Постанова

від 18.03.2021 по справі 357/5103/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/2752/2021

справа №357/5103/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року, ухваленого під головуванням судді Бондаренко О.В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної ради, третя особа: Комунальне підприємство Київської обласної ради "Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П.К. Саксаганського" про визнання трудового договору таким, що укладений на невизначений строк, скасування розпорядження ,-

встановив:

В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати трудовий договір, укладений розпорядженням Київської обласної ради від 10 жовтня 2020 року №120 таким, що укладений на невизначений строк (безстроково); скасувати розпорядження Київської обласної ради від 22 травня 2020 року №264.

Вимоги обґрунтовує тим, що розпорядженням Київської обласної ради №120 від 10 лютого 2020 року призначений виконуючим обов`язки директора-художнього керівника Комунального підприємства Київської обласної ради "Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П.К. Саксаганського" строком на один місяць по 09 березня 2020 року.

Після закінчення зазначеного строку його не звільнили, тому зазначає, що відповідно до статті 39-1 КЗпП України дія трудового договору продовжена на невизначений строк. При цьому він продовжував виконувати роботу, яку виконував раніше.

Поряд з цим, розпорядженням Київської обласної ради від 22 травня 2020 року №264 виконуючим обов`язки директора-художнього керівника театру призначено ОСОБА_2 , але про звільнення ОСОБА_1 не повідомлявся, з відповідними наказами не ознайомлювався, трудової книжки не повертали, розпорядження прийнято без дотримання пункту 20 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" (не на пленарному засіданні).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі посилається, що численні розпорядження про призначення його на нові строки пов`язані із очікуванням оголошення конкурсу на зайняття посади, та вказує, що така системність упевнила його в тому, що він буде продовжувати виконувати обов`язки до оголошення результатів конкурсу та відповідно наслідків цього конкурсу.

Звертає увагу на те, що розпорядженням від 06 грудня 2019 року №455 його призначено на посаду до призначення керівника театру строком на два місяці по 07 лютого 2020 року включно, проте розпорядженням від 10 лютого 2020 року №120 терміном на один місяць по 09 березня 2020 року, після чого трудові відносини стали, на його думку, безстроковими.

Вказує, що суд посилається на те, що він з 10 березня 2020 року не був уповноважений на здійснення обов`язків за посадою, а з 24 березня 2020 року право першого підпису надано ОСОБА_3 . На такі висновки зазначає, що право першого підпису цій особі надано з 12 червня 2019 року ним ( ОСОБА_1 ). Одночасно вказує, що зазначені обставини не мають вирішального значення, оскільки він продовжував виконувати обов`язки на цій посаді.

Посилається на те, що суд не дослідив доказ, котрий підтверджує факт необізнаності начальника управління культури Київської обласної адміністрації-головного розпорядника бюджетних коштів ОСОБА_4 , про наявність розпорядження №160 від 10 березня 2020 року, яким його ( ОСОБА_1 ) звільнено від виконання обов`язків, що може свідчити про більш пізнішу дату створення розпорядження №160 про звільнення позивача. Про те що він вже не здійснює повноважень ОСОБА_4 дізнався лише 22 травня 2020 року з розпорядження №264.

Вказує, що суд не дослідив ту обставину, що розпорядження про звільнення позивача не було доведено до відома Державної податкової служби, Державної казначейської служби, а зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені лише після 25 травня 2020 року, а саме 07 червня 2020 року.

Зазначає, що суд також не задовольнив заяву про забезпечення доказів по справі від 07 вересня 2020 року, зокрема про зобов`язання відповідача надати накази про відпустки за 2020 рік, платіжні доручення з 10 березня по 22 травня 2020 року, накази про звільнення з 10 березня по 22 травня 2020 року, накази про виплату заробітної плати та за березень, квітень, травень 2020 року, акти про списання майна, заяви про звільнення працівників з 10 березня по 22 травня 2020 року, що містять його підпис та в сукупності доводять факт виконання посадових обов`язків керівника театру з 10 березня 2020 року.

Також вказує, що просив зобов`язати відповідача надати розпорядження №160 від 10 березня 2020 року та книги (журналу) реєстрації розпоряджень Київської обласної ради у якому здійснюється реєстрація розпоряджень у 2020 році, доказів проведення розрахунку та видачі трудової книжки, журналу реєстрації відвідувачів Київської обласної ради, що можуть довести факт підробки розпорядження №160 від 10 березня 2020 року.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу. Зокрема, відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 був призначений на посаду тимчасово, при цьому виконуючим обов`язки. Щодо твердження позивача про необізнаність із звільненням вказує, що позивач ухилявся від прибуття до управління для ознайомлення із розпорядженням від 10 березня 2020 року. Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у справі №201/15850/17-ц.

Третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу. Посилається на те, що ОСОБА_1 був призначений на посаду тимчасово і підстави для визнання правовідносин безстроковими не ґрунтуються на законі.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали.

Представник відповідача Подласа Ю.С. проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що відповідно до Статуту Комунального підприємства Київської обласної ради "Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П.К. Саксаганського", Комунальне підприємство Київської обласної ради "Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П.К. Саксаганського" засновано на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області і є закладом культури, діяльність якого спрямована на створення, публічне виконання та публічний показ творів театрального мистецтва.

Театр є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області. Київська обласна рада від імені та в інтересах зазначених територіальних громад здійснює правомочності з контролю за фінансово-господарською діяльністю та управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області. Театр безпосередньо підпорядковується Київській обласній раді. Оперативне керівництво діяльністю театру здійснює управління з питань комунальної власності та житлово-комунального господарства виконавчого апарату Київської обласної ради та відповідний структурний підрозділ Київської обласної державної адміністрації в частині реалізації державної політики у галузі культури та мистецтв.

Згідно пункту 2.1 розділу 2 Порядку призначення на посаду та звільнення із займаної посади керівників підприємств (їх об`єднань), закладів, установ та організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, затвердженого рішенням Київської обласної ради від 21 квітня 2011 року №092-06-VI, керівники суб`єктів господарювання, що засновані на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, призначаються на посаду і звільняються з посади Київською обласною радою на її пленарних засіданнях за поданням структурного підрозділу Київської обласної ради з питань управління комунальною власністю.

Відповідно до пункту 2.2 вказаного Порядку, кандидатури на посаду керівника суб`єкта господарювання попередньо розглядають профільні постійні комісії Київської обласної ради.

Відповідно до абз. 2 та 3 пункту 2.4 розділу 2 Порядку, на підставі рішення Київської обласної ради виконавчий апарат Київської обласної ради готує проекти відповідних розпоряджень про призначення зазначених керівників. У подальшому виконавчим апаратом Київської обласної ради здійснюється погодження кадрових питань (відпустки, відрядження тощо) керівника суб`єкта господарювання.

Відповідно до абз. 4 пункту 2.4 розділу 2 Порядку, у випадку відсутності керівника суб`єкта господарювання (більш ніж у місячний термін) чи вакантної посади керівника суб`єкта господарювання головою Київської обласної ради або першим заступником чи заступником голови Київської обласної ради, відповідно до розподілу обов`язків, призначається виконуючий його обов`язки за поданням Структурного підрозділу.

Розпорядженням Київської обласної ради виконуючим обов`язки генерального директора Комунального підприємства Київської обласної ради "Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П.К. Саксаганського" призначено ОСОБА_7 з 12 грудня 2018 року до призначення керівника даного підприємства терміном на два місяці. Розпорядженнями від 12 жовтня 2018 року за №381, від 07 грудня 2018 року за №445, від 08 лютого 2019 року №33, від 10 квітня 2019 року №98 продовжено термін дії строкового трудового договору з ОСОБА_7 щоразу по два місяці, останній раз до 11 червня 2019 року. Згідно Наказу №266-К від 11 червня 2019 року ОСОБА_7 на підставі розпорядження Київської обласної ради від 05 червня 2019 року №159 звільнено із займаної посади 11 червня 2019 року у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України.

На підставі Розпоряджень Київської обласної ради від 11 червня 2019 року №177, від 09 серпня 2019 року №279, від 09 жовтня 2019 року №361, від 06 грудня 2019 року №455, від 10 лютого 2020 року №120 виконуючим обов`язки генерального директора Комунального підприємства Київської обласної ради "Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П.К. Саксаганського" призначався ОСОБА_1 за умови до призначення керівника даного підприємства із встановленням строків по два місяці за кожним розпорядженням. Наказом від 28 серпня 2019 року №156 надано право першого та другого підписів на фінансових документах: виконуючому обов`язки директора-художнього керівника ОСОБА_1, головному режисеру ОСОБА_3 та надано право другого підпису ОСОБА_8 .

Розпорядженням Київської обласної ради №120 від 10 лютого 2020 року ОСОБА_1 був призначений виконуючим обов`язків директора-художнього керівника Комунального підприємства Київської обласної ради "Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П.К. Саксаганського" з 10 лютого 2020 року до призначення керівника даного підприємства терміном на один місяць по 09 березня 2020 року включно. Підстава: особиста заява ОСОБА_1 ; службова записка начальника управління з питань комунальної власності та житлово-комунального господарства виконавчого апарату Київської обласної ради,що підтверджується.

Розпорядженням Київської обласної ради №160 від 10 березня 2020 року ОСОБА_1 звільнений від виконання обов`язків директора-художнього керівника Комунального підприємства Київської обласної ради "Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П.К. Саксаганського" 10 березня 2020 року у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Відповідно до даних довідки про доходи від 21 грудня 2020 року, ОСОБА_1 працює у Комунальному підприємстві Київської обласної ради "Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П.К. Саксаганського" на посаді в.о. директора-художнього керівника та за січень-травень 2020 року його нарахована заробітна плата.

Розпорядженням Київської обласної ради від 22 травня 2020 року №264 виконуючим обов`язки директора-художнього керівника Комунального підприємства Київської обласної ради "Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П.К. Саксаганського" з 22 травня 2020 року призначено ОСОБА_2 до призначення керівника даного підприємства терміном на два місяці.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що неодноразове призначення позивача виконуючим обов`язки керівника закладу не свідчить про те, що дія трудового договору з ним як керівником закладу продовжена на невизначений строк. Щодо розпорядження Київської обласної ради від 22 травня 2020 року №264 суд вказав, що ОСОБА_2 призначено на строк, термін дії якого закінчився 21 липня 2020 року, а відтак розпорядження втратило свою чинність.

З такими висновками суд апеляційної інстанції погоджується.

Частиною 1 статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

За змістом статті 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Посилаючись на положення наведеної норми, позивач уважає продовженими трудові відносини з відповідачем.

Регулювання трудових відносин із використанням передбаченої у статті 39-1 КЗпП України можливості вважати дію договору таким, що продовжено на невизначений строк, також повинно включати і застосування обмежень, передбачених у законі.

Так, звертаючись до суду із цим позовом, позивач поза увагою залишає частину 2 статті 39-1 КЗпП України, і вказує у своїх доводах лише на 1 частину цієї статті.

Частина 2 статті 23 та частина 2 статті 39-1 КЗпП України установлює, що законодавством України передбачені випадки, коли трудові відносини можуть бути строковими.

Зокрема, для обставин цієї справи, такими законодавчими актами є Закони України "Про театри та театральну справу", "Про культуру".

Частина 1 статті 21 Закону України "Про культуру" визначає, що керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу.

Частина 2 статті 19 Закону України "Про театри та театральну справу" також визначає, що керівництво діяльністю державних та комунальних театрів у порядку, встановленому їхніми установчими документами, здійснюється директором театру - художнім керівником, з яким засновник укладає контракт строком на п`ять років. Керівництво діяльністю національних театрів у порядку, встановленому їхніми установчими документами, здійснює генеральний директор театру - художній керівник, з яким засновник укладає контракт строком на п`ять років.

Наявність вказаних у законах норм, які врегульовують діяльність певної галузі, тобто профільних законів, обумовлює відсутність підстав для вирішення трудового спору у спосіб, про який просить позивач.

За цих обставин апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в частині здійснення доказування (необхідність витребування доказів) про яке заявляв позивач на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема необхідність дослідження доказу, який підтверджує факт необізнаності начальника управління культури Київської обласної адміністрації-головного розпорядника бюджетних коштів ОСОБА_4 про наявність розпорядження №160 від 10 березня 2020 року; необхідність дослідження тієї обставини, що розпорядження про звільнення позивача не було доведено до відома Державної податкової служби, Державної казначейської служби, а зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені лише 07 червня 2020 року; зобов`язання відповідача надати накази про відпустки за 2020 рік, платіжні доручення з 10 березня по 22 травня 2020 року, накази про звільнення з 10 березня по 22 травня 2020 року, накази про виплату заробітної плати та за березень, квітень, травень 2020 року, акти про списання майна, заяви про звільнення працівників з 10 березня по 22 травня 2020 року; зобов`язання відповідача надати розпорядження №160 від 10 березня 2020 року та книги (журналу) реєстрації розпоряджень Київської обласної ради у якому здійснюється реєстрація розпоряджень у 2020 році, доказів проведення розрахунку та видачі трудової книжки, журналу реєстрації відвідувачів Київської обласної ради, оскільки такі не впливають на вирішення цієї справи, отже не матимуть доказового навантаження.

Зокрема підстави позову позивач визначає з посиланням на трансформацію строкового договору у безстроковий, відповідно вказує на незаконність звільнення за пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України. Інших підстав незаконного звільнення позивач не зазначає.

В цьому спорі насамперед має значення питання застосування норми права до обставин і підстав позову, та в залежності від цього і необхідність дослідження інших доказів.

Установивши, що неодноразове призначення позивача виконуючим обов`язки керівника закладу не свідчить про те, що дія трудового договору з ним як керівником закладу продовжена на невизначений строк, суд першої інстанції дійшов законного висновку про відмову у задоволенні позову.

Сама по собі обставина, за яких особа після прийняття розпорядження про звільнення продовжує виконувати обов`язки керівника та йому нараховується заробітна плата не може давати підстави для визнання безстроковим трудового договору, який згідно із законом може мати форму виключно строкового.

Окрім того, відповідно до положень пункту 20 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання в установленому законом щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".

Порядок призначення керівників підприємств, які перебувають в управлінні Дніпропетровської обласної ради, визначений Порядком призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств (їх об`єднань), закладів, установ та організації спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, затвердженим рішенням Київської обласної ради від 19 вересня 2019 року №662-30-VІІ, положення якого досліджені вище.

Враховуючи те, що Комунальне підприємство Київської обласної ради "Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П.К. Саксаганського" перебуває в управлінні Київської обласної ради, керівник цього підприємства призначається на пленарному засіданні сесії обласної ради, а переукладання строкового трудового договору (контракту) з керівником підприємства, можливе лише у випадку прийняття обласною радою рішення про продовження трудових відносин з керівником шляхом підписання строкового трудового договору (контракту) на новий термін, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що неодноразове призначення позивача виконуючим обов`язки керівника закладу не свідчить про те, що дія трудового договору з ним як керівником театру продовжена на невизначений строк.

Аргументів в частині вирішення вимог про скасування розпорядження Київської обласної ради від 22 травня 2020 року №264 апеляційна скарга не містить.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 березня 2021 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова