Ухвала

від 30.03.2021 по справі 10/366

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.03.2021Справа № 10/366 Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши

скаргу Акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат"

на дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Забродської Тетяни Миколаївни

у справі №10/366

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат"(м. Мелітополь запорізької області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТАМОЛ" (м. Київ)

про стягнення коштів

представники учасників судового процесу:

від АТ "Мелітопольський м`ясокомбінат" (скаржника): не з`явився

від боржника: не з`явився

від виконавчої служби: Григор Д.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва (суддя Котков О.В.) перебувала справа №10/366 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТАМОЛ" про стягнення коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2011 у справі №10/366 позовні вимоги задоволено частково.

03.11.2011 Господарським судом міста Києва видано наказ на виконання рішення суду.

09.02.2021 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат" надійшла скарга на дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Забродської Тетяни Миколаївни, в якій скаржник просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Забродської Тетяни Миколаївни щодо не надсилання копії постанови про відкриття виконавчого провадження №64167708 від 21.01.2021 за наказом №10/366, виданим 03.11.2011 Господарським судом міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу справи скаргу передано для розгляду судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 суд призначив розгляд скарги у судовому засіданні на 02.03.2021 та витребував у Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва від 17.11.2011 по справі №10/366 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 відкладено розгляд скарги у справі № 10/366 на 16.03.2021, враховуючи неявку в судове засідання представників учасників процесу та відсутність копій матеріалів виконавчого провадження з виконання наказу від 17.11.2011 по справі №10/366.

У судове засідання 16.03.2021 представники учасників судового процесу не з`явились.

Станом на 16.03.2021 копії матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва від 17.11.2011 по справі №10/366 на адресу суду не надходили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 відкладено розгляд скарги у справі № 10/366 на 30.03.2021.

У судове засідання 30.03.2021 з`явився представник виконавчої служби, надав для долучення до матеріалів справи копії виконавчого провадження №64167708. Представники боржника та стягувача у судове засідання не з`явились.

У відповідності до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Присутній у судовому засіданні 30.03.2021 представник виконавчої служби заперечив проти задоволення скарги та надав усні пояснення.

Розглянувши в судовому засіданні 30.03.2021 скаргу Акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат" на дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Забродської Тетяни Миколаївни, суд прийшов висновку про її задоволення, з огляду на наступне.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У своїй скарзі скаржник просить суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Забродської Тетяни Миколаївни щодо не надсилання копії постанови про відкриття виконавчого провадження №64167708 від 21.01.2021 за наказом №10/366, виданим 03.11.2011 Господарським судом міста Києва.

В обґрунтування скарги скаржник посилається на те, що державний виконавець Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в порушення вимог ст. 28 Закону України Про виконавче провадження не надіслав рекомендованим поштовим відправленням постанову про відкриття виконавчого провадження №64167708 від 21.01.2021.

Як встановлено судом, постановою державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Забродської Тетяни Миколаївни від 21.01.2021 відкрито виконавче провадження №64167708 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №10/366 від 03.11.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із приписів ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.01.2010 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначено, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенцією про захист прав і основоположних свобод, було ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій із сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті Першого протоколу до Конвенції.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавці.

Згідно із приписів частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Також, норми наведеної статті Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють обов`язки та права виконавців, обов`язковість вимог виконавців.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

З наявних в матеріалах справи документів (копії виконавчого провадження №64167708) не вбачається, що державним виконавцем вчинялись передбачені Законом України "Про виконавче провадження" дії щодо направлення стягувачу постанови від 21.01.2021 про відкриття виконавчого провадження №64167708 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №10/366 від 03.11.2011.

Наведені посилання скаржника держаним виконавцем не спростовані.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Органом державної виконавчої служби не було надано суду доказів виконання вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" щодо направлення на адресу стягувача постанови про відкриття виконавчого провадження №64167708.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги Акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат" на бездіяльність державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Забродської Тетяни Миколаївни.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на вище викладене, суд задовольняє скаргу Акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат" на дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Забродської Тетяни Миколаївни.

Крім того, стягувачем заявлено вимоги про стягнення з Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення розміру витрат заявника на професійну допомогу Оболонським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не заявлено.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2021 між Акціонерним товариством "Мелітопольський м`ясокомбінат" та адвокатом Кальченком А.В. укладено договір про надання правових послуг адвоката, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво інтересів клієнта в Господарському суді м. Києва за скаргою Акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат" з питань визнання бездіяльності державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: договір про надання правових послуг від 29.01.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 657 від 28.12.2007, акт виконаних робіт про надання правової допомоги від 04.02.2021, довіреність №29/01юр від 29.01.2021.

Зі змісту акту виконаних робіт про надання правової допомоги від 04.02.2021 вбачається, що адвокатом надав, а клієнт прийняв послуги щодо підготовки скарги з питань визнання бездіяльності державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за кількістю витраченого часу - 2 години, розрахунок вартості послуг - 2 000,00 грн.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Дослідивши матеріали справи, суд, розподіляючи витрати, понесені стягувачем на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки такий розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на складність скарги, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для розгляду скарги, суд прийшов до висновку, що заявлений скаржником до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Таким чином, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, складність справи та виконані роботи, суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму за надання правничої допомоги стягувачу у справі №10/366 до 1 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 233-235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу Акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат" на дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Забродської Тетяни Миколаївни задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Забродської Тетяни Миколаївни щодо не надсилання копії постанови про відкриття виконавчого провадження №64167708 від 21.01.2021 за наказом №10/366, виданим 03.11.2011, Господарським судом міста Києва у строк передбачений ст. 28 Закону України Про виконавче провадження .

Стягнути з Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04212, місто Київ, ВУЛИЦЯ МАРШАЛА ТИМОШЕНКА, будинок 2Д; ідентифікаційний код 35018577) на користь акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат" (04212, місто Київ, ВУЛИЦЯ МАРШАЛА ТИМОШЕНКА, будинок 2Д, ідентифікаційний код 35018577) витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Видати наказ.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 01.04.2021.

Суддя О.В. Гулевець