Постанова

від 30.03.2021 по справі 686/11239/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/11239/19

Провадження № 22-ц/4820/238/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Чебан О.М.,

учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2019 року (суддя Карплюк О.І.) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєв Юрій Вікторович, Перший відділ державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, про визнання недійсними договорів дарування,

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 , треті особи приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєв Юрій Вікторович, Перший відділ державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, про визнання недійсними договорів дарування.

Позов мотивовано тим, що 29 листопада 2014 року між нею та ОСОБА_5 було укладено договори дарування на підставі яких вона подарувала відповідачці наступне майно: 1)домоволодіння АДРЕСА_1 ; 2) земельну ділянку кадастровий номер 6825086701:02:003:0125 площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , 3) земельну ділянку кадастровий номер 6825086700:02:001:0172 площею 0,30 га, яка знаходиться в с.Червона Зірка Хмельницького району Хмельницької області; 4) земельну ділянку кадастровий номер 6825086700:02:001:0171 площею 0,20 га, яка знаходиться в с.Червона Зірка Хмельницького району Хмельницької області. Вказані договори дарування були посвідчені приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєвим Ю.В.

ОСОБА_4 вказувала, що вона є одинокою особою похилого віку, за станом здоров`я практично нічого не чує, оскільки в неї двобічне глибоке сенсоневральне порушення слуху більше 90% з порушенням мови, погано бачить, у зв`язку з чим потребувала постійної сторонньої допомоги. Маючи потребу в постійному догляді та матеріальній підтримці позивачка погодилась на запропоновану угоду своєї доньки ОСОБА_5 , щодо надання нею постійного догляду за матір`ю, придбання ліків, оплату всіх необхідних послуг, матеріальної підтримки, за що позивачка передасть їй у власність своє єдине житло та земельні ділянки. За домовленістю між сторонами позивачка залишалася проживати в спірному будинку, крім того в спірний будинок зареєструвалась і відповідачка.

До літа 2017 року відповідачка належним чином виконувала свої обов`язки, що випливали з домовленості між сторонами. Однак, влітку 2017 року ОСОБА_5 виїхала на роботу в Польшу, перестала проживати з позивачкою і надавати їй постійну матеріальну допомогу та здійснювати догляд за нею.

Позивачка вважала, що 29 листопада 2014 року між нею та ОСОБА_5 було укладено договір довічного утримання, будь-яких інших правочинів щодо свого єдиного житла вона не мала наміру укладати. У нотаріальній конторі під час укладання правочину, не було будь-яких документів щодо укладених правочинів, а самі договори підписувала на тій строчці де їй показали, не читаючи, оскільки погано бачить і майже зовсім нічого не чує.

В лютому 2019 року коли хотіла розірвати договір довічного утримання та укласти такий договір з онукою, дізналася, що нею було укладено з відповідачкою договори дарування, і на зазначене спірне майно накладено арешт, на виконання рішення суду про стягнення з відповідачки боргу за позикою.

ОСОБА_4 вказувала, що при укладенні зазначених договорів дарування допустила помилку щодо природи цього правочину, оскільки мала на меті укласти саме договір довічного утримання, унаслідок чого спірні договори дарування є недійсними.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 29 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєвим Ю.В., та зареєстрований в реєстрі за №1951. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки кадастровий номер 6825086701:02:003:0125 площею 0,25 га, яка в с.Червона Зірка Хмельницького району Хмельницької області, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 29 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєвим Ю.В., та зареєстрований в реєстрі за №1952. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки кадастровий номер 6825086700:02:001:0172 площею 0,30 га, яка знаходиться в с.Червона Зірка Хмельницького району Хмельницької області, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 29 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєвим Ю.В., та зареєстрований в реєстрі за №1953. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки кадастровий номер 6825086700:02:001:0171 площею 0,20 га, яка знаходиться в с.Червона Зірка Хмельницького району Хмельницької області, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 29 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєвим Ю.В., та зареєстрований в реєстрі за №1954.

Вирішено питання судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що оскаржувані договори дарування підлягають визнанню недійсними у зв`язку з тим, що позивач в силу свого віку та стану здоров`я помилилась щодо природи вказаного правочину, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання.

У грудні 2020 року ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що зазначеним рішенням порушуються її права та свободи, подала апеляційну скаргу на вказане рішення. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що вона з 29 січня 1988 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ялтинського міського суду Автономної республіки Крим від 17 грудня 2013 року шлюб між нею та ОСОБА_6 розірвано.

Під час перебування у шлюбі її чоловіком була укладена угода про передачу у борг ОСОБА_5 грошової суми у розмірі 715000 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 09 березня 2011 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 борг в сумі 715000 грн. та судові витрати. На виконання цього рішення постановою державного виконавця від 01 червня 2011 року було відкрито виконавче провадження. В межах виконання виконавчого провадження державним виконавцем Хмельницького міського відділу ДВС Хмельницького МРУЮ було накладено арешт на нерухоме майно, набуте боржником за оскаржуваними договорами дарування від 29 листопада 2014 року. Наразі виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_5 боргу не закінчене. У процесі виконання зазначеного рішення суду, за апелянтом, як за дружиною стягувача визнано право власності на 1/2 частку майна, а саме квартири АДРЕСА_2 . Дана квартира в межах виконавчого провадження була передана стягувачу ОСОБА_6 в рахунок погашення заборгованості. Апелянт вважає, що ОСОБА_5 знаючи про наявність відкритого виконавчого провадження та арешту всього її майна, вступила у змову з ОСОБА_4 , у зв`язку з чим остання з метою уникнення виконання боргових зобов`язань своєї доньки звернулась до суду зі штучним позовом про визнання недійсним договорів дарування нерухомого майна, яке перебувало під арештом, накладеним державним виконавцем.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 посилається на те, доводи апеляційної скарги є безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Рішення суду першої інстанції є законним та справедливим.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 вважає рішення суду таким, що відповідає вимогам закону, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання апелянт ОСОБА_3 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

Представник апелянта ОСОБА_7 теж повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. Від представника ОСОБА_7 надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з зайнятістю його в іншому процесі.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що причини неявки в судове засідання представника апелянта є неповажними, оскільки про відкладення розгляду справи саме на 01.04.2021 року судом вирішувалось за клопотанням представника ОСОБА_7 ще 16.02.2021 року.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки поважність причин неявки представника апелянта судом апеляційної інстанції не встановлена, сама ОСОБА_3 повідомлена належним чином, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та, зважаючи на розумні строки та межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, неявка в судове засідання апелянта та її представника не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду даної справи.

Позивачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Треті особи приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєв Юрій Вікторович, Перший відділ державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на момент укладення спірних договорів їй виповнилося 85 років, була людиною похилого віку. Згідно медичної довідки від 08.02.2009 року позивачка мала захворювання - двобічна хронічна сенсоневральна глухота (з порушенням розбірливості мови). За висновком аудіограми від 08.02.2019 року ОСОБА_4 встановлено діагноз двобічне глибоке сенсоневральне порушення слуху більше 90%, давність захворювання більше 20 років. Позивачка є одинокою особою похилого віку, вищевказаний житловий будинок є її єдиним житлом.

Позивачка набула право власності на спірне майно в порядку спадкування, а саме згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 09.12.2012 року ОСОБА_4 набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована та фактично проживає. Земельну ділянки за цією ж адресою, 0,25000 га кадастровий номер 6825086701:02:003:0125, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку; земельну ділянку площею 0,30 га кадастровий номер 6825086700:02:001:0172, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, земельну ділянку площею 0,20 га, кадастровий номер 6825086700:02:001:0171, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

29 листопада 2014 року позивач уклала нотаріально посвідчені договори, за якими подарувала своїй доньці ОСОБА_5 : 1) домоволодіння АДРЕСА_1 ; 2) земельну ділянку кадастровий номер 6825086701:02:003:0125 площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , 3) земельну ділянку кадастровий номер 6825086700:02:001:0172 площею 0,30 га, яка знаходиться в с.Червона Зірка Хмельницького району Хмельницької області; 4) земельну ділянку кадастровий номер 6825086700:02:001:0171 площею 0,20 га, яка знаходиться в с.Червона Зірка Хмельницького району Хмельницької області. Вказані договори дарування були посвідчені приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєвим Ю.В.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 29 січня 1988 року. Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2013 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 розірвано. Рішення набрало чинності 27 лютого 2014 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

За життя ОСОБА_6 позичив ОСОБА_5 715 000 грн., які остання не повернула у визначений сторонами строк, що мало наслідком звернення ОСОБА_6 до суду щодо примусового стягнення позики.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 09 березня 2011 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 борг в сумі 715 000 грн.

Постановою державного виконавця від 01 червня 2011 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1985 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 715 000 грн. Виконавче провадження до теперішнього часу не закрито.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 грудня 2015 року, яке вступило в законну силу, визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3 , укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєвим Ю.В. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 .

За частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або, особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням суду від 25.12.2015 року встановлено, що ОСОБА_6 позичив ОСОБА_5 кошти, які були спільною сумісною власністю подружжя, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду із розглядуваним позовом, ОСОБА_4 посилалася на те, що вона є особою похилого віку та за станом здоров`я потребує сторонньої допомоги та догляду, спірне домоволодіння є її єдиним житлом, договір дарування вчинено нею під впливом помилки, оскільки укладаючи його вона вважала, що укладає з донькою ОСОБА_5 договір довічного утримання.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Згідно зі статями 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

У той же час, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 ЦК України).

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на обман або помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ці обставини дійсно мають істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Лише у разі встановлення цих обставин норми статей 203 та 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16; від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16.

Вирішуючи спір по суті, судом встановлено, що ОСОБА_4 є людиною похилого віку (на момент вчинення спірного правочину їй виповнився 85 роки), за віком та станом здоров`я потребувала стороннього догляду. Спірне домоволодіння є єдиним житлом позивачки, іншого житла вона не має, постійно проживає й зареєстрована у спірному будинку із 1996 року та продовжувала проживати в ньому після укладення оспорюваних договорів. Витрати на утримання домоволодіння та сплату обов`язкових платежів несе позивач. Судом враховано стан здоров`я позивачки та її вік, та обґрунтовано зроблено висновок про те, що позивачка потребувала сторонньої допомоги і намагалася її отримати при укладенні спірних договорів.

Колегія суддів також враховує, що відповідачем ОСОБА_5 визнається факт досягнення між нею та позивачем домовленості саме щодо надання допомоги ОСОБА_4 та здійснення за нею догляду за умови переходу права власності на спірне нерухоме майно.

За таких обставин, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що, укладаючи оспорюваний договір дарування квартири, позивач помилилася щодо обставин, які мають істотне значення для його укладення, вважаючи, що укладає договір довічного утримання, за умовами якого відповідач ОСОБА_5 буде доглядати за нею. Під час укладення оспорюваних договорів дарування волевиявлення ОСОБА_4 не відповідало її внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування.

Отже, оспорювані правочини не відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (частина третя статті 203 ЦК України), а тому відповідно до частин першої, третьої статті 215, частини першої статті 229 ЦК України правильно визнані судом першої інстанції недійсними.

Доводи апеляційної скарги щодо змови між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задля звернення до суду зі штучним позовом про визнання недійсними договорів дарування з метою уникнення останньою як боржника від виконання обов`язків за виконавчим провадження є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року).

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374 , 375 , 382, 384 , 389 , 390 ЦПК України , апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повне судове рішення складено 05 квітня 2021 року.

Судді Т.О. Янчук

А.В. Купельський

О.І. Ярмолюк