Постанова

від 31.03.2021 по справі 152/2419/13-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 152/2419/13-ц

Провадження № 22-ц/801/661/2021

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Войнаровський І. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 рокуСправа № 152/2419/13-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л. О. (суддя-доповідач),

суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

за участі секретаря судового засідання Файчук Я. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та зобов`язання усунути порушення права, особа бездіяльність якої оскаржується - заступник начальника Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Штельмах Дмитро Вікторович, боржник - ОСОБА_2 , стягувачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 січня 2021 року, постановлену у складі судді Войнаровського І. В., в приміщенні суду в м. Шаргород, повний текст ухвали складено 19 січня 2021 року, -

в с т а н о в и в :

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та зобов`язання усунути порушення права, особа бездіяльність якої оскаржується - заступник начальника Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Штельмах Д. В., боржник - ОСОБА_2 , стягувачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ..

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні у заступника начальника Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Штельмаха Д. В. перебуває зведене виконавче провадження №43288826 про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на загальну суму 22 671 005, 50 грн.

У зв`язку з тим, що майно боржника ОСОБА_2 , 18 червня 2020 року, а саме: комплекс будівель: 1/2 часток адмін.- склад, приміщення пл. 563,85 кв.м.: шиномонтажний відділ, пл. 254,9 кв.м., та п`ять земельних ділянок, за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , за ціною третіх електронних торгів за сумою 9 151 180,50 грн., не реалізовано, заявником отримано повідомлення державного виконавця від 17 червня 2020 року щодо залишення за собою нереалізованого майна боржника.

Заявою від 25 червня 2020 року заявником повідомлено державного виконавця про своє бажання скористатись правом, передбаченим статтею 61 Закон України Про виконавче провадження , та залишити за собою нереалізоване нерухоме майно боржника ОСОБА_2 за ціною третіх торгів, а саме: 1/2 частку земельної ділянки (кадастровий номер 0520682500:03:005:0062 цільове призначення - для автотехобслуговування) площею 0,1848 га за адресою: АДРЕСА_1 ; шиномонтажне відділення зі складом-магазином, підвалом та ганками, загальною площею приміщення 254,9 кв.м., криниці (№1), вигрібної ями (№ 2), огорожа (№ 3-7) за адресою: АДРЕСА_1 .

Державним виконавцем 06 липня 2020 року заявнику вручено лист начальника Вінницької районного відділу державної виконавчої служби Центрального - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Голубева С. від 02 липня 2020 року, виконаний державним виконавцем - Штельмахом Д. В., в якому зазначено те, що оскільки організатором електронних торгів сформовано один лот щодо арештованого майна ОСОБА_2 , задоволення його вимог щодо залишення за собою окремих видів майна боржника не є можливим. Законом України Про виконавче провадження не передбачено розподілу лоту та передачі його в рахунок погашення боргу стягувачам по частинах.

Заявник, вважає таку бездіяльність державного виконавця, що полягає у не передачі йому за вказаних підстав нереалізованого нерухомого майна боржника, яке він бажає залишити за собою в рахунок погашення боргу протиправною.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просив суд :

-визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрального - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Штельмаха Д. В., що полягає у не передачі стягувачу ОСОБА_1 нереалізованого нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , в рахунок погашення боргу;

-зобов`язати заступника начальника Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрального - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Штельмаха Д. В. усунути порушення прав стягувача ОСОБА_1 , шляхом вчинення усіх необхідних законних дій спрямованих на передачу стягувачу ОСОБА_1 нереалізованого нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , а саме 1/2 частки земельної ділянки (кадастровий номер 0520682500:03:005:0062 цільове призначення - для автотехобслуговування) площею 0,1848 га за адресою: АДРЕСА_1 ; шиномонтажного відділення зі складом магазином, підвалом та ганками, загальною площею приміщення 254,9 кв.м., криниці (№1), вигрібної ями (№ 2), огорожа (№ 3-7) за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 січня 2021 року скаргу залишено без задоволення.

Ухвала мотивована тим, що аналіз змісту частини шостої статті 61 Закону України Про виконавче провадження , вказує на те, що у разі не реалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, в правовідносинах, що склались, виникли труднощі в правозастосуванні вказаної норми Закону, нівелювався принцип правової визначеності, оскільки, норма Закону, містить посилання на поняття майно та не передбачає залишення такого майна за стягувачем частинами, про що просив останній.

Суд дійшов висновку, що підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 немає, оскільки державний виконавець діяв в порядку, визначеному статтею 61 Закону України Про виконавче провадження та він не наділений дискреційними повноваженнями залишити за скаржником частину нереалізованого майна, яке реалізовувалось на електронних торгах у вигляді одного лоту. Скаржник в порушення частини восьмої статті 61 Закону України Про виконавче провадження не виконав зазначені в Законі вимоги та коштів на депозитний рахунок не вніс.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що 25 червня 2020 року ОСОБА_1 було подано державному виконавцю заяву про своє бажання скористатися правом, передбачених статтею 61 Закону України Про виконавче провадження та залишити за собою нереалізоване нерухоме майно боржника ОСОБА_2 за ціною третіх торгів, а саме : Ѕ частку земельної ділянки площею 0,1848 га за адресою АДРЕСА_1 , шиномонтажне відділення з складом магазином, підвалом та ганками, загальною площею приміщення 254,9 кв. м., криниці (№1, вигрібної ями (№ 2), огорожа (№ 3-7) за адресою АДРЕСА_1 . В заяві ОСОБА_1 вказав, що у випадку, якщо вартість нереалізованого майна боржника за ціною третіх торгів, яке він бажає залишити за собою, перевищує суму коштів, що підлягає стягненню на його користь, як стягувача другої черги, ним буде внесено на рахунок виконавчої служби відповідна сума, що є різницею між вартістю майна та сумою боргу, який підлягає стягненню на його користь за виконавчим документом, як стягувачем другої черги.

Частиною сьомою, дев`ятою статі 61 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що в разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення письмового не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Зазначає, що в Законі України Про виконавче провадження відсутні будь які заборони та/або застереження щодо неможливості залишення за стягувачами нереалізованих на електронних торгах окремих об`єктів нерухомого майна боржника. Навпаки, частиною одинадцятою статті 61 Закону України Про виконавче провадження передбачено можливість продажу частини майна боржника.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Бездітний І. І. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Заступник начальника Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Штельмах Д. В. заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Стягувач ОСОБА_3 заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Іншій учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча були повідомленні належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

На виконанні у Вінницькому районному відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) знаходиться зведене виконавче провадження № 43288826 про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на загальну суму 22 671 005,50 грн.

У процесі примусового виконання зведеного виконавчого провадження було звернуто стягнення на об`єкти нерухомого майна боржника та описано й арештовано нерухоме майно належне боржнику, а саме : земельної ділянки (кадастровий номер 0520682506:03:005:0048 цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) загальною площею 0,2521га; земельної ділянки (кадастровий номер 0520682506:03:005:0085 цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) загальною площею 0,2423 га; земельної ділянки (кадастровий номер 0520682506:03:005:0026 цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) загальною площею 0,2500 га; 1/2 частки земельної ділянки (кадастровий номер 0520682500:03:005:0082, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) площею 0,1224га; 1/2 частки земельної ділянки (кадастровий номер 0520о82500:03:005:0062, цільове призначення - для автотехобслуговування) площею 0.0924га; 1/2 частки земельної ділянки (кадастровий номер 0520682506:03:005:0054, цільове призначення - для комерційних потреб) площею 0,3750 га; 1/2 часток адміністративно-складських приміщень з гаражами (літ. А) приміщення № 1 : № 1- № 25, площею 563,85 кв.м; убиральні (літ. Б); насосної ями (літ. н/я); пожежного резервуара (№ 1), підпірної стіни (№ 2) та огорожі № (3); сторожової будки з ганком та оглядовим майданчиком (літ. А), загальною площею приміщень 18,9 кв.м, шиномонтажного відділення зі складом магазином, підвалом та ганками, загальною площею приміщень 254,9 кв.м, криниці (№ 1), вигрібної ями № (2), огорожі (№ 3-7), які розташовані в с. Лисогора, Вінницького району та області.

З метою визначення вартості описаного майна боржника у відповідності до статті 20 Закону України Про виконавче провадження призначено постановою від 05 серпня 2019 року суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання.

05 липня 2019 року до відділу надійшов висновок від суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_6 ..

Сторонам зведеного виконавчого провадження № 45629945, 05 липня 2020 року надіслано повідомлення про вартість описаного майна боржника ОСОБА_2 ..

16 липня 2019 року до ВФ ДП СЕТАМ спрямовано заявку на реалізацію нерухомого майна.

Згідно протоколу № 439382 проведення електронних торгів, призначених на 24.10.2019 о 09:00 год треті електронні торги за ціною 9 151 180,50 грн з реалізації майна боржника, лот № 376628, не відбулися в зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

17 червня 2020 року державним виконавцем складено повідомлення за № 25817/15.3-25/04 щодо залишення нереалізованого майна за ціною третіх електронних торгів за сумою 9 151 180,50 грн.

До відділу 17 червня 2020 з`явились стягувачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до відома яких доведено вищевказане повідомлення і запропоновано вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 повідомлення № 25817/15.3-25/04 від 17 червня 2020 року отримали під особистий підпис, ОСОБА_5 отримати повідомлення відмовився. ОСОБА_3 повідомлення надіслано поштою за адресою АДРЕСА_3 , рекомендованим листом.

25 червня 2020 року, до відділу звернувся ОСОБА_1 із заявами щодо надання реквізитів відділу та щодо залишення за собою нереалізованого майна боржника.

Листом № 28902/15.3-25/03 від 02 липня 2020 року ОСОБА_1 надано відповідь, зокрема, зазначено депозитний рахунок відділу, зазначено різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню в порядку черговості.

08 липня 2020 року від стягувача ОСОБА_3 надійшла заява щодо залишення за собою нереалізованого майна боржника.

ОСОБА_1 звернувся до відділу із заявою щодо залишення за собою нереалізованого майна боржника від 06 липня 2020 року, заявою щодо повідомлення про залишення нереалізованого майна за іншими учасниками виконавчого провадження від 06 липня 2020 року, заявою щодо розподілу майна у судовому порядку від 13 липня 2020 року.

Листом від 02.07.2020 року № 28902/15.3-25/03 за підписом начальника Вінницького районного відділу ДВС С. Голубєва Багнюку М.К. надано відповідь, що оскільки Організатором електронних торгів сформовано один Лот щодо арештованого майна ОСОБА_2 , тому задоволення його вимог щодо залишення за собою окремих видів майна боржника не є можливим. Також Законом України Про виконавче провадження не передбачено розподіл лоту та передачі його в рахунок погашення боргу стягувачу(ам) по частинах.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз змісту частини шостої статті 61 Закону України Про виконавче провадження , вказує на те, що у разі не реалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, в правовідносинах, що склались, виникли труднощі в правозастосуванні вказаної норми Закону, нівелювався принцип правової визначеності, оскільки, норма Закону, містить посилання на поняття майно та не передбачає залишення такого майна за стягувачем частинами, про що просив останній.

Суд дійшов висновку, що підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 немає, оскільки державний виконавець діяв в порядку, визначеному статтею 61 Закону України Про виконавче провадження та він не наділений дискреційними повноваженнями залишити за скаржником частину нереалізованого майна, яке реалізовувалась на електронних торгах у вигляді одного лоту. Скаржник в порушення частини восьмого статті 61 Закону України Про виконавче провадження не виконав зазначені в законі вимоги та коштів на депозитний рахунок не вніс.

Перевіряючи ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції грyнтуються на нормах матеріального та процесуального права, зроблені за повного з`ясування обставин справи, від яких залежить правильне її вирішення.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються нормами Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ч. 6 ст. 61 Закону України Про виконавче провадження у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця з заявою про залишення за ним нереалізованого майна боржника, однак просив залишити за ним конкретно визначене майно (частину Лота) а саме: 1/2 частки земельної ділянки (кадастровий номер 052082500:03:005:0062, цільове призначення - для автотехобслуговування) площею 0.1848 га за адресою: АДРЕСА_1 ; та шиномонтажне відділення зі складом магазином, підвалом та ганками, загальною площею приміщень 254,9 кв.м, криниці (№ 1), вигрібної ями № (2), огорожі (№ 3-7), які розташовані за тією ж адресою. / т.1 а.с.7-8/

Відмовляючи у задоволені заяви ОСОБА_7 державний виконавець виходив з того, що Організатором електронних торгів сформовано один Лот щодо арештованого майна ОСОБА_2 , тому задоволення його вимог щодо залишення за собою окремих видів майна боржника не є можливим. Крім того, Законом України Про виконавче провадження не передбачено розподіл лоту та передачі його в рахунок погашення боргу стягувачу(ам) по частинах.

ОСОБА_1 вважає, що державним виконавцем при відмові у задоволенні його заяви безпідставно не враховано положення ч. 11 ст. 61 Закону України Про виконавче провадження відповідно до якої Закон передбачає можливість продажу нереалізованого майна частинами.

Колегія суддів вважає, що заявник невірно трактує положення ч. 11 ст. 61 Закону, оскільки у даному контексті законодавець визначає можливість продажу частини майна лише у випадку, коли виручена за неї сума повністю покриває вимоги стягувача(ів), сплату виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження та сплату штрафу.

У даній справі, як пояснив державний виконавець у судовому засіданні, залишення частини нереалізованого майна за одним із стягувачів, враховуючи, що виконавче провадження є зведеним, порушить права інших стягувачів та порушить основний принцип виконавчого провадження - повне виконання.

Посилання апелянта на те, що передача йому визначеного ним майна була можливою, оскільки Оцінювачем у Звіті чітко визначена вартість кожного об`єкта, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки відповідно до Постанови КМУ від 10.09.2003 року № 1440 Про затвердження Національного стандарту №1 Загальні засади майна і майнових прав на вартість майна впливає комплекс методичних підходів, методів, оціночних процедур та об`єкт оцінки (у формі цілісного майнового комплексу чи самостійних об`єктів).

Відповідно звіту № 73/19 про незалежну оцінку ринкової вартості об`єктом оцінки був саме комплекс будівель і споруд, а не окремо взяті об`єкти, що також суттєво впливає на вартість майна в цілому.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що оцінці підлягав об`єкт: 1/2 частки земельної ділянки (кадастровий номер 052082500:03:005:0062, цільове призначення - для автотехобслуговування) площею 0.0924 га за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як заявник просить передати йому земельну ділянку площею 0,1848 га.

Вінницький апеляційний суду вважає правомірним висновок місцевого суду про відмову в задоволенні скарги, оскільки державним виконавцем складено та передано організатору - Вінницькій філії ДП Сетам заявку на реалізацію арештованого майна ОСОБА_2 (комплекс будівель : Ѕ часток адмін. склад. прим площею 563,8 кв. м., шиномонтажне відділення площею 254,9 кв. м., та п`ять земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , 7).

Відповідно до частини другої розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Відповідно до загальних положень розділу І Порядку реалізації арештованого майна, лот - одиниця арештованого майна, що виставляється для продажу на електронних торгах або торгах за фіксованою ціною.

Відповідно до частини третьої розділу ІІІ Порядку реалізації арештованого майна організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо).

Відповідно до частини десятої статті 61 Закону України Про виконавче провадження у разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку черговості, визначеної статтею 46 цього Закону (у разі наявності застави та/або іпотеки декількох стягувачів щодо такого майна - також з урахуванням відповідних норм Закону України "Про заставу" та/або Закону України "Про іпотеку"), а в межах однієї черги, визначеної статтею 46 цього Закону, - у порядку надходження виконавчих документів на виконання.

Державний виконавець в межах зведеного виконавчого провадження № 43288826 складено повідомлення щодо залишення нереалізованого майна за ціною третіх електронних торгів за сумою 9 151 180,50 грн за № 25817/15.3-25/04 від 17 червня 2020 року, яке отримано ОСОБА_1 під особистий підпис, також листом від 02 липня 2020 року повідомлено скаржника щодо розміру суми різниці між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню в порядку черговості на його користь, які необхідно внести на депозитний рахунок відділу. Однак, кошти на депозитний рахунок відділу стягувачем ОСОБА_1 не сплачено.

Оскільки організатором електронних торгів сформовано один лот щодо арештованого майна ОСОБА_2 , тому правових підстав щодо залишення за стягувачем ОСОБА_1 окремих видів майна боржника не має, адже Законом України Про виконавче провадження не передбачено розподіл лоту та передачі його в рахунок погашення боргу стягувачу (ам) по частинах.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали.

Щодо розподілу судових витрат.

Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, а також те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відтак витрати, понесені ОСОБА_1 по сплаті судового збору, слід залишити за апелянтом.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 січня 2021 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: Т. О. Денишенко

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 05 квітня 2021 року.