Постанова

від 03.03.2021 по справі 2-о-36/08

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 2-о-36/08

провадження № 61-14000св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - прокурор Іванівського району Херсонської області в інтересах держави в особі Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відділ земельних ресурсів в Іванівському районі Херсонської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Херсонського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. А., Приходько Л. А., Радченка С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Прокурор Іванівського району Херсонської області звернувся до суду з заявою в інтересах держави в особі Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відділ земельних ресурсів в Іванівському районі Херсонської області про визнання спадщини відумерлою.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 7,42 га, що розташована на території Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 01 червня 2001 року.

Останнім місцем проживання ОСОБА_5 було село Першотравневе Іванівського району Херсонської області.

Спадкоємцями першої черги за законом є його дружина - ОСОБА_1 та сини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які спадщину не прийняли і від прийняття спадщини померлого відмовилися.

Посилаючись на наведене, прокурор Іванівського району Херсонської області просив визнати спадщину, що залишилась після померлого ОСОБА_5 , відумерлою і передати її у власність територіальної громади Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Ухвалою Іванівського районного суду Херсонської області від 19 вересня 2018 року відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі № 2-о-36/08 за заявою прокурора Іванівського району Херсонської області в інтересах держави в особі Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відділ земельних ресурсів в Іванівському районі Херсонської області про визнання спадщини відумерлою.

Додатковим рішенням цього ж суду від 03 січня 2019 року доповнено ухвалу районного суду від 19 вересня 2018 року, а саме відновлено повний текст рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 05 грудня 2008 року, яким заяву прокурора Іванівського району Херсонської області в інтересах держави в особі Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області, заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відділ земельних ресурсів в Іванівському районі про визнання спадщини відумерлою, задоволено.

Визнано спадщину ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме земельну ділянку, площею 7,42 га, розташовану на території Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області, відумерлою.

Передано земельну ділянку площею 7,42 га, розташовану на території Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області, в комунальну власність територіальної громади Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 05 грудня 2008 року залишено без змін.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, зробив висновок про те, що оскільки спадкоємці за законом спадщину у встановлений законом строк не прийняли, в судовому засіданні відмовилися від прийняття спадщини, заява про визнання спадщини відумерлою подана після спливу одного року з часу відкриття спадщини, тому заява прокурора про визнання спадщини після смерті ОСОБА_5 відумерлою і передачу земельної ділянки у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини підлягає задоволенню.

Постановою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року скасовано.

Передано справу № 2-о-36/08 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд виходив із того, що апеляційний суд не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів заяви прокурора Іванівського району Херсонської області про визнання спадщини відумерлою , що були предметом розгляду в суді першої інстанції, доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , зокрема про те, що вона постійно проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_5 на момент його смерті, від прийняття спадщини померлого не відмовлялась та фактично прийняла спадщину.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 05 грудня 2008 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 з урахуванням статті 81 ЦПК України не було надано належних доказів, які б достовірно підтверджували факт прийняття нею спадщини на земельну ділянку після смерті ОСОБА_5 у порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, провадження № 61-44149св18, від 01 липня 2020 року у справі № 222 /1109/17, провадження № 61-43496св18, від 01 квітня 2020 року у справі № 2-о-36/08, провадження № 61-9815св19(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки відповідно до частин третьої, четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Вказує, що відсутність реєстрації (назви вулиці та номеру будинку) місця проживання ОСОБА_1 за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем.

Показаннями свідків, допитаних під час апеляційного перегляду справи, спростовується відсутність погосподарської книги у сільській раді та підтверджується фактичне прийняття нею спадщини після свого чоловіка, оскільки вони проживали в одному будинку та були зареєстровані по АДРЕСА_1 з 1978 року. Проте, апеляційний суд у своїй постанові не зазначив про допит свідків та не зазначив мотивів, з яких ним не було прийнято вказані докази.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 7,42 га, що розташована на території Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 01 червня 2001 року.

Останнім місцем проживання ОСОБА_5 було с. Першотравневе Іванівського району Херсонської області.

Спадкоємцями першої черги за законом є його дружина - ОСОБА_1 та сини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Згідно довідки Іванівської державної нотаріальної контори спадкоємці померлого ОСОБА_5 спадщину не прийняли і свідоцтво про право на спадщину їм не видавалось.

Згідно довідки Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області заповіт померлого ОСОБА_5 у сільській раді не посвідчувався.

Спадкоємці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали до суду першої інстанції 16 вересня 2009 року заяви, у яких вони вказали, що від прийняття спадщини померлого ОСОБА_5 відмовилися.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою (пункт 8 частини другої статті 293 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .Відповідно строк прийняття спадщини не закінчився до 01 січня 2004 року, тому правовідносини щодо спадкування підлягають регулюванню ЦК України 2004 року.

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).

Статтею 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права .

Звертаючись до суду із заявою про визнання майна відумерлою спадщиною, прокурор Іванівського району Херсонської областізазначав, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яку не прийняли спадкоємці протягом передбаченого строку. При цьому спадкоємці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були залучені до участі у справі як заінтересовані особи.

Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовились від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Подаючи апеляційну та касаційну скарги, заявник заперечувала факт неприйняття нею спадщини, оскільки вона проживала разом із ОСОБА_5 по день його смерті, а тому прийняла спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.

Також ОСОБА_7 вказувала, що не відмовлялась від прийняття спадщини у порядку, передбаченому частиною першою статті 1273 ЦК України, тобто не подавала до відповідних органів заяву про відмову від спадщини.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній та касаційній скаргах, що вона є спадкоємцем першої черги за законом та вважає, що прийняла спадщину у порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК України, свідчать про існування спору між нею та Першотравневою сільською радою щодо права власності на спадкове майно.

З наведеного вбачається, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку щодо можливості розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження, оскільки із матеріалів справи вбачається, що існує спадкоємець першої черги, який вважає себе таким, що прийняв спадщину, тобто наявний спір про право, що підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Розглянувши справу за заявою прокурора Іванівського району Херсонської області в порядку окремого провадження за наявності спору про право, суди вийшли за межі наданих їм повноважень, тобто не можуть вважатися судами, встановленими законом, в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

При цьому Європейський суд з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції ).

З огляду на наведене, постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду, оскільки воно залишено без змін вказаною постановою, підлягають скасуванню, а заява прокурора Іванівського району Херсонської області в інтересах держави в особі Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області - залишенню без розгляду.

Водночас заявнику необхідно роз`яснити, що залишення без розгляду заяви не позбавляє його права на подання до суду позову на загальних підставах - у порядку позовного провадження.

Згідно з пунктом 5 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закриває провадження у справі чи залишає позов без розгляду у відповідній частині.

Керуючись статтями 294, 400, 409, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 05 грудня 2008 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року скасувати.

Заяву прокурора Іванівського району Херсонської області в інтересах держави в особі Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відділ земельних ресурсів в Іванівському районі Херсонської області , про визнання спадщини відумерлою залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович