Постанова

від 31.03.2021 по справі 152/862/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 152/862/20

Провадження № 22-ц/801/463/2021

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Мельник А. Г.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 рокуСправа № 152/862/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Голоти Л.О., Денишенко Т.О.,

за участі секретаря судового засідання Файчук Я.В., розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кудельського Андрія Анатолійовича на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, правонаступником якої є Шаргородська міська рада, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай),

в с т а н о в и в:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до трудової книжки УКР за № 2360713 вона 9 листопада 1983 року була прийнята в члени КСП ім. Шевченка с. Копистирин на посаду няні в яслі дитячого садка. В 2020 році звернулася до виконавчого комітету Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, щодо не включення її в списки пайовиків. У відповідь на таке звернення виконавчий комітет рекомендував позивачу для вирішення даного питання звернутись до суду для встановлення права на земельну частку пай. Позивач також зверталася з цього приводу до відділу Держгеокадастру у Шаргородському районі Вінницької області. Позивачу було повідомлено, що у списках громадян, які мають право на земельну частку (пай) КСП ім. Шевченка в межах Користиринської сільської ради, в списках пайовиків колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка с. Копистирин Шаргородського району Вінницької області вона відсутня та рекомендовано звернутись до суду для встановлення права на земельну частку (пай). Відтак позивач вважає, що будучи членом Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка с. Копистирин Шаргородського району Вінницької області, вона помилково не була включена до списку громадян - членів даного підприємства, та, відповідно, не отримала земельної частки (паю) при розпаюванні земель, які перебували в колективній власності даного підприємства. Представник позивача вказує, що невнесення позивача до списку пайовиків, не позбавляє її права на земельну частку, за умови її членства в підприємстві на момент отримання державного акту, тому вважає, що позивач має право на земельну частку (пай) в землях, що перебували в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка с. Копистирин Шаргородського району Вінницької області. Представник позивача просив визнати за позивачем право на земельну частку (пай) на території Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області в розмірі 2,86 га, після паювання земель переданих у колективну власність КСП ім. Шевченка - із земель запасу Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Кудельський А.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність дійсним обставинам справи і вимогам закону, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити і визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) на території Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області в розмірі 2,86 га після паювання земель переданих у колективну власність КСП ім. Шевченка - із земель запасу Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ухвали Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2021 року до участі у справі як правонаступника Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області залучено Шаргородську територіальну громаду в особі Шаргородської міської ради (КОАТУУ 0525310100; місцезнаходження: 23500, місто Шаргород, вулиця Героїв Майдану, 224).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 9 листопада 1983 року була прийнята на роботу до колгоспу ім. Шевченка с. Копистирин в дитячий садок на посаду няні. 14 березня 1990 року позивача звільнено із колгоспу ім. Шевченка с. Копистирин за власним бажанням (а.с.9-11).

Згідно з копією архівної виписки архівного відділу Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області від 17 лютого 2020 року № 257, ОСОБА_1 прийнято на роботу в яслі і зборам рекомендовано прийняти її в члени колгоспу (а.с.15).

Відповідно до копії протоколу загальних зборів членів колгоспу ім. Шевченка с. Копистирин від 2 лютого 1984 року, ОСОБА_1 було прийнято в члени колгоспу ім.. Шевченка (а.с.12-14).

Відповідно до копії листа-відповіді архівного відділу Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області від 17 лютого 2020 року №258, адресованого ОСОБА_1 , загальними зборами членів колгоспу ім. Шевченка с. Копистирин від 22 лютого 1992 року та розпорядження представника Президента України в Шаргородському районі від 22 березня 1993 року № 44 колгосп ім. Шевченка реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) ім. Шевченка с. Копистирин. В 2000 році на виконання Указу Президента України Про реформування сільськогосподарської галузі , установчих зборів СТОВ Лан від 2 березня 2000 року колективне сільськогосподарське підприємство ім. Шевченка реорганізовано в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Лан с. Копистирин. На підставі рішення господарського суду від 14 жовтня 2008 року №5/247-06 СТОВ Лан с. Копистирин Шаргородського району ліквідовано у зв`язку з визнанням банкрутом (а.с.16).

Згідно з копією листа-відповіді виконавчого комітету Копистиринської сільської ради від 11 лютого 2020 року №02-12-16, адресованого ОСОБА_1 , ОСОБА_1 було пропущено в списках при розпаюванні КСП ім. Шевченка та для вирішення даного питання рекомендовано звернутися до суду (а.с.17).

Відповідно до копії листа-відповіді відділу у Шаргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10 лютого 2020 року №К-36/0-0.40-216/152-20, адресованого ОСОБА_1 , позивачу рекомендовано звернутися до суду для встановлення права на земельну частку(пай), оскільки остання відсутня в списках пайовиків КСП ім. Шевченка (а.с.18).

Згідно з копією листа-відповіді відділу Держгеокадастру у Шаргородському районі від 27 березня 2017 року №С-194/0-197/6-17, згідно технічної документації по передачі земельних часток (паїв) з виготовлення державних актів на право приватної власності на землю членам СТОВ Лан бувше КСП ім. Шевченка в межах Копистиринської сільської ради середній розмір земельної частки(паю) становить 2,86 га (а.с.19).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу .

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами статей 22 , 23 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) та Указу , особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 9 листопада 1983 року була прийнята на роботу до колгоспу ім. Шевченка с. Копистирин в дитячий садок на посаду няні. 14 березня 1990 року позивача звільнено із колгоспу ім. Шевченка с. Копистирин за власним бажанням (а.с.9-11).

Згідно з копією архівної виписки архівного відділу Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області від 17 лютого 2020 року № 257, ОСОБА_1 прийнято на роботу в яслі і зборам рекомендовано прийняти її в члени колгоспу (а.с.15).

Відповідно до копії протоколу загальних зборів членів колгоспу ім. Шевченка с. Копистирин від 2 лютого 1984 року, ОСОБА_1 було прийнято в члени колгоспу ім.. Шевченка (а.с.12-14).

Згідно з копією листа-відповіді виконавчого комітету Копистиринської сільської ради від 11 лютого 2020 року №02-12-16, адресованого ОСОБА_1 , ОСОБА_1 було пропущено в списках при розпаюванні КСП ім. Шевченка та для вирішення даного питання рекомендовано звернутися до суду (а.с.17).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що Копистиринська сільська рада не є належним відповідачем у справі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі тощо.

Відтак, враховуючи, що саме Копистиринська сільська рада є органом місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), тому скаржником вірно визначено відповідача у справі.

Крім того, апеляційний суд бере до уваги те, що представником Копистиринської сільської ради позовні вимоги були визнані з огляду на те, що ОСОБА_1 дійсно була членом КСП ім. Шевченка с. Копистирин Шаргородського району.

Аналізуючи наявні у справі докази апеляційний суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 була членом КСП ім. Шевченка. Зазначене підтверджується протоколом №1 загальних зборів членів колгоспу ім. Шевченка від 02 лютого 1984 року, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято в члени колгоспу ім. Шевченка с. Копистирин Шаргородського району (а.с. 13), а також трудовою книжкою (а.с. 9). Висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надала документів, які підтверджують членство в КСП не відповідає дійсним обставинам, оскільки як протокол загальних зборів так і трудова книжка належним чином завірені, запис в трудовій книжці здійснено уповноваженою на те особою, посвідчений підписом та завірений печаткою колгоспу ім. Шевченка. Крім того, матеріали справи не містять рішення загальних зборів підприємства про виключення її з членів підприємства, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям вона мала право на отримання земельної частки (паю).

Одночасно апеляційний суд враховує, що згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР.

Згідно з статтею 71 ЦК Української РСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до статей 71, 75 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 не навела обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду із позовом.

Відповідно до усталеної судової практики член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту (пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ ).

Отже, право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1996 році (коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників), що є загальновідомим фактом, однак, у передбачений законом строк не звернулася до суду з вказаними вимогами, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню позовна давність, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кудельського Андрія Анатолійовича задовольнити частково.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2020 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, правонаступником якої є Шаргородська міська рада, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 31 березня 2021 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

Т.О. Денишенко