Постанова

від 31.03.2021 по справі 910/12010/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2021 р. Справа№ 910/12010/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Божко А.В.,

від відповідача 1 - Лич С.В.,

від відповідача 2 - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Київської митниці Держмитслужби

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 (повний текст рішення складено 30.11.2020)

у справі № 910/12010/20 (суддя Полякова К.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БКП"

до:

1. Київської митниці Держмитслужби

2. Державної казначейської служби України

про стягнення 3735780,78 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БКП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби та Державної казначейської служби України про стягнення 3 735 780,78 грн.

Позов обґрунтовано тим, що протиправна бездіяльність Київської митниці Держмитслужби, яка полягала в не зберіганні на складі відповідача 1 товару, тимчасового вилученого Одеською митницею ДФС, призвела до втрати належного позивачу товару загальною вартістю 135 715, 30 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на день подання позову складає 3 735 780, 78 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БКП" 3 735 780 грн. 78 коп. збитків.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено наявність неправомірних дій Київської митниці Держмитслужби (що встановлено рішенням суду у справі № 826/6479/18), завдану позивачу шкоду в розмірі 135 715,30 доларів США (3 735 780,78 грн. еквівалент станом на 13.08.2020 року - день подання позову) та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою (не зберігання вилученого товару на складах відповідача-1, що призвело до його втрати).

Не погодившись із прийнятим рішенням, Київська митниця Держмитслужби звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції не доведено обставини, що мають значення для справи, які визнані встановленими, а саме наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення, а також неправильно застосовані норми матеріального права. Зокрема доводи скаржника аналогічні доводам, що викладені у відзиві на позов, а саме те, що Київська митниця Держмитслужби не вилучала та не передавала товар на зберігання ТОВ Торино , а навпаки не заперечувала щодо видачі товарів після закриття судами провадження у справі про адміністративне правопорушення. Також скаржник звертає увагу, що у випадку передбаченому частиною 4, статті 239 Митного кодексу України відповідальність за втрату товару несе адміністрація підприємств, на складах яких розміщується товари, передані митними органами цим підприємствам на зберігання. Також скаржник в апеляційній скарзі просив здійснювати розгляд справи без участі представника.

Згідно з протоколом передачі раніше визначеному складу суду від 10.02.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 року, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 року у справі №910/12010/20, витребувано матеріали справи №910/12010/20 з Господарського суду міста Києва.

03.03.2021 року до Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/12010/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БКП" до Київської митниці Держмитслужби та Державної казначейської служби України про стягнення 3 735 780, 78 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 року розгляд справи призначено на 31.03.2021 року.

05.03.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 31.03.2021 року представник відповідача 1 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача 2.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.06.2017 року позивач з метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA500000/2017/906007. (а.с. 14-15).

08.06.2017 року позивач подав до Одеської митниці ДФС Митну декларацію ІМ40ДЕ №UA500090/2017/001302, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар - тканину змішану, загальна вартість якого відповідно до граф 20, 22 та 42 Митної декларації склала - 135 715,30 доларів США, як це зазначено в пунктах 2.1 та 3 додаткової угоди та інвойсі. (а.с. 34-35).

09.06.2017 року Київська міська митниця ДФС склала протокол про порушення митних правил № 0476/10000/17 стосовно ОСОБА_1 за ознаками порушення митних правил, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України. (а.с. 16-18).

В подальшому, 16.06.2017 року Одеська митниця ДФС за дорученням відповідача в особі інспектора другого відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДФС Охоти О.М. склала протокол про тимчасове вилучення транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил № 0476/10000/17. (а.с. 20-24).

Зі змісту протоколу про тимчасове вилучення транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил вбачається, що Одеська митниця ДФС за дорученням відповідача тимчасово вилучила у ТОВ Торговий дім БКП товар, який ним декларувався, а саме: тканину змішану (р/с) з вмістом штапельних волокон поліефіру 52% та бавовни 48% полотняного переплетення, вибивну, з поверхневою щільністю 115±5 г/м2, завширшки 220 см, без покриття, без просочення, сток; та тканину змішану (р/с) з вмістом штапельних волокон поліефіру 52% та бавовни 48% полотняного переплетення, відбілену, з поверхневою щільністю 116±5 г/м2, завширшки 220 см без покриття, без просочення, сток, у кількості 442 місця, вагою 28 581 кг брутто.

Також до протоколу про тимчасове вилучення транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил долучено опис предметів (а.с. 22), прибуткову накладну №4/17 від 16.06.2017 року (а.с. 23), акт прийому-передачі від 16.06.2017 року відповідно до якого товар передано для розміщення на склад митниці ТОВ Торино (а.с. 24).

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 08.09.2017 року провадження у справі про порушення митних правил № 0476/10000/17, відкритого стосовно керівника ТОВ Торговий дім БКП ОСОБА_1 за частиною першою статті 483 МК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. 12.10.2017 року Апеляційний суд міста Києва своєю постановою вказане рішення залишив без змін. (а.с. 25-28, 29-30).

В матеріалах справи наявний лист Київської міської митниці ДФС № 9690/10/26-70-20-02 від 27.10.2017 року, яким відповідач 1 не заперечує щодо повернення товару - тканина у кількості 442 місць загальною вагою брутто - 28 581 кг, тимчасово вилученого за дорученням Київської міської митниці ДФС Одеською митницею ДФС згідно з протоколом про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил від 16 червня 2017 року № 0476/10000/17. (а.с. 31).

З митної декларації ІМ40ДЕ № UA500090/2017/006186 вбачається, що позивач завершив митне оформлення товару 09.11.2017 року. (а.с. 34-35).

В подальшому Одеська митниця ДФС листом №4967/10/15-70-03-06 від 14.12.2017 року повідомила позивача, що третя особа (ТОВ Торино ), прийняла товар, тимчасово вилучений відповідно до протоколу від 16.06.2017 року № 0476/10000/17, на відповідальне зберігання, з якою у Одеської митниці ДФС, а не у Київської міської митниці ДФС укладено договір відповідального зберігання. (а.с. 36).

Колегія суддів зазначає, що вказані вище обставини також встановлені в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 року у справі № 826/6479/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 року та постановою Верховного Суду від 23.08.2019 року. (а.с. 47-49, 52-55, 64-67).

У справі № 826/6479/18 адміністративний позов ТОВ Торговий дім БКП задоволено та визнано протиправною бездіяльність Київської міської митниці ДФС, яка полягала в незберіганні на складі Київської міської митниці ДФС тимчасово вилученого Одеською митницею ДФС за дорученням Київської міської митниці ДФС відповідно до протоколу про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил від 16 червня 2017 року № 0476/10000/17, складеного державним інспектором другого відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДФС Охотою О.М.; визнано протиправною бездіяльність Київської міської митниці ДФС, яка полягала в невидачі ТОВ Торговий дім БКП товару , тимчасово вилученого Одеською митницею ДФС за дорученням Київської міської митниці ДФС відповідно до протоколу про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил від 16 червня 2017 року № 0476/10000/17, складеного державним інспектором другого відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДФС Охотою О.М.; зобов`язано Київську міську митницю ДФС видати ТОВ Торговий дім БКП товар, тимчасово вилучений Одеською митницею ДФС за дорученням Київської міської митниці ДФС відповідно до протоколу про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил від 16 червня 2017 року № 0476/10000/17.

При цьому в межах справи № 826/6479/18 було встановлено, що ТОВ Торговий дім БКП на виконання приписів Порядку № 627, з метою отримання товару від Київської міської митниці ДФС повторно подало 11.04.2018 року заяву №1104/18-03, проте останній відповідний товар не видав, чим порушив законодавство України та право власності ТОВ Торговий дім БКП на товар.

В подальшому, 16.05.2019 року позивач подав 16.05.2019 року до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві заяву про примусове виконання рішення суду у справі №826/6479/18 та відкриття виконавчого провадження. (а.с.56).

22.05.2019 року старшим державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59139949 та 20.06.2019 року та постанову про накладення штрафу на Київську міську митницю ДФС через не виконання без поважних причин рішення суду у справі №826/6479/18. (а.с. 57-58).

Крім того рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року у справі № 815/1200/18, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду, задоволено адміністративний позов ТОВ Торговий дім БКП та визнано протиправним і скасовано рішення Одеської митниці ДФС про передачу на зберігання ТОВ Торино тимчасово вилученого товару відповідно до Протоколу про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил №0476/10000/17 від 16.06.2017 року.

Отже, звертаючись з даним позовом позивач зазначив, що враховуючи протиправну бездіяльність Київської митниці Держмитслужби у вигляді не зберіганні на складі відповідача 1 товару, тимчасового вилученого Одеською митницею ДФС за дорученням відповідача 2 відповідно до протоколу про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил №0476/10000/17 від 16.06.2017 року та не видачі позивачу товару, яка встановлена у адміністративній справі №826/6479/18, рішення в якій набрало законної сили.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 16 цього Кодексу визначено способи захисту цивільних прав та інтересів та передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Положеннями ст. 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).

За змістом ст.ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. ст. 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення факту неправомірних дій органу державної влади (бездіяльності), виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) органу державної влади і заподіянням шкоди.

Для відшкодування шкоди за правилами ст.1173 ЦК України необхідно довести:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача (-ів), і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Таким чином, дії (бездіяльність) Київської митниці Держмитслужби, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України).

Колегія суддів звертає увагу, що факт неправомірності дій Київської митниці Держмитслужби встановлено в межах справи № 826/6479/18, а саме зазначено, що протокол у справі про порушення митних правил від 16 червня 2017 року №0476/10000/17 складений посадовою особою Київської міської митниці ДФС, яка безпосередньо виявила порушення митних правил у діях директора ТОВ Торговий дім БКП , та провадження у справі про порушення митних правил на підставі вказаного протоколу здійснювала саме Київська міська митниця ДФС. За таких обставин, зважаючи на положення частини дев`ятої статті 494 МК України, суди в справі № 826/6479/18 дійшли висновку, що товар повинен був бути переданий Київській міській митниці ДФС, адже Одеська митниця ДФС лише виконувала доручення Київської міської митниці ДФС щодо вилучення товару; у свою чергу, Київська міська митниця ДФС як митниця, в зоні діяльності якої виявлено порушення митних правил, повинна була приймати подальші рішення щодо зберігання тимчасово вилученого товару ТОВ Торговий дім БКП .

Відповідно до частини першої статті 494 МК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина перша).

Протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби комерційного призначення та документи, зазначені в протоколі, передаються до митниці, в зоні якої виявлено порушення митних правил (частина дев`ята).

Разом із тим, відповідно до частини п`ятої статті 238, частин третьої, четвертої статті 239 МК України, крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах органів доходів і зборів можуть зберігатися: 1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до глави 29 цього Кодексу; 2) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, якщо їх митне оформлення не може бути завершено у день пред`явлення органу доходів і зборів, а також в інших випадках на прохання власників таких товарів, транспортних засобів або уповноважених ними осіб; 3) товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення; 4) товари, які перебувають у митному режимі транзиту відповідно до статті 90 цього Кодексу; 5) товари, які перебувають у митному режимі митного складу відповідно до статті 121цього Кодексу; 6) товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 511цього Кодексу; 7) товари, доставлені перевізником до органу доходів і зборів призначення відповідно до пункту 4 частини першої статті 191 цього Кодексу; 8) товари, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Порядок роботи складу митного органу визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі органу доходів і зборів, за рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки, можуть передаватися органами доходів і зборів на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі органу доходів і зборів.

На виконання вищезазначеної законодавчої вимоги щодо організації порядку роботи складу органів доходів і зборів Міністерством фінансів України був затверджений Порядок роботи складу митниці ДФС відповідно до наказу від 30 травня 2012 року №627 (далі - Порядок № 627).

Так, згідно з пунктами 9.1, 9.2 Порядку № 627 товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах Митниць під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після їх митного оформлення, відшкодування витрат Митниць на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Видача зі складу Митниці товарів, транспортних засобів комерційного призначення особам, зазначеним у пункті 9.1 цього розділу, здійснюється за умови подання на ім`я керівника Митниці або особи, яка виконує його обов`язки, відповідної заяви/звернення, у якій зазначаються поштова адреса та за наявності електронна адреса і контактний телефон заявника.

До заяви/звернення долучаються документи, що засвідчують особу (повноваження особи), а також інші необхідні документи з числа визначених у пунктах 9.8 та 9.9 цього розділу.

Враховуючи зазначене, судами в межах справи № 826/6479/18 зроблено висновок, що порушення відповідачем (Київською митницею Держмитслужби) положень частини дев`ятої статті 494 МК України, позовні вимоги про визнання бездіяльності відповідача (Київську митницю Держмитслужби) протиправною щодо незберігання на складі Київської міської митниці ДФС тимчасово вилученого Одеською митницею ДФС за дорученням Київської міської митниці ДФС товару та його невидачі ТОВ Торговий дім БКП підлягають задоволенню, як і вимога про зобов`язання відповідача видати такий товар.

Відповідно до частини 4 статті 239 Митного кодексу України товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі органу доходів і зборів, за рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки, можуть передаватися органами доходів і зборів на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі органу доходів і зборів.

Згідно з частиною 5 цієї статті органи доходів і зборів несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними. У випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, таку відповідальність несе адміністрація підприємств, на складах яких розміщуються товари, передані органами доходів і зборів цим підприємствам на зберігання.

Колегія суддів також звертає увагу, що в межах справи № 826/6479/18 було встановлено, що протокол про порушення був складений посадовою особою відповідача (Київською митницею Держмитслужби), яка безпосередньо виявила (за власним переконанням) порушення митних правил директором ТОВ Торговий дім БКП , й саме провадження у справі про порушення митних правил на підставі протоколу про порушення здійснював відповідач (Київська митниця Держмитслужби), то в силу частини дев`ятої статті 494 МК України товар повинен був бути переданий Київській міській митниці ДФС , адже Одеська митниця ДФС тимчасово вилучила товар саме за дорученням відповідача, який, як митниця, в зоні діяльності якої виявлено порушення митних правил, повинен був приймати подальші рішення щодо зберігання тимчасово вилученого товару позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на ч. 4, статті 239 Митного кодексу України відповідно до якої відповідальність за втрату товару несе адміністрація підприємств, на складах яких розміщується товари, передані митними органами цим підприємствам на зберігання не приймаються до уваги, оскільки в межах справи № 826/6479/18 встановлено протиправність такої передачі Одеською митницею ДФС та зазначено в цьому контексті, що саме Київська митниця Держмитслужби повинна була зберігати товар.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акту, який набрав законної сили.

За змістом ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, факт неправомірності дій Київської митниці Держмитслужби на час розгляду спору про відшкодування шкоди у справі №910/12010/20 уже встановлений згідно із судовим рішенням, яке набрало законної сили, і в цій частині таке рішення має преюдиційне значення для вирішення спору у справі №910/12010/20.

Також, у Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява N 29979/04) було сформульовано висновки відповідно до яких Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Leias v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovaandPine v. theCzechRepublic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відтак, з огляду на зазначену практику ЄСПЛ та встановлені у цій справі судами попередніх інстанцій обставини, стягнення з державного бюджету завданої позивачу шкоди є логічним наслідком непослідовної та необґрунтованої діяльності державного органу - Київської митниці ДФС.

Оскільки передбачені статтею 1173 ЦК України умови для притягнення Київської митниці ДФС до відповідальності у вигляді стягнення шкоди на підставі наявних у матеріалах справи доказів досліджено та фактично встановлено, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що під час розгляду справи судом першої інстанції допущено порушення, які підтверджують неналежний розгляд справи чи невстановлення місцевим господарським судом обставин, які є суттєвими для можливості ухвалення відповідних рішень.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що розмір завданої шкоди підтверджується інвойсом №NZ/789/4241/2017 від 13.04.2017 року. (а.с. 13).

Отже, суд першої інстанції, аналізуючи обставини справи та оцінюючи надані сторонами докази, дійшов висновку, що шкода завдана позивачу спричинена саме неправомірною бездіяльністю Київської митниці Держмитслужби, що встановлено рішенням суду у іншій справі № 826/6479/18.

За таких обставин та враховуючи встановлені судом наявність неправомірної поведінки, шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення шкоди в заявленому ним розмірі 3 735 780, 78 грн., яка підлягає відшкодування з Державного бюджету України.

Доводи апелянта з порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу 1 вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 року у справі №910/12010/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 року у справі № 910/12010/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 року у справі № 910/12010/20.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12010/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 31.03.2021 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз