекомендованим листом, який ОСОБА_1 отримала 16 червня 2020 року повідомлено, що 30 березня 2020р. вона була звільнена із займаної посади молодшої медичної сестри (санітарки прибиральниці) отоларингологічного відділення комунального некомерційного підприємства Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького згідно наказу № 80-к від 06 квітня 2020 року за п.4 ст.40 КЗпП України (за прогул без поважних причин), про що їй було повідомлено в телефонній розмові та рекомендованим листом (а.с.82).

Відповідно до довідки від 08 жовтня 2020 року № 1158, середньоденний заробіток ОСОБА_1 обчислений згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 становить - 231,33 грн. Місяці, що передують звільненню ОСОБА_1 - лютий-березень 2020 року. Нарахування по заробітній платі: лютий - відпрацьовано 21 робочих днів, нараховано заробітну плату в сумі -4971,00 грн.; березень - відпрацьовано 21 робочий день, нараховано заробітну плату в сумі - 4745,05 грн. (а.с.83).

Відповідно до довідки від 08 жовтня 2020 року № 1159, ОСОБА_1 згідно наказу 80-к від 06 квітня 2020 року звільнена з посади молодшої сестри (санітарки-прибиральниці). При звільнені здійснено розрахунок шляхом переведення коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 , а саме: 06.04.2020 року виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 7 календарних днів у сумі 582,71 грн.; 10.04.2020 року перераховано суму 147,98 грн. - стягнення, які здійснювались з заробітної плати згідно постанови від 12 вересня 2019 р., ВП № 59520166 виданої за вимогою № Ф-44364-51/У виданий 11 травня 2019 р., що видав Новоукраїнським управлінням ГУ ДФС у Кіровоградській області; 13 квітня 2020 р. перераховано суму 791,85 грн. стягнення, які здійснювались з заробітної плати згідно постанови від 12 вересня 2019р., ВП № 59520166 виданої за вимогою № Ф-44364-51/У виданий 11 травня 2019 р., що видав Новоукраїнським управлінням ГУ ДФС у Кіровоградській області. Станом на 14 квітня 2020 року розрахунок здійснено повністю (а.с.84).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є пенсіонером за віком (а.с.16).

Розглядаючи вказаний спір між сторонами, суд враховує, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до статті 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).

Прогул є дисциплінарним проступком, до звільнення з цієї підстави застосовується положення статей 147, 148, 149 КЗпП України.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Також частиною першою статті 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов`язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції. КЗпП України не містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення - це право роботодавця, а не його обов`язок. При визначенні виду стягнення враховуються попередня робота працівника, його ставлення до праці.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Під час розгляду справи було встановлено, що позивач була ознайомлена з посадовою інструкцією молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) отоларингологічного відділення.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Така процедура є однією з гарантій від безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 4 частини першої статті 40, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом четвертим статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Сovid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі Сovid-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Сovid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який було продовжено до 22 червня 2020 року.

Враховуючи появу на території м. Кропивницького захворювань на гостру респіраторну хворобу Сovid-19, беручи до уваги, що позивач пенсіонерка та враховуючи вплив вірусу на осіб похилого віку, нею 30 березня 2020 року о 17.05, після звершення робочого дня, з урахування Закону України Про відпустки було подано на ім`я головного лікаря Комунальному некомерційному підприємстві Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 31 березня 2020 року на період дії карантину викликаного вірусом Ковід-19. Того ж дня нею було здійснено повідомлення до Урядового контактного центру, щодо надання їй відпустки без збереження заробітної плати на період карантину.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про відпустки , відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов`язковому порядку:

1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;

3) матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку. Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджується Кабінетом Міністрів України;

3-1) матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 цього Закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;

4) учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , - тривалістю до 14 календарних днів щорічно. Особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , - тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

5) особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

6) пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

7) особам з інвалідністю I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

8) особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних днів;

9) працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер - тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;

10) працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;

11) працівникам для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку;

12) працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, - тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;

13) працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, - тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;

14) сумісникам - на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;

15) ветеранам праці - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

16) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, - тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;

17) працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, - тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі.

За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини;

18) працівникам на період проведення у відповідному населеному пункті антитерористичної операції, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Відповідно до ч.3 статті 18 Закону України Про відпустки відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

Відповідно до ст. 84 КЗпП, у випадках, передбачених статтею 25 Закону України Про відпустки , працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті.

Відпустки без збереження заробітної плати надаються працівникам на підставі заяви працівника, попередньо погодженої з керівництвом. Оформлення відпусток працівникам здійснюється шляхом видання. З наказом про надання відпустки працівника ознайомлюють під підпис. Таким чином, виключно наказ є документом, що свідчить про надання працівнику відпустки.

Позивач звернулась до відповідача із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку із встановленими у державі карантинними заходами. При цьому для надання такої відпустки необхідно не лише волевиявлення працівника, а і згода роботодавця на надання відпустки. Роботодавець такої згоди не надав, у зв`язку з чим у позивача виник обов`язок приступити до виконання трудових обов`язків. З викладеного вбачається, що за відсутності наказу про відпустку, невихід працівника на роботу у зв`язку з самовільним використанням відпустки кваліфікується як прогул.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи, суд дійшов висновку, що відсутність позивача на робочому місці є прогулом, оскільки вона була відсутня на роботі у вказаний день без поважних причин, що зафіксовано актами відповідача та підтверджується належними доказами.

Відповідно до вимог статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи підтверджено, що у даному випадку вказані норми Закону відповідачем дотримані.

У разі коли працівник самовільно залишив роботу, звільнення відбувається за правилами пункту 4 статті 40 КЗпП. У цих випадках датою звільнення буде останній день роботи працівника.

Відповідно до ст. 12, частини 1 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлені обставини та викладені вище норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач була відсутня на роботі та не виконувала свої посадові обов`язки, поважності причин відсутності на роботі у ці дні суду не надала, тобто скоїла прогул без поважних причин, при цьому роботодавцем при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності була дотримана процедура передбачена ст.ст. 147-149 КЗпП України, а тому у відповідача були правові підстави звільнити позивача із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 210, 258-259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького про поновлення на посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_4 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Клінічна дитяча міська поліклініка Міської ради міста Кропивницького, місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд.36, код ЄДРПОУ: 03073778.

Повний текст судового рішення складено 31.03.2021 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда