Рішення

від 18.03.2021 по справі 917/1139/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2021 Справа № 917/1139/20

м.Полтава

за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб", вул. Петровського, 41, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400

до Решетилівської міської ради, вул. Покровська, 14, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400

про визнання укладеною додаткову угоду

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Решетилівської міської ради, в якому просить суд визнати укладеною додаткову угоду між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ХЛІБОРОБ (38400, Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Петровського, 41, код ЄДРПОУ 03769882) та Решетилівською міською радою (38400, Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Петровського, 14, код ЄДРПОУ 21044065)про поновлення договору оренди землі №1 від 10.02.2010 року, що зареєстрований за № 041056100014 від 15.03.2010 року, виклавши в судовому рішенні зміст такої угоди в редакції позивача, проект якої додано до позовної заяви.

В обгрунтування позову позивач зазначає про наявність у нього переважного права на поновлення Договору оренди земельної ділянки площею 8,8600га, кадастровий номер 5324255100:00:005:0107; а також відсутність заперечень з боку Орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору при фактичному продовженні Орендарем користування земельною ділянкою (ст. 33 ЗУ Про оренду землі )

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.07.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 06.08.2020

18.09.2020 за вхід. №10231 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідач проти позову заперечує. Відповідач зазначає, що позивач звернувся з клопотанням про поновлення договору з посиланням на переважне право та додав додаткову угоду, умови якої в своїй більшості суперечать первісному договору, укладеному з Решетилівською районною державною адміністрацією. За таких обставин не може йти мова про наявність переважного права.

Також, 18.09.2020 від відповідача надійшло клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.11.2020 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 18.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини та дослідивши надані документальні докази, суд встановив.

10.02.2010 року між Решетилівською районною державною адміністрацією та СТОВ Хлібороб було укладено договір оренди земельної ділянки державної форми власності № 1, площею 8,8600 га, кадастровий номер 5324255100:00:005:0107 строком на 10 років. Даний договір було зареєстровано Решетилівським районним відділом Полтавської регіональної філії ДП ЦДЗК від 15.03.2010 року за № 041056100014.

04.06.2018 року, на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України № 60-з від 31.01.2018 року Головне управління Держгеокадастру України у Полтавській області передало земельну ділянку з кадастровим номером 5324255100:00:005:0107 територіальній громаді в особі Решетилівської міської ради у комунальну власність. Отже, земельна ділянка з моменту укладення договору до моменту звернення із позовом змінила не лише власника та розпорядника, а й форму власності взагалі.

18.11.2020 року клопотанням за № 194 та 22.01.2020 року клопотанням за № 14 СТОВ Хлібороб , звернувся до Решетилівської міської ради про поновлення договору з посиланням на переважне право, та додав додаткову угоду, умови якої в своїй більшості суперечать первісному договору, в якому просив поновити дію договору оренди земельної ділянки, строком на 7 років і орендною платою 12% від нормативної грошової оцінки.

17.12.2019 р. та 21.02.2020 року Решетилівською міською радою на адресу Позивача - СТОВ Хлібороб було направлено Листи - повідомлення в яких виконавчий комітет Решетилівської міської ради проінформував Позивача у справі про те, що його клопотання було винесено на розгляд сесії Решетилівської міської ради .

Рішеннями Решетилівської міської ради від 10.12.2019 року № 805-25-VII та 19.02.2020 року № 889-30-VII було відмовлено СТОВ Хлібороб в поновленні договору оренди.

Крім того, зазначеними вище листами Виконавчий комітет Решетилівської міської ради повідомив СТОВ Хлібороб про те, що згідно статті 31 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а саме з 15.03.2020 року. Земельна ділянка з кадастровим номером 5324255100:00:005:0107 вважається такою, що передана Решетилівській міській раді з 16.03.2020 року. Листами було наголошено, що подальше фактичне використання земельної ділянки після закінчення строку дії договору буде розцінене як самовільне заволодіння земельною ділянкою, а отже, незаконним.

Позивач вважає відмову відповідача - Решетилівської міської ради незаконною, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються насамперед Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 ЗУ "Про оренду землі").

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі, договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

10.02.2010 року між Решетилівською районною державною адміністрацією та СТОВ Хлібороб було укладено договір оренди земельної ділянки державної форми власності № 1, площею 89,8600га, кадастровий номер 5324255100:00:005:0107

Пунктом 8 Договору оренди землі передбачено, що договір укладено на 10 років.

15 березня 2010 року договір оренди землі від 10.02.2010 року зареєстрований Решетилівським районним відділом Полтавської регіональної філії ДП ЦДЗК від 15.03.2010 року за № 041056100014.

Відповідно строк дії Договору до 15.03.2020 року.

Пунктом 8 також визначено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається із матеріалів справи, СТОВ Хлібороб" звертаючись із позовом до суду, правовою підставою останнього визначило як частини 1-5 статті 33 ЗУ Про оренду землі так і частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"

Відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" проводиться за принципом мовчазної згоди обох сторін договору і можливе за відсутності звернення орендаря та за відсутності заперечень орендодавця щодо продовження землекористування відповідною земельною ділянкою. Право на укладення додаткової угоди згідно з частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" виникає автоматично зі спливом місячного строку оренди за умови, що орендар не ініціював зміни, а орендодавець не направив заперечень упродовж одного місяця після закінчення строку дії договору.

Так, якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", то частина 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" не передбачає звернення орендаря до орендодавця та переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться.

Таким чином, виходячи з того, що частини 1-5 та частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" містять дві окремі правові підстави реалізації орендаря свого переважного права на поновлення договору оренди землі, вони не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та правовими наслідками.

За вказаних обставин, відсутні правові підстави вважати, що у позивача виникло право на подання позову на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" з посиланням на те, що позивач після закінчення терміну дії договору оренди землі продовжив користуватися земельною ділянкою за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди, разом з іншими підставами, вказаними в частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі за наявності вже застосованого позивачем поновлення договору оренди на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та наявності заперечень з боку орендодавця (відповідача) у його поновленні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог СТОВ Хлібороб" щодо визнання укладеною додаткову угоду між Сільськогосподарським товариством Хлібороб та Решетилівською міською радою про поновлення договору оренди землі №1 від 10.02.2010 року, що зареєстрований за №041056100014 від 15.03.2010 року.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Згідно статті 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 29.03.2021

Суддя Кльопов І.Г.