Постанова

від 15.08.2008 по справі 14/32

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15.08.2008 р. № 14/32

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінову А.В. при секретарі судового засідання Федорчук А.Б. вирішив адміністративну справу

ОСОБА_1 до Державна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва про визнання нечинними рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся з позовом до державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000552201/3/21458 та №0000562201/3/21459 від 02.06.2008, якими позивачу нараховано пеню у сумі 18 757, 65 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до договору №UA-1 від 27.08.2003 з фірмою p-Global AG (Швейцарія), на поставку товару в кількості і асортименті згідно специфікацій, які являються невід`ємною частиною контракту, позивачем здійснено 12.06.2007 передоплату в сумі 16 934, 40 Євро. Поставку продукції за контрактом здійснено на умовах CIP-Київ на адресу покупця (позивача) 03.09.2007 шляхом одержання товару у м.Київ від міжнародного автомобільного перевізника, тобто у 83-денний строк з моменту передоплати.

Разом з тим, державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва прийнято оспорювані рішення за порушення позивачем 90-денного терміну надходження товару, оскільки продукція по даній передоплаті надійшла з типом вантажно-митної декларації ІМ 40 тільки 02.11.2007 (з терміном прострочення 53 дні).

Позивач вважає, що оспорювані рішення прийняті з порушенням статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , міжнародних правил Інкотермс-2000 та на порушення статті 58 Конституції України. Додатково позивач зазначає, що державна податкова інспекція не мала права приймати оспорювані рішення на підставі Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , оскільки він не регулює питання застосування та стягнення пені за порушення термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що продукція по договору №UA-1 від 27.08.2003 та по передоплаті від 12.06.2007 надійшла на митну територію України 03.09.2007, проте з типом вантажно-митної декларації (ВМД) типу ІМ 40 надійшла тільки 02.11.2007. В зв`язку із внесенням змін до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями (зміни затверджені Постановою правління Національного банку України від 13.12.2006 №455), банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України на підставі ВМД типу ІМ-40 Імпорт .

Відповідно до статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті`порушення резидентами термінів, передбачених, зокрема статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Додатково відповідач посилається на лист ДПА України від 13.05.2008 №9460/7/22-5017, згідно з яким датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України повинна залишатись дата завершення оформлення ВМД певного типу та висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С.Бокаріуса від 06.12.2007.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до договору №UA-1 від 27.08.2003 з фірмою Global AG (Швейцарія), на поставку товару в кількості і асортименті згідно специфікацій, які являються невід`ємною частиною контракту, позивачем здійснено 12.06.2007 передоплату в сумі 16 934, 40 Євро. Загальна сума контракту становить 69 120,00 Євро. Граничним терміном надходження товару по імпорту є 10.09.2007 (90 день). Поставку продукції за контрактом згідно інвойсу б/н від 11.06.2007 здійснено на умовах CIP-Київ на адресу покупця (позивача) 03.09.2007 шляхом одержання товару у місті Києві від міжнародного автомобільного перевізника, про що свідчить відповідна відмітка на міжнародній автомобільній декларації Київської регіональної митниці України 203 Під митним контролем`та ВМД типу ІМ 74.

Відповідач не заперечує, що умовами поставки продукції є СІР -Київ. Відповідно до Указу Президента України від 04.10.1994 №567/94 Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів`суб`єкти підприємницької діяльності при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних контрактів, повинні забезпечувати додержання Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС, підготовлених Міжнародною торговою палатою. Згідно з правилами ІНКОТЕРМС умови поставки СІР як доказ поставки передбачають транспортний документ або еквівалентне електронне повідомлення. Поставка є виконаною за умови одержання покупцем товару від перевізника у названому місці.

Слід зазначити, що продукція за договором №UA-1 від 27.08.2003 підлягає обов`язковій сертифікації в Україні після проходження відповідного тестування. Як вбачається з матеріалів справи позивачем одразу ж після отримання продукції передано до органів Міністерства охорони здоров`я зразки продукції. Позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-03/49391 було отримано 03.10.2007. Сертифікат відповідності Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики №UA 1.003.Х034489-07 отримано після проведення випробувань продукції 24.10.2007.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України (із змінами та доповненнями), банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 "Імпорт", IM-41 "Реімпорт", IM-72 "Магазин безмитної торгівлі", IM-75 "Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред`явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Зазначена інструкція являє собою підзаконний нормативно-правовий акт. Разом з тим, відповідачем не наведено жодної норми закону, який би передбачав як підставу на підтвердження виконання зовнішньоекономічного договору оформлення певного виду ВМД.

Посилання на Лист Державної податкової адміністрації України та висновок експерта судом не приймаються, оскільки суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 02.06.2008 №0000552201/3/21458 за порушення статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті`до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у сумі 18623,10 грн.

Рішенням державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 02.06.2008 №0000562201/3/21459 за порушення статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті`до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у сумі 134,55 грн.

Зазначені рішення прийнято з посиланням на Закони України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (статті 2, 4), Про державну податкову службу в Україні (стаття 11) та Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (стаття 5).

З метою запобігання відпливу капіталу та підвищення прозорості платежів за договорами, які передбачають, зокрема, виконання робіт, надання послуг нерезидентами, а також запобігання можливим діям щодо відмивання грошей, державою за допомогою нормативно-правових актів встановлений певний контроль за здійсненням розрахунків в іноземній валюті.

Статтею 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті`передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність`імпорт (імпорт товарів) -це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб`єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

В силу статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами термінів, передбачених, зокрема статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Частиною 5 статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, що державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов`язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування. Тобто цей Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів.

У статті 1 цього Закону податкове зобов`язання визначено як зобов`язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2), а податкове повідомлення -як письмове повідомленням контролюючого органу про обов`язок платника податків сплатити суму податкового зобов`язання, визначений контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 1.9).

Оспорювані рішення державної податкової інспекції як форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов`язків зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), вичерпний перелік яких наведено у статтях 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування".

У зазначених нормах пеня, застосована відповідачем, не визначена як податок або збір (обов`язковий платіж). Тому обов`язок позивача зі сплати пені за порушення норм Закону не належить до категорії податкового зобов`язання або податкового боргу.

Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не може визначатися як податкові зобов`язання позивача, і не може стягуватись на підставі підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами .

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи

прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають

значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття

рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивачем доведений факт надходження товару по імпорту на умовах CIP-Київ 03.09.2007 (83 дні), добросовісного оформлення товару відповідно до вимог чинного законодавства та дотримання термінів розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

Разом з тим, відповідачем не наведено доказів того, що товар за контрактом надійшов на територію України з порушенням 90-денного граничного терміну, а також правомірності стягнення пені на підставі Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами .

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 112, 121, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинними рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 02.06.2008 №0000552201/3/21458 та №0000562201/3/21459.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Літвінова А.В.