Ухвала

від 19.05.2021 по справі 910/12010/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/12010/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Київської митниці Держмитслужби

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31 .0 3.2021

у складі колегії суддів: Агрикової О.В., Мальченко А.О., Чорногуза М.Г.

та рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020

у складі судді Полякова К.В.

у справі № 910/12010/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БКП"

до 1. Київської митниці Держмитслужби

2. Державної казначейської служби України

про стягнення 3735780,78 грн,-

ВСТАНОВИВ:

12 .0 4.2021, поштовою кореспонденцією, на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської митниці Держмитслужби на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/12010/20 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

Касаційна скарга зводиться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, викладенням окремих норм матеріального права, однак її зміст не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим у касаційній скарзі не зазначено конкретної з підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу положення ГПК України покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду з приводу конкретної норми права не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень ст. 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не Суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які не були враховані судами попередніх інстанцій, і які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги.

Отже, подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми.

Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

З огляду на таке, касаційна скарга Київської митниці Держмитслужби на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/12010/20 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків касаційної скарги, а саме - виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291, статтею 8 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/12010/20 залишити без руху.

2. Надати Київській митниці Держмитслужби строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме - виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3. Роз`яснити Київській митниці Держмитслужби, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Васьковський