Постанова

від 30.03.2021 по справі 910/18476/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18476/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 (суддя Чинчин О. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 (головуючий суддя Дикунська С. Я., судді Тищенко О. В., Шаптала Є. Ю.)

у справі № 910/18476/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Каларі"

про визнання договору недійсним

(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача Макарова А. М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" (Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (Відповідач) про визнання недійсним договору поруки № 4К13316И/П від 17.11.2016.

2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач вказав, що Відповідач, діючи навмисно та недобросовісно, з метою виконання трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, ввів в оману Позивача щодо факту існування у банка договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями боржників у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукав Позивача до укладення з банком пов`язаних між собою кредитного договору та договорів поруки. На переконання Позивача, відсутність вищевказаних документів має істотне значення при укладанні кредитного договору та договорів поруки і підтверджує факт обману ТОВ "Гастел Груп". Відтак позивач вважає, що Договір поруки № 4К13316И/П від 17.11.2016 був укладений ним під впливом обману, отже наявні підстави для визнання вказаного договору недійсним на підставі статті 230 ЦК України.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі № 910/18476/19, у задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення мотивовані тим, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність в даному випадку одночасно трьох складових: умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявності самого факту обману (ведення в оману позивача). Позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності умов, які є обов`язковими для визнання договору недійсним на підставі статті 230 ЦК України.

5. Також суди дійшли висновку про те, що дії позивача щодо укладення кредитного договору та отримання за ним кредитних коштів, а згодом укладення спірного договору поруки та інших договорів поруки, про які зазначено позивачем у позовній заяві, за якими поручався перед Банком за виконання зобов`язань іншими суб`єктами господарювання в межах наданих Банком позивачу кредитних коштів послідовні та такі, з яких вбачається волевиявлення позивача на укладення таких договорів та вчинення за ними дій, а отже пред`явлення позову у цій справі про визнання вказаного правочину недійсним, суперечить його попередній поведінці (укладенню договору) і є недобросовісним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі № 910/18476/19 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

7. Позивач не погоджується з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій зазначаючи, що судами не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності, при цьому обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України зазначив, що судами безпідставно було відхилено клопотання позивача про витребування доказів.

Позиція інших учасників справи

8. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначаючи, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені в результаті повного дослідження наявних у справі доказів та є законними, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

9. Третя особа не надала відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. 17.11.2016 між ТОВ "Гастел Груп" (позичальник) та АТ КБ "Приватбанк" (банк) укладено Кредитний договір № 4Г16121Г (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк за наявності вільних коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 3 750 000 000,00 грн для фінансування поточної діяльності в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди у визначені цим договором терміни.

11. Відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору термін повернення кредиту - 10.11.2026.

12. Позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, зазначені у пункті 1.1 договору (пункт 2.2.1), сплатити відсотки за користування кредитом (пункт 2.2.2), повернути кредит в строки/терміни, встановлені договором (пункт 2.2.3).

13. Цей договір згідно пункту 6.1 в частині положень пункту 4.4 набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

14. За умовами пункту 7.9 Кредитного договору його укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" у порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 06.09.2016, укладеної сторонами.

15. 18.11.2016 позивачем було отримано кошти за Кредитним договором № 4Г16121Г від 17.11.2016 в сумі 3 671 419 702,28 грн., що підтверджується долученою позивачем до позовної зави банківською випискою.

16. 17.11.2016 між ТОВ "Гастел Груп" (поручитель) та АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) укладено Договір поруки № 4К13316И/П (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Каларі" своїх зобов`язань за Кредитними договорами від 21.05.2013 № 4К13316И, від 24.05.2013 № 4К13315И, від 01.11.2013 № 4К13699И, від 17.07.2014 № 4К14250И.

17. Відповідно до пункту 2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни згідно Кредитного договору.

18. За умовами пункту 4 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в сумі заборгованості за кредитом та в сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до Кредитного договору.

19. Згідно з пунктом 5 Договору поруки у випадку невиконання боржником обов`язку пункту 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання.

20. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора, впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у пункті. 5 цього договору (пункт 6 Договору поруки).

21. Положеннями пункту 7 Договору поруки сторони погодили, що у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, кредитор та поручитель дійшли згоди, що кредитор має право в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках. Договірне списання оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

22. Відповідно до пункту 8 Договору поруки до поручителя, який виконав обов`язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за цим договором і договорами застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за Кредитним договором в частині виконаного зобов`язання.

23. Кредитор, згідно пункту 10 Договору поруки, зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5-ти робочих днів з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за Кредитним договором.

24. Договір поруки (пункт 17) укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі укладеної сторонами Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 06.09.2016.

25. На виконання умов Договору поруки, Позивачем, як поручителем, здійснено на користь банку платежі, які підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 12 від 18.11.2016, в якому в графі "призначення платежу" вказано - виконання зобов`язання по Кредитному договору від 17.07.2014 № 4К14250И відповідно до Договору поруки № 4К13316И/П від 17.11.2016; сума грошових коштів - 76 956 507,56 грн; № 11 від 18.11.2016, в якому в графі "призначення платежу" вказано - виконання зобов`язання по Кредитному договору від 01.11.2013 № 4К13699И відповідно до Договору поруки № 4К13316И/П від 17.11.2016; сума грошових коштів - 355 591 072,53 грн; № 9 від 18.11.2016, в якому в графі "призначення платежу" вказано - виконання зобов`язання по Кредитному договору від 21.05.2013 № 4К13316И відповідно до Договору поруки № 4К13316И/П від 17.11.2016; сума грошових коштів - 59 412 276,93 грн; № 10 від 18.11.2016, в якому в графі "призначення платежу" вказано - виконання зобов`язання по Кредитному договору від 24.05.2013 № 4К13315И відповідно до Договору поруки № 4К13316И/П від 17.11.2016; сума грошових коштів - 150 369 625,75 грн.

26. Судами встановлено, що звертаючись з даним позовом до суду, Позивач зазначив, що укладенню вказаних вище договорів (Кредитного договору № 4Г16121Г від 17.11.2016 та Договору поруки № 4К13316И/П від 17.11.2016), а також інших договорів поруки, перелік яких наведено в позовній заяві, передувало те, що позивач зарекомендував себе як надійний та перспективний клієнт банку, який постійно нарощує обсяг необхідних банківських послуг.

27. За твердженнями Позивача, банк як недобросовісна сторона Договору поруки № 4К13316И/П від 17.11.2016 навмисно з метою виконання трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк" ввів в оману позивача про існування у банку договорів, укладених для забезпечення прав вимоги за кредитними зобов`язаннями ТОВ "Каларі" (Кредитними договорами від 21.05.2013 № 4К13316И, від 24.05.2013 № 4К13315И, від 01.11.2013 № 4К13699И, від 17.07.2014 № 4К14250И), у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукало позивача до укладення з банком як кредитного договору, так і оскаржуваного договору поруки.

28. На переконання позивача, наведені ним в позовній заяві обставини вказують на відсутність у банку вищевказаних документів (договорів забезпечення), що мало істотне значення при укладенні Договору поруки № 4К13316И/П від 17.11.2016 (оспорюваного договору) й що підтверджує факт обману банком позивача, адже якби позивач знав про відсутність забезпечень, він би не укладав з відповідачем ні Кредитного договору № 4Г16121Г від 17.11.2016, ні Договору поруки № 4К13316И/П від 17.11.2016.

29. Місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами наявності обставин (складових), які є підставами для визнання Договору поруки № 4К13316И/П від 17.11.2016 недійсним на підставі статті 230 ЦК України.

30. Зокрема суди зазначили, що позивачем не доведено, що представниками АТ КБ "Приватбанк" повідомлялись відомості, які не відповідають дійсності, або що представники банку замовчували обставини, що мали істотне значення для правочину (відсутність забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитними договорами від 21.05.2013 № 4К13316И, від 24.05.2013 № 4К13315И, від 01.11.2013 № 4К13699И, від 17.07.2014 № 4К14250И - ТОВ "Каларі").

31. За висновками судів попередніх інстанцій, Позивачем також не доведено, що Відповідачем вчинялись певні навмисні та винні дії, які свідчили б про намагання Відповідача запевнити Позивача про такі властивості й наслідки Договору поруки № 4К13316И/П від 17.11.2016, які насправді наступити не могли.

32. Судами було встановлено, що згідно з Техніко-економічним обґрунтуванням повернення кредитних коштів від 11.11.2016, метою кредитування ТОВ "Гастел Груп" є фінансування поточної діяльності.

33. Відповідно до Заявки на отримання кредиту від 11.11.2016 цільовим призначенням позики є фінансування поточної діяльності підприємства.

34. При цьому суди зазначили, що жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами цей документ не містить, як і посилань на договори поруки, які позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку (в тому числі за оспорюваним договором).

35. Крім цього, жоден пункт Кредитного договору № 4Г16121Г від 17.11.2016 не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем Договору поруки № 4К13316И/П від 17.11.2016 та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

36. Також судами було встановлено, що ТОВ "Гастел Груп" зверталось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами про зобов`язання АТ КБ "Приватбанк" вчинити дії - передати оригінали документів (справа № 910/14418/17), мотивувало свої позовні вимоги тим, що позивач сплатив на рахунок ПАТ КБ "Приватбанк" згідно з договорами поруки, в тому числі за Договором поруки № 4К13316И/П від 17.11.2016, грошові кошти в розмірі 3 670 399 973,33 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, тобто погасив заборгованість боржника перед кредитором з кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Проте банк всупереч умовам Договору не виконав зобов`язань щодо передачі товариству належним чином засвідчених копій документів на підтвердження обов`язків боржника за Кредитним договором, що в свою чергу свідчить про істотне порушення відповідачем умов Договору поруки та підтверджує завдання товариству суттєвої шкоди.

37. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі № 910/14418/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Гастел Груп" з тих підстав, що умовами договорів поруки та положеннями чинного законодавства України не передбачено обов`язку кредитора передати поручителю оригінали документів, що підтверджують обов`язок боржника.

38. Крім цього, встановлено, що ТОВ "Гастел Груп" зверталось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами про розірвання Договору поруки № 4К13316И/П від 17.11.2016 (справа № 910/20411/17), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 18.11.2016 згідно Договору поруки № 4К13316И/П позивач виконав обов`язок боржника (ТОВ "Каларі" перед ПАТ КБ "Приватбанк", здійснивши погашення заборгованості у сумі 642 329 482,77 грн за Кредитними договорами № 4К13316И від 21.05.2013, № 4К13315И від 24.05.2013, № 4К13699И від 01.11.2013, № 4К14250И від 17.01.2014 платіжними дорученнями № 10 від 18.11.2016, № 9 від 18.11.2016, № 11 від 18.11.2016, № 12 від 18.11.2016. За твердженнями позивача, відповідач порушив зобов`язання, передбачені пунктами 8, 10 Договору поруки № 4К13316И/П від 17.11.2016, що є підставою для розірвання договору поруки.

39. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/20411/17, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову, зокрема, з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того факту, що станом на 18.11.2016 заборгованість ТОВ "Каларі" за Кредитними договорами № 4К13316И від 21.05.2013, № 4К13315И від 24.05.2013, № 4К13699И від 01.11.2013 та № 4К14250И від 17.01.2014 становила 642 329 482,77 грн. За відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного розміру заборгованості за Кредитними договорами та того, що за рахунок коштів в сумі 642 329 482,77 грн було в повному обсязі погашено заборгованість за боржника за вищевказаними Кредитними договором, суд дійшов висновку про недоведеність тверджень позивача щодо виконання ним зобов`язань боржника за Кредитним договором в повному обсязі.

40. Таким чином суди дійшли висновку про те, що беручи до уваги наявні в матеріалах даної справи докази та обставини, встановлені судами у справах № 910/14418/17 та № 910/20411/17, твердження позивача про відсутність у банку будь-яких договорів забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Каларі" за Кредитними договорами від 21.05.2013 № 4К13316И, від 24.05.2013 № 4К13315И, від 01.11.2013 № 4К13699И та від 17.07.2014 № 4К14250И як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

41. З огляду на наведене, а також те, що для встановлення обставин вчинення правочину під впливом обману, на позивача покладається обов`язок з доведення наявності трьох складових: умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману, тоді як позивачем цих обставин (складових) не доведено, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Гастел Груп" до АТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним Договору поруки № 4К13316И/П від 17.11.2016.

42. За висновками судів, дії Позивача, який уклав спірний договір поруки, а наразі пред`явив позов про визнання його недійсним, суперечать його попередній поведінці (укладенню договору) та є недобросовісними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

43. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Щодо суті касаційної скарги

44. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у тому, що судами безпідставно було відхилено клопотання позивача про витребування доказів (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

45. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

46. Пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

47. Отже, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.

48. Доводи касаційної скарги щодо цієї підстави касаційного оскарження зводяться до того, що судами попередніх інстанцій відхилено клопотання позивача про витребування доказів, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, а саме: рішення правління НБУ № 323-рш/БТ від 05.10.2016; Кредитного договору від 21.05.2013 № 4К13316И з додатками та додатковими угодами; Кредитного договору від 24.05.2013 № 4К13315И з додатками та додатковими угодами; Кредитного договору від 01.11.2013 № 4К13699И з додатками та додатковими угодами; Кредитного договору від 17.07.2014 № 4К14250И з додатками та додатковими угодами; належним чином посвідчених копій документів на переказ коштів за кредитними договорами, в тому числі, але не обмежуючись, копій меморіальних ордерів; розрахунку по кредитним договорам про всі нараховані та сплачені кошти (з повернення кредиту, відсотків, пені, неустойки та інше); розрахунку про наявність або відсутність заборгованості за вказаними кредитними договорами станом на 25.02.2020 з зазначенням, яка саме заборгованість наявна (з повернення кредиту, відсотків, пені, неустойки та інше); у разі наявності заборгованості - надати детальний розрахунок заборгованості станом на 25.02.2020; інформації про бухгалтерський облік за вказаними кредитними договорами станом на 25.02.2020; інформації, чи наявна за вказаними кредитними договорами заборгованість зі сплати винагороди за користування кредитом розрахована за формулою, визначеною у договорі у відповідності до курсу гривні відносно долара США; у разі наявності заборгованості зі сплати винагороди за користування кредитом - надати розрахунок заборгованості станом на 25.02.2020; копії рішення кредитного комітету банку від відносно винагороди за користування кредитом; інформації, чи подавав банк позови про визнання кредитних договорів недійсними повністю або в частині, неукладеним, тощо, коли саме, результати розгляду спору.

49. Так у частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування (onus probandi) лежить на сторонах.

50. Статтею 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

51. За частиною першою статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч. ч. 2, 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

52. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (частина друга статті 81 ГПК України).

53. Так, посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не надав оцінку клопотанням позивача про витребування доказів, які мають суттєве значення для вирішення справи, а суд апеляційної інстанції це проігнорував, Верховний Суд вважає необґрунтованим, оскільки зазначені клопотання позивача були розглянуті судом першої інстанції в судовому засіданні та в їх задоволенні відмовлено протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020, що також відображено в оскаржуваному рішенні.

54. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, зазначив, що розглянувши клопотання апелянта (позивача) про витребування копії вищезгаданого рішення Правління Національного Банку України, апеляційний суд відмовив в його задоволенні як безпідставному, адже за текстом оспорюваного договору не видно, що його укладено в межах процедури трансформації, жодних посилань на згадане рішення у ньому немає, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для витребування цього рішення, цей доказ не є необхідним в контексті заявлених позовних вимог. З приводу доказів, зокрема, на підтвердження розміру заборгованості та обсягу виконаних за кредитними договорами зобов`язань первісних боржників, апеляційний суд також не знайшов підстав для їх витребування, оскільки інформація щодо їх заборгованості за кредитними договорами не є предметом доказування.

55. Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що вищезгадані документи можуть підтвердити правову позицію позивача щодо ведення його при укладанні кредитного договору в оману згідно зі статтею 230 ЦК України. Відтак, апеляційний суд також відхилив заперечення апелянта щодо необґрунтованої відмови місцевого суду у задоволенні клопотання про витребування наведених вище доказів.

56. Так, стосовно твердження скаржника про безпідставне відхилення клопотань про витребування у відповідача документів, колегія суддів зазначає, що позивачем не було обґрунтовано, яким чином вказані докази можуть підтвердити твердження позивача щодо ведення останнього в оману відповідно до статті 230 ЦК України.

57. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не дають підстав стверджувати про те, що наведені судами мотивування є необґрунтованими, позаяк правильність цих тверджень напряму випливає із матеріалів цієї справи, обставин спору та норм процесуального законодавства.

58. Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19, від, 02.02.2021 у справі № 910/18512/19, від 04.03.2021 у справі № 910/18759/19.

59. Дотримуючись приписів статті 86 ГПК України, місцевий та апеляційний суди всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, а їх висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими.

60. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 4 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом не було встановлено допущених судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.

61. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

62. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, (1) не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, (2) не доводять порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, проте, виходячи зі змісту касаційної скарги, направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених приписами статті 300 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

64. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

65. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права судами попередніх інстанцій, як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.

66. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат

67. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі № 910/18476/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил