Ухвала

від 19.03.2021 по справі 1-19/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1-19/09 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1266/20 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,.

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 17.09.2020 щодо продовження застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

який скоїв суспільно - небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст.15- ч.1 ст.115; п.13, ч.2 ст.115 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_8 ,

захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

встановила:

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 17.09.2020 було задоволено заяву в.о. заступникагенерального директора з експертизи Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради«Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_9 та продовжено застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст.15- ч.1 ст.115; п.13, ч.2 ст.115 КК України, у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

На дануухвалу адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в інтересах ОСОБА_7 , та просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені заяви представника КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» щодо продовженняпримусових заходів медичного характеру хворому ОСОБА_7 та змінити примусові заходи у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку ОСОБА_7 .

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при винесені даної ухвали не було дотримано норми КК і КПК України, а також порушено права та свободи ОСОБА_7 , передбачені Конституцією України.

Апелянт наполягає, що висновок комісії лікарів №18 від 19.03.2020 щодо ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 15 Закону України «Про психіатричну допомогу», оскільки у висновку не зазначено, що ОСОБА_7 на момент проведення експертизи, вчиняв чи виявляв наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню безпеку для нього чи оточуючих, чи неспроможний задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_7 отримує пенсію, як інвалід, 2100 гривень, має будинок в селі, де може проживати, або у сестри в м. Львові. Зможе самостійно купувати необхідні йому ліки. Крім того ОСОБА_7 себе добре почуває і хоче повернутися до нормального життя.

Судом першої інстанції встановлено, що в.о. заступника генерального директора з експертизи КЗ ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_9 звернувся в суд із заявою про продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з звичайним наглядом відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: Львівська обл. Буський район с. Соколівка, посилаючись на те, що уКомунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» з 24.05.2018 до даного часу перебуває ОСОБА_7 , який був переведений з Волинської обласної психіатричної лікарні № 2 смт. Олика до КЗ ЛОР «ЛОКПЛ» та госпіталізований до 23-го відділення на виконання та на підставі ухвали Ківерцівського районного суду Волинської області від 10.04.2018 про зміну виду примусових заходів медичного характеру в умовах посиленого нагляду на примусове лікування у відділення із звичайним наглядом.

ОСОБА_7 28 листопада 2008 року близько 13:30 год. будучи хворим на параноїдну шизофренію, був доставлений у КЗ «ЛОКПЛ», де знаходячись у наглядовій палаті 6-го відділення, маючи умисел на вчинення умисного вбивства медичного працівника даного відділення лікарні, з неприязних відносин, які виникли раптово, на ґрунті категоричної незгоди ОСОБА_7 з рішенням лікарів даного медичного закладу, про госпіталізацію його на стаціонарне лікування, про яке довідався зі слів молодшої медичної сестри ОСОБА_10 , із використанням таємно принесеного із собою ножа, ОСОБА_7 умисно наніс останній два ножових поранення в життєво важливі органи, спричинивши їй при цьому тілесні ушкодження, однак свого умислу до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі.

ОСОБА_7 проходив стаціонарну судово-психіатричну експертизу експертами 5-го судово-психіатричного відділення КЗ «ЛОКПЛ» (Висновок судово-психіатричного експерта № 5 від 04.01.2009) відповідно до якої ОСОБА_7 страждає хронічним психічним захворюванням у формі параноїдної шизофренії, безперервний тип перебігу. За своїм психічним станом в даний час він не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У період інкримінованих йому дій він також перебував у хворобливому стані, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Заслухавши доповідача,міркування захисника-адвоката ОСОБА_6 ,який просивзадовольнити апеляційнускаргу, думкупрокурора провідмову узадоволенні апеляційноїскарги тазалишення беззмін ухвалисуду першоїінстанції,вивчивши матеріаликримінального провадження,переглянувши судоверішення судупершої інстанціїв межахапеляційної скарги,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга непідлягає дозадоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином досліджені обставини справи, перевірені документи та докази, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження.,

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 512 КПК України участь особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, не є обов`язковою і може мати місце, якщо цьому не перешкоджає характер розладу психічної діяльності чи її психічного захворювання.

Відповідно до ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Таким чином, за змістом ст. 92 КК України, конкретний вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого суспільно небезпечного діяння, а також від ступеня небезпечності психічного хворого для себе та інших осіб.

Згідно зі ст. 95 КК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про психіатричну допомогу», якщо буде потреба продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричної установи повинен направити в суд за місцем знаходження психіатричної установи заяву про продовження такої госпіталізації.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 року примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюються судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів.

Так,із висновкукомісії лікарів-психіатріва №18від 19.03.2020року,вбачається необхідністьпродовження застосування ОСОБА_7 примусових медичнихзаходів увигляді госпіталізаціїдо психіатричного закладу із звичайним наглядом, оскільки на даний час ОСОБА_7 страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїдної шизофренії, безперервний перебіг, виражений змішаний тип дефекту. У зв`язку з недостатністю критичного ставлення до свого психічного стану та скоєного, відсутністю бажання приймати необхідне медикаментозне лікування, відсутністю повноцінного стану ремісії, та за своїм психічним станом потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації .

Доводи апеляційноїскарги захисникапро те,що ОСОБА_7 да даний час почуває себедобре, зможе самостійнокупувати та прийматинеобхідні ліки, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими та не підтверджуються наявними у кримінальному провадженні доказами.

Заключення лікарів-психіатрів, викладені у висновку № 18 від 19.03.2020, є переконливими і належним чином вмотивованими.

Підстав ставити під сумнів правильність цих висновків колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у формі госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

На підставі викладеного, враховуючи, що судом першої інстанції не було допущено порушень вимог кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність, при розгляді клопотання про подовження щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру, колегія суддів не знаходить підстав для скасування ухвали суду першої інстанції , а відповідно, і для задоволення апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 17.09.2020, якою було задоволено заяву представника КНП ЛОР«Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» щодо продовженняпримусових заходів медичного характеру хворому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст.15- ч.1 ст.115; п.13, ч.2 ст.115 КК України у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом- - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді: