Ухвала

від 16.03.2021 по справі 464/8366/16-к

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/8366/16-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/13/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу директора ПП «Технокомплект» ОСОБА_6 на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 21 грудня 2020 року у кримінальному провадженні № 320161400000000003 від 06.01.2016 про скасування арешту на майно,

за участю:

представника ПП «Технокомплект» адвоката ОСОБА_7 ,

встановила:

Директор ПП «Технокомплект» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 21.12.2020, якою відмовлено у задоволені його клопотання про скасування арешту на майно, а саме про скасування арешту накладеного ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 23.02.2016 на видаткову частину рахунку № НОМЕР_1 (з кодом валют українська гривня), який належить ТОВ «Люфт сервіс» (ЄДРПОУ 38456990), відкритий в ПАТ «Ідея Банк».

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ПП «Технокомплект» не є ні учасником судового провадження, ні стороною у кримінальному провадженні, ні іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування кримінального провадження №32016140000000003 від 05.01.2016, ні іншим власником або володільцем майна. З огляду на зазначені обставини та положення КПК України клопотання ПП «Техкомплект» про скасування арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Люфт Сервіс» та перебувають у ПАТ «Ідея Банк» не підлягає задоволенню.

Окрім того, ПП «Техкомплект» зверталось до суду із аналогічними клопотаннями з тих самих підстав та ухвалами Сихівського районного суду м.Львова від 20.11.2019 та від 11.12.2020 у задоволенні таких було відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 07.02.2020 року ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 20.11.2019 залишено без змін.

Апелянт просить поновити строк апеляційного оскарження; скасувати дану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити його клопотання та скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 23 лютого 2016 року (справа № 464/1895/16-к, провадження № 1-кс/464/355/16) у кримінальному провадженні № 32016140000000003 накладено арешт на видаткову частину рахунку № НОМЕР_1 (з кодом валют українська гривня) шляхом зупинення видаткових операцій по вказаному рахунку, який належить ТОВ «Люфт Сервіс» (код ЄДРПОУ 38456990), відкритого ПАТ «Ідея Банк» (МФО 336310) і перебуває у володінні ПАТ «Ідея Банк» (МФО 336310), що знаходться за адресою: м. Львів, вул.. Валова, 11.

Щодо строку апеляційного оскарження, то апелянт вважає, що він пропущений з поважних причин так, як слухання справи відбулося без його участі, а про оскаржувану ухвалу стало відомо 28.12.2020, під час ознайомлення з матеріалами справи.

Апелянт вважає дану ухвалу незаконною, необґрунтованою, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що згідно вироків які набрали законної сили майно ТОВ «Люфт сервіс» ( ЄДРПОУ 38456990) не підлягає спеціальній конфіскації, не призначено покарання у виді конфіскації майна, не застосовано спеціальної конфіскації, цивільні позови до ТОВ «Люфт сервіс» не пред`являлися і не вирішувалися. А тому арешт рахунку ТОВ «Люфт сервіс» підлягає скасуванню. Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України, згідно вироків винесених у ряді справ такого скасування арешту не відбулося, арешт продовжує зберігатися без будь-яких законних на те підстав, чим порушуються права ПП «Техкомплект».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2018 року в справі № 876/4098/18 визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Галицької ОДПІ від 31 жовтня 2016 року за № 0002021402 та № 0002031402. Даною постановою суду встановлено, що на підставі ряду господарських договорів, укладених між ПП «Техкомплект» та ТОВ «Люфт сервіс», між цими підприємствами відбувалися взаєморозрахунки. Такі господарські операції судом визнано дійсними, незважаючи на вироки Сихівського районного суду м. Львова відносно посадових осіб ТОВ «Люфт сервіс» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яких визнано винними у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 205 КК України.

Відповідно до Постанови Західного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2018 року у справі № 914/146/18, з ТОВ «Люфт сервіс» (ЄДРПОУ 38456990) стягнуто на користь Приватного підприємства «Техкомплект» (Код ЄДРПОУ 25243560) 187417,34 грн. боргу, 4 216,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 811,27 грн. судового збору за подання позову.

На підставі даної постанови Західного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2018 року Господарським судом Львівської області видано три накази про примусове виконання постанови щодо зазначених сум коштів. На підставі таких виконавчих листів приватним виконавцем ОСОБА_10 , постановою від 23.01.2019 року, відкрито виконавче провадження ВП № 58182968, а постановою цього приватного виконавця про арешт коштів боржника від 23.01.2019, у цьому ж виконавчому провадженні, накладено арешт на всі рахунки ТОВ «Люфт сервіс», відкриті в ПАТ «Ідея Банк». Однак, приватний виконавець ОСОБА_10 не може стягнути кошти з рахунку № НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Люфт сервіс» (ЄДРПОУ 38456990), відкритого в ПАТ «Ідея Банк» (МФО 336310), та перерахувати їх на рахунок Приватного підприємства «Техкомплект», оскільки на вимогу приватного виконавця АТ «Ідея Банк» повідомив, що по даному рахунку знаходиться 115234,52 грн., але виконано арешт цих коштів на підставі ухвали слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 23 лютого 2016 року у справі № 464/1895/16-к.

З врахуванням зазначено вище апелянт вважає, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Люфт сервіс» (ЄДРПОУ 38456990), відкритому в ПАТ «Ідея Банк» (МФО 336310), повинні належати і мають бути перераховані Приватному підприємству «Техкомплект», відповідно до Постанови Західного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2018 року у справі № 914/146/18.

Апелянт наполягає, що ПП «Технокомплект» є саме тією третьою особою, яка має право на оскарження даного рішення, не будучи при цьому учасником кримінальних проваджень. Замість того, щоб розглянути цю справу, згідно вимог ч.1 ст. 539 КПК України, суд першої інстанції покликається на ч.1 ст. 174 КПК України, яка не дає йому права на оскарження судових рішень щодо скасування арешту на майно, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Заслухавши доповідача, думку представника адвоката ОСОБА_11 про задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 55Конституції України гарантовано кожному право на оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист цього права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено зазначеною міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Особам, котрі зазнають порушення цього, як і інших конвенційних прав, статтею 13 Конвенції гарантовано можливість ефективного засобу юридичного захисту в національному органі. Відсутність у національному законодавстві правової регламентації механізму такого захисту у певній ситуації не може слугувати виправданням відмови у його здійсненні особі, котра потерпає від свавільного втручання у своє право державою в особі компетентних органів. Така відмова становитиме порушення права людини на ефективний засіб юридичного захисту, передбаченого статтею 13 Конвенції.

Гарантії захисту права власності закріплені й устатті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Недоторканність зазначеного права згідно з п.9 ч.1ст.7КПК України2012року належить до загальних засад кримінального провадження, зміст якої розкрито устатті 16 цього Кодексу. Згідно з частиною першою наведеної статті позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Іншою загальною засадою кримінального провадження відповідно до п.17 ч. 1 ст.7, ч.1 ст.24 КПК України є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зістаттею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Зі змісту ч.4 ст. 174 КПК України вбачається, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Цією ж статтею власнику або іншому володільцю майна, які не були присутні при розгляді питання про його арешт, гарантовано право ініціювати скасування відповідного заходу перед слідчим суддею або судом (у разі здійснення судового розгляду справи по суті), якщо в подальшому у застосуванні арешту відпала потреба або його було накладено необґрунтовано. Обмежень щодо стадії процесу, на якій може бути заявлено відповідне клопотання, норми кримінального процесуального закону не містять.

Способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна одночасно з ухваленням вироку, винесеного за нормами КПК України, прямо не передбачено.

Водночас слід зазначити, що у разі коли будь-які законні підстави для арешту майна відпали, продовження дії цього заходу з причин не вирішення судом питання про його скасування є свавільним втручанням у право власності особи, яке є об`єктом охорони за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. В означеній ситуації в силу положень статті 13 Конвенції держава зобов`язана забезпечити особі можливість ефективного юридичного захисту порушеного права.

Оскільки арешт майна було накладено у межах кримінальної справи за процедурою, визначеною кримінальним процесуальним законом, спір про право власності на майно між суб`єктами цивільних правовідносин відсутній, питання про скасування арешту підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства.

Згідно зіст.174КПК України інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частинна 4статті 174 КПК України 2012 року).

Зазначені вимоги співпадають з положеннями ч.4ст. 21 КПК України, згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантованіКонституцієюі міжнародними договорами України, та статті 13 Конвенції, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.

Отже, у чинномуКПК України законодавцем чітко врегульовано порядок вирішення питання про зняття арешту з майна на різних стадіях кримінального судочинства.

Крім того відсутня заборона у вчиненні процесуальних дій з розгляду питань, які мали бути вирішені, але залишилися не вирішеними на етапі розгляду справи. Тобто помилки і недоліки, допущені у кримінальному провадженні, повинні виправлятися за тими ж правилами, тобто за правиламиКПК України.

Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження по даній справі та інших кримінальних провадження, пов`язаних між собою, були винесені остаточні процесуальні рішення, однак питання скасування арешту майна, зокрема видаткової частини рахунку № НОМЕР_1 відкритий у ПАТ «Ідея Банк», вирішено не було.

По даній справі представник приватного підприємстваоскаржуєухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання ПП «Техкомплект» про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні № 32016140000000003 на грошові кошти, що знаходяться на рахунку в ПАТ «Ідея Банк» та який належить ТОВ «Люфт сервіс».

Вимоги ст. 537 КПК України передбачають вирішення питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі скасування арешту на майно після ухвалення вироку, які відноситься до категорії, вказаної у пункті 14 - інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, які вирішуються на стадії виконання вироку.

Питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за правилами розділу VIII КПК «Виконання судових рішень» і порядок їх вирішення врегульовано в статті 539, згідно з якою, за наслідками розгляду відповідного клопотання (подання) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом, суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. В судових засіданнях з вирішення питань виконання вироку не з`ясовуються питання щодо факту вчинення злочину, наявності достатньої сукупності доказів, кримінально-правової кваліфікації дій засудженого тощо - вони вже з`ясовані на попередніх стадіях кримінального провадження,а тому рішення суду, ухвалені настадії виконання вироку, не можуть перешкоджати «подальшому провадженню».

Така позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 січня 2019 року (справа № 738/1482/16-к) та висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 18 березня 2019 року (756/9514/15-к).

Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні по справі «Монкорне де Комон проти Франції», процедури, які стосуються виконання вироків не підпадають під дію ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд) в її кримінальному аспекті розгляду, оскільки рішення з питань застосування, яке набрало законної сили, не зачіпає «спору … про цивільні права і обов`язки» та не має відношення до «пред`явлення кримінального обвинувачення».

З врахуванням зазначеного вище, колегія суддів дійшла переконання, що у даній справі суддя першої інстанції, під час вирішення питання щодо арештованого майна, повинен був керуватися не вимогами ст. 174 КПК України, а вимогами ст. 537 КПК України, яка передбачає стадію виконання судового рішення.

У суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були неналежним чином досліджені обставини справи, не перевірені документи та докази, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження таким чином суддя, прийнявши таке рішення по справі, істотно порушив вимоги кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, що вплинуло на правильність прийнятого судового рішення.

Враховуючи зазначеневище,приймаючи доуваги доводиапеляційної скарги,колегія суддіввважає,що оскаржуванаухвала підлягаєскасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила :

Поновити ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу директора ПП «Технокомплект» ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2020 року, якою відмовлено у задоволені клопотання директора приватного підприємства «Технокомплект» ОСОБА_6 про скасування арешту на майно - скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції .

Ухвала остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: