Рішення

від 16.12.2020 по справі 914/2325/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2020 справа № 914/2325/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галавтоцентр» , м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «Укрпалетсистем» , с. Ушомир, Коростенський район, Житомирська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача : Товариства з обмеженою відповідальністю - виробниче об`єднання Дук , м. Львів,

предмет позову: стягнення 347 484,58 грн.,

підстава позову: заподіяння шкоди майну,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

третьої особи: не з`явився,

ПРОЦЕС

14.11.2019 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Галавтоцентр» до Приватного підприємства «Укрпалетсистем» про стягнення 347 484,58 грн.

Ухвалою суду від 19.11.2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 04.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвала суду про відкриття провадження отримана сторонами, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Хід підготовчого провадження та розгляду справи відображено в протоколах судових засідань та ухвалах суду.

24.12.2019 року від третьої особи надійшли пояснення щодо позовних вимог.

02.01.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

18.02.2020 року та 02.03.2020 року від позивача надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.03.2020 року закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду по суті на 18.03.2020 року. Розгляд справи по суті неодноразово відкладався, зокрема, з підстав введення на території України карантину.

У судове засідання 16.12.2020 року учасники справи явку представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, оскільки представники сторін і третьої особи були присутні в попередньому судовому засіданні 02.12.2020 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 16.12.2020 року підписано вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник внаслідок заподіяння, на переконання позивача, відповідачем майнової шкоди. Позивач стверджує, що факт понесення ним збитків в сумі 347 484,58 грн. доведено тим, що водієм ПП Укрпалетсистем не дотримано вимог порядку прийому-передачі нафтопродуктів, шляхом вчинення протиправних дій, а саме помилкового змішування пального, зливом дизпалива з секції причепа автомобіля в ємкість з бензином марки АІ-95, який знаходився в пункті зберігання ТзОВ «Галавтоцентр» .

Відповідач щодо позовних вимог заперечує з підстав їх недоведеності та необґрунтованості. Стверджує, що виникнення факту псування нафтопродуктів на підприємстві могло бути викликане неналежним контролем з боку керівника та головного бухгалтера підприємства. Окрім того, відповідно до наданих позивачем додатків, нафтопродукти, псування яких відбулося 26.06.2019 року, належать ТОВ Дук , та на території позивача знаходилися лише на підставі договору зберігання. Таким чином, в результаті змішування нафтопродуктів і в результаті порушення правил приймання з боку ТОВ Дук , було пошкоджено майно, яке належить ТОВ Дук , а не позивачу. Жодних доказів, які підтверджують завдання збитків позивачу, а не третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, не надано. Відтак, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Третя особа вважає позовні вимоги обґрунтованими та зазначає, що в результаті самовільних, протиправних дій водій автомобіля перевізника марки DAF реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ОСОБА_1 , який без дотримання правил прийому-передачі пального, здійснив змішування дизпалива в кількості 5371 л., яке є власністю ПП Укрпалетсистем до бензину марки АІ-95 в кількості 15452 л., яке знаходиться на зберіганні ТзОВ "Галавтоцентр". Крім того встановлено, що утворена, внаслідок помилкових дій ОСОБА_1 , суміш нафтопродукту по кількості та якості пального не піддається відновленню та підлягає утилізації.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01 лютого 2018 року між Приватним підприємством «Укрпалетсистем» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з угодою - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю - виробниче об`єднання Дук (надалі по тексту рішення - третя особа, згідно з договором - покупець) укладено договір № 142/02/18 купівлі-продажу нафтопродуктів, на виконання якого 25.06.2019 року відповідачем поставлено товар - бензин неетильований АИ-95-К5-Евро (ДСТУ 7687:2015 бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5) в кількості 3 623 кг ( 4 910,00 л.), вартістю 102 078,90 грн. та бензин неетильований АИ-95-К5-Евро (ДСТУ 7687:2015 бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5) в кількості 1 528 кг ( 2 070,00 л.), вартістю 44 856,90 грн., тобто, всього разом з ПДВ (29 387,16 грн.) на суму 176 322,96 грн.

Згідно з товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 12090 УПС/02 від 25.06.2019 року товар - бензин неетильований АИ-95-К5-Евро (ДСТУ 7687:2015 бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5), об`ємом 6 980 дм 3 (6 895,58 л) і масою 5 151 кг., відпустив ОСОБА_2 зі сторони ТОВ Укрплаетсистем , а зі сторони ТОВ ВК ДУК вантаж прийняв та одержав ОСОБА_3 на підставі довіреності від № 17 від 11.06.2019 року та ОСОБА_4 , що підтверджується їхніми підписами та печатками товариств. До товарно-транспортної накладної долучено сертифікат відповідності, терміном дії 10.12.2018 - 09.12.2019 року, декларацію про відповідність технічному регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив від 12.12.2018 року, паспорт № 882 на бензин неетиловий АИ-95-К5-Евро від 18.06.2019 року.

У свою чергу між Товариством з обмеженою відповідальністю - виробниче об`єднання Дук як поклажодавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Галавтоцентр» як зберігачем з 01.07.2016 року існували правовідносини по зберіганню паливно-мастильних матеріалів на підставі договору № 010716/32 відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів, відповідно до якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання паливно-мастильні матеріали в пункті прийому та зберігання нафтопродуктів за адресою м. Львів, вул. Професора Буйка, 6.

26.06.2019 року у зв`язку з тим, що 26.06.2019р. на пункті збереження пального ТОВ Галавтоцентр відбулося змішування нафтопродуктів різної марки, ТзОВ Галавтоцентр видано наказ № В-190626 для встановлення фактичної кількості та якості змішаних нафтопродуктів, та складено акт № 1 визначення кількісних і якісних показників змішаних нафтопродуктів. Відповідно до акту встановлено, що 26.06.2019 р. при доставці пального ПП Укрпалетсистем для ТОВ ДУК на пункт збереження пального ТОВ Галавтоцентр по вул. проф. Буйка, 6, м. Львів бензину АІ-95 в кількості 6980 л., водій автомобіля DAF НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 помилково злив з секції причіпа автомобіля дизельне пальне в ємкість ТОВ «Галавтоцентр» з бензином АІ-95; до події змішування показники лічильника комісією не зафіксовані, але виходячи з електронного реєстру показів рівнеміра залишків пального в ємкості, залишок пального АІ-95 становив 15 452 л., з врахуванням «мертвого» залишку; після події змішування, згідно показів рівнеміра залишок суміші пального АІ-95 та дизельного пального становив 20 825 л. Комісією зроблено висновки про те, що 26.06.2019 р. водієм перевізника відбулась дія доливання в ємкість з бензином АІ-95 в кількості 15 452 л. (власність ТОВ «Галавтоцентр» ) дизельного пального в кількості 5 373 л. (власність ПП "Укрпалетсистем» ); утворена суміш пального в загальній кількості 20 825 л. не підлягає відновленню кількості 15 452 л. в якості пального АІ-95 та кількості 5 373 л. в якості дизельного пального, а підлягає утилізації.

26.06.2019 року ТОВ ДУК видано наказ № 26-06/19 про створення комісії у складі ОСОБА_3 - в.о. директора, ОСОБА_5 - водій, ОСОБА_6 - водій. Доручено комісії з виходом на місце зберігання пального ТОВ Галавтоцентр по вул. проф. Буйка, 6 скласти акт - відповідь відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України в термін до 27.06.2019р.

Згідно з актом № 1 обстеження події змішування нафтопродуктів дизпалива і бензину від 26.06.2019 року встановлено, що 26.06.2019 року внаслідок того, що водій не дочекавшись представників ТОВ «ДУК" для прийому пального, помилково з автомобіля злив не бензин АІ-95, а дизпаливо, в підземну ємкість ТОВ Галавтоцентр , в якій знаходився бензин АІ-95; у результаті помилкових дій водія, без дотримання правил прийому-передачі пального у відповідності до вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України відбулось змішування дизпалива в кількості 5371 л., яке є власністю ПП Укрпалетсистем , до бензину АІ-95 в кількості 15 452 л., яке знаходиться на зберіганні ТОВ Галавтоцентр ; утворена таким чином суміш пального по кількості та якості пального АІ-95 не піддасться відновленню і підлягає утилізації.

27.06.2019 року зав. складом ОСОБА_7 , водій Тимошенко М. і представник постачальника ОСОБА_8 (згідно з довідкою відповідача від 04.02.2020 року -начальник комплексу АЗС) підписали акт приймання-передачі пального по кількості, зі змісту якого вбачається, що 26.06.2019р. Приватне підприємство Укрпалетсистем згідно з договором купівлі-продажу нафтопродуктів 142/02/18 від 01.02.2018р. з ТзОВ «ДУК» по ТТН 12090 УПС/02 від 25.06.2019р. автомобілем DAF НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 доставив на пункт збереження ТзОВ "Галавтоцентр» - надалі зберігач, бензин АІ-95 в кількості 6980 л. Але в підземну ємкість збереження АІ-95, в якій було 15 452 л. АІ-95, водієм помилково було злито з бензовоза дизпаливо в кількості (20 823-15 452=5371л). В результаті відбулось змішування дизпалива (5371л) з бензином АІ-95 (15452л) - отримана суміш пального. За згодою постачальника, замовника та зберігача досягнута домовленість, що дана суміш пального підлягає поверненню постачальнику через перевізника: 5371 л. суміші пального, як власності постачальника, 15 452 л. суміші пального, з наступним поверненням 15 452 л. АІ-95 зберігачу.

Відповідно до даної домовленості, зберігач передає перевізнику постачальника, а перевізник приймає наступні нафтопродукти:

1. суміш дизпалива і бензину АІ-95, 5 371 л., власність постачальника,

2 суміш дизпалива і бензину АІ-95, 15 452 л., підлягає поверненню бензину АІ-95 зберігачу. Всього 20 823 л.

Обставину прийняття змішаного палива та зберігання його на своєму складі на даний час не заперечив також представник відповідача в судовому засіданні при розгляді справи по суті.

26.06.2019 року завідуючий складом ТзОВ "Галавтоцентр» Дулик Йосиф Миколайович надав письмові пояснення щодо обставин прибуття водія перевізника та доставки ним пального, в яких робить висновок про самовільне злиття водієм пального у ємкості позивача, не дочекавшись фіксації залишків у таких ємкостях та представників ТОВ ВК ДУК , чим допустив змішування пального. ОСОБА_7 зазначає, що водій з`ясовував у нього, як доїхати на вул. Буйка, оскільки він не знає м. Львова, а має доставити паливно-мастильні матеріали.

Водночас позивачем надано паперову копію електронних доказів (скріншот) електронного реєстру показів рівноміра залишків пального в ємкості станом на 26.06.2019 року та 27.06.2019 року, які становили відповідно 15 582 л станом на 16:12 год. та 20 822 л станом на 16:25 год.

Водій ОСОБА_1 також надав письмові пояснення щодо події. Зокрема, зазначає, що уточнював у особи, що працює на заправці, як проїхати на вул. Луганську, 3, оскільки він вперше на відповідному маршруті. Прибувши на місце за вказівками особи та пред`явивши документи, налагодивши рукави для зливу, водій почав зливати пальне, однак, підійшов ОСОБА_7 і сказав, що вони зливають чуже паливо. Перевіривши документи, з`ясувалася, що водій зливав паливо, призначене для зливу на вул. Луганській, а не на вул. Буйка, на яку водій заїхав саме з вул. Луганської. У поясненнях водія нічого не вказано про повідомлення його про необхідність дочекатися комісії ТОВ ДУК , на відміну від пояснень ОСОБА_7 .

Листом від 17.07.2019 року вих. № 47 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернення 15 352 л. пального АІ-95 належної якості, у відповідь на що відповідачем надіслано лист від 24.07.2019 року вих. № 2007 про відсутність у нього жодних документів на підтвердження обставин, наведених у листі.

Із листування між сторонами вбачається надіслання відповідачу претензій від 26.07.2019 року та 25.09.2019 року про виконання обов`язку по поверненню паливних матеріалів та невизнання таких відповідачем.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, доказами не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пункти 1, 4 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачають, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Як вбачається з описаних вище обставин, між сторонами спору договірні відносини не виникали, оскільки такі існують між відповідачем та третьою особою як постачальником та покупцем (замовником), та між позивачем і третьою особою на підставі договору відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів .

Як вбачається з товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів № 12090 УПС/02 від 25.06.2019 року, відповідач на виконання умов договору купівлі-продажу, укладеного з третьою особою, прийняв у м. Коростень бензин та зобов`язався доставити його вантажоодержувачу ТОВ ВО ДУК , який одночасно є замовником перевезення, у пункт розвантаження - вул. проф. Буйка, 6, м. Львів.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Спір у даній справі не є спором між продавцем і покупцем по договору купівлі-продажу. Водночас, положення договору купівлі-продажу визначають повноваження, права та обов`язки продавця та порядок здійснення поставки продукції.

Так, згідно з п. 3.1 товар поставляється покупцю партіями, в кількості і по ціні, відповідно до погоджених заявок та виставлених рахунків-фактур, на умовах ЕХW (нафтобаза продавця), СРТ (пункт призначення покупця), FСА або ін.

Відповідно до п. 3.1.3 договору у разі поставки товару транспортом продавця, передача товару може здійснюватись на підставі належним чином оформленого доручення на особу покупця, відповідальну за отримання товару кількості та якості. Згідно з п. 3.3 договору адреса пункту поставки продавця зазначається у заявці на кожну окрему партію. Із наявних у матеріалах справи документів, а саме товарно-транспортної накладної, підписаної покупцем, місце поставки визначене як вул. проф. Буйка, 6, м. Львів.

Відповідно до п. 3.8 договору прийом-передача товару по кількості і якості здійснюється сторонами в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (наказ № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року) та Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (наказ № 271/121 від 04.06.2007 року).

Розділом 10 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України регламентовано порядок приймання і відпуску нафтопродуктів на автозаправних станціях.

Згідно з п. 10.2.4 забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі відсутності пломб вантажовідправника, їх порушення (у випадках пломбування автоцистерни) або невідповідності відбитка, що вказані в ТТН; відсутності свідоцтва про повірку автоцистерни; несправності зливного пристрою автомобільної цистерни; несправності заземлювального пристрою; під час грози; неналежного оформлення або відсутності ТТН; наявності підтоварної води і механічних домішок в нафтопродукті; невідповідності якості нафтопродукту вимогам нормативного документа; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма показниками якості); відсутності копії сертифіката відповідності.

Нафтопродукти, поставлені на АЗС в автомобільних цистернах, необхідно злити повністю. Оператор, який приймає нафтопродукти, зобов`язаний особисто переконатися в цьому, оглянувши цистерну після зливання нафтопродуктів (п. 10.2.5).

Відповідно до п. 10.2.6 нафтопродукти повинні бути прийняті в резервуари за їх марками та видами (дизельне паливо за масовою часткою сірки).

Відповідно до п. 10.2.7 у процесі приймання нафтопродукту оператор зобов`язаний стежити за рівнем продукту в резервуарі, не допускаючи переповнення резервуара і розлиття нафтопродукту.

Розділом 11 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України регламентовано змішування нафтопродуктів. Так, у разі змішування нафтопродуктів унаслідок перекачування різних марок і видів нафтопродуктів одним нафтопродуктопроводом, приймання різних марок нафтопродуктів по одному трубопроводу, зливання різних марок і видів (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів до одного резервуара або на залишок іншого нафтопродукту без відповідного зачищення керівник призначає комісію, яка встановлює причини змішування, кількість та якість змішаних нафтопродуктів, а також можливість відновлення їх якості або переведення до іншої марки. Ця вимога не поширюється на змішування нафтопродуктів передбаченого процесом виробництва на НПЗ (нафто- та газопереробний заводи).

Як встановлено з матеріалів справи, 26.06.2019 року ТОВ Галавтоцентр і ТОВ ДУК у зв`язку з подією видали накази для встановлення фактичної кількості та якості змішаних нафтопродуктів, а комісіями складено акти визначення кількісних і якісних показників змішаних нафтопродуктів. Відповідно до актів обох сторін встановлено, що утворена суміш пального не підлягає відновленню, а підлягає утилізації.

Суд звертає увагу, що п. 13.18 Інструкції передбачено, що у разі змішування і псування нафтопродуктів уживаються заходи щодо відновлення їх якості. У разі неможливості відновлення якості нафтопродукти на підставі висновків лабораторії переводяться до інших марок за актом переведення нафтопродуктів (нафти) з однієї марки в іншу за формою N 18-НП, а вартість від переведення відшкодовують винні особи, у разі, якщо конкретних винних осіб не встановлено - вартість від переведення включається до інших витрат операційної діяльності підприємства.

У разі переведення однієї марки нафтопродукту, що не відповідає вимогам нормативного документа на нього, до іншої марки комісія складає акт переведення нафтопродуктів (нафти) з однієї марки до іншої за формою N 18-НП (додаток 19). Акт та пояснення матеріально відповідальних осіб розглядаються керівником підприємства, який приймає рішення щодо відшкодування збитків. Сума збитків від змішування нафтопродуктів у разі, якщо конкретних винних осіб не встановлено, визнається іншими витратами операційної діяльності підприємства. Вартість нафтопродуктів, які використані для змішування і доведення якості нестандартних нафтопродуктів до вимог нормативних документів, уключається до вартості нафтопродуктів, якість яких відновлена змішуванням (п. 11.2, п. 11.3 Інструкції).

Разом з тим, докази, що сторони вживали дій по отриманню висновків лабораторії щодо переведення змішаних нафтопродуктів до інших марок чи щодо складення відповідних актів про переведення нафтопродуктів (нафти) з однієї марки в іншу, суду в межах розгляду даної справи не надано. Тобто, сторонами не підтверджено вчинення усіх можливих дій для врегулювання спірних відносин, що виникли між ними.

Щодо кількості пального позивача та злитого водієм відповідача, то позивачем зафіксовано, що в ємкості позивача було 15 452 л. бензину АІ-95 (власність ТОВ «Галавтоцентр» ), а злито дизельного пального в кількості 5 373 л. (власність ПП "Укрпалетсистем» ); третьою особою визначено кількість дизпалива - 5 371 л., яке є власністю ПП Укрпалетсистем , та 15 452 л. бензину АІ-95, яке знаходиться на зберіганні ТОВ Галавтоцентр . Разом з тим, складаючи акт від 27.06.2019 року, у порядку домовленості погоджено, що зберігач передає перевізнику постачальника, а перевізник приймає наступні нафтопродукти: суміш дизпалива і бензину АІ-95 в кількості 5 371 л. (власність постачальника), суміш дизпалива і бензину АІ-95 в кількості 15 452 л. (підлягає поверненню бензину АІ-95 зберігачу). Проте, незважаючи на звернення ТзОВ "Галавтоцентр" до ПП "Укрпалетсистем" щодо повернення обумовленого пального, відповідач бензин АІ-95 в кількості 15 452 л. не повернув. Суд звертає увагу, що представниками сторін, у тому числі відповідача, при наданні пояснень у судовому засіданні визнано обставину фактичного повернення змішаного пального перевізнику та зберігання такого на складі відповідача на даний час.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, зі встановлених обставин справи можна стверджувати, що суміш пального: бензин, до якого влито дизель, є майном і йому внаслідок таких дій як змішування завдано шкоди, адже відновленню така суміш не підлягає, що визнав позивач у своєму акті № 1. Проте, суд звертає увагу, що такий бензин, як вбачається із тексту позовної заяви, належав АТ Укргазвидобуванню в особі філії ГПУ Львівгазвидобування . Тобто майнова шкода могла бути завдана власнику майна, а не зберігачу. Водночас, докази, що власник бензину звертався з вимогами відшкодування шкоди до позивача, і що позивач у даній ситуації в порядку регресу заявляє позовні вимоги, відсутні. Так само відсутні докази звернення до позивача третьої особи як покупця по договору поставки із претензіями щодо відшкодування збитків змішуванням пального.

Суд звертає увагу, що наведені позивачем у позовній заяві норми ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України не підлягають засновуванню у даній справі, адже, як вказано у позовній заяві та вбачається із матеріалів справи, між сторонами спору договірні відносини відсутні і предметом спору є шкода, завдана майну внаслідок протиправних, на думку позивача, дій відповідача. Так, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому потрібно відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Як вказує Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 року у справі №161/17010/16-ц, зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Аналіз положень ст.ст.11 та 1166 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.

Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди. Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, установлена презумпція вини заподіювача шкоди, саме він повинен довести, що шкоду завдано не з його вини.

Відтак, чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідачем, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Заявляючи до стягнення 347 484,58 грн. збитків, позивач стверджує, що він змушений був придбати у Приватного виробничо-комерційного підприємства Абрекос бензин марки А-95 з метою компенсації АТ Укргазвидобування філія ГПУ Львівгазвидобування , стосовно чого суд зазначає таке.

Так, згідно з договором від 15.05.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Галавтоцентр» як зберігач та Публічне акціонерне товариство Укргазвидобування як поклажодавець уклали договір відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів. Сторонами погоджені наступні адреси терміналів: м. Львів, вул. проф. Буйка, 6.

21.06.2019 року сторонами відповідного договору складено акт №06-11/2019 про передачу на відповідальне зберігання нафтопродуктів, а саме про те, що ПАТ Львівгазвидобування передає на відповідальне зберігання з метою заправки автомобілів управління, а ТзОВ Галавтоцентр приймає наступні нафтопродукти: бензин А-95 євро5-Е5 - 11220 кілограм/14 385 літрів, паливо дизельне ДП-Л Євро-5 ВО - 6614 кілограм / 7 827 літрів. Крім цього, згідно з актом виконання послуг по зберіганню паливно-мастильних матеріалів за червень 2019 р. на початок місяця кількість бензину А-95 становив 6295 л, поступило 14385 л, на кінець місяця - 15 827 л.

Із долучених до позовної заяви документів також вбачається, що 01.10.2018 року позивачем укладено з Приватним виробничо-комерційним підприємством Абрекос договір поставки нафтопродуктів № 01/10/18-18. Згідно з видатковою накладною № 1001 від 07 листопада 2019 р. на підставі вказаного договору Приватне виробничо-комерційне підприємство "Абрекос" поставило позивачу бензин А-95-Євро5, загальним об`ємом 12 147,20 л, вартістю 269 856,00 грн. , а згідно з видатковою накладною від 08.11.2019 року - 3 460 л, вартістю 77 808,00 грн., тобто всього на суму 347 664,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 1351 від 06.11.2019 року позивачем сплачено Приватному виробничо-комерційному підприємству "Абрекос" 359 808,00 грн. за бензин А-95 згідно рах. № 546 від 06.11.2019.

Із наведеного та тверджень позивача вбачається, що у ємності з бензином А-95, в яку водій відповідача злив дизель, було пальне, яке належало Публічному акціонерному товариству Укргазвидобування , яке у позивача перебувало на зберіганні. Доливши у бензин дизельне паливо, майно Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування зіпсувалося. Позивач вважав, що змушений був купити відповідне пальне для відшкодування шкоди, завданої Публічному акціонерному товариству Укргазвидобування . Водночас, жодних доказів стосовно передання позивачем філії ГПУ Львівгазвидобування ПАТ Укргазвидобування придбаного у ПВКП Абрекос палива, а також стосовно того, що філія ГПУ Львівгазвидобування ПАТ Укргазвидобування вимагала у позивача відшкодування у будь-який спосіб шкоди, завданої подією від 26.06.2019 року, у матеріали справи не подано.

Наведене не підтверджує причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та понесеними позивачем витратами в сумі 347 664,00 грн. Позивачем не доведено, що сума збитків, заявлена до стягнення, в розмірі 347 484,58 грн. пов`язана із подією, що мала місце 26.09.2019 року; не підтверджує, що заявлена до стягнення сума є вартістю пошкодженого його майна. Крім цього, сума збитків не пов`язана із зазначеними вище положеннями Інструкції стосовно розміру збитків.

Крім цього, досліджуючи вину відповідача, суд звертає увагу на таке.

Згідно з п. п. 10.2.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

Відповідно до п. 10.2.2 перед зливанням нафтопродуктів з автоцистерни оператору АЗС необхідно, зокрема, виміряти рівень нафтопродукту в резервуарі, ужити заходів щодо запобігання розливанню нафтопродукту; проконтролювати рівень наповнення автоцистерни; визначити за свідоцтвом про повірку автоцистерни об`єм автоцистерни і перевірити одержаний результат на відповідність об`єму, зазначеному в ТТН; відібрати пробу з автоцистерни в тару відповідно до ДСТУ 4488, виміряти густину і температуру нафтопродукту, опечатати пробу за підписами своїм та водія автоцистерни, надати номер і зберігати її протягом 10 діб. Одержані результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Сторінки журналу необхідно пронумерувати, прошнурувати і скріпити печаткою суб`єкта підприємницької діяльності. Згідно з п. 10.2.3 зливання нафтопродукту має контролюватись оператором і водієм від його початку і до завершення.

Крім цього, згідно з посадовою інструкцією завідувача складу, яким є ОСОБА_7 , такий здійснює приймання ПММ, що надходять від постачальників, їх зберігання на складі і відпуск, розміщення з урахуванням найбільш раціонального використання виробничих можливостей, інвентарює тощо.

Із посадової Інструкції водія транспортного засобу, наданої відповідачем, вбачається, що до обов`язків, завдань та робіт водія, серед іншого, належить одержати у оператора диспетчерської служби відомості про місцезнаходження найближчих автозаправних станцій по шляху проходження, адреси і найменування пунктів навантаження і розвантаження, прогноз погоди і дорожню обстановку на маршрутах, що обслуговуються, забезпечувати схоронність товарно-матеріальних цінностей, що транспортуються і технічно справний стан самого автомобіля, виконувати всі інші вказівки безпосереднього керівника та керівництва підприємства, що стосуються його роботи. З інших положень посадової інструкції не вбачається покладення на водія обов`язків чи визначення алгоритму його дій по зливанню поставленого палива в пункті розвантаження. Тобто обов`язки водія полягають фактично лише у доставці продукції, пред`явленні товаросупроводжуючих документів і контролі зливання нафтопродукту.

Щодо посадових обов`язків начальника комплексу АЗС, яким згідно з довідкою відповідача від 04.02.2020 року є ОСОБА_8 , то до таких належить організація роботи начальників АЗС (АЗК) операторів та водіїв автотранспорту при прийомі на АЗС (АЗК) нафтопродуктів та супутніх товарів, організація оперативного обліку прийому, відпустки та зберігання нафтопродуктів на АЗС (АЗК) і безпосередній контроль його виконання. Проте, із досліджених вище документів, не вбачається, що ОСОБА_8 як начальник комплексу АЗС був присутнім під час приймання позивачем та зливання відповідачем паливно-мастильних матеріалів.

Виходячи з положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України та посадової інструкції завідувача складу, саме на оператора АЗС покладено обов`язки по організації та початку прийому палива. Із аналізу п. 10.2.1, п. 10.2.2, п. 10.2.4 Інструкції вбачається, що без перевірки документів, без замірів рівня нафтопродукту в резервуарі, без перевірки пломб, правильності заземлення автоцистерн і справності її зливального пристрою злив проводити не можна. Договором купівлі-продажу передбачено, що у разі поставки товару транспортом продавця, передача товару може здійснюватись на підставі належним чином оформленого доручення на особу покупця, відповідальну за отримання товару кількості та якості.

У матеріалах справи відсутні докази на застосування сторонами даної умови договору. Тобто безпідставними є твердження оператора АЗС стосовно того, що водій не дочекався комісії від Товариства з обмеженою відповідальністю ВО ДУК , оскільки відсутні документи про уповноваження будь-якої особи від покупця бути присутнім при зливі палива, поставленого водієм відповідача.

Згідно з поясненнями ОСОБА_7 водій, не дочекавшись його вказівок щодо початку зливу пального та вчинення дій по підготовці зливу, почав самостійно зливати доставлений товар. У свою чергу пояснення водія містять відмінні від наведених пояснень обставини, зокрема, щодо іншої адреси доставки, щодо пред`явлення документів на доставку на вул. Луганську, щодо погодження початку зливу. Враховуючи різний зміст пояснень, суд не може покласти в основу правових висновків про наявність чи відсутність вини відповідача жоден із таких документів.

Водночас, із наявних у справі документів і суті пояснень вбачається, що порядку прийому нафтопродуктів, передбаченого Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, ні оператором АЗС, ні водієм не дотримано, адже злив палива розпочато без вчинення дій, передбачених п. 10.2.2. Так, вчинення відповідних дій покладено на оператора АЗС, а не на водія, проте згідно з договором купівлі-продажу прийом-передача товару по кількості і якості здійснюється сторонами в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Відтак, враховуючи встановлені вище обставини, суд доходить висновку, що склад цивільного правопорушення, яке на переконання позивача, допустив відповідач, що мало б наслідком стягнення збитків в сумі 347 484,58 грн., позивачем не доведено. Зокрема, із наданих суду доказів не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між розміром збитків та поведінкою (діями) відповідача. Як зазначалося вище, відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Враховуючи наведене, позовні вимоги суд визнає не обґрунтованими та в задоволенні позову відмовляє.

Водночас, з аналізу встановлених вище обставин справи суд зазначає, що внаслідок обставин, що мали місце та визнаються сторонами, зокрема, тих фактів, що бензин АІ-95 в кількості 15 452 л. відповідач позивачу не повернув і що фактично змішане пальне зберігається на складі відповідача, що сторонами, зокрема, позивачем вчинено усіх можливих дій для врегулювання спірних відносин, що виникли між ними, позивач не позбавлений права вимагати відновлення якості нафтопродуктів або переведення нафтопродуктів до іншої марки та повернення результату таких дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 та ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір та інші понесені стороною витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 01.04.2021 року.

Суддя Р.І. Матвіїв