Постанова

від 08.04.2021 по справі 200/1227/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року справа №200/1227/21-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представників позивача Малушко Г.Ю., представника 3-ї особи Шейко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 р. (у повному обсязі складено 16 лютого 2021 у м. Слов`янськ) у справі № 200/1227/21-а (головуючий І інстанції суддя Зінченко О.В.) за позовом Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області "Управління капітального будівництва" до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос", приватний виконавець Солонько Микола Миколайович про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просив зобов`язати Слов`янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) повернути на користь Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва зайво стягнуту суму виконавчого збору у сумі 300,00 грн.; зобов`язати Слов`янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) перерахувати на рахунок приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича за зведеним виконавчим провадженням ВП 57526401 від 22.12.2020 про стягнення заборгованості з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБІЛРОС у сумі 345 578,41 грн. (а.с. 1-4).

Разом з позовною заявою представником позивача надано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Слов`янському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вчиняти будь-які дії по виконавчих провадженнях від 16.12.2020 ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 63937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556 у сумі 345578,41 грн. (а.с. 6-8, 10-12).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову.

Заборонено Слов`янському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 34974684, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Поштова, 44) вчиняти дії щодо перерахування коштів, стягнутих з Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва по ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 3937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556 в сумі 345 578,41 грн., будь-яким особам до набрання законної сили рішення у справі 200/1227/21-а (а.с. 25-27, 55-57).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбілрос залишено без задоволення, а ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 200/1227/21-а залишено без змін (а.с. 153-156).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Слов`янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Поштова, 44, код ЄДРПОУ 34974684) перерахувати на депозитний рахунок № НОМЕР_1 (код отримувача НОМЕР_2 , банк АТ КБ Приватбанк ) приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича стягнуті з Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва кошти у розмірі 345 578,41 грн. (триста сорок п`ять тисяч п`ятсот сімдесят вісім гривень 41 копійка) в рахунок погашення боргу за зведеним виконавчим провадженням ВП 63977407 від 22.12.2020 про стягнення заборгованості з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБІЛРОС .

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 136-142).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник третьої особи подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з позовною заявою.

Зауважує, що жодні дії відповідача з виконання рішень Господарського суду Донецької області у справах № 905/1606/19, № 905/1907/19, № 905/1908/19, № 905/1909/19, № 905/1910/19, № 905/1911/19, № 905/1912/19 позивачем не оскаржуються. Таким чином, суд першої інстанції захищає непорушене право, перешкоджає своїм рішенням виконанню рішень Господарського суду Донецької області та фактично зупиняє виконання рішень Господарського суду Донецької області, не звертаючи уваги, що гарантоване ст. 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення.

Також посилається на рішення Верховного Суду у справі № 611/26/17 від 28.04.2020 року, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16-а, від 17.04.2018 у справі № 819/1430/17, від 12.11.2018 року у справі № 806/3099/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.

Вказує на те, що вимога приватного виконавця щодо перерахування грошових коштів не відповідає нормам Закону та взагалі не передбачена Законом України Про виконавче провадження . Законом не передбачено, що боржник може звернутись із заявою про зобов`язання виконавця перерахувати кошти, що стягнуті з нього до будь-яких третіх осіб, що не є учасниками виконавчого провадження.

Представник третьої особи доводи апеляційної скарги підтримав, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду оскаржено не було.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, виходить з такого.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Позивач, Комунальне підприємство Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва , юридична адреса: 84170, Донецька область, смт Билбасівка, вул. Затишна, буд. 6а, код ЄДРПОУ 39422626.

Відповідач - Слов`янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Поштова, 44,код ЄДРПОУ 34974684.

16.12.2020 Слов`янським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкриті виконавчі провадження ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 63937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556 на загальну суму стягнення 507764,56 грн. з Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІЛРОС» , з урахуванням виконавчого збору на загальну суму 558 541,01 грн. (т. 1 а.с. 14-19).

23.12.2020 відповідно до меморіального ордеру № К12235ОW від 23.12.2020 з розрахункового рахунку Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва списані кошти у сумі 558 841,02 грн. на рахунок UA758201720355289001000701 126 в Державній казначейській службі України м. Київ код банку отримувача 34974684, в рахунок погашення боргу по ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 63937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556, що відкриті Слов`янським МДВС Східного міжрегіонального МЮ (м.Харків). У наведених виконавчих провадженнях стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБІЛРОС» (03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17; ідентифікаційний код 32255426).

Разом із цим на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. перебувають виконавчі провадження: № 57526401 відкрите 25.10.2018 та ВП № 63975642 відкрите 22.12.2020, які 22.12.2020 об`єднані у зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості у загальній сумі 345578,41 грн. з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБІЛРОС на користь Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва , який є одночасно боржником по ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 63937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556 відкриті Слов`янським МДВС Східного міжрегіонального МЮ (м. Харків) (а.с. 8).

28.12.2020 № 01-28/12/2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування у відповідності до частини 5 статті 47 Закону України Про виконавче провадження на рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. коштів на загальну суму 345 578,41 грн., які стягнуті з позивача, в рахунок задоволення його вимог як стягувача у межах виконавчих проваджень: № 57526401, № 63975642, які 22.12.2020 об`єднані у зведене виконавче провадження і перебувають в провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича (а.с. 25-26).

29.12.2020 за вих. № 2606 та вих. № 2607 на адресу Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направлені вимоги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. щодо необхідності перерахування грошових коштів, які стягнуто з Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва , під час виконання ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 63937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556 та перерахування на депозитний рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. за наступними реквізитами: рахунок № НОМЕР_3 код отримувача НОМЕР_2 банк АТ КБ Приватбанк , одержувач: приватний виконавець Солонько Микола Миколайович, призначення платежу: погашення боргу за ВП № 57526401, сума 333 145,44 грн. та погашення боргу за ВП 63975642 в сумі 54357,59 грн. (а.с. 50-53).

При вирішення справи суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 30 Закону № 1404-VIII у редакції, чинній на час розгляду справи, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Аналогічні вимоги містить Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року у редакції, чинній на час розгляду справи, та поширюється на випадки відкриття виконавчого провадження і вчинення виконавчих дій приватним виконавцем.

Проаналізувавши вказані норми, можна зробити висновок, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.

Оскільки чинним законодавством (в тому числі і ГПК України) не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вважає, що в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства (постанова ВП ВС від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, у справі № 5028/16/2/2012 від 17.10.2018 року.).

Умови та порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404 (далі по тексту - Закон № 1404).

Статтею 1 Закону № 1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404 покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» .

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами частини 1 статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини 2 статті 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Держава забезпечує виконання судового рішення згідно статті 129-1 Конституції України у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження ) Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018).

Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.

Забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист як відзначив Конституційний Суд України щодо закладення на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, ч. 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

У Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України , заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України , заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia , заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України , заява № 40450/04).

На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Статтями 45 та 46 Закону України Про виконавче провадження передбачено порядок та черговість розподілу стягнутих з боржника грошових сум.

Частиною 1 статті 47 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

За змістом частини 3 статті 47 Закону України Про виконавче провадження стягувачу - юридичній особі - стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Розділ VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року (далі - Інструкція № 512) обумовлює, що стягнуті з боржника грошові суми підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, у тому числі в іноземній валюті, відкриті Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування та державних банках, (в іноземній валюті - в банках), приватними виконавцями - в банках(далі - депозитний рахунок).

Операції з грошовими коштами на рахунках, визначених пунктом 1 цього розділу, здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих виконавцем сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок. Органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем щодо депозитного рахунку заводиться книга обліку депозитних сум (додаток 4), щодо рахунку авансових внесків - книга обліку авансових внесків (додаток 5).

Після отримання з органу Державної казначейської служби України або банку виписок про наявність на відповідному рахунку коштів у книгу обліку негайно вносяться записи.

При надходженні коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби чи рахунок авансового внеску відповідальна особа органу державної виконавчої служби повинна невідкладно повідомити начальника органу державної виконавчої служби, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу державної виконавчої служби на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис "ознайомлений", підпис та дату ознайомлення.

Після цього відповідальна особа органу державної виконавчої служби невідкладно повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис.

У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов`язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача).

У разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне розпорядження (додатки 6, 7) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні.

Підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється відповідальною особою органу державної виконавчої служби невідкладно після отримання розпорядження державного виконавця.

Приватний виконавець у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов`язаний перерахувати кошти стягувачу - фізичній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів, стягувачу - юридичній особі не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня їх надходження на відповідний рахунок.

Перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних доручень.

Платіжне доручення підписується начальником органу державної виконавчої служби та відповідальною особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

Розрахунок державного виконавця затверджується начальником органу державної виконавчої служби (кошти розподіляються на підставі розрахунку державного виконавця та перераховуються на підставі розпорядження).

Згідно статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Приписами пункту 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, розрахункові документи (документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача), що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Пунктом 3.5 Інструкції № 22 передбачено, що банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

В пункті 1.2 Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 2 квітня 2014 р. № 372 та чинній на момент виникнення спірних правовідносин, окреслено: депозитні рахунки - рахунки, які відкриваються в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) та/або установах банків для обліку депозитних сум, які з настанням відповідних умов підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням.

Частиною 5 статті 47 Закону України Про виконавче провадження обумовлено, що не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону). Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Отже, в Законі України Про виконавче провадження визначений порядок використання стягнутих сум у межах виконавчого провадження. Разом із цим, наведеним Законом передбачений також випадок використання стягнутих з боржників грошових сум, що підлягають виплаті стягувачам, в рахунок задоволення вимог стягувачів, які є одночасно боржниками в іншому виконавчому провадженні.

Судом встановлено, що 16.12.2020 Слов`янським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкриті виконавчі провадження ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 63937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556 на загальну суму стягнення 500 264,06 грн. з Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБІЛРОС з урахуванням виконавчого збору на загальну суму 558 541,01 грн.

Меморіальний ордер № К12235OW1З від 23.12.2020 свідчить, що з Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва списано кошти у сумі 558841, 02 грн. на рахунок UА758201720355289001000701126 в Держказначейскій службі України м. Київ код банку отримувача 34974684, в рахунок погашення боргу по ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 63937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556, відкриті Слов`янським МДВС Східного міжрегіонального МЮ (м.Харків), де стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю УКРБІЛРОС .

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. перебуває зведене виконавче провадження № 63977407 від 22.12.2020 про стягнення заборгованості з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБІЛРОС на користь Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва , який є одночасно боржником по ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 63937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556 відкриті Слов`янським МДВС Східного міжрегіонального МЮ (м. Харків).

За вимогами №№ 2606, 2607 від 29.12.2020 приватного виконавця ОСОБА_1 до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), виконавець вимагав від останнього перерахувати стягнуті з Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва кошти у загальному розмірі 387503,03 грн. у відповідності до частини 5 статті 47 Закону України Про виконавче провадження на депозитний рахунок приватного виконавця в рахунок погашення боргу за виконавчими провадженнями № 63975642, 57526401, де стягувачем є позивач.

Таким чином, як установлено судами, позивач є боржником у виконавчих провадженнях відкритих відповідачем, а стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю УКРБІЛРОС . Натомість, позивач є стягувачем у виконавчих провадженнях, що перебувають на виконанні у третьої особи - приватного виконавця Солонька М.М. за зведеним виконавчим провадженням ВП 63977407 від 22.12.2020 про стягнення заборгованості з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБІЛРОС у сумі 345 578,41 грн.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону № 1404).

Перелік прав виконавця під час здійснення виконавчого провадження передбачений ч. 3 ст. 18 Закону № 1404.

За унормуванням п. 22 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною 4 статті 18 Закону № 1404 встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З огляду на наведені норми, є безпідставним твердження апелянта стосовно того, що вимога приватного виконавця щодо перерахування грошових коштів не передбачена Законом.

Як вже зазначалось, 29.12.2020 за вих. № 2606 та вих. № 2607 на адресу Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направлені вимоги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. щодо необхідності перерахування грошових коштів, які стягнуто з Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва , під час виконання ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 63937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556 та перерахування на депозитний рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. за наступними реквізитами: рахунок № НОМЕР_3 код отримувача НОМЕР_2 банк АТ КБ Приватбанк , одержувач: приватний виконавець Солонько М.М., призначення платежу: погашення боргу за ВП № 57526401, сума: 333 145,44 грн. та погашення боргу за ВП № 63975642 в сумі 54 357,59 грн.

Крім того, у вимозі повідомлялось, що за інформацією ДФС України від 28.12.2020 у боржника ТОВ «УКРБІЛРОС» (03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17; ідентифікаційний код 32255426) відсутні відкриті рахунки у банківських установах України, тому перерахування грошових коштів на будь-які інші рахунки буде грубим порушенням, адже відповідно до ч. 3 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки. Однак, до цього часу вимога щодо перерахування грошових коштів Слов`янським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повністю проігнорована та належним чином не виконана.

Колегія суддів звертає увагу, що кошти перераховуються на рахунок підприємства, який відкритий в українському банку.

Разом з тим, у боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБІЛРОС відсутні відкриті рахунки у банківських установах України.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 826/16912/16.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 611/26/17 від 28.04.2020 року, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16-а, від 17.04.2018 у справі № 819/1430/17, від 12.11.2018 року у справі № 806/3099/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а до уваги судом не приймаються, оскільки обставини не є тотожними обставинам у справі № 200/1227/21-а.

Стосовно доводів апелянта щодо порушення строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

За унормуванням ч.ч. 1, 2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2020 відповідно до меморіального ордеру № К12235ОW від 23.12.2020 з Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва списані кошти у сумі 558 841,02 грн.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. перебуває зведене виконавче провадження № 63977407 від 22.12.2020 про стягнення заборгованості з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБІЛРОС на користь Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області Управління капітального будівництва , який є одночасно боржником по ВП № 63937584, ВП № 63937416, ВП № 63937720, ВП № 63937970, ВП № 63938597, ВП № 63938963, ВП № 63939556 відкриті Слов`янським МДВС Східного міжрегіонального МЮ (м. Харків).

28.12.2020 № 01-28/12/2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування у відповідності до частини 5 статті 47 Закону України Про виконавче провадження на рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. на загальну суму 345 578,41 грн. (а.с. 25-26).

Станом на 03 лютого 2021 року - на день звернення позивача до суду, заяву відповідачем не розглянуто, відповіді не надано. Законом України Про виконавче провадження термін розгляду такого роду заяв не визначений.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави порушення строку звернення до суду відсутні, оскільки у даному випадку існує триваюча бездіяльність.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно часткового задоволення позовних вимог.

За визначенням ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правилами ч. 1 ст. 77 КАС України занотовано: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Колегія суддів також враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 р. у справі № 200/1227/21-а -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 8 квітня 2021 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв