Постанова

від 31.03.2021 по справі 592/14792/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 592/14792/17

провадження № 61-7892св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів : Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Запорізька обласна громадська організація Союз патріотів ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Запорізької обласної громадської організації Союз патріотів про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Руденка Андрія Сергійовича на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 12 лютого 2020 року у складі судді Катрич О. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Левченко Т. А., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

1) визнати недостовірною і такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію з матеріалу ІНФОРМАЦІЯ_1 , поширену в мережі Інтернет за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме таку інформацію: ОСОБА_1 підкуповує журналістів з метою поширення недостовірної інформації відносно ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 захопив рейдерським шляхом підприємство Енергомашінжиніринг ; ОСОБА_1 займався незаконним збагаченням та має відношення до організованої злочинності; ОСОБА_1 здійснював контроль Державним підприємством УКРСПИРТ ;

2) зобов`язати ОСОБА_2 та Запорізьку обласну громадську організацію Союз патріотів спростувати недостовірну інформацію, поширену ними 14 грудня 2017 року за інтернет-адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме: ОСОБА_1 підкуповує журналістів з метою поширення недостовірної інформації щодо ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 захопив рейдерським шляхом підприємство Енергомашінжиніринг ; ОСОБА_1 займався незаконним збагаченням та має відношення до організованої злочинності; ОСОБА_1 здійснював контроль Державним підприємством УКРСПИРТ , шляхом публікації резолютивної частини рішення суду в цій справі тим же способом, що й було розміщено, шляхом спростування тим же способом, що й було поширено не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили. Спростування повинно мати посилання на рішення суду, дату його винесення, а також мати заголовок наступного змісту: Спростування негативної і недостовірної інформації стосовно ОСОБА_1 . Текст спростування не повинен містити зауважень, заперечень, коментарів, тлумачень, думок ОСОБА_2 та/або будь-яких інших осіб;

3) зобов`язати ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_4 в мережі Інтернет на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: ОСОБА_1 підкуповує журналістів з метою поширення недостовірної інформації щодо ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 захопив рейдерським шляхом підприємство Енергомашінжиніринг ; ОСОБА_1 займався незаконним збагаченням та має відношення до організованої злочинності. ОСОБА_1 здійснював контроль за Державним підприємством УКРСПИРТ , шляхом публікації резолютивної частини рішення суду в цій справі в мережі інтернет на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_6 не пізніше одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили. Спростування повинно мати посилання на рішення суду, дату його винесення, а також мати заголовок такого змісту: Спростування негативної і недостовірної інформації стосовно ОСОБА_1 . Текст спростування не повинен містити зауважень, заперечень, коментарів, тлумачень, думок ОСОБА_3 та/або будь-яких інших осіб;

4) заборонити ОСОБА_2 та Запорізькій обласній громадській організації Союз патріотів та ОСОБА_3 поширювати будь-яким чином (по телебаченню, в пресі, на радіо, в мережі Інтернет, у зовнішній рекламі, в місцях публічного розповсюдження інформації, в інтерв`ю, розмовах з будь-якими особами, тощо) негативну, недостовірну та таку, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 таку інформацію: ОСОБА_1 підкуповує журналістів з метою поширення недостовірної інформації щодо ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 захопив рейдерським шляхом підприємство Енергомашінжиніринг ; ОСОБА_1 займався незаконним збагаченням та має відношення до організованої злочинності. ОСОБА_1 здійснював контроль Державним підприємством УКРСПИРТ ;

5) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 14 грудня 2017 року ОСОБА_2 поширив негативну та недостовірну інформацію про нього в інтерв`ю інформаційному агентству Время Новостей , засновником якого є Запорізька обласна громадська організація Союз Патріотів , яке розміщене в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 Відповідачі поширили негативну та недостовірну інформацію під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 розмістив аналогічну негативну та недостовірну інформацію про позивача у своєму блозі в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 у статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5 . У цих статтях відповідачі у ствердній формі повідомили необмеженому колу інтернет-користувачів таку негативну і недостовірну інформацію стосовно позивача: ОСОБА_1 підкуповує журналістів з метою розповсюдження недостовірної інформації щодо ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 захопив рейдерським шляхом підприємство Енергомашінжиніринг; ОСОБА_1 займався незаконним збагаченням та має відношення до організованої злочинності; ОСОБА_1 здійснював контроль за Державним підприємством УКРСПИРТ . Ця інформація є недостовірною, порушує його особисті немайнові права, а саме порочить його честь, гідність та ділову репутацію. Вважав, що перед поширенням інформації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язані переконатися в її достовірності, чого не зробили. Зазначав, що поширена відповідачами інформація значною мірою принижує його честь, гідність та ділову репутацію, яка становить для нього, як досить відомої людини - успішного бізнесмена, мецената, благодійника, найвищу цінність. Поширена ОСОБА_2 та перепощена ОСОБА_3 інформація має суттєве та принципове значення для подальшого ведення і розвитку його бізнесу, здійснення ним благодійництва. Внаслідок порушення його прав,було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 100 000,00 грн. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ковпаківський районний суд міста Суми рішенням від 12 лютого 2020 року позов задовольнив частково.

Визнав недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію з матеріалу ІНФОРМАЦІЯ_1 , розповсюджену в мережі Інтернет за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме наступну інформацію: ОСОБА_1 підкуповує журналістів з метою розповсюдження недостовірної інформації щодо ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 захопив рейдерським шляхом підприємство Енергомашінжиніринг ; ОСОБА_1 займався незаконним збагаченням та має відношення до організованої злочинності; ОСОБА_1 здійснював контроль за Державним підприємством УКРСПИРТ .

Зобов`язав ОСОБА_2 та Запорізьку обласну громадську організацію Союз патріотів спростувати недостовірну інформацію, поширену ними 14 грудня 2017 року за інтернет-адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме: ОСОБА_1 підкуповує журналістів з метою розповсюдження недостовірної інформації відносно ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 захопив рейдерським шляхом підприємство Енергомашінжиніринг ; ОСОБА_1 займався незаконним збагаченням та має відношення до організованої злочинності; ОСОБА_1 здійснював контроль за Державним підприємством УКРСПИРТ , шляхом публікації резолютивної частини рішення суду в цій справі тим же способом, що й було розміщено, шляхом спростування тим же способом, що й було поширено не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили. Спростування повинно мати посилання на рішення суду, дату його винесення, а також мати заголовок наступного змісту: Спростування негативної і недостовірної інформації стосовно ОСОБА_1 . Текст спростування не повинен містити зауважень, заперечень, коментарів, тлумачень, думок ОСОБА_2 та/або будь-яких інших осіб.

Зобов`язав ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_4 в мережі інтернет на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: ОСОБА_1 підкуповує журналістів з метою розповсюдження недостовірної інформації відносно ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 захопив рейдерським шляхом підприємство Енергомашінжиніринг ; ОСОБА_1 займався незаконним збагаченням та має відношення до організованої злочинності; ОСОБА_1 здійснював контроль за Державним підприємством УКРСПИРТ , шляхом публікації резолютивної частини рішення суду в цій справі в мережі інтернет на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_6 не пізніше одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили. Спростування повинно мати посилання на рішення суду, дату його винесення, а також мати заголовок наступного змісту: Спростування негативної і недостовірної інформації стосовно ОСОБА_1 . Текст спростування не повинен містити зауважень, заперечень, коментарів, тлумачень, думок від ОСОБА_3 та/або будь-яких інших осіб.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн як відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що поширена відповідачами інформація є недостовірною, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Ця інформація не є оціночним судженням, тому є підстави для її спростування. Враховуючи моральні страждання позивача, виходячи із засад верховенства права, вимог розумності, виваженості і справедливості, враховуючи принцип співмірності грошового відшкодування розміру заподіяної шкоди, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Сумський апеляційний суд постановою від 22 квітня 2020 року рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 12 лютого 2020 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з того, що на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав висновок лінгвістичної експертизи від 12 листопада 2019 року № 12800/19-39, якому суд першої інстанції дав належну оцінку, і цей висновок не спростований відповідачем.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У травні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Руденко А. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 12 лютого 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року і направити справу для розгляду до Хортицького районного суду міста Запоріжжя за місцем реєстрації ОСОБА_2 .

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, коли відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, а саме частини першої статті 277 ЦК України та статті 1 Закону України Про інформацію , яка містить визначення терміна інформація . Суди не врахували того, що спростуванню підлягає лише та інформація, яка об`єктивно існує в природі, в дійсності, в реальності, а не є результатом адаптації та інтерпретації.

Суди не звернули уваги на те, що позивач, зловживаючи процесуальними правами, з метою зміни підсудності зазначив співвідповідачем ОСОБА_3 , і така зміна територіальної підсудності щодо ОСОБА_2 є систематичною, а тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду за місцезнаходженням ОСОБА_2 .

У липні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пономарьова В. М. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку. При цьому зазначила, що позивач використав своє право на визначення захисту честі, гідності, ділової репутації шляхом спростування експлікованої недостовірної інформації. Обраний позивачем спосіб захисту не суперечить закону та є доцільним у цій справі. Крім того, ОСОБА_2 під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не зазначив, з якою саме експлікованою інформацією він не погоджується і чому. На підтвердження своїх заперечень ОСОБА_2 мав можливість надати пояснення або замовити додатковий висновок лінгвістичної експертизи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

18 червня 2020 року справа № 592/14792/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 поширив про позивача інформацію в інтерв`ю інформаційному агентству Время Новостей , засновником якого є Запорізька обласна громадська організація Союз Патріотів , розміщеному в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 розмістив цю ж інформацію про позивача аналогічного змісту у своєму блозі за інтернет - адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 - у статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У вказаних інтерв`ю та статті відповідачі повідомили користувачам мережі Інтернет таку інформацію стосовно позивача: ОСОБА_1 підкуповує журналістів з метою розповсюдження недостовірної інформації щодо ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 захопив рейдерським шляхом підприємство Енергомашінжиніринг ; ОСОБА_1 займався незаконним збагаченням та має відношення до організованої злочинності; ОСОБА_1 здійснював контроль за Державним підприємством УКРСПИРТ .

Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи від 12 листопада 2019 року № 12800/19-39, інформація негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 та його діяльності розміщена в тексті публікації ІНФОРМАЦІЯ_1 (в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та в тексті статті ІНФОРМАЦІЯ_5 (в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 викладена у стверджувальній формі та передбачає принципову можливість верифікації представленої інформації, а отже, ці висловлювання є твердженнями фактологічного характеру (фактичними твердженнями).

Крім того, із зазначеного висновку експерта встановлено, що в тексті спірної публікації наявні висловлювання респондента ОСОБА_2 , в яких експлікована інформація негативного характеру щодо ОСОБА_6 та його діяльності, а саме:

- ОСОБА_1 причетний до інформаційної атаки журналістів відносно ОСОБА_2 ;

- підприємство Енергомашінжиніринг було захоплено у рейдерський спосіб за сприяння ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_1 причетний до схем з незаконного збагачення, а також організованої злочинності;

- підкуповує журналістів з метою розповсюдження недостовірної інформації відносно ОСОБА_2 ,

- ОСОБА_1 здійснював контроль (нагляд) за Державним підприємством УКРСПИРТ .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 12 лютого 2020 року та постанова Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року оскаржені тільки в частині вирішення вимог, заявлених до ОСОБА_2 та Запорізької обласної громадської організації Союз патріотів як засновника інформаційного агентства Время Новостей (за інтернет-адресою ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 було поширено інформацію, яку просив спростувати позивач), а тому переглядається лише в частині задоволення цих вимог.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 32 КонституціїУкраїни кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом із тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1 , 3 , 4 , 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінюючи спірні правовідносини, касаційний суд враховує висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 14 червня 2020 року у справі № 761/7719/18 (провадження № 61-3311св20 ) в якій розглядалося питання про захист честі, гідності та ділової репутації щодо спростування інформації, розміщеної у статті в мережі Інтернет.

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі (статті 50, 51 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) міститься висновок про те, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) міститься висновок, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту -вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. .

Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження .

У разі якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішено, суд відмовляє у позові з цих підстав. При цьому достовірність поширеної інформації, спростування якої є предметом позову, судом не перевіряється.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 30 вересня 2019 року (справа № 742/1159/18) та від 18 грудня 2019 року (справа № 742/286/17).

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачі ОСОБА_2 та Запорізька обласна громадська організація Союз патріотів як засновник інформаційного агентства Время Новостей у мережі Інтернет поширили про нього недостовірну інформацію, яка принижує його честь, гідність і ділову репутацію. При цьому позивач посилався на статтю, розміщену за інтернет- ІНФОРМАЦІЯ_2 . У матеріалах справи є інформація про власника вебсайту, де була розміщена стаття, в якій містяться висловлювання ОСОБА_2 .

Водночас власник вебсайту до участі у справі не залучений, клопотань про заміну відповідача (залучення співвідповідача) власника вебсайту позивач не заявляв, хоча рішення суду, зокрема щодо зобов`язання спростувати інформацію у той же спосіб стосується прав та обов`язків власника вебсайту.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи те, що власник вебсайту не залучений у справі як співвідповідач, у задоволенні позову в оскаржуваній частині слід відмовити із цих підстав.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. У клопотанні представник відповідача посилався на те, що ключовим аргументом ОСОБА_2 під час розгляду справи було те, що інформація, яка була поширена і текст, який належить визнати недостовірним та спростувати, є різними. Весь спір полягає в тому, чи має будь-яка особа, у тому числі і позивач, звертатися до суду з вимогою спростувати недослівну інформацію.

Клопотання про направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині п`ятій статті 403 цього Кодексу.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Представник ОСОБА_2 у клопотанні не навів, у чому саме полягає виключна правова проблема у цій справі, аналіз судової практики не свідчить про наявність протилежних і суперечливих судових рішень та глибоких і довгострокових розбіжностей у судовій практиці у справах із аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами. Посилання заявника на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у спірних правовідносинах є безпідставним.

Зважаючи на наведене, колегія суддів не встановила достатніх та обґрунтованих підстав для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання касаційної скарги заявник сплатив судовий збір у розмірі 4 480,00 грн, а тому ці витрати підлягають стягненню з позивача на його користь.

Керуючись статтями 141, 400, 403, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Руденка Андрія Сергійовича про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Руденка Андрія Сергійовича задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 12 лютого 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Запорізької обласної громадської організації Союз патріотів про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 480 грн (чорти тисячі чотириста вісімдесят) грн 00 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун