Постанова

від 11.03.2021 по справі 717/1041/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 717/1041/19

провадження № 61-8579св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Оселівська сільська рада Кельменецького району Чернівецької області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Кельменецького нотаріального округу Матеїк Олена Гнатівна,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Оселівської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області на постанову Чернівецького апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Владичан А. І., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б., від 20 березня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Оселівська сільська рада Кельменецького району Чернівецької області (далі - Оселівська сільська рада, сільська рада), в інтересах якої діє представник - адвокат Іванічек Олександр Іванович, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, -приватний нотаріус Кельменецького нотаріального округу Матеїк О. Г., про визнання права власності на нерухоме майно та визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 07 грудня 2015 року за товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Т. Г. Шевченка було зареєстровано право власності на адміністративну будівлю літ. А-2 по

АДРЕСА_1 .

В подальшому на підставі рішень Оселівської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області від 27 січня 2016 року та

від 24 листопада 2016 року адміністративна будівля літ. А-2 загальною площею 188,9 кв. м по АДРЕСА_1 включена та передана в комунальну власність територіальної громади.

Разом з тим 18 лютого 2016 року за наслідками проведеного аукціону зазначена адміністративна будівля, в тому числі приміщення другого поверху, як майно ТОВ Т. Г. Шевченка , відчужено на користь

ОСОБА_1 , а 14 березня 2016 року на ім`я останнього видано свідоцтво про придбання нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07 вересня

2016 року у справі № 12/5027/877-б/2011 результат та протокол вищезазначеного аукціону визнано недійсними. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20 вересня 2016 року у справі

№ 12/5027/877-б/2011 затверджено звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс ТОВ Т. Г. Шевченка та встановлено, що спірне майно передано на баланс Оселівської сільської ради як об`єкт комунальної інфраструктури.

Однак на момент подачі цього позову право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_1 , що позбавляє сільську раду можливості зареєструвати відповідний об`єкт комунальної власності за собою та користуватися і розпоряджатися ним.

Посилаючись на викладене, сільська рада просила суд:

- визнати право комунальної власності за територіальною громадою

с. Оселівка Кельменецького району на другий поверх загальною площею 188,9 кв. м у двоповерховій адміністративній будівлі літ. А-2 загальною площею 239,5 кв. м, матеріали стін - керамблок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справі про банкрутство, видане 14 березня 2016 року, згідно з яким ОСОБА_1 придбав спірне майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області, у складі судді Туржанського В. В., від 19 листопада 2019 року позов Оселівської сільської ради задоволено частково. Визнано право комунальної власності за територіальною громадою с. Оселівка Кельменецького району на другий поверх загальною площею 188,9 кв. м у двоповерховій адміністративній будівлі літ. А-2 загальною площею 239,5 кв. м, матеріали стін - керамблок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справі про банкрутство, видане 14 березня 2016 року, згідно з яким ОСОБА_1 придбав спірне майно. В частині вимог про скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна відмовлено. Вирішено питання розподілу судового збору.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що документи, на підставі яких видано свідоцтво про придбання нерухомого майна, визнано недійсними, а реєстрація права власності на спірне майно за відповідачем порушує права позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна, суд виходив із неналежності такого способу захисту порушеного права.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 19 листопада 2019 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з вимогами про визнання права власності має звертатися власник майна, тоді як сільська рада не надала доказів на підтвердження набуття права власності на спірне майно.

З приводу вимог про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна, то суд вважав, що вони є неналежним способом захисту порушеного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27 травня 2020 року засобами поштового зв`язку Оселівською сільською радою Кельменецького району Чернівецької області, в інтересах якої діє представник - адвокат Іванічек О. І., подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 березня

2020 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 717/1041/19 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У серпні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень по справі заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, вважаючи, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положення статті 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом до спірних правовідносин.

Вважає, що об`єкти комунальної інфраструктури у разі банкрутства підприємства передаються у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових угод, що не було враховано апеляційним судом.

Вказує, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду

від 28 грудня 2017 року у справі № 824/468/16-а було скасовано державну реєстрацію право власності ТОВ Т. Г. Шевченка на спірне майно, тому це майно не могло бути відчуженим на аукціоні як власність останнього.

Стверджує, що апеляційний суд помилково дійшов висновку про відсутність доказів на підтвердження права власності позивача на спірний об`єкт нерухомості, оскільки факт передачі цього майна на баланс Оселівської сільської ради встановлено, зокрема ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20 вересня 2017 року у справі 12/5027/877-б/2011.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 грудня 2015 року реєстраційною службою Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області було видано ТОВ Т. Г. Шевченка свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення розташоване по

АДРЕСА_1 .

Того ж дня, на підставі вказаного свідоцтва, державним реєстратором реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області прийнято рішення про реєстрацію права приватної власності за ТОВ Т. Г. Шевченка на адміністративну будівлю літ. А-2 загальною площею 188,9 кв. м. по АДРЕСА_1 .

Згідно рішення від 27 січня 2016 року Оселівська сільська рада Кельменецького району Чернівецької області вирішила включити по переліку об`єктів комунальної власності адміністративне приміщення та прилеглі до нього нежитлові будівлі і споруди (приміщення старого архіву, водонапірну башту, яка обслуговувала дошкільний навчальний заклад та адмінприміщення, металеву трубу та фундамент під нею) по

АДРЕСА_1 .

14 березня 2016 року приватним нотаріусом Кельменецького районного нотаріального округу Матеїк О. Г. на підставі акту про приймання-передачі нерухомого майна від 23 лютого 2016 року та протоколу № 1 продажу майна на аукціоні, складеного ТОВ Буковина-аукціон 18 лютого 2016 року, було видано ОСОБА_1 свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справі про банкрутство.

Згідно даного свідоцтва ОСОБА_1 придбав нежитлове приміщення загальною площею 188,9 кв. м під літ. А-2 по

АДРЕСА_1 , яке раніше належало ТОВ Т. Г. Шевченка .

15 березня 2016 року на підставі зазначеного свідоцтва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вказане нежитлове приміщення.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07 вересня

2016 року в справі № 12/5027/877-б/2011, яка залишена без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду

від 28 листопада 2016 року та Вищого господарського суду України

від 17 травня 2017 року, визнано недійсними результати та протоколи аукціону, проведеного ТОВ Буковина-аукціон 18 лютого 2016 року, щодо продажу майна ТОВ Т. Г. Шевченка , у тому числі адміністративної будівлі другого поверху за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно рішення від 24 листопада 2016 року Оселівська сільська рада Кельменецького району Чернівецької області вирішила включити до переліку об`єктів комунальної інфраструктури сільської ради нежитлове приміщення - адміністративну будівлю літ. А-2 загальною площею

188,9 кв. м по АДРЕСА_1 .

Згідно акту приймання-передачі від 18 вересня 2017 року

ТОВ Т. Г. Шевченка , в особі ліквідатора Рабанюка В. С., передало, а сільський голова Оселівської сільської ради Шепенюк А. А. прийняв на баланс сільської ради як об`єкт комунальної інфраструктури, адміністративну будівлю другого поверху № 2, літ. А-2 загальною площею 188,9 кв. м по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20 вересня

2017 року в справі № 12/5027/877-б/2011 встановлено, що адміністративна будівля другого поверху № 2 літ. А-2 загальною площею 188,9 кв. м по

АДРЕСА_1 передана на баланс Оселівської сільської ради як об`єкт комунальної інфраструктури. Вказаною ухвалою звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ Т. Г. Шевченка затверджено, а товариство як юридичну особу-банкрута ліквідовано.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року в справі № 824/468/16-а, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 26 червня 2018 року, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора № 26814120 від 07 грудня 2015 року, згідно якого за ТОВ Т. Г. Шевченка було зареєстровано право власності на адміністративну будівлю літ. А-2 загальною площею 188,9 кв. м по АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3

частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1 , 3 , 4 , 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звертаючись з цим позовом, Оселівська сільська рада зазначила, що спірне майно передано на баланс сільської ради як об`єкт комунальної інфраструктури, однак реєстрація права власності за ОСОБА_1 перешкоджає позивачу зареєструвати відповідне право за собою.

Суд першої інстанції, встановивши, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07 вересня 2016 року в справі

№ 12/5027/877-б/2011 визнано недійсними результати та протоколи аукціону, проведеного ТОВ Буковина-аукціон 18 лютого 2016 року, щодо продажу адміністративної будівлі другого поверху по

АДРЕСА_1 , дійшов обґрунтованого висновку, що свідоцтво № 92 від 14 березня 2016 року про придбання ОСОБА_1 нерухомого майна на такому аукціоні необхідно визнати недійсним, оскільки здійснена на підставі цього свідоцтва державна реєстрація права власності, фактично унеможливлює звернення сільської ради до державного реєстратора для вирішення питання про реєстрацію за собою права власності на вказане нерухоме майно.

При цьому питання законності набуття ОСОБА_1 права власності та припинення цього права на спірне нерухоме майно фактично вже вирішено ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07 вересня 2016 року в справі № 12/5027/877-б/2011, яка залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Підставою для видачі оспорюваного свідоцтва ОСОБА_1 є правочин щодо відчуження майна на аукціоні 18 лютого 2016 року, результати якого визнані судом недійсними.

Оспорюване свідоцтво, як вірно вказав апеляційний суд, не породжує, не змінює і не припиняє прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин, тобто не є правочином, а видається на підтвердження права, яке виникло внаслідок правочину.

Водночас Оселівська сільська рада, за ініціативою якої визнано недійсними результати та протоколи аукціону 18 лютого 2016 року щодо продажу ОСОБА_1 адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 , та яка вважає, що спірне майно належить їй, не може звернутися до державного реєстратора у зв`язку з існуванням документа, який посвідчує право власності на це майно за особою, питання законності набуття якою цього права вже вирішено судом.

Отже у разі якщо саме існування свідоцтва призводить до неможливості реалізації прав та законних інтересів іншої особи, то в цьому випадку є підстави для застосування положень абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України, який передбачає можливість суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж встановлений договором або законом (пункти 1-10 абзацу першого частини другої статті 16 ЦК України). Зокрема, в такому випадку, судовий захист можливий і шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності (про придбання нерухомого майна на аукціоні).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом.

До схожих висновків про можливість визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно придбане з прилюдних торгів, результати яких визнані судом недійсними, дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2018 року в справі № 927/849/17.

Висновки щодо можливості визнання недійсним свідоцтва про право власності, якщо такий спосіб призводить до ефективного захисту прав особи, яка звернулась до суду, підтверджено Верховним Судом і в постановах від 17 квітня 2019 року в справі № 916/641/18, від 08 квітня

2020 року в справі № 915/1096/18 та від 08 вересня 2020 року в справі № 915/844/18.

З урахуванням викладеного та обставин встановлених у розглядуваній справі, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним виданого ОСОБА_1 свідоцтва від 14 березня 2016 року про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справі про банкрутство.

Апеляційний суд наведеного не врахував, та дійшов помилкового висновку, про скасування в цій частині рішення суду першої інстанції.

Щодо позовних вимог про визнання права власності

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а також способи захисту цивільних прав визначено статтею 16 Цивільного кодексу України (далі -

ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно з положеннями зазначеного Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Позов про визнання права власності у порядку статті 392 ЦК України пред`являється на захист існуючого (наявного) права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Позивач за позовом про визнання права власності, це особа, яка вже є власником спірного майна, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або особа, що має до майна власний інтерес.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Оскільки набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, у вирішенні спорів про право власності установленню підлягає, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права (пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18).

Відповідно до пункту 49 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року (далі - Порядок)для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам майна у результаті припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи подаються:

1) документ, що посвідчує право власності юридичної особи на майно, що передається у власність фізичним та юридичним особам (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) ліквідаційний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, та письмова заява таких осіб, яким передано нерухоме майно юридичної особи, що припиняється, про розподіл між ними такого майна або рішення відповідного органу про подальше використання зазначеного майна (у разі ліквідації юридичної особи);

3) передавальний акт, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про злиття, приєднання або перетворення юридичної особи (у разі злиття, приєднання або перетворення юридичної особи);

4) розподільний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про поділ юридичної особи або виділ з неї нової юридичної особи (у разі поділу юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи).

За таких обставин апеляційний суд встановивши, що існує позасудовий порядок реєстрації права власності на спірне майно, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову сільської ради в цій частині.

Сільська рада після скасування державної реєстрації права власності

ОСОБА_1 на спірне майно у зв`язку із визнання недійсним у розглядуваній справі свідоцтва від 14 березня 2016 року та фактичного припинення прав ОСОБА_1 на це майно ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07 вересня 2016 року у справі

№ 12/5027/877-б/2011, буде мати можливість звернутися до державного реєстратора із заявою про реєстрацію за собою права власності.

При цьому саме державний реєстратор має перевірити наявність підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію (або відмову у державній реєстрації) права власності сільської ради на нежитлове приміщення по

АДРЕСА_1 , а рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені, у тому числі до суду.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва неправильно застосовані норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови апеляційного суду в зазначеній частині і залишення в цій частині в силі рішення місцевого суду.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3 842 грн, з них за вимогу немайнового характеру про визнання недійсним свідоцтва 1 921 грн; за подання касаційної скарги - 7 684 грн, з них за вимогу немайнового характеру про визнання недійсним свідоцтва 3 842 грн, тоді як відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено 5 763 грн, з них за оспорювання вимог немайнового характеру про визнання недійсним свідоцтва 2 881,50 грн.

Оскільки касаційна скарга задоволена частково, Верховний Суд вважає за необхідне змінити розподіл судового збору між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Оселівської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 березня 2020 року в частині вирішення позовних вимог Оселівської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна скасувати, залишивши в цій частині в силі рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 19 листопада 2019 року.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 березня 2020 року в частині стягнення судового збору з Оселівської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 змінити, зменшивши розмір стягнутого судового збору із 5 763 грн до 2 881,50 грн.

В решті постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 березня

2020 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Оселівської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області судовий збір в сумі

5 763 грн, з яких за подання позовної заяви - 1 921 грн та за подання касаційної скарги - 3 842 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович