Постанова

від 05.04.2021 по справі 280/1270/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/1270/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Олександрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року (суддя Максименко Л.Я., м. Запоріжжя) у справі № 280/1270/20

за позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області

до Олександрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Олександрівська сільська рада Приазовського району Запорізької області,

про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,-

встановив:

У лютому 2020 року ГУ ДСНС у Запорізькій області звернулося до суду із позовом, у якому просило застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будинків, споруд та приміщень Олександрівської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, розташованої за адресою: 72445, Запорізька область, Приазовський район, с. Олександрівка, вул. Центральна, 73, шляхом зобов`язання Олександрівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області зупинити експлуатацію будинків, споруд та приміщень за вказаною адресою, окрім робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, до повного усунення цих порушень, що повинно бути встановлено на підставі перевірки Головного управління ДСНС України у Запорізькій області.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2020 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Вказане рішення мотивоване тим, що порушення пожежної безпеки, виявлені під час перевірки Олександрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області на час розгляду справи у повному обсязі навчальним закладом не усунуті, що створює небезпеку та загрозу життю, здоров`ю людей, які працюють та/або перебувають у будинках, спорудах та приміщеннях закладу, внаслідок чого є підстави для застосування контролюючим органом такого заходу реагування як повне зупинення експлуатації будівель закладу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Олександрівська сільська рада Приазовського району Запорізької області оскаржила його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив про порушення судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказав, що рішення суду першої інстанції обґрунтовано посиланням на неусунення ним порушення щодо обладнання будівлі школи системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту , які поширюють свою дію на певне коло суб`єктів та підлягають застосуванню лише під час будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту будівель та споруд. Разом із цим, будівлю навчального закладу було побудовано ще у 1970 році, тобто до набрання чинності ДБН В.2.5-56:2014 01.07.2015. На час будівництва та здачі в експлуатацію будівлі навчального закладу діяли інші нормативні акти, якими не було передбачено вимог щодо їх обладнання системами протипожежного захисту. Враховуючи принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, який закріплено ст. 58 Конституції України, скаржник стверджує, що у спірному випадку норми ДБН В.2.5-56:2014 застосуванню не підлягають. Відповідно, вимоги позивача про необхідність усунення порушень шляхом встановлення Системи протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 є протиправними, а позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, скаржник зазначив про порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм процесуального права, яке полягає у не залученні до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють вимог на предмет спору, вчителів та інших працівників закладу, оскільки рішення у цій справі може вплинути на їх права як найманих працівників. З огляду на це, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якій вказав на правомірність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке мотивовано тим, що скаржником не було надано будь-яких повідомлень про стан усунення виявлених порушень. Водночас, позивач вказав на правомірність твердження суду першої інстанції, що факт повного усунення встановлених під час перевірки скаржника порушень може бути встановлений тільки під час проведення позивачем позапланового заходу контролю, який на час розгляду справи не проведено. Щодо питання застосування до спірних правовідносин норм ДБН В.2.5-56:2014 позивач вказав, що актом перевірки зафіксовано відсутність у будівлі навчального закладу пожежної сигналізації, що є порушення Правил пожежної безпеки в України, які, в свою чергу, мають посилання на ДБН В.2.5-56:2014. Водночас, п. 7.3 Додатку А (обов`язковий) ДБН В.2.5-56:2014 передбачено необхідність обладнання системами пожежної сигналізації усіх приміщень загальноосвітніх шкіл із застосуванням димових або комбінованих сповіщувачів (крім приміщень для приготування їжі) системою передавання тривожних сповіщень ТИП 2. ТИП 1 з цілодобовим перебуванням людей. Також, позивач зазначив, що заходи реагування, що є предметом спору, є обмеженими у часі та мають діяти до повного усунення скаржником зафіксованих під час проведення перевірки порушень, що має бути встановлено за результатами проведення відповідної перевірки. Що стосується посилання скаржника на порушення судом першої інстанції під час розгляду справи норм процесуального права, позивач зазначив, що скаржник не скористався своїм процесуальним правом на звернення до суду із відповідним клопотанням про залучення третіх осіб. Враховуючи зазначене, позивач вважає позовні вимоги правомірними та обґрунтованими, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Отримавши матеріали апеляційної скарги та ухвалу суду про відкриття провадження у справі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Олександрівська сільська рада Приазовського району Запорізької області, відзиву на неї не надала.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приазовським районним сектором ГУ ДСНС України у Запорізькій області в період з 19 грудня по 20 грудня 2019 року було проведено позапланову перевірку Олександрійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області.

За результатами перевірки та у зв`язку з виявленням порушень, посадовими особами ГУ ДСНС у Запорізькій області складено Акт перевірки № 227 від 19.12.2019, який підписано керівником скаржника та отримано один примірник цього акту.

В ході перевірки позивачем встановлено, що об`єкт Олександрійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області - будинки, споруди, приміщення та територія Олександрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, розташований за адресою: 72445, Запорізька обл., Приазовський район, с. Олександрівка, вул. Центральна, 73, експлуатується з порушенням норм пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, зокрема:

- Всі шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням.

- Дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) будівлі школи, не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.

- В кабінеті завідувача господарством з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, паяння або затискачів.

- Будівля школи не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту .

- Територія та приміщення школи не забезпечено первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.

- Технічне обслуговування наявних на об`єкті вогнегасників не проводиться.

Посилаючись на те, що всі перелічені порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, зазначені в акті перевірки № 227 від 19.12.2019, створюють реальну загрозу життю і здоров`ю людей, які працюють, перебувають на об`єкті, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі, позивач звернувся до суду із цим позовом про застосування відповідних заходів реагування.

При вирішенні справи колегія суддів, враховуючи норми ч. 1. ст. 308 КАС України щодо перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що до спірних правовідносин норми ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту не можуть бути застосовані у спірному випадку, оскільки вони встановлюють вимоги до обладнання об`єктів системами протипожежного захисту під час їх будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту, зміни категорій приміщень і будинків за вибухо-пожежною і пожежною небезпекою, тому скаржник вважає, що у нього не виникає обов`язку обладнання об`єкта системами протипожежного захисту, оскільки він не здійснює будівництва, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, зміни категорії приміщення.

Статтею 55 Кодексу цивільного захисту передбачений обов`язок власника та керівника суб`єкта господарювання забезпечити пожежну безпеку.

Загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд встановлюють Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417 (далі - Правила №1417 у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.1.1, п.1.2 розділу V Правил №1417, усі системи протипожежного захисту мають бути справними і утримуватися в постійній готовності до виконання роботи. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах.

Будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту .

Проектування, монтування, експлуатування і технічне обслуговування автономних систем пожежогасіння слід здійснювати відповідно до чинних нормативних документів та технічної документації підприємств-виготовлювачів (п.1.3 розділу V Правил №1417).

Відповідно до п.1.4 розділу V Правил №1417, підтримання експлуатаційної придатності СПЗ повинно проводитися відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту .

Таким чином, Правилами пожежної безпеки в Україні у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено необхідність обладнання усіх будинків, приміщень та споруд системами протипожежного захисту відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту . При цьому, Правила не ставили обладнання такими системами в залежність від проведення капітальних ремонтів, реконструкцій тощо.

Посилання скаржника на те, що до спірних правовідносин неможливо застосувати норми ДБН В.2.5-56:2014, що вступили в силу 01.07.2015, оскільки будівля навчального закладу побудована 1970 році, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки дія нормативного акту в часі починається з моменту набрання ним чинності.

Кодекс цивільного захисту України та Правила №1417 не містять застережень стосовно того, що вони не розповсюджуються на будівлі, які побудовані до прийняття цих норм.

Скаржник стверджує, що норми ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту встановлюють вимоги до обладнання об`єктів системами протипожежного захисту під час їх будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту, зміни категорій приміщень і будинків за вибухопожежною і пожежною небезпекою, а тому у нього не виникає обов`язку обладнання об`єкта системами протипожежного захисту, оскільки він не здійснює будівництва, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, зміни категорії приміщення.

Такі доводи скаржника колегія суддів визнає помилковими, адже вони спростовуються тими ж положеннями ДБН В2.5-56:2014, відповідно до яких, вимоги цих будівельних норм (сфера застосування), серед іншого, поширюються на підтримання експлуатації придатності систем протипожежного захисту (підпункт 1.1. вказаних ДБН) та пункту 7.3 таблиці А.1 Додатку А (Перелік однотипних за призначенням об`єктів, які підлягають обладнанню системами пожежної сигналізації та пожежогасіння і тип системи передавання тривожних сповіщень) ДБН В2.5-56:2014.

Враховуючи зазначене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо неналежності застосування до спірних правовідносин норм ДБН В2.5-56:2014.

При цьому, колегія суддів зазначає, що окрім порушення скаржником правил пожежної безпеки, яке полягає у не дотриманні норм ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту , перевіркою скаржника було встановлено й інші порушення, відомості щодо усунення яких у матеріалах справи відсутні.

Також, колегія суддів зазначає, що зі змісту письмових пояснень, які були надані скаржником до суду першої інстанції 08.04.2020 вбачається, що встановлені позивачем під час проведення перевірки порушення скаржником на час розгляду справи не усунуті, а скаржником на час розгляду справи судом першої інстанції продовжували вживатися заходи щодо усунення виявлених порушень (а.с. 78-81).

Відомості щодо стану усунення вказаних порушень скаржником до суду апеляційної інстанції не надано.

Отже, на час розгляду справи колегією суддів підстави для звернення позивача до суду, що визначені ч. 7 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не відпали.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає, що клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють вимог на предмет спору, працівників скаржника у матеріалах справи відсутнє. Водночас, згідно КАС України, суд не має обов`язку щодо встановлення та залучення до участі у справі таких осіб.

Отже, твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставним.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Олександрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 280/1270/20 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов