Ухвала

від 02.04.2021 по справі 308/2481/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2481/21

1-кс/308/1402/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання начальника відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №32021070000000005, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204, ч.1 ст.209 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Старший прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні №32021070000000005 начальник відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про арешт майна.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим управлінням Головного управління ДФС у Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32021070000000005, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2021 року. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення визначена за ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 204 та ч. 1 ст. 209 КК України. З матеріалів досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи на території області зберігають та збувають фальсифіковані товари підакцизної групи з метою їх подальшої реалізації та території області та переміщення через державний кордон до країн ЄС.

Прокурор вказує, що 08.02.2021 року до СУ ГУ ДФС у Закарпатській області надійшли матеріали в порядку ст. 214 КПК України, зібрані під час проведення оперативних заходів, відповідно до яких встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться жиле приміщення. За вказаною адресою здійснює виготовлення та реалізація незаконно виготовлених алкогольних та спиртових рідин.

У клопотанні зазначається, що в ході досудового розслідування даного кримінального провадження 26.03.2021 року, на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі №308/2481/21, проведено обшук житлового будинку та прилеглої території за адресою: АДРЕСА_1 , де виявлено та вилучено невідому прозору речовину з характерним запахом спирту в пляшках, зокрема: 4 пляшки ємністю 10 л., 37 пляшок ємністю 1,5 л., 10 пляшок ємністю 2 л., 38 пляшок ємністю 1 л., 47 пляшок ємністю 0,5 л., 10 шляшок ємністю 0.25 л., 4 пляшки ємністю 3 л. Таким чином в ході обшуку виявлено та вилучено невідому прозору речовину з характерним запахом спирту в пляшках в загальній кількості 191,5 л.

Після чого, було відібрано пояснення у особи, яка фактично проживає за даною адресою - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). За результатами відібрання пояснень, встановлено, що остання замовила і придбала спирт близько 7 днів назад у невідомого їй громадянина на ім`я ОСОБА_5 з м.Львів, який відправив їй цю речовину оператором поштових пересилок «Делівері», які і доставили продукцію їй за адресою проживання і в подальшому реалізовувала цю продукцію на ринку у м. Свалява.

Постановою від 26.03.2021 вилучену невідому прозору речовину з характерним запахом спирту в пляшках в загальній кількості 191,5 л. визнано речовим доказом про кримінальному провадженні №32021070000000005. Прокурор вказує, що після проведення обшуку, органом досудового розслідування, необхідно ініціювати проведення експертизи, з метою встановлення, що дана рідина є дійсно спиртовмісною речовиною.

Орган досудового розслідування вказує, що вбачаються потенційна загроза та шкода для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту та поверненні вилученого майна. Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування та встановленню істини, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочину особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

Прокурор зазначає, що метою накладення арешту згідно процесуальних норм п. п. 1,2 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації. У зв`язку з тим, що вільний доступ до речових доказів, призведе до їх псування, перетворення, втрати, знищення, виникла необхідність в накладенні арешту на речові докази із забороною їх користування.

На підставінаведеного прокурорпросить накластиарешт на невідому прозору речовину з характерним запахом спирту в пляшках, зокрема: 4 пляшки ємністю 10 л., 37 пляшок ємністю 1,5 л., 10 пляшок ємністю 2 л., 38 пляшок ємністю 1 л., 47 пляшок ємністю 0,5 л., 10 пляшок ємністю 0,25 л., 4 пляшки ємністю 3 л, в загальній кількості 191,5 л., що були виявлені та вилучені 26.03.2021 року у період з 06:52 год. по 08:45 год. за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, при цьому, подав заяву, відповідно до змісту якої просить провести клопотання без його участі, клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Власник майна в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду поданого клопотання повідомлений належним чином. Згідно ч. 1 ст.172КПК України неприбуття власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, у зв`язку з неприбуттям учасників судового провадження фіксування кримінального провадження в суді технічними засобами не здійснювалося.

Згідно ст.131КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч. 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно змісту ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області проводиться досудового розслідування у кримінальному провадженні за №32021070000000005, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України та ч.1 ст.209 КК України.

Зі змісту долученого до клопотання витягу із ЄРДР за №32021070000000005 вбачається, що підставою для внесення відомостей стало надходження до Закарпатської обласної прокуратури матеріалів з УСБУ в Закарпатській області, з яких вбачається, що окремі, на даний час не встановлені особи, на території області зберігають та збувають фальсифіковані товари підакцизних груп з метою їх подальшої реалізації на території області та переміщення через державний кордон до країн ЄС.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.03.2021 року, справа №308/2481/21, 1-кс/308/1013/21, було надано дозвіл на проведення обшуку житлового будинку та прилеглої території за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично мешкає ОСОБА_4 , з метою відшукання та вилучення спирту,незаконно виготовленихалкогольних таконьячних виробів,в томучислі,алкогольних таконьячних виробів,на якихможуть бутивикористані підробленімарки акцизногоподатку України,засобів тазнарядь дляїх виробництвата упакуванняпри транспортуванні,чорнових записів,накладних,видаткових накладних,документів (якімістять відомості про придбання, транспортування, виготовлення, зберігання та збут таких товарів).

Згідно протоколу обшуку від 26 березня 2021 року, в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено невідому прозору речовину з характерним запахом спирту в пляшках, зокрема: 4 пляшки ємністю 10 л., 37 пляшок ємністю 1,5 л., 10 пляшок ємністю 2 л., 38 пляшок ємністю 1 л., 47 пляшок ємністю 0,5 л., 10 пляшок ємністю 0,25 л., 4 пляшки ємністю 3 л, в загальній кількості 191,5 л.

Постановою заступника начальника другого відділу слідчого управління ГУ ДФС у Закарпатській області капітана податкової міліції ОСОБА_6 від 26.03.2021 року, вказане вище майно, яке було виявлено та вилучено 26 березня 2021 року, в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №32021070000000005.

Згідно протоколу відібрання пояснень від 26.03.2021 року ОСОБА_4 пояснила, що вона 7 днів тому придбала спирт у громадянина з м.Львів на ім`я ОСОБА_5 , який відправив їй цю речовину оператором поштових пересилок «Делівері».

Частиною 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно із ч. 5 ст.171КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором упродовж 48 годин після вилучення такого майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої воно вилучено.

Внесене прокурором в межах кримінального провадження №32021070000000005 від 09.02.2021 року клопотання про накладення арешту на майно відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України та подано у визначений КПК України строк.

Відповідно доположень ч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: збереженняречових доказів;спеціальної конфіскації; конфіскаціїмайна яквиду покаранняабо заходукримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Метою поданого клопотання про арешт майна прокурор визначив збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації, у відповідності до п.1 та п.2 ч.2 ст.170 КПК України.

З приводу накладення арешту з метою збереження речових доказів слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Речовими доказами, відповідно до ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

В ч.2 ст.173КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів клопотання досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.204 КК України та ч.1 ст.209 КК України.

Частиною першою ст.204 КК України передбачено відповідальність за незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів.

Згідно ст. 215 Податкового Кодексу України спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу "живого" бродіння) являються підакцизним товаром.

Майно, на яке прокурор просить накласти арешт відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Щодо накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Згідно положень п.3-1 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Відповідно до ч.4 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до положень ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Як встановлено з матеріалів клопотання досудове розслідування кримінального провадження за №32021070000000005 здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України та ч.1 ст.209 КК України.

Положеннями ч.1 ст.96-2 КК України передбачені випадки застосування спеціальної конфіскації. Спеціальна конфіскаціязастосовується уразі,якщо гроші,цінності таінше майно: 1)одержані внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення та/абоє доходамивід такогомайна; 2)призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Також слідчий суддя враховує положення ч.7 ст.236 КПК України, у якій вказано, що під час обшуку предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про вилученняз обігу,переробку,утилізацію,знищення абоподальше використаннянеякісної танебезпечної продукції»у цьомуЗаконі донеякісної танебезпечної продукціївідноситься: продукція, яка не відповідає вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів стосовно відповідних видів продукції щодо її споживчих властивостей; продукція, під час маркування якої порушено встановлені законодавством вимоги щодо мови маркування та (або) до змісту і повноти інформації, яка має при цьому повідомлятися.

Згідно ст.5 вказаного Закону неякісна та небезпечна продукція підлягає обов`язковому вилученню з обігу.

За вказанихобставин слідчийсуддя вважає,що дана продукція може бути предметом злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, і підлягати спеціальній конфіскації, та клопотання прокурора підлягає до задоволення в цій частині.

Відповідно до ч.11 ст.170КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, з`ясувавши обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту з потребами кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для арешту майна, оскільки воно відповідає критеріям речового доказу та прокурор довів можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні. Також прокурором доведено, що вказане майно може бути предметом злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, і підлягати спеціальній конфіскації. Завданням арешту майна у даному кримінальному провадженні є забезпечення збереження вказаного майна, запобігання можливості їх передачі, відчуження, оскільки існують відповідні ризики. Крім цього слідчий суддя враховує, що в даному кримінальному провадженні необхідно провести експертизи із залученням вказаного майна, що виправдовує мету збереження речового доказу. Матеріали клопотання свідчать, про те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, та слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити наявність достатніх підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв`язку з наведеним клопотання прокурора підлягає задоволенню, та слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт на вказане у клопотанні майно з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 372, 376, 395 КПК України, ст. 96-1, 96-2, 98 КК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання начальника відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №32021070000000005, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204, ч.1 ст.209 КК України, про арешт майна,- задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке було виявлено та вилучено у ОСОБА_4 26 березня 2021 року, в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: невідому прозору речовину з характерним запахом спирту в пляшках, зокрема: 4 пляшки ємністю 10 л., 37 пляшок ємністю 1,5 л., 10 пляшок ємністю 2 л., 38 пляшок ємністю 1 л., 47 пляшок ємністю 0,5 л., 10 пляшок ємністю 0,25 л., 4 пляшки ємністю 3 л, в загальній кількості 191,5 л.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області ОСОБА_1