Постанова

від 12.08.2021 по справі 914/2325/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2021 р. Справа №914/2325/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галавтоцентр»

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.12.2020 (повний текст рішення складено 01.04.2021, суддя Матвіїв Р.І.)

у справі № 914/2325/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галавтоцентр» , м.Львів

до відповідача Приватного підприємства «Укрпалетсистем» , с.Ушомир, Коростенський район, Житомирська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче об`єднання «Дук» , м. Львів

про стягнення 347' 484,58 грн. шкоди заподіяної майну

представники сторін:

від позивача - Гейвич М.М. (адвокат),

від відповідача - Теницький М.М. (самопредставництво),

від третьої особи - не з`явились.

14.11.2019 до Господарського суду Львівської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Галавтоцентр» із позовом про стягнення з Приватного підприємства (надалі - ПП) «Укрпалетсистем» 347' 484,58 грн шкоди, заподіяної майну внаслідок протиправних дій відповідача.

Вказаний позов мотивований тим, що водій ПП «Укрпалетсистем» ОСОБА_1 , порушивши порядок прийому-передачі нафтопродуктів, допустив змішування нафтопродуктів різних марок і видів, а саме, дизпалива в кількості 5371 л, яке є власністю ПП Укрпалетсистем та перевозилось його автомобілем, та бензину марки АІ-95 в кількості 15452 л., який знаходився на зберіганні ТзОВ Галавтоцентр та належав філії Львівгазвидобування АТ Укргазвидобування . Внаслідок протиправних дій Тимошенка М. було утворено суміш нафтопродукту, яка по кількості та якості пального не піддається відновленню та підлягає утилізації. У зв`язку з цим, за твердженнями позивача, йому було заподіяно майнову шкоду, оскільки він змушений був придбати у ПВКП «Абрекос» бензин марки А-95 з метою компенсації АТ «Укргазвидобування» філія ГПУ «Львівгазвидобування» , стягнення якої є предметом позову у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.12.2019 відкрито провадження у справі №914/2325/19 і залучено до участі у ній ТзОВ - Виробниче об`єднання (надалі - ВО) «Дук» як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.12.2020 у даній справі у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного:

1) із доводів позивача випливає, що бензин марки АІ-95, до якого було влито дизельне паливо, є тим майном, якому було завдано шкоди, однак, як вбачається із тексту позовної заяви, вказаний бензин належав АТ «Укргазвидобуванню» в особі філії ГПУ «Львівгазвидобування» . Тобто, майнова шкода внаслідок спірної ситуації могла бути завдана власнику майна, а не зберігачу. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази того, що власник майна звертався з вимогами відшкодування шкоди до позивача, і що позивач у даній ситуації в порядку регресу заявляє позовні вимоги. Так само, у справі відсутні докази звернення до позивача третьої особи (покупця по договору поставки) із претензіями щодо відшкодування збитків змішуванням пального;

2) заявляючи до стягнення 347' 484,58 грн. збитків, позивач стверджує, що він змушений був придбати у ПВКП «Абрекос» бензин марки А-95 з метою компенсації АТ «Укргазвидобування» філія ГПУ «Львівгазвидобування» . Однак, у матеріалах даної справи немає доказів передання позивачем вказаного товару, придбаного у ПВКП «Абрекос» , на користь філії ГПУ «Львівгазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» , а також, як було зазначено вище, доказів того, що філія ГПУ «Львівгазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» вимагала у позивача відшкодування у будь-який спосіб шкоди, завданої подією від 26.06.2019;

3) з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та понесеними позивачем витратами, а саме того, що сума збитків, заявлена до стягнення у розмірі 347' 484,58 грн. пов`язана із подією, що мала місце 26.09.2019. Із матеріалів справи не вбачається, що заявлена до стягнення сума є вартістю пошкодженого його майна. Крім цього, сума збитків, визначена позивачем, не відповідає положенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України №281/171/578/155 від 20.05.2008 (надалі - Інструкція) стосовно розміру збитків;

4) досліджуючи вину відповідача, суд звернув увагу на те, що із наявних у справі документів і суті пояснень вбачається, що у спірній ситуації ні оператором АЗС (представником позивача), ні водієм (представником відповідача), не було дотримано порядку прийому нафтопродуктів, передбаченого Інструкцією, адже злив палива було розпочато без вчинення дій, передбачених п. 10.2.2 Інструкції. Зокрема, вчинення відповідних дій щодо зливу пального покладено на оператора АЗС, а не на водія;

5) в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідно до пункту 13.18 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, сторони вживали заходи щодо відновлення якості змішаних нафтопродуктів, зокрема, вчиняли дії, спрямовані на отримання висновків лабораторії щодо переведення змішаних нафтопродуктів до інших марок, чи щодо складання відповідних актів про переведення нафтопродуктів (нафти) з однієї марки в іншу. Тобто, сторони не підтвердили вчинення ними усіх можливих дій для врегулювання спірних відносин.

Позивач, не погодившись з вказаним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, у якій послався на те, що вирішуючи спір, місцевий господарський суд не з`ясував усі обставини, які мають значення для розгляду справи та неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, у зв`язку з чим просив це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю.

У своїй апеляційній скарзі позивач послався на наступне:

1) факт понесення позивачем збитків в сумі 347' 484,58 грн доведено тим, що водій ПП Укрпалетсистем не дотримав вимог порядку прийому-передачі нафтопродуктів шляхом вчинення ним протиправних дій, а саме, помилкового змішування пального, злив дизпалива з секції автомобіля в ємність з бензином марки АІ-95, який знаходився в пункті зберігання ТзОВ «Галавтоцентр» , однак місцевий господарський суд не врахував вказану позицію позивача та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам;

2) стосовно висновку суду першої інстанції, що сторонами не вживалися дії щодо отримання висновків лабораторії щодо переведення до інших марок чи щодо складання відповідних актів про переведення нафтопродуктів (нафти) з однієї марки в іншу, то суд першої інстанції не дослідив у повній мірі та не надав належної оцінки акту приймання-передачі пального від 27.06.2019. З даного акта вбачається, що ПП Укрпалетсистем не заперечувало факту помилкового змішування дизпалива з бензином АІ-95. Відповідно, за згодою постачальника (ПП Укрпалетсистем ), замовника (ТзОВ Дук ) та зберігача (ТзОВ Галавтоцентр ) була досягнута домовленість, що дана суміш підлягає поверненню постачальнику, з яких: 5371 л суміші пального є власністю постачальника, а 15452 л суміші підлягає наступному поверненню зберігачу у вигляді бензину марки АІ-95. Відповідно, у сторін не виникло питання щодо лабораторних досліджень;

3) судом першої інстанції не досліджено в повній мірі питання господарських операцій на підставі укладених договорів між ТзОВ Галавтоцентр та АТ «Укргазвидобування» в особі філії ГПУ «Львівгазвидобування» щодо відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів, а також між ТзОВ Галавтоцентр та ПВКП Абрекос щодо поставки нафтопродуктів.

Відповідач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив наступне:

1) твердження позивача про помилкове змішування водієм ПП Укрпалетсистем Тимошенком М. пального є необґрунтованим, більше того, з положень Інструкції випливає той факт, що порушення прийому-передачі пального у спірній ситуації було допущено саме керівником, головним бухгалтером та матеріально відповідальною особою (завідувачем складу) позивача, оскільки:

- позивач зазначив, що водій відповідача не дотримався правил прийому-передачі пального, проте не вказав яких саме пунктів та яких саме правил;

- водночас, згідно розділу 14 Інструкції, під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують, зокрема, збереження їх кількості і якості та своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання;

- завідувач складу позивача Дулик Є.М. не виконав вимог п.5.4.1 Інструкції та після прибуття нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні не перевірив відповідності найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт;

- завідувач складу позивача Дулик Є.М. під час прийому нафтопродуктів порушив вимоги, які випливають з його посадової інструкції. Так, згідно п. 4 розділу 4 посадової інструкції, завідувач складу є матеріально відповідальною особою; під час чергування він несе відповідальність за збереження обладнання, матеріалів, споруд, приміщень, ПММ. Згідно пунктів 2 та 5 розділу 2 даної посадової інструкції, завідувач складу здійснює приймання ПММ, що надходять від постачальників, їх зберігання на складі і відпуск, розміщення з урахуванням найбільш раціонального використання виробничих можливостей; проводить вантажно-розвантажувальні роботи на складі з додержанням правил і норм охорони праці, виробничої санітарії і протипожежного захисту, зберігання і своєчасне повернення постачальникам вантажного реквізиту. Таким чином, в апеляційній скарзі позивачем повністю проігнорована роль завідувача складу під час прийому нафтопродуктів, та безпідставно зазначено, що змішування нафтопродуктів повністю відбулося з вини водія;

2) позивач, всупереч вимогам пунктів 11.1 та 13.18 Інструкції, без жодного висновку лабораторії та з незрозумілих підстав, прийняв самостійне рішення про те, що суміш пального не підлягає відновленню та підлягає утилізації , яке зазначено у акті №1 від 26.06.2019. Висновок про утилізацію прямо суперечить змісту Інструкції, оскільки у випадках неможливості відновлення якості, нафтопродукти на підставі висновків лабораторії переводяться до інших марок. Щодо твердження позивача про те, що у сторін не виникало питань щодо лабораторних досліджень, то таке не відповідає дійсності, оскільки у листах відповідача №2007 від 24.07.2019 та №2087 від 02.08.2019, адресованих позивачу, було зазначено про необхідність встановити можливість відновлення або переведення нафтопродуктів до іншої марки;

3) позивач визнає той факт, що нафтопродукти, змішування яких відбулося 26.06.2019, належали не йому, а AT Укргазвидобування . Таким чином, шкода, завдана вказаною подією була завдана не позивачу, а іншій особі, яка не є стороною у справі. При цьому, жодних вимог про відшкодування шкоди чи компенсації збитків від власника майна ні до позивача, ні до відповідача не надходило;

4) позивач самостійно прийняв рішення про відшкодування шкоди власнику майна AT Укргазвидобування , а далі - прийняв рішення про стягнення сплачених коштів з ПП Укрпалетсистем . Як на підставу такої поведінки позивач покликається на договір відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів від 15.05.2018, проте сума даного договору згідно п.2.2 складає 84 000,00 грн, що в декілька разів менше, ніж ціна позову;

5) позивач приховав той факт, що ним не доведена точна кількість нафтопродуктів, які знаходилися в резервуарі на момент змішування. Так, у акті №1 від 26.06.2019, він зазначив, що до події змішування показники лічильника комісією не зафіксовані. Далі вказав, що виходячи з електронного реєстру показників рівнеміра , залишок пального становив 15452 л. На підтвердження цього позивач надав паперову копію показників рівнеміра , походження якої встановити неможливо. Згідно даної копії показників , в резервуарі до заповнення знаходилося 15582 літри (що відрізняється від кількості, вказаної в акті №1 та позовній заяві), та після заповнення стало 20826 літрів (що також відрізняється від об`ємів, зазначених в позові). Дана паперова копія показників рівнеміра є неналежним та недопустимим доказом, оскільки, з неї неможливо встановити, який конкретно резервуар та за якою адресою відображено на роздруківці;

6) покликання позивача на акт приймання-передачі пального від 27.06.2019 та на домовленості, які випливають з вказаного акта, є безпідставними, оскільки, цей акт не був підписаний жодною з уповноважених осіб ПП Укрпалетсистем . Довіреностей на право представляти підприємство жодному з підписантів акта надано не було, а посадові інструкції підписантів акта не надають їм права представляти інтереси підприємства. Жодної підтвердженої домовленості між ПП Укрпалетсистем та позивачем не було.

Третя особа не виконала вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 та не подала відзиву на апеляційну скаргу чи письмових пояснень на неї. Крім того, третя особа не забезпечила явку свого представника у судове засідання.

Учасники даного судового процесу були повідомлені про нього згідно контактних даних, відомості про які містяться в матеріалах справи. Крім того, процесуальні документи апеляційного суду у порядку, встановленому Законом України Про доступ до судових рішень , були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Зважаючи на наведене, з огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без представника третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

01.02.2018 між ПП «Укрпалетсистем» (продавець) та ТзОВ - Виробниче об`єднання «Дук» (покупець) було укладено договір № 142/02/18 купівлі-продажу нафтопродуктів.

З товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів № 12090 УПС/02 від 25.06.2019, вбачається, що товар, а саме, бензин неетильований АИ-95-К5-Евро (ДСТУ 7687:2015 бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5) об`ємом 6' 980 куб.дм (6' 895,58 л) і масою 5' 151 кг 25.06.2019 о 23:30 год. був відпущений зі сторони ТзОВ Укрплаетсистем Гріневич С.В. та прийнятий до перевезення водієм Тимошенком М., а згодом - одержаний вантажоодержувачем ТзОВ - ВО Дук , від імені якого діяв Гливка Т.П. на підставі довіреності від № 17 від 11.06.2019. Зі змісту відповідної товаро-транспортної накладної вбачається наступне: - ПП Укрпалетсистем зазначене у ній як автопідприємство; - місцем завантаження товару зазначено - м. Коростень, вул. С.Кемського,1, а місцем розвантаження товару - м. Львів, вул. проф. Буйка, 6; - накладна не містить дати та часу одержання товару вантажоодержувачем.

До товарно-транспортної накладної долучено сертифікат відповідності терміном дії 10.12.2018 - 09.12.2019, декларацію про відповідність технічному регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив від 12.12.2018, паспорт № 882 на бензин неетиловий АИ-95-К5-Евро від 18.06.2019.

В матеріалах справи також наявна накладна на відпуск ПММ №053-7667 від 25.06.2019, яка складена на підставі вищезазначеної товарно-транспортної накладної та договору №17 від 11.06.2019, та у якій зазначено відомості про товар - бензин неетильований АИ-95-К5-Евро (ДСТУ 7687:2015 бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5) на загальну суму 176' 322,96 грн (з ПДВ), розділений на дві позиції: 1) 3' 623 кг (4' 910 л.) вартістю 102' 078,90 грн (без ПДВ); 2) 1' 528 кг (2' 070 л.) вартістю 44' 856,90 грн (без ПДВ).

Вказана накладна на відпуск ПММ містить підписи директора та бухгалтера підприємства - постачальника ПП Укрпалетсистем та відбиток його печатки, а також відмітку про отримання товару із підписом неідентифікованої особи та відбитком печатки підприємства - одержувача ТзОВ - ВО Дук .

У свою чергу, з 01.07.2016 між ТзОВ - ВО «Дук» як поклажодавцем і ТзОВ «Галавтоцентр» як зберігачем існували правовідносини по зберіганню паливно-мастильних матеріалів на підставі договору № 010716/32 відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів, відповідно до якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання паливно-мастильні матеріали в пункті прийому та зберігання нафтопродуктів за адресою м. Львів, вул. Професора Буйка, 6.

26.06.2019 на підставі наказу ТзОВ «Галавтоцентр» № В-190626 було створено комісію (у складі директора ТзОВ - ВО Дук та двох працівників) для встановлення фактичної кількості та якості змішаних нафтопродуктів внаслідок змішування нафтопродуктів, яке відбулось 26.06.2019 на пункті збереження пального ТзОВ «Галавтоцентр» .

Вказаною комісією було складено акт № 1 від 26.06.2019 про визначення кількісних і якісних показників змішаних нафтопродуктів, у якому зафіксовано наступне:

- 26.06.2019 при доставці пального ПП «Укрпалетсистем» для ТОВ «ДУК» на пункт збереження пального ТОВ «Галавтоцентр» по вул. проф. Буйка, 6, м. Львів бензину АІ-95 в кількості 6980 л., водій автомобіля DAF НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 помилково злив з секції причіпа автомобіля дизельне пальне в ємкість ТОВ «Галавтоцентр» з бензином АІ-95;

- до події змішування показники лічильника комісією не зафіксовані, але виходячи з електронного реєстру показів рівнеміра залишків пального в ємкості, залишок пального АІ-95 становив 15' 452 л. з врахуванням «мертвого» залишку;

- після події змішування, згідно показів рівнеміра, залишок суміші пального АІ-95 та дизельного пального становив 20' 825 л.

Комісією зроблено висновки про те, що 26.06.2019 водієм перевізника вчинено доливання в ємкість з бензином АІ-95 в кількості 15' 452 л. (власність ТОВ «Галавтоцентр» ) дизельного пального в кількості 5' 373 л. (власність ПП "Укрпалетсистем» ); утворена суміш пального в загальній кількості 20' 825 л. не підлягає відновленню у пальне АІ-95 та дизельне пальне у відповідних кількостях і якостях, а підлягає утилізації.

26.06.2019 на підставі наказу ТзОВ - ВО «ДУК» № 26-06/19 також було створено комісію (у складі в.о. директора підприємства Гливки Т.П., а також водіїв - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), якій доручено з виходом на місце зберігання пального ТзОВ «Галавтоцентр» (вул. проф. Буйка, 6) скласти акт-відповідь відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Вказаною комісією було складено акт № 1 від 26.06.2019 про обстеження події змішування нафтопродуктів дизпалива і бензину, в якому встановлено наступне:

- 26.06.2019 згідно ТТН 1290 УПС/02 від 25.06.2019 водій автомобіля DAF НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , доставив на пункт зберігання пального ТзОВ Галавтоцентр (м.Львів, вул. проф. Буйка, 6) бензин АІ-95 в кількості 6980 л., призначений для ТзОВ - ВО Дук ;

- внаслідок того, що водій, не дочекавшись представників ТзОВ Дук для прийому пального, в підземну ємкість ТзОВ «Галавтоцентр» , у якій знаходився бензин АІ-95, помилково злив з автомобіля не бензин АІ-95, а дизпаливо;

- у результаті помилкових дій водія, без дотримання правил прийому-передачі пального у відповідності до вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України відбулось змішування дизпалива в кількості 5371 л., яке є власністю ПП «Укрпалетсистем» до бензину АІ-95 в кількості 15 452 л., який знаходився на зберіганні ТзОВ «Галавтоцентр» ;

- утворена таким чином суміш пального по кількості та якості пального АІ-95 не піддається відновленню і підлягає утилізації.

27.06.2019 зав. складом ОСОБА_4 , водій ОСОБА_1 і представник постачальника Яблонський В.В. (згідно з довідкою відповідача від 04.02.2020 - начальник комплексу АЗС) підписали акт приймання-передачі пального по кількості, у якому зафіксували наступне:

- 26.06.2019 ПП «Укрпалетсистем» (постачальник) згідно з договором купівлі-продажу нафтопродуктів 142/02/18 від 01.02.2018, укладеним з ТзОВ «Дук» (замовник), по ТТН 12090 УПС/02 від 25.06.2019 автомобілем DAF НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , доставив на пункт збереження ТзОВ "Галавтоцентр» (зберігач) бензин АІ-95 в кількості 6980 л. Але в підземну ємкість збереження АІ-95, в якій було 15' 452 л. АІ-95, водій помилково злив з бензовоза дизпаливо в кількості (20 823-15 452=5371л). В результаті відбулось змішування дизпалива (5371л) з бензином АІ-95 (15452л) - отримана суміш пального;

- за згодою постачальника, замовника та зберігача досягнута домовленість, що дана суміш пального підлягає поверненню постачальнику через перевізника: 5' 371 л. суміші пального як власності постачальника;15' 452 л. суміші пального з наступним поверненням 15' 452 л. АІ-95 зберігачу.

- відповідно до даної домовленості, зберігач передає перевізнику постачальника, а перевізник приймає наступні нафтопродукти у загальній кількості 20' 823 л.: 1) суміш дизпалива і бензину АІ-95 у кількості 5' 371 л. (власність постачальника); 2) суміш дизпалива і бензину АІ-95 у кількості 15' 452 л. (підлягає поверненню зберігачу бензин АІ-95).

Обставину прийняття змішаного палива відповідач не заперечує.

В матеріалах справи наявні письмові пояснення з приводу спірної ситуації, надані завідуючим складом ТзОВ "Галавтоцентр» ОСОБА_4 та водієм ОСОБА_5 .

Так, у письмових поясненнях ОСОБА_4 від 26.06.2019 зазначено про самовільне злиття водієм відповідача пального у ємкості позивача, без фіксації залишків у таких ємкостях та за відсутності представників ТзОВ «Дук» , яких водій повинен був дочекатись, внаслідок чого і було здійснено змішування пального. ОСОБА_4 зазначив, що водій неодноразово з`ясовував у нього, як доїхати на вул. Буйка, оскільки він не знає м. Львова.

У письмових поясненнях ОСОБА_6 зазначено про те, що він неодноразово уточнював у особи, що працює на заправці, як проїхати на АДРЕСА_1 , оскільки він вперше на відповідному маршруті. Прибувши на місце за вказівками особи та пред`явивши документи, налагодивши рукави для зливу, водій почав зливати пальне, однак, підійшов ОСОБА_4 і сказав, що вони зливають чуже паливо. Перевіривши документи, з`ясувалася, що водій зливав паливо, призначене для зливу на вул. Луганській, а не на вул. Буйка, на яку водій заїхав саме з вул. Луганської. У поясненнях водія нічого не вказано про повідомлення його про необхідність дочекатися комісії ТзОВ «Дук» , на відміну від пояснень ОСОБА_4 .

Позивач для підтвердження своїх доводів долучив до матеріалів справи копію електронних доказів (скріншот) електронного реєстру показів рівноміра залишків пального в ємкості станом на 26.06.2019 та 27.06.2019, які становили відповідно 15' 582 л станом на 16:12 год. та 20' 822 л. станом на 16:25 год. (26.06.2019) та 0 л. станом на 17:03 год. (27.06.2019).

Листом від 17.07.2019 вих. № 47 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернення 15' 352 л. пального АІ-95 належної якості, у відповідь на що відповідач надіслав лист від 24.07.2019 вих. № 2007 про відсутність у нього жодних документів на підтвердження обставин, наведених у листі.

Із листування між сторонами вбачається факт неодноразового звернення позивача до відповідача із претензіями про виконання обов`язку по поверненню паливних матеріалів (листи від 26.07.2019 та 25.09.2019) та невизнання таких відповідачем (листи від 02.08.2019 та від 07.10.2019).

Заявляючи до стягнення 347' 484,58 грн. збитків, позивач стверджує, що він змушений був придбати у Приватного виробничо-комерційного підприємства «Абрекос» бензин марки А-95 з метою компенсації АТ «Укргазвидобування» філія ГПУ «Львівгазвидобування» .

Так, згідно з договором відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів від 15.05.2018, укладеним між ТзОВ "Галавтоцентр» (зберігач) та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (поклажодавець), зберігач зобов`язався зберігати нафтопродукти, передані йому поклажодавцем і повернути їх в цілісності та на умовах визначених цим договором. Вказаний договір, зі змісту розділу 4, був укладений з метою заправки автомобільного транспорту поклажодавця. У пункті 3.1 договору сторонами було погоджено адресу терміналу зберігання: м. Львів, вул. проф. Буйка, 6. Відповідно до пункту 2.2 договору, його загальна вартість становить 84' 000 грн.

21.06.2019 ГПУ «Львівгазвидобування» та ТзОВ "Галавтоцентр» склали акт №06-11/2019 про передачу на відповідальне зберігання нафтопродуктів згідно якого, ГПУ «Львівгазвидобування» передає на відповідальне зберігання з метою заправки автомобілів управління, а ТзОВ «Галавтоцентр» приймає наступні нафтопродукти: - бензин А-95 євро5-Е5 - 11' 220 кілограм (14' 385 літрів); - паливо дизельне ДП-Л Євро-5 ВО - 6' 614 кілограм (7' 827 літрів). К

Згідно з актом виконання послуг по зберіганню паливно-мастильних матеріалів за червень 2019 року на початок місяця кількість бензину марки А-95 становила 6' 295 л, поступило за місяць - 14' 385 л, було витрачено за місяць - 4' 853 л., на кінець місяця - 15' 827 л.

Із долучених до позовної заяви документів вбачається, що 01.10.2018 позивач (покупець) уклав з ПВКП «Абрекос» (постачальник) договір поставки нафтопродуктів № 01/10/18-18, відповідно до якого останній зобов`язався поставити позивачу нафтопродукти на підставі його усних чи письмових заявок.

Згідно з видатковою накладною № 1001 від 07.11.2019 ПВКП "Абрекос" поставило позивачу бензин А-95-Євро5, загальним об`ємом 12' 147,20 л, вартістю 269' 856,00 грн., а згідно з видатковою накладною від 08.11.2019 - 3' 460 л, вартістю 77' 808,00 грн., тобто всього на суму 347' 664,00 грн. Водночас, колегія суддів констатує, що вказані накладні не містять підписів та печаток зі сторони одержувача.

Згідно з платіжним дорученням № 1351 від 06.11.2019 позивач сплатив ПВКП "Абрекос" 359' 808,00 грн за бензин А-95 згідно рах. № 546 від 06.11.2019.

При вирішенні спорів про стягнення заподіяних збитків підлягають з`ясуванню правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з встановлених обставин даної справи, між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини. Натомість, такі існують між відповідачем та третьою особою (договір постачання нафтопродуктів) та між позивачем і третьою особою (договір відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів).

Таким чином, правовою підставою позову у даній справі є розділ 82 ЦК України, зокрема, ст. 1166, 1172, 1192 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до правої позиції, викладеної неодноразово Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, постанові від 11.12.2019 у справі №161/17010/16-ц:

- зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі;

- аналіз положень ст.ст.11 та 1166 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі;

- зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відтак, чинним законодавством України на позивача покладено обов`язок доведення факту наявності порушення, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками. В свою чергу, у зв`язку із встановленою на підставі ч. 2 ст. 1166 ЦК України презумпцією вини заподіювача шкоди, він повинен довести, що шкоду завдано не з його вини.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Заявляючи до стягнення 347 484,58 грн збитків, позивач стверджує, що він змушений був придбати у ПВКП «Абрекос» бензин марки А-95 з метою компенсації АТ «Укргазвидобування» філія ГПУ «Львівгазвидобування» .

Проаналізувавши матеріали даної справи, колегія суддів констатує той факт, що суміш пального: бензин, до якого влито дизель, є майном і йому внаслідок таких дій як змішування завдано шкоди, адже відновленню така суміш не підлягає. Проте, суд звертає увагу, що такий бензин належав АТ «Укргазвидобуванню» в особі філії ГПУ «Львівгазвидобування» та перебував у позивача на зберіганні. Тобто, майнова шкода могла бути завдана власнику майна, а не зберігачу. Водночас, докази, що власник бензину звертався з вимогами про відшкодування у будь-який спосіб шкоди, завданої подією від 26.06.2019 до позивача, і що позивач у даній ситуації в порядку регресу заявляє позовні вимоги, відсутні. Також немає жодних доказів стосовно передання позивачем філії ГПУ «Львівгазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» придбаного у ПВКП «Абрекос» палива, як і доказів звернення до позивача третьої особи як покупця по договору поставки із претензіями щодо відшкодування збитків змішуванням пального.

Таким чином, наведене не підтверджує причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та понесеними позивачем витратами в сумі 347 664,00 грн. Позивачем не доведено, що сума збитків, заявлена до стягнення, в розмірі 347 484,58 грн пов`язана із подією, що мала місце 26.09.2019 року; не підтверджує, що заявлена до стягнення сума є вартістю пошкодженого його майна.

Досліджуючи вину відповідача, суд звертає увагу на таке:

Розділом 10 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України регламентовано порядок приймання і відпуску нафтопродуктів на автозаправних станціях.

Згідно з п. п. 10.2.1 Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

Відповідно до п. 10.2.2 Інструкції перед зливанням нафтопродуктів з автоцистерни оператору АЗС необхідно, зокрема, виміряти рівень нафтопродукту в резервуарі, ужити заходів щодо запобігання розливанню нафтопродукту; проконтролювати рівень наповнення автоцистерни; визначити за свідоцтвом про повірку автоцистерни об`єм автоцистерни і перевірити одержаний результат на відповідність об`єму, зазначеному в ТТН; відібрати пробу з автоцистерни в тару відповідно до ДСТУ 4488, виміряти густину і температуру нафтопродукту, опечатати пробу за підписами своїм та водія автоцистерни, надати номер і зберігати її протягом 10 діб. Одержані результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Сторінки журналу необхідно пронумерувати, прошнурувати і скріпити печаткою суб`єкта підприємницької діяльності. Згідно з п. 10.2.3 зливання нафтопродукту має контролюватись оператором і водієм від його початку і до завершення.

Згідно з п. 10.2.4 забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі відсутності пломб вантажовідправника, їх порушення (у випадках пломбування автоцистерни) або невідповідності відбитка, що вказані в ТТН; відсутності свідоцтва про повірку автоцистерни; несправності зливного пристрою автомобільної цистерни; несправності заземлювального пристрою; під час грози; неналежного оформлення або відсутності ТТН; наявності підтоварної води і механічних домішок в нафтопродукті; невідповідності якості нафтопродукту вимогам нормативного документа; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма показниками якості); відсутності копії сертифіката відповідності.

Нафтопродукти, поставлені на АЗС в автомобільних цистернах, необхідно злити повністю. Оператор, який приймає нафтопродукти, зобов`язаний особисто переконатися в цьому, оглянувши цистерну після зливання нафтопродуктів (п. 10.2.5).

Відповідно до п. 10.2.6 нафтопродукти повинні бути прийняті в резервуари за їх марками та видами (дизельне паливо за масовою часткою сірки).

Відповідно до п. 10.2.7 у процесі приймання нафтопродукту оператор зобов`язаний стежити за рівнем продукту в резервуарі, не допускаючи переповнення резервуара і розлиття нафтопродукту.

Згідно з посадовою інструкцією завідувача складу, яким є Дулик Й.М., останній здійснює приймання ПММ, що надходять від постачальників, їх зберігання на складі і відпуск, розміщення з урахуванням найбільш раціонального використання виробничих можливостей, інвентарює тощо.

Із посадової Інструкції водія транспортного засобу, наданої відповідачем, вбачається, що до обов`язків, завдань та робіт водія, серед іншого, належить одержати у оператора диспетчерської служби відомості про місцезнаходження найближчих автозаправних станцій по шляху проходження, адреси і найменування пунктів навантаження і розвантаження, прогноз погоди і дорожню обстановку на маршрутах, що обслуговуються, забезпечувати схоронність товарно-матеріальних цінностей, що транспортуються і технічно справний стан самого автомобіля, виконувати всі інші вказівки безпосереднього керівника та керівництва підприємства, що стосуються його роботи. З інших положень посадової інструкції не вбачається покладення на водія обов`язків чи визначення алгоритму його дій по зливанню поставленого палива в пункті розвантаження. Тобто обов`язки водія полягають фактично лише у доставці продукції, пред`явленні товаросупроводжуючих документів і контролі зливання нафтопродукту.

Щодо посадових обов`язків начальника комплексу АЗС, яким згідно з довідкою відповідача від 04.02.2020 року є Яблонський В.В., то до таких належить організація роботи начальників АЗС (АЗК) операторів та водіїв автотранспорту при прийомі на АЗС (АЗК) нафтопродуктів та супутніх товарів, організація оперативного обліку прийому, відпустки та зберігання нафтопродуктів на АЗС (АЗК) і безпосередній контроль його виконання. Проте, із досліджених вище документів, не вбачається, що Яблонський В.В. як начальник комплексу АЗС був присутнім під час приймання позивачем та зливання відповідачем паливно-мастильних матеріалів.

Виходячи з положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України та посадової інструкції завідувача складу, саме на оператора АЗС покладено обов`язки по організації та початку прийому палива. Із аналізу п. 10.2.1, п. 10.2.2, п. 10.2.4 Інструкції вбачається, що без перевірки документів, без замірів рівня нафтопродукту в резервуарі, без перевірки пломб, правильності заземлення автоцистерн і справності її зливального пристрою злив проводити не можна.

Пунктом 3.1.3 договору купівлі-продажу нафтопродуктів №142/02/18 передбачено, що у разі поставки товару транспортом продавця, передача товару може здійснюватись на підставі належним чином оформленого доручення на особу покупця, відповідальну за отримання товару кількості та якості.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази на застосування сторонами даної умови договору. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що твердження оператора АЗС стосовно того, що водій не дочекався комісії від ТзОВ «ВО ДУК» є безпідставними, оскільки, відсутні документи про уповноваження будь-якої особи від покупця бути присутнім при зливі палива, поставленого водієм відповідача.

З поясненьи ОСОБА_4 вбачається, що водій, не дочекавшись його вказівок щодо початку зливу пального та вчинення дій по підготовці зливу, почав самостійно зливати доставлений товар. У свою чергу, пояснення водія містять відмінні від наведених пояснень обставини, зокрема, щодо іншої адреси доставки, щодо пред`явлення документів на доставку на вул. Луганську, щодо погодження початку зливу. Таким чином, враховуючи різний зміст пояснень, суд не може покласти в основу правових висновків про наявність чи відсутність вини відповідача жоден із таких документів.

Водночас, суд звертає увагу на те, що із наявних у справі документів і суті пояснень вбачається, що порядку прийому нафтопродуктів, передбаченого Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, ні оператором АЗС, ні водієм не дотримано, адже злив палива розпочато без вчинення дій, передбачених п. 10.2.2.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом стосовно того, що склад цивільного правопорушення, яке на переконання позивача, допустив відповідач, що мало б наслідком стягнення збитків в сумі 347 484,58 грн позивачем не доведено. Зокрема, із наданих суду доказів не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між розміром збитків та поведінкою (діями) відповідача. Як зазначалося вище, відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Окрім того, суд звертає увагу учасників спору на те, що внаслідок обставин, що мали місце у даній справі та визнаються сторонами, позивач не позбавлений права вимагати відновлення якості нафтопродуктів або переведення нафтопродуктів до іншої марки та повернення результату таких дій.

Розділом 11 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України регламентовано змішування нафтопродуктів. Так, у разі змішування нафтопродуктів унаслідок перекачування різних марок і видів нафтопродуктів одним нафтопродуктопроводом, приймання різних марок нафтопродуктів по одному трубопроводу, зливання різних марок і видів (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів до одного резервуара або на залишок іншого нафтопродукту без відповідного зачищення керівник призначає комісію, яка встановлює причини змішування, кількість та якість змішаних нафтопродуктів, а також можливість відновлення їх якості або переведення до іншої марки. Ця вимога не поширюється на змішування нафтопродуктів передбаченого процесом виробництва на НПЗ (нафто- та газопереробний заводи).

Пунктом 13.18 Інструкції передбачено, що у разі змішування і псування нафтопродуктів уживаються заходи щодо відновлення їх якості. У разі неможливості відновлення якості нафтопродукти на підставі висновків лабораторії переводяться до інших марок за актом переведення нафтопродуктів (нафти) з однієї марки в іншу за формою N 18-НП, а вартість від переведення відшкодовують винні особи, у разі, якщо конкретних винних осіб не встановлено - вартість від переведення включається до інших витрат операційної діяльності підприємства.

У разі переведення однієї марки нафтопродукту, що не відповідає вимогам нормативного документа на нього, до іншої марки комісія складає акт переведення нафтопродуктів (нафти) з однієї марки до іншої за формою N 18-НП (додаток 19). Акт та пояснення матеріально відповідальних осіб розглядаються керівником підприємства, який приймає рішення щодо відшкодування збитків. Сума збитків від змішування нафтопродуктів у разі, якщо конкретних винних осіб не встановлено, визнається іншими витратами операційної діяльності підприємства. Вартість нафтопродуктів, які використані для змішування і доведення якості нестандартних нафтопродуктів до вимог нормативних документів, уключається до вартості нафтопродуктів, якість яких відновлена змішуванням (п. 11.2, п. 11.3 Інструкції).

Однак, доказів, що сторони вживали дій по отриманню висновків лабораторії щодо переведення змішаних нафтопродуктів до інших марок чи щодо складення відповідних актів про переведення нафтопродуктів (нафти) з однієї марки в іншу, суду в межах розгляду даної справи не надано. Тобто, сторонами не підтверджено вчинення усіх можливих дій для врегулювання спірних відносин, що виникли між ними.

Також, звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 8 ст.29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст.29 ГПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Тобто нормами процесуального права позивачу надано право за певних умов вибирати між господарськими судам, яким підсудна справа.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, місцевий господарський суд розглянув дану справу в межах своїх повноважень.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в стягненні 347' 484,58 грн. шкоди заподіяної майну.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282 - 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Галавтоцентр» .

Рішення Господарського суду Львівської області від 16.12.2020 у справі №914/2325/19 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 19.08.2021.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік