Рішення

від 29.03.2021 по справі 920/1326/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.03.2021 Справа № 920/1326/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Гребенюк С.В., розглянувши матеріали справи № 920/1326/20

за позовом: приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» (16600, м. Ніжин, Чернігівська область, вул. Прилуцька, 2, код 00373942)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» (41680, Сумська область, Конотопський район, с. Заводи, вул. Зарічна, 78, код 41986033)

про стягнення 2543822,77 грн.,

представники сторін:

позивача: Зубенко В.М. (в режимі відеоконференції);

відповідача: Сергієнко О.Ю. (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача 2543822,77 грн. штрафних санкцій, з яких: штрафна санкція у розмірі 1592860,98 грн., штраф - 237740,45 грн., штраф за несвоєчасне повернення попередньої оплати - 713221,34 грн., що передбачені договором поставки № 34-Ф від 13.08.2020, а також судові витрати в сумі 38157,34 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.01.2021.

Ухвалою суду від 28.01.2021 відкладено підготовче засідання на 16.02.2021.

15.02.2021 відповідач подав до суду відзив, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши про те, що був позбавлений реальної можливості поставити весь товар через обставини, які не залежали від його волі.

Ухвалою суду від 16.02.2021 у справі продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 29.03.2021; відкладено підготовче засідання на 09.03.2021.

16.03.3021 від відповідача надійшли заперечення від 12.03.2021 (вх. №2683/21) на відповідь на відзив, в яких вказує, що позивачем порушено принцип співмірності між сумою зобов`язання і розміром нарахованих штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 18.03.2021 закрито підготовче провадження в справі, розгляд справи по суті призначено на 29.03.2021.

29.03.2021 від директора ТОВ Лероніка - Кучера А.М. надійшла заява від 25.03.2021 (вх. №3138/21), в якій просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з тим, що він особисто взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 29.03.2021, не може, посилаючись на введення відповідних обмежувальних карантинних заходів та неможливістю покинути адміністративні межі м. Конотоп.

У судовому засіданні 29.03.2021 суд протокольною ухвалою відмовив в задоволенні цього клопотання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створено всі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.

13 серпня 2020 року між ТОВ Лероніка і ПрАТ Ніжинський жиркомбінат укладено договір поставки № 34-Ф (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого постачальник (відповідач) зобов`язується поставити, покупець (позивач) - прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 (Товар) на умовах цього Договору.

Згідно з п. 2.1., 3.1. Договору кількість, ціна і загальна вартість Товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору. Допускається постачання Товару рівновеликими партіями. Форма оплати - безготівковий розрахунок (п. 3.2. Договору).

Зі змісту п. 3.3. Договору вбачається, що порядок оплати Товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору Товар поставляється покупцеві на умовах ІНКОТЕРМС-2020 , зазначених у Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що термін поставки Товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Датою поставки Товару (частини товару) покупцеві вважається день фактичного прийняття товару покупцем за кількістю та якістю, який зазначений у відповідних документах на товар (його частину) - товарно-транспортній накладній, розрахунку вартості товару за показниками якості, та видатковій накладній. При цьому повноваження особи, відповідальної за приймання Товару, посвідчуються довіреністю на отримання матеріальних цінностей.

Згідно з п. 4.4. Договору право власності на Товар виникає у покупця з дати поставки товару.

14.08.2020 між сторонами було укладено Специфікацію №1 до Договору (далі за текстом - Специфікація ), відповідно до якої Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року до 30 вересня 2020 року в кількості 260,00 тон загальною вартістю 2669529,20 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 1.2. Специфікації ціна Товару встановлюється в розмірі 10267,42 грн. за одну тонну Товару, що еквівалентно 373,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання цього Договору, відповідно до цієї специфікації, що становить 27,5266 гривень за 1 долар США.

Сторони домовились, що розрахунки за Товар здійснюються в національній валюті України - гривні (п. 1.3. Специфікації).

У п. 2 Специфікації сторони домовились про порядок оплати:

2.1. Попередня оплата у розмірі 20% від вартості Товару в сумі 533905,84 грн., в т.ч. ПДВ 20%, вказаної у п.1 цієї Специфікації, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати укладення Сторонами цієї Специфікації;

2.2. Остаточні розрахунки здійснюються протягом 2-х банківських днів з дати поставки Постачальником Товару, у кількості, передбаченій п.1 цієї Специфікації, але не раніше отримання Покупцем Квитанції (ій) про реєстрацію податкової (их) накладної (их)/розрахунку (ів) коригування в ЄРПН, на всю кількість поставленого Товару та отримання всіх оригіналів первинних документів - відповідно до пп. 4.6. цього Договору. Можлива оплата Товару частинами.

2.3. Для здійснення розрахунків за поставлений Товар , остаточна ціна Товару формується на день, що передує дню здійснення платежу за п.2.1. цього Договору шляхом перерахунку валютного еквівалента, вказаного в п. 1.3. даної Специфікації, у гривню за офіційним курсом Національного банку України на день, що передує дню здійснення платежу за п.2.1. цього Договору. Зміну ціни Товару в національній валюті у зв`язку зі зміною курсу долара США (остаточна ціна) Сторони зобов`язуються затвердити в додатковій угоді до даного Договору.

Відповідно до п. 3 Специфікації сторони погодили умови поставки: DAP Доставка до місця склад ПрАТ Ніжинський жиркомбінат , що розташований за адресою: вул. Прилуцька,2; м. Ніжин, Чернігівська обл., згідно з ІНКОТЕРМС - 2020 .

28.09.2020 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору (далі за текстом - Додаткова угода ), в якій сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до п. 1 Специфікації та викласти його в новій редакції, згідно з якою Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року до 10 жовтня 2020 р. у кількості 260,00 тон загальною вартістю 2669529,20 грн. з ПДВ.

09.10.2020 сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору (далі за текстом - Додаткова угода 2 ), в якій сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до п. 1 Специфікації та викласти його в новій редакції, згідно з якою Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року до 15 жовтня 2020 р. у кількості 260,00 тон загальною вартістю 2669529,20 грн. з ПДВ.

21.08.2020 відповідачем було виставлено рахунок №23 на суму 533905,84 грн.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання умов п. 2 Специфікації згідно виставленого рахунку перерахував на поточний рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 533905,84 грн. відповідно до платіжного доручення №15073 від 02.09.2020 р., проте відповідач виконав умов Договору лише в частині поставки товару в кількості 34,91 т на суму 347618,17 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №29 та №30 від 08.10.2020, а також товарно-транспортними накладними від 07.10.2020.

Таким чином, станом на дату звернення з позовом непоставленим залишається товар у кількості 225,09 тонн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача листи-вимоги від 26.10.2020 №707, в яких позивач вимагав поставити товар в кількості 225,09 тонн, проте відповідач не передав позивачу товар.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань по Договору позивачем було нараховано штрафні санкції: штрафна санкція у розмірі 1592860,98 грн., штраф - 237740,45 грн., штраф за несвоєчасне повернення попередньої оплати - 713221,34 грн., а всього 2543822,77 грн., які і просить стягнути з відповідача.

У свою чергу Відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що він був позбавлений реальної можливості поставити весь товар через обставини, які не залежали від його волі, тобто через вкрай несприятливі погодні умови, а отже вина відповідача у спричиненні збитків позивачу відсутня.

Відповідач також наголошував у відзиві на тому, що він хоч фактично і недопоставив позивачу обумовлену договором кількість товару, що як кінцевий результат позивачем формально і оцінюється як протиправна поведінка, однак за специфікою правовідносин відповідач поставив позивачу весь товар, який для нього виростив за умовами договору, тобто весь урожай 2020 року на конкретних площах землі, який був ним вирощений, виходячи з погодних умов з огляду на середню урожайність зерна у 2020 році.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що він має ознаки договору поставки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до положень статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Письмовими матеріалами справи підтверджується факт належного виконання зобов`язань за Договором з боку позивача, а саме: наявні докази внесення попередньої оплати - платіжне доручення №15073 від 02.09.2020 та банківська виписка за 02.09.2020.

У матеріалах справи містяться докази часткового виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару в кількості 34,91 т на суму 347618,17 грн. з ПДВ: видаткові накладні №29 та №30 від 08.10.2020, товарно-транспортні накладні від 07.10.2020, а також факт часткового виконання зобов`язань з поставки не заперечується відповідачем.

Попередня оплата в розмірі 186287,67 грн. відповідачем повернута 18.11.2020, що підтверджується банківською випискою по рахунку ПрАТ Ніжинський жиркомбінат від 19.11.2020.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо з приводу неможливості виконати свої зобов`язання щодо поставки у зв`язку з несприятливими погодними умовами та щодо обов`язку поставити лише товар, вироблений ним особисто, виходячи з того, що відповідача не може бути звільнено від виконання зобов`язань по Договору на підставі виняткових обставин про несприятливі погодні умови, оскільки умовами угоди цього не визачено, він як Постачальник зобов`язаний за будь-яких умов поставити соняшник, у тому числі власно вирощений, придбаний у третіх осіб тощо, з метою виконання своїх зобов`язань за Договором поставки.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося в внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п. 7.1 Договору при настанні обставин непереборної сили термін виконання зобов`язань стороною за цим Договором, що зазнала впливу таких обставин відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

У п. 7.2 Договору сторони домовились про те, що сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана повідомити іншій стороні протягом 10 календарних днів с моменту виникнення таких обставин. Належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості будуть служити підтвердження Торгово-промислової палати України. В іншому випадку форс-мажорні обставини вважаються непідтвердженими.

Відповідач на виконання цієї умови не повідомляв позивачу про форс-мажорні обставини протягом 10 календарних днів з моменту виникнення таких обставин з належним підтвердження Торгово-промислової палати України.

Таким чином, у такому випадку форс-мажорні обставини вважаються непідтвердженими.

Суд не приймає в якості належних і допустимих доказів надані відповідачем звіти №29-сг (річна) Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду за 2019. та 2020 роки, оскільки вони не підтверджують настання обставин непереборної сили, за якими Відповідач звільняється від обов`язку поставити Товар у повному обсязі.

Крім того в листах №74 від 28.09.2020 та №75 від 09.10.2020 відповідачем було висловлено прохання про продовження строку поставки через погодні умови, в наслідок яких період дозрівання соняшнику змістився та під час збирання пішов дощ.

Тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за договором та від відповідальності за порушення зобов`язань.

За таких обставин судом встановлено факт порушення зобов`язання з боку відповідача щодо поставки товару в кількості 225,09 тонн.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст.218ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст.230 ГК України).

Велика Палата Верховного Суду у справі №904/4156/18 зазначила, що за змістом наведених положень Господарського кодексу України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою для застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.

Отже, тлумачення умов укладеного між сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку із положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Відповідно до п. 6.2 Договору у разі несвоєчасної поставки або не поставки Товару, або його частини, Постачальник сплачує договірну штрафну санкцію в розмірі 1% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) Товару за кожен день прострочення і, крім того, відшкодовує всі заподіяні цим збитки. В разі несвоєчасної поставки або не поставки Товару, або його частини, на строк понад 10 (десять) календарних днів Постачальник також додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) Товару або його частини.

Згідно з положеннями п.6.3. Договору поставки: у разі прострочення поставки (не поставки) Товару, або його частини, на строк більш ніж 10 (десять) календарних днів, Постачальник, зобов`язаний негайно повернути Покупцю отриману від нього попередню оплату, на яку не було поставлено Товар. Також, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю, в такому випадку, компенсацію, яка розраховується як різниця між доларовим еквівалентом вартості Товару (частини вартості Товару), що повертається Постачальником (визначається за офіційним курсом НБУ гривні до долара США на день такого повернення) та доларовим еквівалентом вартості Товару (частини вартості Товару), що була сплачена Покупцем (визначається за офіційним курсом НБУ гривні до долару США на день такої оплати). Компенсація сплачується Постачальником Покупцю у гривнях України за офіційним курсом НБУ гривні України до долару США на день оплати такої компенсації. У разі не повернення Покупцеві в цей строк попередньої оплати та вищевказаної компенсації, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю також штраф в розмірі 30% від суми непоставленого Товару.

Так, судом вище було зроблено висновок про порушення з боку відповідача зобов`язання по Договору щодо поставки товару у визначені у Договорі строки, а також встановлено, що відповідальність у вигляді штрафу прямо передбачена сторонами у п. 6.2 та п. 6.3. Договору.

Враховуючи, що в п.2.3 Специфікації №1 вартість товару визначена, як грошовий еквівалент в іноземній валюті - суму, що підлягає сплаті в гривнях, визначають за офіційним курсом відповідної валюти на день, що передує дню здійснення платежу - тобто 15.10.2020

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що за розрахунками, станом на 21.12.2020, сума штрафної санкції за недопоставку Товару (1% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) Товару) становить 1 592 860,98 грн.,

Положення п.6.3 Договору визначають розрахунок штрафу за несвоєчасне повернення попередньої оплати від суми непоставленого Товару. Тому для розрахунку штрафу позивачем було визначено вартість недопоставленого Товару станом на 15.10.2020 - 2 377 404,45 грн. Повернути сплачену попередню оплату Відповідач був зобов`язаний до 26.10.2020р., а повернув лише 18.11.2020, відповідно - сума штрафу за п.6.3. Договору становить 713 221,34 грн.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 233 ГК України надано суду можливість пом`якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов`язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої статті 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника , недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).

Правова позиція Верховного Суду Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.

Неустойка, як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов`язання, не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, з урахуванням фінансового стану обох суб`єктів господарювання (Постанова ВС КГС від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про те, що оскільки Позивачем не надано доказів понесення ним і третіми особами збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з цим порушенням; враховуючи розмір несвоєчасно повернутої попередньої оплати, заявлена до стягнення позивачем неустойка: штраф (1% від вартості непоставленого товару, передбачений у п. 6.2. Договору) підлягає зменшененню до 592860,98 грн.; штраф (п. 6.3. Договору) - до 71322,13 грн.

Поряд з цим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача 237740,45 грн. штрафу, передбаченого п. 6.2. Договору (10% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) Товару або його частини), оскільки матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується факт несвоєчасної поставки товару на строк понад 10 днів.

Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із Законом України Про судовий збір і відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 13530,59 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» (41680, Сумська область, Конотопський район, с. Заводи, вул. Зарічна, 78, код 41986033) на користь приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» (16600, м. Ніжин, Чернігівська область, вул. Прилуцька, 2, код 00373942) 901923,56 грн. (дев`ятсот одну тисячу дев`ятсот двадцять три гривні 56 коп.) штрафних санкцій за договором поставки №34-Ф від 13.08.2020 та 13530,59 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот тридцять гривень 59 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.04.2021

Суддя В.В. Яковенко