Постанова

від 31.03.2021 по справі 200/1227/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року справа №200/1227/21-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участю представників позивача Христенка С.В., представника 3-ї особи Шейко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 р. про забезпечення позову (у повному обсязі складена та підписана 04 лютого 2021 у м. Слов`янськ) у справі № 200/1227/21-а (головуючий І інстанції суддя Зінченко О.В.) за позовом Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області "Управління капітального будівництва" до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос", Приватний виконавець Солонько Микола Миколайович про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), в якому просив зобов`язати Слов`янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) повернути на користь Комунального підприємства Слов`янської міської ради Донецької області Управління капітального будівництва зайво стягнуту суму виконавчого збору у сумі 300,00 грн.; зобов`язати Слов`янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) перерахувати на рахунок Приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича, за зведеним виконавчим провадженням ВП 57526401 від 22.12.2020 про стягнення заборгованості з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБІЛРОС у сумі 345 578,41 грн. (а.с. 1-4).

Разом з позовною заявою представником позивача надано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Слов`янському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вчиняти будь-які дії по виконавчих провадженнях від 16.12.2020 ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 63937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556 у сумі 345578,41 грн. (а.с. 6-8).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову.

Заборонено Слов`янському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 34974684, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Поштова, 44) вчиняти дії щодо перерахування коштів, стягнутих з Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва по ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 3937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556 в сумі 345 578,41 грн., будь-яким особам до набрання законної сили рішенням у справі 200/1227/21-а (а.с. 25-27).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник третьої особи подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та винести постанову про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що спір про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог підлягає вирішенню в окремому судовому господарському провадженні, адже не є рішенням суб`єкта владних повноважень, сторонами за яким є виключно сторони - суб`єкти господарювання.

Апелянт зазначає, що позивач не вказує, не мотивує та не наводить, які саме його права порушені та якими діями відповідача. Позивач, на думку апелянта, не наводить жодної підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень виконати дискреційні дії, які б були передбачені діючим законодавством саме для цього суб`єкта.

17 березня 2021 року від приватного виконавця надійшли пояснення, в яких останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та ухвалу суду залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник третьої особи доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

За унормуванням частин першої та другої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч.1 статті 154 КАС України).

При цьому частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В силу приписів частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.

У заяві про забезпечення позову Комунальне підприємство Слов`янської районної ради Донецької області "Управління капітального будівництва" просить заборонити Слов`янському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вчиняти будь-які дії по виконавчих провадженнях від 16.12.2020 ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 63937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556 у загальній сумі 345578,41 грн.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю УКРБІЛРОС вживаються заходи на уникнення від виконання рішень Господарського суду міста Києва, за якими відкрито виконавче провадження приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солоньком М.М., у зв`язку із чим, на думку позивача, існує небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та можливість виникнення ситуації, при якій ефективний захист або відновлення прав позивача, у разі задоволення позову, стане утрудненим чи неможливим.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

З оглянутих матеріалів адміністративної справи, заяви про забезпечення адміністративного позову, судом встановлено, що 16.12.2020 Слов`янським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкриті виконавчі провадження ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 63937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556 на загальну суму стягнення 500 264,06 грн. з Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБІЛРОС з урахуванням виконавчого збору на загальну суму 558 541,01грн.

Меморіальний ордер № К12235OW1З від 23.12.2020свідчить, що з Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва списано кошти у сумі 558841, 02 грн. на рахунок UА758201720355289001000701126 в Держказначейскій службі України м. Київ код банку отримувача 34974684, в рахунок погашення боргу по ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 63937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556, відкриті Слов`янським МДВС Східного міжрегіонального МЮ (м.Харків), де стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю УКРБІЛРОС .

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича перебувають ВП № 57526401 відкрите 25.10.2018 та ВП № 63975642 відкрите 22.12.2020 (які 22.12.2020 були об`єднані у зведене виконавче провадження № 63977407) про стягнення заборгованості з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБІЛРОС на користь Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва , який є одночасно боржником по ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 63937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556 відкриті Слов`янським МДВС Східного міжрегіонального МЮ (м. Харків).

За вимогами №№ 2606, 2607 від 29.12.2020 приватного виконавця ОСОБА_1 до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), виконавець вимагав від останнього перерахувати стягнуті з Комунального підприємства Слов`янської міської ради Донецької області Управління капітального будівництва кошти у загальному розмірі 387503,03 грн. у відповідності до частини 5 статті 47 Закону України Про виконавче провадження на депозитний рахунок приватного виконавця в рахунок погашення боргу за виконавчими провадженнями № 63975642, 57526401, де стягувачем є позивач.

Тобто, стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю УКРБІЛРОС є одночасно боржником у виконавчих провадженнях № 57526401 та № 63975642.

Частина 5 статті 47 Закону України Про виконавче провадження визначає, що не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону). Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Рішеннями Господарського суду м. Києва від 30.08.2018 у справі № 910/25/18 та від 04.03.2020 у справі № 910/30/18 задоволені позовні вимоги про стягнення заборгованості з боржника ТОВ Укрбілрос на користь позивача на загальну суму 345 578, 41 грн.

Також в провадженні Господарського суду Донецької області знаходяться справи 905/1606/19, № 905/1907/19, 905/1908/19, 905/1909/19, 905/1910/19, 905/1911/19 та № 905/1911/19 за заявою ТОВ Логістік Хаус до КП Словянської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Підставою для заміни сторони став укладений договір відступлення права вимоги між ТОВ Укрбілрос та ТОВ Логістік Хаус .

Матеріалами справи підтверджено, що у боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБІЛРОС відсутні відкриті рахунки у банківських установах України.

Таким чином, наявні об`єктивні дані, які свідчать про можливість настання негативних наслідків в разі не застосування заходів забезпечення позову, про вжиття яких висловлено у відповідній заяві, а саме: не заборона відповідачу вчиняти певні дії на час розгляду позову може призвести до невиконання рішень Господарського суду м. Києва на стягнення суми 345 578, 41 грн. на користь позивача, що може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову, оскільки невжиття судом таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист чи поновлення порушеного права позивача у разі задоволення позову, а саме може призвести до перерахування стягнутих коштів третім особам.

Суд зауважує, що вжиття заходів забезпечення позову не завдає шкоди учасникам справи.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Ухвала про скасування заходів забезпечення позову або про відмову у скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову (п.п. 3-5 ст. 157 КАС України).

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення заяви про забезпечення позову у спосіб, передбачений ст. 151 КАС України, шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо перерахування коштів, стягнутих за ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 63937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556 в сумі 345 578, 41 грн. до набрання законної сили рішенням у справі.

Колегія суддів також враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 292, 293, 310, 316, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 р. - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 р. у справі № 200/1227/21-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 1 квітня 2021 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв