Постанова

від 30.03.2021 по справі 920/1284/20(920/735/19)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2021 р. Справа№ 920/1284/20(920/735/19)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

секретар судового засідання Макуха О.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури

на ухвалу Господарського суду Сумської області

від 30.12.2020

у справі № 920/1284/20(920/735/19) (суддя Соп`яненко О.Ю.)

за позовом Заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури в

інтересах держави

до 1) Колективного підприємства торгівлі Корал-1

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Арткапітал-М

про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від

18.11.2019 недійсним

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Шосткинської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Колективного підприємства торгівлі Корал-1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Арткапітал-М про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.11.2019 недійсним.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.12.2020 позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу.

Не погоджуючись із згаданою ухвалою, Заступник керівника Шосткинської місцевої прокуратури оскаржив її в апеляційному порядку, просив скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Господарського суду Сумської області. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржувана ухвала постановлена судом за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права (ст. ст. 4, 53, 86, 174 ГПК України) та неправильним застосуванням вимог матеріального права (ст. 23 Закону України Про прокуратуру ). За твердженнями прокурора, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не звернув жодної уваги та не проаналізував положень ст. 23 Закону України Про прокуратуру , відповідно до якої прокурор може представляє інтереси держави в суді лише у двох випадках, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу. При цьому, прокурор, звертаючись за даним позовом до суду, чітко вказав на відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, набувши статусу самостійного позивача, з огляду на те, що такий орган не визначено чинним законодавством України. На переконання прокурора, посилаючись на постанову Верховного Суду, відповідно до якої суд самостійно перевіряє чи відсутній орган, який мав би для захисту інтересів держави звернутись до суду з таким позовом, суд першої інстанції не вчинив жодних дій з цього приводу. Крім цього, зазначаючи про відсутність компетентного органу, прокурором чітко в позовній заяві з посиланням на законодавство зазначалось, чому орган ДСНС не може бути тим органом, який має повноваження на звернення до суду з відповідним позовом. За твердженнями прокурора, Кодексом цивільного захисту України чи будь-яким іншим законом України не встановлено права органів Державної служби надзвичайних ситуацій подавати позов про визнання недійсним правочину, укладеного між суб`єктами господарської діяльності. Відтак апелянт вважав що не дослідивши повністю та не провівши аналіз наявності обставин, які мають значення для справи, зокрема, щодо проведення перевірки відсутності відповідного органу, судом зроблено помилковий висновок про те, що прокуратура фактично переклала на себе обов`язки, які повинен виконувати компетентний орган. Крім цього, прокурор акцентував на увагу на тому, що виявлені під час перевірки готельного комплексу Прем`єр порушення в своїй сукупності становлять загрозу життю людей, які перебувають в цих приміщеннях, оскільки у разі виникнення пожежі призведуть до швидкого розповсюдження продуктів горіння, створять перешкоди евакуації людей, що в свою чергу вимагає вжиття заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень. На переконання прокурора, відчуження готельного комплексу Прем`єр унеможливлює вжиття відповідного заходу реагування щодо загрози життю людей, які можуть перебувати в готельному комплексі.

В судове засідання апеляційної інстанції 30.03.2021 з`явився представник прокуратури, представники відповідачів 1 та 2 не з`явились незважаючи на їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення їм відповідної ухвали суду про призначення справи до розгляду, яку за наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення уповноваженими представниками відповідачів 1 та 2 отримано 01.03.2021.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 30.03.2021 представники відповідачів 1 та 2, явка яких в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явились не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи суду, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності цих учасників за наявними у справі матеріалами.

Представник прокуратури (апелянта) в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржувану ухвалу скасувати та справу направити до Господарського суду Сумської області для продовження розгляду.

Заслухавши пояснення представника прокуратури (апелянта), розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, Заступник керівника Шосткинської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Колективного підприємства торгівлі Корал-1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Арткапітал-М про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.11.2019, а саме, нежитлового приміщення готелю Прем`єр загальною площею 2 318,7 кв.м, розташованого по вул. Шевченка, 12 в м. Шостка Сумської області, укладеного між Колективним підприємством торгівлі Корал-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Арткапітал-М , посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області Даниленком Г.В., про що в реєстрі нотаріальних дій зроблено запис під № 2961.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.12.2020 матеріали позовної заяви Заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури передано для розгляду в межах справи № 920/735/19 про банкрутство Колективного підприємства торгівлі Корал-1 .

Як вище згадувалось, ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.12.2020 позовну заяву і додані до неї документи на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України повернуто позивачу.

За приписами ч.ч. 3,5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.. 174 ГПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За змістом ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, які визначені законом.

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує на скільки участь прокурора в розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

Розглядаючи справу по суті заявлених апеляційних вимог, апеляційним судом взято до уваги положення Рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, й зокрема, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу щодо рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України містять відсилання до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, яким в даному випадку є

Закон України Про прокуратуру , відповідно до ч. 3 ст. 23 якого прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором в порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави .

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

У кожній окремій справі, суд зобов`язаний з`ясувати, що мається на увазі під виключним випадком для представництва інтересів держави в суді прокурором і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналізуючи положення ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру слід зазначити, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 236 ГПК України, апеляційним судом враховано висновки щодо застосування норм права, наведених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, в тому числі, з приводу того, що повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, а тому суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію наведено, зокрема в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний суб`єкт владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру ).

В постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, до виготовлення повного тексту якої зупинялось апеляційне провадження у даній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись з даним позовом до суду та обґрунтовуючи наявність підстав для звернення з даним позовом до суду в інтересах держави прокурор зазначив, що за результатами опрацювання звернення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області прокуратурою виявлено факти порушення вимог чинного законодавства України з питань забезпечення цивільного захисту населення та щодо неухильного виконання судових рішень у зазначеній сфері, що створили реальну загрозу інтересам держави, здоров`ю та життю громадян. Зокрема, прокурор вказував, що в період з 16.10.2019 по 17.10.2019 посадовими особами Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (далі - Управління) проводилась позапланова перевірка відповідача-1 на предмет дотримання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки. З 14.11.2019 по 15.11.2019 проводилась повторна позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки. За результатами складено акт № 194 від 15.11.2019, згідно якого відповідачем усунуто майже всі недоліки за попереднім актом № 174, однак під час даної перевірки залишаються невиконаними деякі пункти, а саме: дерев`яні елементи горищних покриттів (крови, лати) будівлі не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують 1 групу вогнезахисної ефективності; знижено клас вогнестійкості елементів заповнення прорізів (люків у протипожежній перешкоді, що відокремлює горище будівлі від інших приміщень); знижено клас вогнестійкості елементів заповнення прорізів (дверей) у протипожежній перешкоді, що відокремлює приміщення топкової № 1 та № 2 від інших приміщень будівлі; не заповнено отвір протипожежними дверима в протипожежній перешкоді, яка відокремлює приміщення електрощитової; вихід з лазні сухого жару (сауни) влаштовано безпосередньо через приміщення, призначене для евакуації людей з будинку; відсутня огорожа за периметром покрівлі будівлі; сходові клітки будинку не забезпечені евакуаційними виходами безпосередньо назовні.

Враховуючи, що такі порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки створюють загрозу життю та здоров`ю людей та можуть призвести до тяжких наслідків у сфері пожежної та техногенної безпеки, Управління 31.10.2019 звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до КПТ Корал-1 про застосування заходів реагування, а саме, часткового зупинення його роботи - повного зупинення експлуатації готельного комплексу Прем`єр КПТ Корал-1 , розташованого по вул. Шевченка, 12 в м. Шостка Сумської області.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі № 480/4434/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020, позовні вимоги Управління задоволено.

При цьому, прокурор вважає, що між сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу, предметом якого є нежитлове приміщення готелю Прем`єр загальною площею 2318,7 кв. м., розташованого по вул. Шевченка, 12 в м. Шостка Сумської області на земельні ділянці Шосткинської міської ради Сумської області площею 0,0900 га, був наявний умисел приховати справжні наміри учасників правочину й вивести нерухомість із власності відповідача-1 без отримання плати за це майно з метою уникнення виконання вимог Управління по усуненню порушень вимог законодавства з пожежної безпеки, зафіксованих в актах № 174 від 17.10.2019 та № 194 від 15.11.2019, а у подальшому і рішенні суду із вказаних питань.

На переконання прокурора, укладення згаданого договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, адже не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч.1, 5 ст. 203 ЦК України, й відповідно до ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. 234 ЦК України.

За твердженнями прокурора, оскільки орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах відсутній, у прокурора наявні достатні підстави згідно ст. 23 Закону України Про прокуратуру для звернення до суду з даним позовом самостійно в якості позивача.

Як встановлено матеріалами справи, наявність інтересів держави прокурор обґрунтував порушенням, на його думку, законності під час укладення Договору купівлі-продажу нерухомого майна в процедурі ліквідації, оскільки рішенням суду щодо цього об`єкту (готельного комплексу Прем`єр ) було запроваджено повне зупинення його експлуатації, що завдає шкоди інтересам держави.

При цьому, положеннями про Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області визначено лише право згаданого органу на звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства, відтак вважав наявними підстави для звернення до суду з даним позовом самостійно в якості позивача.

Як вище згадувалось, за приписами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Разом з цим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц), якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

За приписами ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства також визначено (ч. 3 ст. 2 ГПК України) принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита в ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Кожна сторона на підставі ч. 1 ст. 74 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Таким чином, не обґрунтувавши таких обставин, прокуратура фактично перекладає на себе обов`язки, які, відповідно до ст. 19 Конституції України, повинен виконувати компетентний орган, як орган державної влади, оскільки для звернення прокуратури з позовом повинні бути виключні обставини.

Разом з цим, прокурором не доведено, на якій правовій підставі він вважає порушеними інтереси держави внаслідок укладення між двома суб`єктами господарювання договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про недоведеність прокурором у даній справі передбачених законом виключних підстав для звернення до суду за захистом інтересів держави, відтак позовна заява Заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури та додані до неї документи правомірно повернуто судом на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

При цьому, оскільки ч. 8 ст. 174 ГПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків, порушення права на доступ до суду в сенсі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, апеляційний суд не знаходить.

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а також з приводу невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийняття судом оскаржуваної ухвали у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, ухвала місцевого суду є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують наведених в судовому рішенні (ухвалі) висновків.

Керуючись ст.ст. 255, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.12.2020 у справі № 920/1284/20(920/735/19) - без змін.

Матеріали справи №920/1284/20(920/735/19) повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.04.2021

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала