Постанова

від 01.04.2021 по справі 570/3051/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 року

м. Рівне

Справа № 570/3051/20

Провадження № 22-ц/4815/448/21

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,

учасники справи:

позивач - Рівненська місцева прокуратура в інтересах держави в особі

Зорянської сільської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2020 року (ухвалене у складі судді Гладишевої Х.В.) у справі за позовом Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Зорянської сільської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в :

У травні 2020 року Рівненська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Зорянської сільської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019180000000074 від 28.11.2019 за ч. 1 ст. 366 КК України встановлено, що ОСОБА_2 , працюючи на посаді спеціаліста 1 категорії - землевпорядника Зорянської сільської ради Рівненського району, достовірно знаючи, що рішенням сесії Зорянської сільської ради № 883 від 17.12.2008 року ОСОБА_1 земельні ділянки у власність не передавались, у період з 01.02.2009 по 15.05.2009 (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) в приміщенні Зорянської сільської ради Рівненського району за адресою: АДРЕСА_1 , умисно, шляхом підписання та посвідчення гербовою печаткою Зорянської сільської ради Рівненського району, склав та видав ОСОБА_1 завідомо неправдивий офіційний документ, а саме: витяг з рішення сесії Зорянської сільської ради № 883 від 17.12.2008 року "Про передачу земельних ділянок у власність", згідно якого останньому передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0.15 га для ведення особистого селянського господарства в с. Голишів Рівненського району Рівненської області.

Прокурор пояснив, що обвинувальний акт 29.05.2020 у вказаному кримінальному провадженні № 42019180000000074 від 28.11.2019 за ч. 1 ст. 366 КК України в порядку ст. 291 КК України скеровано для розгляду до Рівненського районного суду. Ухвалою Рівненського районного суду від 16.06.2020 у справі № 570/2041/20 звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Прокурор стверджує, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , охоронюваним законом державним інтересам заподіяно шкоди у вигляді підриву авторитету органу місцевого самоврядування - Зорянської сільської ради, а ОСОБА_1 безпідставно набув право власності на земельну ділянку площею 0.15 га в с. Голишів Рівненського району Рівненської області.

Оскільки Зорянська сільська рада не приймала рішення про передачу відповідачу вищевказаної земельної ділянки, вартість якої станом на 01.01.2020 за нормативно-грошовою оцінкою становить 69780,00 грн., то набуття відповідачем права власності на зазначену земельну ділянку, є свідченням порушення майнових прав Зорянської сільської ради.

Враховуючи наведене, прокурор вважає, що державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га в с. Голишів серії ЯИ № 617494 від 04.03.2010 повинен бути визнаний судом недійсним, запис про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в с. Голишів Рівненського району, загальною вартістю 69780,00 грн., кадастровий номер 5624684900:10:000:0214 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 89324056246), вчинений 11.02.2017 приватним нотаріусом Павлюк Тетяною Сергіївною на підставі державного акту на право власності серії ЯИ № 617494 від 04.03.2010, виданого управлінням Держкомзему у Рівненському районі, підлягає скасуванню, а спірна земельна ділянка підлягає витребуванню із незаконного володіння відповідача.

Просить поновити строки позовної давності та задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2020 року у задоволенні позову Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Зорянської сільської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач на день подання позову володіє спірною земельною ділянкою понад три роки, а доказів протиправних дій відповідача під час набуття права власності на спірну земельну ділянку прокурором суду не надано, позбавлення відповідача права власності на дану земельну ділянку становитиме для нього надмірний тягар, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, Рівненська обласна прокуратура оскаржила його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що рішення Зорянської сільської ради, яке б слугувало підставою для набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5624684900:10:000:0214, площею 0,15 га, не приймалося.

В силу вимог ст. 388 ЦК України, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі підробленого витягу з рішення Зорянської сільської ради, що встановлено судом та підтверджується ухвалою Рівненського районного суду від 16.06.2020 у справі №570/2041/20, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Таким чином, з комунальної власності неправомірно вибула земельна ділянка з кадастровим номером 5624684900:10:000:0214, право власності у подальшому на яку було зареєстроване за відповідачем.

Заперечує щодо висновків суду про неможливість витребування у відповідача спірної земельної ділянки, як у добросовісного набувача.

Також вважає необгрунтованим висновок місцевого суду про те, що втручання держави у мирне володіння особи майном у даному спорі відбувається без дотримання принципу "справедливої рівноваги" між інтересами держави (суспільства) та приватними інтересами фізичної особи.

Стверджує, що втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Наголошує, що правовідносини, пов`язані із вибуттям спірного нерухомого майна з комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, оскільки незаконність вибуття цього майна з власності територіальної громади суспільному інтересу не відповідає.

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 17.12.2008 р. № 883 "Про передачу земельних ділянок у власність" передано у власність земельні ділянки, зокрема, у с. Голишів 10 громадянам для ведення особистого селянського господарства та 5 громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку. У додатках до вказаного рішення, серед громадян, яким передавались земельні ділянки, прізвище відповідача ОСОБА_1 відсутнє.

Згідно витягу із рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 17.12.2008 р. № 883 "Про передачу земельних ділянок у власність" ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,15 га..

У заяві від 15 травня 2009 року ОСОБА_1 просив директора ППФ "Рельєф" ОСОБА_3 виготовити йому технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства на території с. Голишів Зорянської сільської ради.

Згідно протоколу обстеження і погодження меж земельної ділянки, наданої у приватну власність від 22.05.2009 представником приватного підприємства фірми "Рельєф" в присутності представника Зорянської сільської ради А. Гуз, обстежено та погоджено межі земельної ділянки, переданої у приватну власність ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку Управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області № 736 від 12.11.2009 р. встановлено, що технічна документація відповідає вимогам Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій", іншим нормативно-правовим актам і погоджується.

04.03.2010 Зорянська сільська Рада за погодженням із управлінням Держкомзему у Рівненському районі видали відповідачу ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 617494 для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га в АДРЕСА_2 .

Згідно інформаційної довідки № 212819254 від 17.06.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 на праві приватної власності, розмір частки 1, належить земельна ділянка з кадастровим номером 5624684900:10:000:0214, площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Голишів, дата державної реєстрації 11.02.2017.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.12.2019 за заявою ОСОБА_4 внесено відомості до ЄРДР про те, що невстановлена особа підробила офіційний документ - рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 883 від 17.12.2008, на підставі якого ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку в с. Голишів, Рівненського району, Рівненської області, яка межує із земельними ділянками суміжних землекористувачів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42019180000000074 від 28 листопада 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_2 , працюючи на посаді спеціаліста 1 категорії - землевпорядника Зорянської сільської ради Рівненського району, достовірно знаючи, що рішенням сесії Зорянської сільської ради № 883 від 17.12.2008 року ОСОБА_1 земельна ділянка у власність не передавалася, у період з 01.02.2009 по 15.05.2009 (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) в приміщенні Зорянської сільської ради Рівненського району за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Зоря, площа В. Плютинського, буд. 1, умисно, шляхом підписання та посвідчення гербовою печаткою Зорянської сільської ради Рівненського району, склав та видав ОСОБА_1 завідомо неправдивий офіційний документ, а саме: витяг з рішення сесії Зорянської сільської ради № 883 від 17.12.2008 року "Про передачу земельних ділянок у власність", згідно якого останньому передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0.15 га для ведення особистого селянського господарства в с. Голишів Рівненського району Рівненської області.

Ухвалою Рівненського районного суду від 16 червня 2020 року у справі № 570/2041/20 звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Підставою для представництва Рівненською місцевою прокуратурою інтересів держави в особі Зорянської сільської ради є неправомірне вибуття з власності територіальної громади с. Зоря спірної земельної ділянки, що у свою чергу, на думку прокурора, призвело до заподіяння шкоди інтересам держави.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 41 Конституції України , кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі ст. 319 ЦК України , власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України , право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 78 ЗК України , право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , Цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 ЗК України, відповідно до якої громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

У рішенні у справі Рисовський проти України ЄСПЛ від 20.01.2012р. вказав на те, що принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58).

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд зверну увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5624684900:10:000:0214, площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Голишів, у розумінні ст. 125 Земельного кодексу України виникло 11.02.2017 року, тобто з дати державної реєстрації такого права.

Разом з цим, матеріали справи не містять жодних доказів щодо протиправних дій відповідача під час набуття ним права власності на спірну земельну ділянку, зокрема, доказів його причетності до обставин, встановлених ухвалою Рівненського районного суду від 16 червня 2020 року у справі № 570/2041/20, якою звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Не надано таких доказів і в ході апеляційного оскарження прокурором рішення суду першої інстанції.

Також матеріали справи не містять відомостей про порушення ОСОБА_1 цільового призначення земельної ділянки, а також, що його володіння нею порушує приватні інтереси інших осіб, окрім Зорянської сільської ради.

Враховуючи, що відповідач є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, на день подання позову володіє нею понад три роки, чим не порушує приватних інтересів інших осіб, доказів протиправних дій відповідача під час набуття права власності на неї ні прокурором, ні Зорянською сільською радою не надано та судом не встановлено, колегія суддів, з метою дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами відповідача, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позбавлення ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, права власності на спірну земельну ділянку становитиме для нього надмірний тягар, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України").

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 02 квітня 2021 року.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.