Ухвала

від 10.06.2021 по справі 1-19/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1-19/09 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/384/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

особи, стосовно якої вирішується питання про застосування заходів медичного характеру, - ОСОБА_7

та його захисника адвоката ОСОБА_8 ,

лікаря ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, стосовно якої вирішується питання про застосування заходів медичного характеру, ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 1 квітня 2021 року про застосування примусових заходів медичного характеру,

в с т а н о в и л а :

вищезазначеною ухвалою задоволено заяву заступника генерального директора з експертизи Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_10 та продовжено застосування примусового заходу медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом ОСОБА_7 , який скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 - п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Не погоджуючись з ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 1 квітня 2021 року, захисник особи, стосовно якої вирішується питання про застосування заходів медичного характеру, ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви заступника генерального директора з експертизи КНП «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_10 та лікуючого лікаря ОСОБА_11 про продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом ОСОБА_7 ; змінити примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом на надання ОСОБА_7 амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з недотриманням КК та КПК України, а також з порушенням прав та свобод ОСОБА_7 , передбачених Конституцією України.

Зазначає, що висновок комісії лікарів щодо ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 15 ЗУ «Про психіатричну допомогу», оскільки у висновку не зазначено, що ОСОБА_7 на момент проведення експертизи вчиняє чи виявляє наміри вчинити дії, які являють собою безпосередню небезпеку для нього чи оточуючих, чи не зможе забезпечити самостійно свої життєві потреби.

Крім того, звертає увагу на те, що в судовому засіданні лікар Гусєв ВВ зазначив, що ОСОБА_7 на даний час безпосередньої загрози для себе чи оточуючих не становить, обслуговує себе самостійно, стан його стабілізувався, потребує регулярного прийому ліків.

На думку сторони захисту, відмова ОСОБА_7 надавати відповіді на запитання в ході судового розгляду свідчить про те, що останній добре орієнтований у часі та ситуації, адже самостійно приймає виважене рішення, яким демонструє свою позицію. Наведене підтверджує, що він досягнув стійкої стабілізації свого психічного стану, тобто одужав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та особи, стосовно якої вирішується питання про застосування заходів медичного характеру, які підтримали доводи апеляційної скарги, виступ прокурора та лікаря-психіатра, які заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та ви кладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 514 КПК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 514 КПК України, ч. 1 ст. 95 КК України та ч. 3 ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

На переконання колегії суддів, цих вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Зокрема, під час апеляційного перегляду встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 квітня 2009 року до ОСОБА_7 , у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.1 ст.115, ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру із поміщенням його до психіатричного закладу із суворим наглядом. На виконання вказаної ухвали 12 листопада 2013 року ОСОБА_7 був госпіталізований до ДЗ «УПЛСН МОЗ України». Згідно з ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 5 листопада 2015 року, застосований до ОСОБА_7 вид примусових заходів медичного характеру змінено на подальше примусове лікування у психіатричній лікарні у відділенні з посиленим наглядом, у зв`язку з чим 27 січня 2016 року ОСОБА_7 був переведений до Волинської обласної психіатричної лікарні №2, де перебував до 24 травня 2018 року. В подальшому відповідно до ухвали Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 травня 2018 року ОСОБА_7 24 травня 2018 р. було переведено до КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» внаслідок зміни застосованого виду примусових заходів медичного характеру на примусове лікування у відділені із звичайним наглядом.

Продовження застосування відповідних примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_7 здійснювалось ухвалами Франківського районного суду м. Львова від 29 жовтня 2018 року, 24 квітня 2019 року, 19 лютого 2020 року, 17 вересня 2020 року та 16 жовтня 2020 року.

З наданих суду апеляційної інстанції матеріалів провадження слідує, що заява про продовження застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 подана до суду 23 березня 2021 року, тобто до спливу 6-місячного строку.

Суд першої інстанції, приймаючи до уваги висновок комісії лікарів-психіатрів КНП ЛО «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» №96 від 16 березня 2021 року, дійшов висновку про необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру, призначених ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 травня 2018 року.

Цим висновком підтверджується, що ОСОБА_7 страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїдної шизофренії, безперервний перебіг з вираженим змішаним типом дефекту на органічному ґрунті, період формування ремісії.

З огляду на викладене, у зв`язку з недостатністю критичного ставлення до скоєного та прийому підтримуючого лікування, беручи до уваги характер протікання наявного психічного захворювання та з метою спостереження за можливим коливанням психічного стану пацієнта та для досягнення його стійкої стабілізації, комісія лікарів-психіатрів дійшла до висновку, що ОСОБА_7 потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок комісії лікарів-психіатрів №96 від 16 березня 2021 року щодо ОСОБА_7 є достатньо обґрунтованим та мотивованим і відповідає вимогам ст. 17 Закону України «Про психіатричну допомогу».

Судом першої інстанції при вирішенні питання продовження застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру використовувалися результати роботи фахової комісії лікарів-психіатрів, висновок якої був вчасно поданий до суду і є належним доказом в розумінні кримінального та кримінального процесуального закону.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_7 не вчиняє та не має наміру вчинити дії, що являють собою небезпеку для нього чи оточуючих, може обслуговувати себе самостійно, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, з п. 27 висновку слідує, що під час комісійного огляду пацієнт визнав наявність періодичної продуктивної психосоматики у вигляді коментуючи псевдогалюцинацій «інколи чую голоси родичів, ворогів...». Крім того, комісія лікарів звернула увагу на недостатню критику ОСОБА_7 своїх дій, зокрема, щодо вчинення нападу на медсестру, в результаті якого хворий наніс потерпілій два ножових поранення в життєво важливі органи, спричинивши їй при цьому тілесні ушкодження, однак свого умислу до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі.

Також комісією зазначено, що хворий плани на майбутнє будує формально; пояснює, що у разі зміни видку примусових заходів лікування прийматиме, якщо буде погано.

Таким чином, оскільки амбулаторна психіатрична допомога передбачає, зокрема, лікування за усвідомленою згодою та систематичний прийом ліків, однак ОСОБА_7 до цього не готовий, адже на даний час не вдалося досягнути повноцінної ремісії психічного захворювання, а тільки періоду її формування.

Покликання захисника на те, що лікар-психіатр у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_7 на даний час безпосередньої загрози для себе чи оточуючих не становить, спростовуються матеріалами справи. Зокрема, у судовому засіданні лікар-психіатр ОСОБА_11 суду пояснив, що поза межами стаціонару ОСОБА_7 може становити загрозу для суспільства.

Аргументи апелянта про те, що ОСОБА_7 у судовому засіданні продемонстрував свою позицію, відмовившись відповідати на запитання, до уваги колегією суддів не беруться, оскільки цього недостатньо для досягнення хворим стійкої стабілізації його психічного стану.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, то вони, на переконання колегії суддів, не заслуговують на увагу, оскільки вивченням матеріалів провадження не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи спростовували або викликали сумніви у правильності висновків суду першої інстанції, а тому апеляційним судом не приймаються до уваги з підстав, вказаних вище.

Інших доказів, які б викликали сумнів у правильності висновків суду першої інстанції, суду не надано.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження примусового заходу медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом на строк 6 місяців щодо ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст.405,407,537,539 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 1 квітня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4