Постанова

від 31.03.2021 по справі 826/16691/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 826/16691/16

адміністративне провадження № К/9901/5756/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року (колегія суддів у складі: Федотова І.В., Сорочка Є.О., Єгорової Н.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Ізумруд до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

у с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Ізумруд (далі - ТОВ Завод Ізумруд ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі за текстом - ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 11 жовтня 2016 року №0019551404 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 633841,00 грн та застосування штрафної санкції у розмірі 158460,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху у зв`язку з тим, що апелянтом не надано документа про сплату судового збору. Внаслідок невиконання відповідачем вимог ухвали суду, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року апеляційну скаргу повернуто апелянту.

26 листопада 2019 року відповідач вдруге звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху у зв`язку з пропуском апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та ненаданням документа про сплату судового збору. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року апеляційну скаргу було повернуто апелянту.

11 січня 2020 року відповідач втретє звернувся з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суму міста Києва від 31 липня 2019 року.

Ухвалою від 21 січня 2020 року, яка є предметом даного касаційного оскарження, Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДФС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою ГУ ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суму міста Києва від 31 липня 2019 року.

Приймаючи зазначене рішення апеляційний суд виходив з того, що ГУ ДФС у м. Києві пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, однак не наведено жодних поважних причин пропуску такого строку. У зв`язку з цим суд, керуючись положеннями пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, застосував такий процесуальний наслідок, як відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням ГУ ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на продовження розгляду до цього ж суду. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що апеляційним судом не було надано належної правової оцінки доводам податкового органу щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження та обставин, які унеможливлювали звернення до апеляційного суду в установлений процесуальним законом строк.

Від представника ТОВ Завод Ізумруд надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій він просить залишити оскаржувану ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду без змін, а скаргу відповідача - без задоволення. Вважає, що відмовляючи ГУ ДФС у м. Києві в прийнятті апеляційної скарги апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для поновлення строку для звернення з апеляційною скаргою, оскільки довготривала процедура погодження сплати судового збору та відсутність фінансування, на чому наголошував апелянт, не можуть визнаватись поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.

Касаційний перегляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У свою чергу, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Виходячи зі змісту наведених норм, в разі пропуску особою, що подає апеляційну скаргу, строку на апеляційне оскарження така скарга залишається судом без руху у зв`язку із непорушенням нею питання поновлення цього строку або визнанням наведених для його поновлення підстав неповажними. При цьому, такій особі в будь-якому випадку надається десятиденний з дня вручення ухвали строк, але в першому випадку - для звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку, а в другому - для наведення інших (поважних) підстав для його поновлення. У разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або ж наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, процесуальним законом чітко регламентовано алгоритм дій апеляційного суду у ситуації, коли скаржником пропущений строк на апеляційне оскарження.

Разом із тим, отримавши подану втретє апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві та визнавши неповажними наведені ним причини пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції одразу відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, попередньо не залишивши її без руху, чим обмежив процесуальне право скаржника на зазначення інших підстав його пропуску, у разі їх наявності, та надання доказів на підтвердження таких обставин.

Не заперечуючи необхідність дотримання учасниками процесу передбачених законодавством строків на вчинення тих чи інших процесуальних дій, в даному випадку колегія суддів КАС ВС вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, передбачених пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому наявні підстави для її скасування з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська