Рішення

від 10.03.2021 по справі 911/3342/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3342/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

фізичної особи-підприємця Курганова Євгена Володимировича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до

Петрівської сільської ради (07354, Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, буд. 171, код 04359620)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

приватного акціонерного товариства Автоп (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 52, код 25196783)

про стягнення 6000000,00 гривень

за участю представників учасників справи:

від позивача: Шевцова О.В., Міняйло Є.В.;

від відповідача: Потієнко В.В.;

від третьої особи: не з`явився;

19.11.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Курганова Євгена Володимировича (далі по тексту - ФОП Курганов Є.В./позивач) про стягнення з Новопетрівської сільської ради, найменування якої в перебігу розгляду справи змінено на Петрівську сільську раду (далі по тексту - відповідач) 6000000,00 гривень упущеної вигоди (з урахуванням заяв про часткову відмову від позову та збільшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватне акціонерне товариство Автоп внаслідок незаконно прийнятих рішень Новопетрівської сільської ради, незаконність яких встановлена Вишгородським районним судом Київської області у справі № 363/1409/14, останній був позбавлений можливості реалізувати інвестиційний проект з будівництва гіпермаркету, на орендованій ним земельній ділянці, у зв`язку з чим зазнав збитків у розмірі 6000000 гривень у вигляді упущеної вигоди. Позивач вказує, що право вимоги по відшкодуванню збитків набув на підставі укладеного з ПрАТ Автоп договору про відступлення права вимоги від 08.04.2020 № 08/04.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3342/20; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.12.2020. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - приватне акціонерне товариство Автоп (надалі - ПрАТ Автоп ).

На адресу суду 12.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позов із запереченнями проти пред`явлених позовних вимог.

16.02.2021 від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 4612200 гривень. Одночасно у вказаній заяві позивачем збільшено розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди та остаточно позивач просив суд стягнути з відповідача 6000000 гривень.

Цього ж дня від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві, та клопотання про поновлення строку для її подання.

Підготовче засідання у справі неодноразово судом відкладалося та остаточно ухвалою суду від 17.02.2021 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 10.03.2021. Цією ж ухвалою постановлено: прийняти відмову позивача від частини позову в частині вимог про стягнення з Петрівської сільської ради матеріальної шкоди у розмірі 4612200,00 гривень; закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Петрівської сільської ради матеріальної шкоди у розмірі 4612200,00 гривень; прийняти заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення з Петрівської сільської ради упущеної вигоди в розмірі 6000000,00 гривень; поновити позивачу строк для подання відповіді на відзив.

В судове засідання 10.03.2021 з`явились представники позивача та відповідача. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звертаючись до суду із розглядуваним позовом зазначив, що ПрАТ Автоп , як землекористувач земельних ділянок згідно договору оренди земельної ділянки від 14.12.2006, через неправомірні рішення Новопетрівської сільської ради, у період з 28 грудня 2018 року по 17 грудня 2019 року зазнав збитків у вигляді неодержаного прибутку, який міг би одержати від діяльності збудованого гіпермаркету на орендованих ним земельних ділянках. Незаконність рішень Новопетрівської сільської ради, як вказує позивач, встановлена Вишгородським районним судом Київської області у справі № 363/1409/17.

Судом встановлено, що заступник прокурора Київської області звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області до Новопетрівської сільської ради, ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та приватне акціонерне товариство Автоп про визнання недійсними рішень Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 19.06.2015 № 998-1000 та витребування на користь територіальної громади с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:087:0159; 3221886001:02:088:1158; 3221886001:02:087:0160 загальною площею 0,2699 га, які розташовані на території с. Нові Петрівці.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29.01.2019 у справі № 363/1409/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17.12.2019 та постановою Верховного Суду від 24.11.2020, визнано недійсними рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району від 19.06.2015 №№ 998-1000 Про передачу земельних ділянок у власність та витребувано на користь територіальної громади с. Нові Петрівці Вишгородського району з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:087:0159; 3221886001:02:088:1158; 3221886001:02:087:0160 загальною площею 0,2699 га, які розташовані на території с. Нові Петрівці, загальною вартістю 4397,02 гривень.

Під час розгляду справи № 363/1409/17 Вишгородським районним судом Київської області встановлено те, що ПрАТ Автоп є орендарем земельних ділянок у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області (кадастрові номери 3221886001:02:087:0156 та 3221886001:02:087:0157) та використовує зазначені земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області всупереч Генеральному плану населеного пункту Нові Петрівці і ст. ст. 38, 39, ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України, ст. 17 Закону України Про основи містобудування та ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності були прийняті 19.06.2015 рішення № 998, № 999 та № 1000 про затвердження проектів землеустрою та надання у власність третім особам земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами: 3221886001:02:087:0159, 3221886001:02:088:1158, 3221886001:02:087:0160, які розташовані в тому числі і на місцях загального користування. Вказані рішення є протиправними та такими, що порушують права ПрАТ Автоп щодо користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3221886001:02:087:0156 та 3221886001:02:087:0157, оскільки позбавляють останнього можливості користуватися місцями загального користування для доступу до своїх ділянок.

ПрАТ Автоп (первісний кредитор) та ФОП Кургановим Є.В. (новий кредитор) 08.04.2020 укладено договір відступлення права вимоги № 08/04 (далі - договір № 08/04), за умовами п. 1.1. якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги відшкодування матеріальної шкоди в розмірі, зазначеному у п. 1.2. цього договору, завданої первісному кредиторові неправомірними діями посадових осіб Новопетрівської сільської ради, що підтверджується рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29.01.2019 № 363/1409/17 (далі - боржник).

Згідно п. 1.2. договору № 08/04 за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від посадових осіб (надалі - боржника) відшкодування матеріальних збитків у судовому порядку, завданих первісному кредитору, у розмірі: 1733200 гривень відповідно до договору поворотної фінансової допомоги № 15 від 22.05.2017; 2879000 гривень згідно договору поворотної фінансової допомоги № 4 від 01.07.2013, за яким були перераховані кошти відповідно до переліку банківських виписок, що містяться у додатку № 1 до договору, який є невід`ємною його частиною, а також право вимагати відшкодування суми упущеної вигоди в розмірі 3000000 гривень.

Позивач зазначив, що прийняті 19.06.2015 Новопетрівською сільською радою рішення №№ 998, 999, 1000, якими затверджено проекти із землеустрою та відведено у приватну власність третім особам земельні ділянки із кадастровими номерами: 3221886001:02:087:0159, 3221886001:02:088:1158, 3221886001:02:087:0160, які визнано недійсними згаданим вище рішенням суду, позбавило можливості реалізувати інвестиційний проект по будівництву гіпермаркету, оскільки вказані земельні ділянки розташовані навколо земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ПрАТ Автоп , та перекривають в`їзди та виїзди до цієї земельної ділянки.

В розрізі вказаних обставин позивач зазначає, що незаконно прийнятті Новопетрівською сільською радою рішення порушили права ПрАТ Автоп щодо користування земельними ділянками із кадастровими номерами: 3221886001:02:0807:0157 та 3221886001:02:087:0156, адже позбавили останнього можливості користуватися місцями загального користування для доступу до своїх ділянок. На переконання позивача, неправомірні дії Новопетрівської сільської ради, що проявилися у протиправності прийнятих наведених вище рішень, призвели до блокування початку будівництва гіпермаркету, що своєю чергою призвело до позбавлення можливості отримання прибутку, який ПрАТ Автоп міг би отримати від діяльності збудованого гіпермаркету.

За розрахунком позивача розмір упущеної вигоди становить 6000000 гривень. Вказана сума розрахована позивачем виходячи від середньомісячного доходу господарської діяльності гіпермаркету у період з 28.12.2018 (орієнтовна дата завершення будівництва) по 17.12.2019 (дата набрання законної сили рішення у справі № 363/1409/17), який би становив 500000 гривень/місяць.

Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду із розглядуваним позовом із вимогою, з урахуванням заяв про часткову відмову від позову та збільшення позовних вимог, про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 6000000 гривень.

Відповідач заперечив проти пред`явлених позовних вимог з тих підстав, що позивачем не доведена незаконність дій відповідача при прийнятті рішень, які б порушували інтереси ПрАТ Автоп , оскільки при ухвалені рішень Новопетрівська сільська рада виконував приписи ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.

Серед іншого відповідач вказує на те, що доводи позивача про те, що ПрАТ Автоп з 2017 року через дії відповідача було обмежене у доступі до земельних ділянок, що позбавляло останнього можливості розпочати будівництво гіпермаркету не відповідають дійсності, оскільки на підставі розробленої проектно-кошторисної документації ПрАТ Автоп отримало дозвіл на виконання будівельних робіт від 12.02.2019 по об`єкту Будівництво та обслуговування магазину продовольчих та непродовольчих товарів по вул. Баліцька (ділянка 1) с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області , а згідно Сертифікату № КС 162200830026 від 23.03.2020 цей об`єкт прийнято в експлуатацію.

Таким чином, з урахуванням того, що ПрАТ Автоп реалізовано проект будівництва об`єкту містобудування Будівництво та обслуговування магазину продовольчих та непродовольчих товарів по вул. Баліцька (ділянка 1) с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області на земельних ділянках, що підтверджується наявними у справі доказами, факту спричинення відповідачем шкоди ПрАТ Автоп позивачем не доведено.

Також, відповідач стверджує, що він не міг порушити право користування ПрАТ Автоп земельною ділянкою із кадастровим номером 3221886001:02:087:0156, адже така земельна ділянка ніколи не перебувала у власності третьої особи, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 24.07.2013 індексний номер 6764706, згідно якого власником земельної ділянки значився Курганов Є.В. , яка ним була відчужена на користь ТОВ Новус Україна .

Крім того, відповідач стверджує, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями відповідача, про які стверджує останній, та шкодою, про відшкодування якої заявлено позовні вимоги.

До того ж, відповідач вказує, що укладений між позивачем та третьою особою договір відступлення права вимоги від 08.04.2020 № 08/04 в силу ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України є недійсним, оскільки вказаний договір, як зі сторони первісного кредитора, так і зі сторони нового кредитора підписаний однією і тією ж особою - Кургановим Євгеном Володимировичем , та в силу ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України останній не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення вказаного правочину, що свідчить про нікчемність вчиненого правочину.

Також відповідач із посиланням на висновки викладені у постанові Верховного суду України від 02.10.2012 у справі № 3-42гс12 зазначає, що вказаний договір є недійсним, оскільки за цим договором передано право неіснуючої вимоги, а відступлення права вимоги може бути здійснено за наявності дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу прав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, серед іншого, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Неправомірність рішення і дій або бездіяльності органу державної влади може підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

Такі висновки наведено у постановах Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 923/700/17, від 11.11.2019 у справі № 904/7601/17, від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, 12.08.2020 у справі № 910/15883/14, від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, на позивача покладений обов`язок доведення факту спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, у вигляді упущеної вигоди (доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене).

З матеріалів справи вбачається, що наявність упущеної вигоди (не отриманого доходу) та її розмір позивач обґрунтовує тим, що ПрАТ Автоп , як замовник будівництва, розробив проектну документацію магазину продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові петрівці, вул. Баліцька (ділянка 1). Згідно експертного звіту від 28.11.2017 термін будівництва гіпермаркету становив 13 місяців та, на переконання позивача, орієнтовно гіпермаркет мав би бути побудований до 28.12.2018. Але, саме через протиправні рішення Сільської ради, ПрАТ Автоп не мало можливості дістатися до належних йому земельних ділянок, що призвело до затримки строків будівництва та вчасної здачі в експлуатацію гіпермаркету, та позбавило можливості отримувати дохід від його діяльності.

Як вже зазначалось, судовими рішеннями у справі № 363/1409/17, зокрема, встановлено факт протиправності рішень відповідача від 19.06.2015 №№ 998, 999, 1000 про затвердження проектів землеустрою та надання у власність третім особам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в тому числі і на місцях загального користування та такі рішення є такими, що порушують права ПрАТ Автоп щодо користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3221886001:02:087:0156 та 3221886001:02:087:0157, оскільки позбавляють останнього можливості користуватися місцями загального користування для доступу до своїх ділянок.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від у 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

Таким чином, враховуючи, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29.01.2019 у справі № 363/1409/17 було встановлено незаконність прийнятих Новопетрівською сільською радою рішень, які порушували права ПрАТ Автоп щодо користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3221886001:02:087:0156 та 3221886001:02:087:0157, то такі обставини в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доведенню при розгляді цієї справи.

Обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

Виходячи з того, що предметом розгляду у цій справі є стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди позивач, окрім доведення факту неправомірності дій чи рішень органу місцевого самоврядування, повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

Проте, позивачем всупереч ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтовано та не доведено належними доказами наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для стягнення збитків, зокрема розміру завданих збитків.

Так, позивачем не доведено, що за звичайних обставин діяльності зведеного гіпермаркету він стабільно міг би одержувати щомісячний дохід в розмірі 500000 гривень враховуючи, що саме цей показник, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, має бути покладений в основу розрахунку позивача. Також, позивачем не доведено, що господарська діяльність зведеного гіпермаркету була б щомісяця функціонуючою та такою, яка б дійсно мала прибуток саме в тій сумі, яку вказує позивач.

Очікування отримання доходу у певному розмірі не може бути прийнято судом як беззаперечний доказ отримання зазначеної позивачем суми. Позивачем не наведено чому саме така сума доходу ним взята за основу розрахованих збитків, а не більшим чи меншим повинен був бути дохід від господарської діяльності гіпермаркету.

Твердження позивача про те, що якби відповідач не прийняв неправомірних рішень, ним би в очікувані строки було зведено та розпочато діяльність гіпермаркету, та його б щомісячний дохід дорівнював 500000 гривень, ґрунтується лише на його власних припущеннях не підкріплених жодними доказами в розумінні приписів ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем також не доведено того факту, що гіпермаркет безумовно розпочав би свою господарську діяльність саме в грудні 2018 року, та тільки прийнятті Новопетрівською сільською радою рішення були єдиною перешкодою для ПрАТ Автоп здійснювати будівництво в розраховані ним терміни. А посилання позивача на те, що завершення будівництва гіпермаркету мало бути здійснено у строк 28.12.2018, який визначений в експертному звіті від 28.11.2017, є лише орієнтовними.

Належних доказів того, що саме неправомірні рішення відповідача завадили ПрАТ Автоп завершити будівництво гіпермаркету в розраховані ним терміни та отримати бажаний для себе результат у вигляді очікуваних прибутків, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, аргументи позивача про те, що тільки дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток є безпідставним і вказує на відсутність безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Сама лише обставина, що судовими рішеннями у справі № 363/1409/17 встановлено факт неправомірності рішень не є безумовною гарантією відшкодування шкоди без доказового підтвердження того, що таких збитків було дійсно завдано та між неправомірними діями та завданим збитками є безпосередній причино-наслідковий зв`язок.

Отже, наведені обставини у сукупності свідчать про недоведеність позивачем реальної можливості одержання доходів від підприємницької діяльності гіпермармаркету у період з 28.12.2018 по 17.12.2019, у разі, якщо б відповідач не прийняв неправомірних рішень.

Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Зокрема, доведенню підлягає те, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Втім, позивачем не доведено наявність всіх складових правопорушення, наявність яких є обов`язковою умовою для задоволення вимог про стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди.

Оскільки позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками у вигляді неодержаного прибутку у визначеному ним розмірі, а з поданих доказів судом не встановлено повного складу правопорушення, необхідного для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як стягнення збитків, тож вимоги позивача щодо стягнення збитків у розмірі 6000000 гривень як сума очікуваного доходу (прибутку), який останній мав би реально отримати в заявленому періоді є необґрунтованими, не доведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи відповідача стосовно того, що укладений між позивачем та третьою особою договір від 08.04.2020 № 08/04 про відступлення права вимоги є недійсним, оскільки зі сторони первісного кредитора та нового кредитора підписаний однією й тією ж особою - Кургановим Євгеном Володимировичем , а також те, що за таким правочин передано вимоги, яких не існувало та не існує, суд зазначає, що предметом розглядуваної справи є вимога про стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди, а не визнання договору недійсним від 08.04.2020 № 08/04.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однак, відповідачем не подано доказів визнання недійсним в установленому законом порядку договору про відступлення права вимоги від 08.04.2020 № 08/04, а тому суд виходить з того, що такий правочин є правомірним, який породжує взаємні права та обов`язки сторін цього договору.

В протилежному випадку, якщо ж відповідач вважає, що вчинений між позивачем та третьою особою договір є недійсним або таким, що порушує його права та/або інтереси, він не позбавлений права оспорити такий правочин в окремому позовному провадженні.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме ФОП Курганов Є.В., як позивач у цій справі та особа, яка стверджує обставину завдання неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди, мав довести належними та допустимими доказами як реальність отримання вигоди у вигляді доходу від господарської діяльності гіпермаркету, так і розмір цього доходу.

З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця Курганова Євгена Володимировича відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2021.

Суддя Р.М. Колесник