Рішення

від 18.01.2021 по справі 2-1006/11

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1006/11

Провадження № 2/210/9/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"18" січня 2021 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Ступак С.В.,

за участі секретаря судового засідання Доценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що з відповідачем ОСОБА_2 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 09 червня 2000 року по 28 жовтня 2010 року. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28.10.2020 року шлюб між ними був розірваний. Від шлюбу з відповідачем вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перед розірванням шлюбу вони домовились з відповідачем про добровільний поділ спільного майна, однак після розлучення він категорично зажадав виділити йому більшу частину, без урахування інтересів дитини. Під час перебування у шлюбі вони з відповідачем придбали майно, орієнтовна суму якого складає 839700,00 грн. Після розлучення вони з колишнім чоловіком не могли дійти згоди щодо розподілу спільного майна, на думку позивача, можливе відступлення від рівності часток на її користь в інтересах сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з чим, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Свистунової О.В. від 10 травня 2011 року відкрито провадження по вказаній справі. (т.1, а.с.34)

17 травня 2011 року ОСОБА_2 подав до суду заперечення на вказану позовну заяву, в яких зазначив, що позивач помилково вказує, що ковралін та євроремонт з переплануванням є спільною сумісною власністю подружжя, однак, вищевказане майно було йому подаровано його тіткою ОСОБА_5 13 травня 2002 року, а тому відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.57 СК України, твердження позивача про знаходження вищевказаного майна у спільній сумісній власності подружжя є незаконним та необґрунтованим. Крім того, відповідач зазначив, що ОСОБА_3 вказує нате, що дитячий гарнітур підлягає поділу та також є спільною сумісною власністю, між тим, просив суд звернути увагу, що вказаний гарнітур використовується їх спільною дитиною ОСОБА_4 , коли він перебуває у нього. Також, у запереченнях відповідач зазначив, що позивач вказує занадто високу орієнтовну вартість майна, що підлягає поділу, яка не підтверджена жодними доказами, між тим, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягнення згоди - виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи. У зв`язку з чим, просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 у повному обсязі.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 вересня 2012 року по вказаній справі призначено судово-будівельну експертизу, проведення якої доручено ПП Експоцентр та на розгляд експерта поставлені наступні питання: 1) встановити, яка дійсна вартість будинку АДРЕСА_1 на час отримання його в дар по договору дарування від 13.05.2012 року, з використанням схематичного плану будинку де вказано, що загальна площа складала 81,9 кв.м.; б) на час розірвання шлюбу між сторонами (рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2010 року), з використанням схематичного плану будинку АДРЕСА_1 , з урахуванням зроблених добудов загальна площа якого стала складати 338,8 кв.м. 2) Яка дійсна вартість здійснених за період шлюбу сторін (з 09 червня 2000 року по 28 жовтня 2010 року) перепланувань, ремонту та добудов здійснених в будинку АДРЕСА_1 та перепланувань і добудов господарчих будівель та споруд, а саме: допоміжних об`єктів нерухомості - господарські споруди: вольєр для собак (2004 рік) загальною площею 8,7 кв.м.; гараж (2005 рік) загальною площею 160 кв.м.; збудована нова огорожа; замощена цементна стяжка, обладнана колонка. 3) Чи можливо розділити вищевказані господарчі будівлі та споруди: вольєр для собак (2004 рік) загальною площею 8,7 кв.м.; гараж (2005 рік) загальною площею 160 кв.м.; збудовану нову огорожу; замощена цементна стяжка, обладнана колонка - в натурі. Провадження по справі зупинено на час проведення експертизи. (т.1, а.с.184)

Однак, 25 січня 2013 року на адресу суду надійшов лист з Приватного підприємства Експоцентр вих. №18 від 25.01.2013 р., в якому повідомлено суд, що згідно ухвали суду від 07.09.2012 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи по вказаній цивільній справі, на 29.11.2012 року та 14.12.2012 року було призначено експертизу, на яку відповідач ОСОБА_2 , не з`явився та можливості оглянути домоволодіння не надав. Для виконання ухвали експерту необхідна технічна документація БТІ на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , до проведення перепланування та після. (т.1, а.с.192)

Ухвалою суду від 25 січня 2013 року відновлено провадження по вказаній справі. (т.1, а.с.193)

Ухвалою суду від 15 лютого 2013 року поставлено на розгляд експерта ПП Експоцентр додаткові питання: встановити, яка дійсна вартість будинку АДРЕСА_1 : а) на час укладання договору дарування, з використанням схематичного плану будинку де вказано, що загальна площа складала 81,9 кв.м.; б) на час проведення експертизи, з використанням схематичного плану будинку, з урахуванням зроблених добудов загальна площа якого стала складати 338,8 кв.м. На скільки змінилась ринкова вартість домоволодіння після добудов і проведених невід`ємних поліпшень в житловому будинку АДРЕСА_1 . 3. Яку частину складають проведені поліпшення і добудови в процентному відношенні від вартості домоволодіння на момент дарування? 4. Визначити можливість виділу в натурі 1/2 частини (згідно з визначеною вартістю проведених поліпшень і добудов в натурі).(т.1, а.с. 206)

09 квітня 2013 року на адресу суду надійшов Висновок судової будівельно-технічної експертизи №72 складений експертом ПП Експоцентр ОСОБА_6 (т.1, а.с.207-227)

Ухвалою суду від 09 квітня 2013 року відновлено провадження по вказаній справі. (т.1, а.с.213)

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 квітня 2013 року призначено по зазначеній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити ПП Експоцентр . На розгляд експерта поставлено наступні питання: Встановити, яка дійсна вартість будівельних матеріалів, обладнання, виробів, конструкцій тощо, які були використані в процесі будівництва недобудованого будинку на земельний ділянці площею 0,0413 га, розташованій по АДРЕСА_2 . Встановити, який процент (%) готовності недобудованого будинку на земельній ділянці площею 0,0413 га, розташованій по АДРЕСА_2 . Встановити, чи можливий розділ недобудованого житлового будинку збудованого на земельній ділянці площею 0,0413 га, розташованій по АДРЕСА_2 . Встановити, чи можливий розділ земельної ділянки площею 0,0413 га, розташованій по АДРЕСА_2 згідно запропонованого варіанту розподілу незавершеного будівництва. (т.1, а.с.235)

Відповідно до Розпорядження №46 від 25 червня 2013 року Про передачу справ та розподіл в автоматизованій системі , у зв`язку з тим, що суддя ОСОБА_7 згідно до постанови Верховної Ради України від 20 червня 2013 року обрано безстроково на посаду судді апеляційного суду Дніпропетровської області передано матеріали для перерозподілу в автоматизованій системі документообігу суду іншим суддям відповідно до затвердженого акту голови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25.06.2013 року. (т.1, а.с.240)

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_8 від 01 липня 2013 року відновлено провадження у вказаній справі. (т.1, а.с.245)

25 липня 2013 року судовий будівельно-технічний експерт ПП Експоцентр Куча Н.К. звернулась до суду з клопотанням, в якому повідомила суд, що згідно ухвали про проведення судової будівельно-технічної експертизи за адресою: АДРЕСА_2 , призначалась двічі - 30.05.2013 року та 10.07.2013 року, однак виконати вказану ухвалу експерт не зміг, так як ОСОБА_2 не представив можливим дослідити домоволодіння. У зв`язку з чим, просила призначити день та час проведення експертизи у судовому засіданні. (т.1, а.с. 250)

Ухвалою суду від 17 березня 2014 року клопотання судового будівельно-технічного експерта Кучи Н.К. було задоволено судом та призначено проведення будівельно-технічної експертизи на 04 квітня 2014 року. (т.2, а.с.29-30)

Ухвалою суду від 20 травня 2015 року за клопотанням представника позивача призначено по вказаній цивільній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення експертизи доручено ПП Експоцентр . На вирішення експерта поставлені наступні питання: яка дійсна ринкова вартість спірного нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_2 та чи можливо визначити рік будівництва домоволодіння АДРЕСА_2 . (т.2, а.с.58)

Листом директора ПП Експоцентр Куча Н.К. вих. №8 від 22.01.2016 року повідомлено суд, що 13.07.2015 року закінчився строк дії Свідоцтва судового інженерно-технічного експерта №87 ОСОБА_6 , яке було дійсне з 22.08.1999 року, у зв`язку з перед пенсійним віком експерта, термін дії свідоцтва не поновлено. (т.2, а.с.76)

Ухвалою суду від 26 січня 2016 року за клопотанням представника позивача призначено по вказаній цивільній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлені наступні питання: яка дійсна ринкова вартість спірного нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_2 та чи можливо визначити рік будівництва домоволодіння АДРЕСА_2 . (т.2, а.с. 82)

02 вересня 2016 року на адресу суду надійшов Висновок судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_9 №966/967-16 судової оціночно-будівельної експертизи. (т.2, а.с.208-218)

17 серпня 2017 ОСОБА_3 подала до суду уточнену позовну заяву про поділ спільного майна подружжя, в якій просила суд визнати спільною сумісною власністю подружжя наступне майно: кухонний гарнітур, телевізор Orion , спальний гарнітур, гарнітур в прихожу, сейф (1 шт.), супутникову антену, тротуарну плитку, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 338,8 квадратних метрів. Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за кожним окремо, право власності на 1/2 вказаного майна. Визнати за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 338,8 квадратних метра. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 вартість будівельних матеріалів та обладнання у сумі 163686,50 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в повному обсязі. (т.2, а.с. 242 - 247)

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що в період шлюбу за договором дарування від 13.05.2002 року ОСОБА_2 отримав саманний, обкладений цеглою житловий будинок у АДРЕСА_1 . Під час шлюбу вартість даного домоволодіння та його загальна площа з урахуванням зроблених добудов значно збільшилась, а саме з 81,9 кв.м. до 338,8 кв.м. Дійсна вартість будинку АДРЕСА_1 на момент проведення експертизи складає 510 014,0 грн., виділити в натурі 1/2 частину спірного домоволодіння не можливо, відповідно до висновку судової будівельно-технічно експертизи №72. В грошовому відношенні 1/2 частина вартості проведених невід`ємних поліпшень та проведеного будівництва, складає сума - 63686,50 грн.

Крім того, Позивач зазначила, що під час шлюбу Відповідач, згідно рішення Криворізької міської ради №2584 від 25.06.2018 року, отримав у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_2 . На момент приватизації Відповідачем спірної земельної ділянки, отриманим одним з подружжям в період шлюбу земельна ділянка шляхом приватизації є його особистою приватною власністю, а другий з подружжя, якщо на нійі знаходиться будинок , який є спільною частковою власністю, може вимагати визнання за ним права власності на частину земельної ділянки у разі поділу та виділу частини цього будинку на загальних підставах, а шляхом визначення його частки у такому майна.

Відповідно до Розпорядження №108 від 12 вересня 2017 року Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ , у зв`язку з припиненням повноважень судді Чайкіної О.В. зі здійснення правосуддя, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи. (т.3, а.с. 1)

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2017 року, вказана справа надійшла до провадження судді Ступак С.В. (т.3, а.с. 2)

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ступак С.В. від 13 вересня 2017 року прийнято до свого провадження вказану цивільну справу. (т.1, а.с. 3)

17 січня 2018 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням в якому просив суд долучити до матеріалів справи Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.07.2017 року, яким встановлено знищення об`єкта нерухомого майна, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , площею 54 кв.м. (т.3, а.с.20)

У судовому засіданні 24 січня 2018 року позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_10 (кожен окремо) заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засідання 24 січня 2018 року ОСОБА_2 зазначив, що ним частково визнаються заявлені позовні вимоги, а саме він заперечує лише в частині заявлених позовних вимог щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки, вказаний будинок дійсно був придбаний під час шлюбу з ОСОБА_3 , однак потім він був повністю зруйнованим. Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 , була приватизована ним самостійно, а тому, на його думку заявлені позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. В частині визнання спільною сумісною власністю подружжя кухонного гарнітуру, телевізору Orion , спального гарнітуру, гарнітуру в прихожу, сейфу (1 шт.), супутникової антени, тротуарної плитки та визнання за ним право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 338,8 квадратних метра, заявлені позовні вимоги в цій частині підтримав та зазначив, що не заперечує проти їх задоволенню.

У судових засіданнях 25 квітня 2018 року, 05 вересня 2018 року проводилося дослідження матеріалів цивільної справи за участі позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_10 , відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_11 , та за клопотанням представника позивача 05 вересня 2018 року у судовому засіданні оголошено перерву для підготовки до судових дебатів до 09 жовтня 2018 року.

У судове засідання призначене судом на 09 жовтня 2018 року учасники справи не з`явились, у зв`язку з чим, судом було відкладено розгляд справи на 29 листопада 2018 року.

28 листопада 2018 року представник позивача ОСОБА_12 - ОСОБА_13 звернулась до суду за заявою, в якій просила проводити розгляд вказаної справи без її участі. (т.3, а.с.53)

Починаючи з січня 2019 року по січень 2021 року відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_11 звертались до суду з клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з хворобою адвоката, відрядженням відповідача, відпусткою адвоката, за родинними підставами, у зв`язку з карантином встановленим на території України, у зв`язку з наявністю ознак захворювання ОРВІ.

15 січня 2021 року ОСОБА_2 в черговий раз звернувся до суду з заявою про відкладення розгляду справи, у зв`язку з продовженням карантину, однак суд зазначає, що вказана заява про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки вона подана відповідачем особисто до канцелярії суду. Крім того, станом на січень 2021 року будь-які рішення про посилення карантинних заходів у м. Кривому Розі, не приймались та пересування міським транспортним засобом не обмежено. Тому, причина неявки відповідача до суду та відкладення розгляду справи з цих підстав, не визнається судом як поважною.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи положення ч.4 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу,та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A.v.Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Позивач ОСОБА_14 також у судовому засіданні присутня не була, однак, 18 січня 2021 року звернулась до суду з заявою, в якій просила проводити розгляд вказаної справи без її участі та без застосування засобів технічної фіксації. Просила задовольнити позов у повному обсязі.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи(Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст.6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді заслухані , тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин

Дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи сторін і надані ними докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 09 червня 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_15 уклали шлюб, який був зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, про що було складено відповідний актовий запис №145, після укладення шлюбу ОСОБА_15 змінила прізвище на ОСОБА_16 , що підтверджується копією Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 . (т.1, а.с.8)

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син позивачки та відповідача - ОСОБА_4 , про що Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, про що було складено відповідний актовий запис №109, батьками якого вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 . (т.1, а.с. 10)

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2010 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розірвано. Вказане рішення не оскаржено та набрало законної сили 08.11.2010 року.(т.1, а.с. 9)

13 липня 2018 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_17 , про що Тернівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складно відповідний актовий запис №160, після укладення шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_18 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 . (т.3, а.с.115)

Відповідно до ст.368 ч.3 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.372 ч.2 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

13 травня 2002 року ОСОБА_5 та ОСОБА_19 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони, уклали Договір дарування, який був посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О.П. та зареєстровано в реєстрі за №91. Відповідно до п.1 укладеного Договору дарування, ОСОБА_5 та ОСОБА_19 подарували, а ОСОБА_20 прийняв у дар саманний, обкладений цеглою жилий будинок, позначений на плані літерою А-1 жилою площею 56,5 кв.м., загальною площею 81,9 кв.м., з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами: саманна, обкладена цеглою літньої кухні (літера Б ), цегловий сарай (літера В ), цегловий сарай (літера Д ), цеглова вбиральня (літера Г ), водоколонка, позначена на плані І , замощення, позначена на плані №1-3 , огорожа, позначена на плані №1-3 , що знаходиться у АДРЕСА_1 (два). (т.1, а.с. 63)

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , виданого 17.08.2006 року за підписом керівника КП КБТІ Дубовим А.С. на ім`я власника будинку - ОСОБА_2 , вбачається, що станом на дату складення технічного паспорту площа будинку була змінена, а саме: збудовано прибудову а4 , гараж Е , вольєр Ж та загальна площа вказаного будинку мала 345 м.кв. (т.1, а.с. 64)

Згідно поетажного плану будинку, який був наданий КП ДОР Криворізьке бюро технічної інвентаризації у будинку по АДРЕСА_1 , за період з 06.05.2002 року по 17.08.2006 року були зроблені наступні перебудови і перепланування: добудований поріг, перепланована і перебудована прихожа, перепланована і перебудована столова кімната, перепланований і перебудований міжкімнатний коридор та зроблено вихід з коридору в дитячу і спальню. (т. 1, а.с. 170-171)

Відповідно Договору купівлі-продажу домоволодіння який укладений 05 вересня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Огняником А.М. та зареєстрований в реєстрі за №2585, ОСОБА_21 уклала вказаний договір з ОСОБА_2 , відповідно до п.1 вказаного договору, Продавець продала, а Покупець купив домоволодіння під АДРЕСА_2 , яке складається з: кам.-ракуш. житлового будинку А-1, житловою площею 35,6 кв.м., загальною площею 54,0 кв.м., цегельних літньої кухні Б та сараю В; дощатої вбиральні Г; огорожі №1-6, водоколонки 1, замощення ІІ, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а.с.245)

Заявою ОСОБА_3 , яка зареєстрована в реєстрі за №2584 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Огняник А.М., надано згоду її чоловікові ОСОБА_2 на купівлю на умовах та за цінами на свій розсуд у ОСОБА_21 домоволодіння під АДРЕСА_2 . (т.1, а.с.244)

Відповідно до Державного акту на права власності на земельну ділянку серії ЯЗ№301060, виданого 19 березня 2009 року, ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до Рішення сесії Криворізької міської ради за №2584 від 25.06.2008 року є власником земельної ділянки площею 0,0413 га, у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право власності на користування землею, договорів оренди землі за №010910800166. (т.1, а.с. 65)

Ухвалою суду від 15 лютого 2013 року по вказаній справі було призначено будівельно-технічну експертизу, щодо визначення вартості будинку АДРЕСА_1 , встановлення зміни ринкової вартості та можливості визначення виділу в натурі Ѕ частини. (т.1, а.с.206)

09 квітня 2013 року на адресу суду надійшов Висновок судової будівельно-технічної експертизи №72 складений експертом ПП Експоцентр ОСОБА_6 відповідно до якого, дійсна вартість будинку АДРЕСА_1 : а) на час укладання договору дарування, з використанням схематичного плану будинку де вказано, що загальна площа складала 81,9 кв.м. , складає суму - 182641,0 грн., б) на час проведення експертизи, з використанням схематичного плану будинку, з урахуванням зроблених добудов загальна площа якого стала складати 338,8 кв.м. - 510014,0 грн. Ринкова вартість домоволодіння, після добудов і провідних невід`ємних поліпшень в житловому будинку АДРЕСА_1 , збільшилась на суму - 327373,0 грн. У процентному відношенні, вартість домоволодіння на момент дарування від проведених поліпшень і добудов, складає - 55,8 %, без урахування будівлі гаражу Е , у процентному відношенні, проведенні поліпшення від вартості домоволодіння на момент дарування складає - 35,7 %. Виділити в натурі 1/2 частину (згідно з визначеною вартістю проведених поліпшень і добудов в натурі) не можливо. У грошовому відношенні Ѕ частина вартості проведених невід`ємних поліпшень та проведеного будівництва, складає суму - 163686,5 грн. (т.1, а.с.207-227)

Ухвалою суду від 26 січня 2016 року по вказаній справі призначено судово-будівельну експертизу, щодо визначення вартості будинку АДРЕСА_2 та встановлення року будівництва. (т.2, а.с.82)

02 вересня 2016 року на адресу суду надійшов Висновок судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Іваненко А.О. №966/967-16 судової оціночно-будівельної експертизи. Відповідно до наданого висновку судового експерта ринкова вартість, спірного нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_2 , станом на дату проведення експертизи (12.08.2016 р.) становить: 357 606 грн. На час проведення експертизи точно встановити рік будівництва нового житлового будинку Д-2 з підвалом, який розташований по АДРЕСА_2 неможливо, але дослідивши архівну справу №7527 КП ДОР КБТІ встановлено період в який розпочато будівництво вказаного будинку - з вересня 2007 року по червень 2011 року. Також зазначено, що на момент реєстрації змін 09.06.2011 року ступінь готовності будинку становить 53% (змонтовані стіни, перекриття, дах …), і досягнення такого результату потребувала певного часу, що за технологіями будівництва могла зайняти декілька місяців з моменту початку будівництва. (т.2, а.с.208-218)

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку, суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 р. N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 р. N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

Відповідно Договору купівлі-продажу, який укладений 05 вересня 2007 року, домоволодіння АДРЕСА_2 , на праві власності належить ОСОБА_2 .

Таким чином, вказаний будинок було придбано сторонами у період шлюбу, а тому, не може вважатися особистою приватною власністю ОСОБА_2 , і є спільною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Земельна ділянка, на який розташований вказаний будинок за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1211000000:02:105:0018, належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №301066, підписаного Головою Криворізької міської ради Дніпропетровської області Любоненко Ю. та начальником управління Держгеокадастру у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області Сагуйченко В. 19 березня 2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010910800166.

Відповідно до статей 317, 319, 658 ЦК України, виключно власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, в тому числі реалізує право його продажу.

Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 120 ЗК України,у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Також, згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, аналіз вказаних норм права свідчить про те, що перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості, що відповідає принципу superficies solo cedit - збудоване на землі слідує за нею.

Відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року №7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2) земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України ,статті 377 ЦК України .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує .

Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №2-3392/11 (провадження №14-105цс19) зазначено, що: перехід права власності на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок врегульовано статтями 120 ЗК України та 377 ЦК України. У разі, якщо одним із подружжя під час шлюбу, дійсного на момент виникнення спірних правовідносин, придбано будинок, то в подружжя виникла спільна сумісна власність, тобто право другого з подружжя на частину будинку. У зв`язку з тим, що земельну ділянку виділено у власність для обслуговування цього будинку, то в чоловіка, за яким визнається право власності на частину будинку, в такій же частці виникає і право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку .

Таким чином, при поділі даного будинку, згідно норм ст.70 СК України, частки сторін складають по 1/2 частині домоволодіння АДРЕСА_2 .

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про необхідність визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину та за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину, домоволодіння АДРЕСА_2 .

З урахуванням того, що за ОСОБА_1 судом визнається право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_2 , то суд доходить до висновку про необхідність визнання за ОСОБА_1 також право власності на 1/2 частину земельної ділянки, на якій розташована частина вказаної будівлі за адресою: АДРЕСА_2 .

Щодо позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 338,8 квадратних метра, суд зазначає, що вказані вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Так, 13 травня 2002 року ОСОБА_5 та ОСОБА_19 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони, уклали Договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О.П. та зареєстровано в реєстрі за №91. Відповідно до п.1 укладеного Договору дарування, ОСОБА_5 та ОСОБА_19 подарували, а ОСОБА_20 прийняв у дар саманний, обкладений цеглою жилий будинок, позначений на плані літерою А-1 жилою площею 56,5 кв.м., загальною площею 81,9 кв.м., з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами: саманна, обкладена цеглою літньої кухні (літера Б ), цегловий сарай (літера В ), цегловий сарай (літера Д ), цеглова вбиральня (літера Г ), водоколонка, позначена на плані І , замощення, позначена на плані №1-3 , огорожа, позначена на плані №1-3 , що знаходиться у АДРЕСА_1 (два). (т.1, а.с. 63)

Таким чином, право власності на будинок АДРЕСА_1 , хоч і виникло у ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , однак, відповідно до ст.57 СК України, є особистою приватною власністю чоловіка та поділу не підлягає.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь останньої, Ѕ вартості будівельних матеріалів та обладнання у сумі 163686,50 грн., використаних на поліпшення та збільшення площі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 338,8 квадратних метра, суд приходить до висновку про достатніх правових підстав, для їх задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України, гарантується право кожному володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція) в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льон рот проти Швеції , пункти 69 і 73).

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно суспільний інтерес ; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

Отже, першою умовою виправданості втручання у права, гарантовані статтею першою Протоколу №1 до Конвенції є те, що воно має бути передбачене законом.

У статті 62 СК України таке втручання у право особистої приватної власності передбачено. У цій статті вказано, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Однак, при цьому обмежуються саме права особистої власності одного з подружжя, а відтак зменшується обсяг правомочностей колишнього одноособового власника.

Тому у самому законі, статті 62 СК України передбачені умови, за яких таке втручання у право власності буде не лише законним, але і необхідним з точки зору забезпечення інтересів іншого, не власника, з подружжя та гарантуватиме дотримання балансу інтересів кожного з подружжя.

Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.

Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті.

Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.

Відповідно до Висновку судової будівельно-технічної експертизи №72 від 08.04.2013 року, складеного експертом ПП Експоцентр ОСОБА_6 дійсна вартість будинку АДРЕСА_1 на час проведення експертизи, з використанням схематичного плану будинку, з урахуванням зроблених добудов загальна площа якого стала складати 338,8 кв.м. становить 510014,0 грн. Ринкова вартість домоволодіння, після добудов і провідних невід`ємних поліпшень в житловому будинку АДРЕСА_1 , збільшилась на суму - 327373,0 грн. У процентному відношенні, вартість домоволодіння на момент дарування від проведених поліпшень і добудов, складає - 55,8 %, без урахування будівлі гаражу Е , у процентному відношенні, проведенні поліпшення від вартості домоволодіння на момент дарування складає - 35,7 %. Виділити в натурі 1/2 частину (згідно з визначеною вартістю проведених поліпшень і добудов в натурі) не можливо. В грошову відношенні 1/2 частина вартості проведених невід`ємних поліпшень та проведеного будівництва, складає суму - 163686,5 грн.

Крім того, Відповідно до висновку судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Іваненко А.О. №966/967-16 судової оціночно-будівельної експертизи від 12.08.2016 року, на час проведення експертизи дослідивши архівну справу №7527 КП ДОР КБТІ встановлено період в який розпочато будівництво вказаного будинку - з вересня 2007 року по червень 2011 року. Також зазначено, що на момент реєстрації змін 09.06.2011 року ступінь готовності будинку становить 53% (змонтовані стіни, перекриття, дах …), і досягнення такого результату потребувала певного часу, що за технологіями будівництва могла зайняти декілька місяців з моменту початку будівництва. Тобто, вказані поліпшення будинку були здійсненні під час перебування позивача та відповідача у шлюбі.

У зв`язку з чим, суд вважає, що матеріалами справи доведено, що вартість майна яке належить ОСОБА_2 значно збільшилося під час шлюбу з ОСОБА_3 , а тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1/2 частина вартості проведених невід`ємних поліпшень та проведеного будівництва, у розмірі 163686,5 грн.

Стосовно заявлених позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступного майно: кухонного гарнітуру, телевізору Orion , спального гарнітуру, гарнітуру в прихожу, сейфу (1 шт.), супутникової антени, тротуарної плитки, суд зазначає, що відповідачем у судовому засіданні заявлені позовні вимоги в цій частині визнанні.

Частиною першою ст.206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно положень абзацу 3 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову , , у зв`язку з чим, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Отже, судові витрати понесені Позивачем у даній цивільній справі, складаються з суми, витраченої на проведення судової будівельно-технічної експертизи №72 від 08.04.2013 року, складеного експертом ПП Експоцентр ОСОБА_6 , у розмірі 2850,00 грн., що підтверджується розрахунковою квитанцією №001352 від 08.04.2013 року та з суми витраченої на проведення судової експерти Дніпропетровським науково-дослідного інститутом судових експертиз №966/967-16 судової оціночно-будівельної експертизи від 12.08.2016 року, яка відповідно до Акту здачі-прийманні складає 3686,40 грн. (т.1, а.с.233, т.2, а.с.205,206)

Відповідно вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн. (т.1, а.с.1, 2)

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 15, 16, 317, 319, 361, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 61, 62, 63, 69, 70, 71 СК України, ст.120 ЗК України, ст.ст. 4, 10, 11, 12, 76, 77, 80, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: кухонний гарнітур, телевізор Orion , спальний гарнітур, гарнітур в прихожу, сейф (1 шт.), супутникову антену, тротуарну плитку, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку на якій розташовано домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 413 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за кожним окремо, право власності на 1/2 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку на якій розташовано домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 413 квадратних метрів.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 338,8 квадратних метра.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1/2 частини вартості будівельних матеріалів та обладнання, витрачених на переобладнання та збільшення площі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 163686,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судові витрати у вигляді: судового збору (державного мета) у розмірі 1700 грн.(одна тисяча сімсот гривень), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн. (сто двадцять гривень), за проведення експертизи від 08.04.2013 року у розмірі 2850,00 грн. (дві тисячі вісімсот п`ятдесят гривень) та за проведення експертизи від 12.08.2016 року у розмірі 3686,40 грн. (три тисячі шістсот вісімдесят шість гривень сорок копійок).

В іншій частині позову - відмовити у задоволенні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С. В. Ступак