Постанова

від 06.04.2021 по справі 743/182/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 743/182/20

провадження № 61-14637св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Неданчицька сільська рада Ріпкінського району Чернігівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2020 року

у складі судді Сташківа В. Б. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І.,

Скрипки А. А., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Неданчицької сільської ради Ріпкінського району Чернігівської області про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 11 грудня 2019 року під час судового засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30 червня 2017 року

№ 12017270220000303, в приміщенні Чернігівського апеляційного суду,

в якому розглядались апеляційні скарги на вирок Ріпкинського районного суду від 06 вересня 2019 року у справі № 743/139/19, адвокатом

Роговець В. Д. заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи характеристики від 05 грудня 2019 року № 03-13/414, складеної Неданчицькою сільською радою на потерпілу ОСОБА_1 , зміст якої було оголошено під час судового засідання адвокатом Роговець В. Д. і який містить вищевказану інформацію про неї.

Зазначала, що вказані в характеристиці відомості містять недостовірну інформацію і порушують її право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вказувала, що вона змушена звертатись до Чернігівського місцевого центру

з надання безоплатної вторинної допомоги, до Ріпкинського районного суду за захистом своїх немайнових прав, що обумовлює необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, у зв`язку з чим вона відчуває моральні страждання.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та її ділову репутацію інформацію, яка викладена у характеристиці від 05 грудня

2019 року № 03-13/414, складену Неданчицькою сільською радою на

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: за час проживання у с. Неданчичі ОСОБА_1 показала себе з негативної сторони. Серед жителів села авторитетом не користується, конфліктна, конфлікти виникають на ґрунті земельних відносин та через домашню худобу, часто пише скарги на сусідів, посадових осіб. Критику в свою

адресу переносить хворобливо. Бувають випадки рукоприкладства, неврівноважена, дуже агресивна. Схильна до брехні заради своєї вигоди, може облити брудом будь-кого не маючи на це підстав і обґрунтувань.

Не має почуття відповідальності за скоєні вчинки. З ненавистю ставиться до тих хто не угоду їй, дуже лестлива людина, що займається панібратством, незважаючи на вік ;

- зобов`язати Неданчицьку сільську раду за власний рахунок протягом трьох днів з дня набрання законної сили рішення суду спростувати недостовірну інформацію про неї шляхом розміщення у найближчому після набрання рішенням суду законної сили випуску в Чернігівській обласній газеті Деснянська правда статті під назвою Спростування інформації наступного змісту: Повідомляємо, що інформація, яка була викладена

в характеристиці від 05 грудня 2019 року № 03-13/414, складена Неданчицькою сільською радою на ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що за час проживання

у с. Неданчичі ОСОБА_1 показала себе з негативної сторони. Серед жителів села авторитетом не користується, конфліктна, конфлікти виникають на ґрунті земельних відносин та через домашню худобу, часто пише скарги на сусідів, посадових осіб. Критику в свою

адресу переносить хворобливо. Бувають випадки рукоприкладства, неврівноважена, дуже агресивна. Схильна до брехні заради своєї вигоди, може облити брудом будь-кого не маючи на це підстав і обґрунтувань. Не має почуття відповідальності за скоєні вчинки. З ненавистю ставиться до тих хто не угоду їй, дуже лестлива людина, що займається панібратством, незважаючи на вік. - не відповідає дійсності і визнана недостовірною відповідно до рішення суду ;

- стягнути з Неданчицької сільської ради 50 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано такою, що не відповідає дійсності поширену, у виданій головою Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області Пігор О. І. характеристиці на ім`я ОСОБА_1 від 05 грудня 2019 року № 03-13/414, інформацію про те, що з боку ОСОБА_1 бувають випадки рукоприкладства.

Стягнуто з Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму

у розмірі 1 000,00 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що викладені

в характеристиці висновки стосовно особливостей рис характеру позивача, а саме те, що ОСОБА_1 : за час проживання у с. Неданчичі показала себе з негативної сторони; серед жителів села авторитетом не користується; критику в свою адресу переносить хворобливо; схильна до брехні заради своєї вигоди; може облити брудом будь-кого не маючи на це підстав і обґрунтувань; не має почуття відповідальності за скоєні вчинки;

з ненавистю ставиться до тих хто не угоду їй; дуже лестлива людина, що займається панібратством, незважаючи на вік , на думку суду першої інстанції, не може визнаватися твердженням про факти, оскільки вони

є оціночними судженнями посадової особи органу місцевого самоврядування, право на свободу висловлювання яких гарантоване законом. Тому суд першої інстанції вважав, що в цій частині позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Зазначення, у вказаній характеристиці про те, що ОСОБА_1 : неврівноважена; дуже агресивна; конфліктна на думку суду, є також оціночними судженнями, оскільки зазначене стосується оцінки посадовою особою органу місцевого самоврядування психологічних якостей позивачки.

Оскільки на законодавчому рівні немає визначення терміну рукоприкладство , а представник Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області Пігор О. І. не довела, що ОСОБА_1 засуджувалась за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 121, 122, 125, 126 КК України, тому твердження про те, що з боку ОСОБА_1 бувають випадки рукоприкладства не є оціночним судженням, а є твердженням про факт - заявою, зробленою за відсутності вироку, про те, що особа вчинила злочин, що порушує принцип презумпції невинуватості та не відповідає дійсності.

Зазначення у виданій головою Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області Пігор О. І., характеристиці на ОСОБА_1 від 05 грудня 2019 року № 03-13/414 інформації про те, що з боку ОСОБА_1 бувають випадки рукоприкладства, яка долучена Чернігівським апеляційним судом до матеріалів кримінального провадження, внесеного в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за № 12017270220000303 від 01 липня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2 за частини другої статті 125 КК України, де ОСОБА_1 була потерпілою, завдає шкоди особистим немайновим права останньої на честь та гідність, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши належним чином фактичні обставини справи дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні її позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції погоджуючись із висновками суду першої інстанції в частині визначення

у виданій головою Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області Пігор О. І., характеристиці від 05 грудня 2019 року

№ 03-13/414 інформації вищезазначених тверджень оціночними судженнями в мотивувальній частині постанови посилається на норми частини третьої статті 277 ЦК України, проте чинна редакція цієї статті взагалі її не містить.

Посилається на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

У статтях 28, 68 Конституції України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність.

Разом з тим у статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Враховуючи наведене, беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань,

з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

У пунктах 1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз`яснено, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року

у справі Нова газета та Бородянський проти Росії , що втручання

в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими;

2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

У частині другій статті 30 Закону України Про інформацію визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема

з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів

і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що

ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона

є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини

від 07 липня 1986 року у справі Лінгенс проти Австрії ).

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого

2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі

у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах,

в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Судом встановлено, що в провадженні Ріпкинського районного суду Чернігівської області перебувало кримінальне провадження, внесене

в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017270220000303

від 01 липня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 за частиною другою статті 125 КК України.

Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2019 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 850 грн; ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання на підставі пункту е статті 1 Закону України Про амністію у 2016 році ; цивільний позов ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; в задоволенні решти вимог відмовлено (а.с. 23-26).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_1 та обвинуваченої ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2019 року залишено без змін (а.с. 27 -30).

В судовому засіданні Чернігівського апеляційного суду 11 грудня 2019 року за клопотанням захисника обвинуваченої - адвоката Роговець В. Д.

до матеріалів провадження було приєднано характеристику № 03-13/414

від 05 грудня 2019 року на ОСОБА_1 , видану Неданчицькою сільською радою Ріпкинського району за підписом сільського голови

Пігор О. І., наступного змісту: Гр. ОСОБА_1 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонерка, ніде не працює. За час проживання в с. Неданчичі громадянка ОСОБА_1 показала себе з негативної сторони. Серед жителів села авторитетом не користується, конфліктна, конфлікти виникають на ґрунті земельних відносин та через домашню худобу, часто пише скарги на сусідів, посадових осіб. Критику в свою адресу переносить хворобливо. Бувають випадки рукоприкладства, неврівноважена, дуже агресивна. Схильна до брехні заради своєї вигоди, може облити брудом будь-кого не маючи на це підстав і обґрунтувань. Не має почуття відповідальності за скоєні вчинки.

З ненавистю ставиться до тих, хто не в угоду їй, дуже лестива людина, що займається панібратством, незважаючи на вік. (а.с. 6).

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що інформація що викладена

в характеристиці стосовно особливостей рис характеру позивача, а саме те, що ОСОБА_1 : за час проживання у с. Неданчичі показала себе

з негативної сторони; серед жителів села авторитетом не користується; критику в свою адресу переносить хворобливо; схильна до брехні заради своєї вигоди; може облити брудом будь-кого не маючи на це підстав

і обґрунтувань; не має почуття відповідальності за скоєні вчинки;

з ненавистю ставиться до тих хто не угоду їй; дуже лестлива людина, що займається панібратством, незважаючи на вік , не може визнаватися твердженням про факти, оскільки вони є оціночними судженнями посадової особи органу місцевого самоврядування, право на свободу висловлювання яких гарантоване законом, тому в цій частині позовні вимоги

ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Також суди попередніх інстанцій правильно вважали, що зазначення,

у виданій головою Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області Пігор О. І., характеристиці на ОСОБА_1

від 05 грудня 2019 року № 03-13/414 інформації про те, що

ОСОБА_1 : неврівноважена; дуже агресивна; конфліктна ,

є оціночними судженнями, оскільки зазначене стосується оцінки посадовою особою органу місцевого самоврядування психологічних якостей позивачки.

Посилання судів першої та апеляційної інстанцій, в тому числі і на норми частини третьої статті 277 ЦК України, не призвели до неправильного вирішення справи та не можуть бути підставою для скасування правильних по суті судових рішень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Щодо клопотання про розгляд справи за викликом сторін

Крім того, ОСОБА_1 порушено клопотання про розгляд справи за її участю.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ураховуючи зазначене, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за її участю слід відмовити, оскільки касаційний суд не знаходить для цього підстав і потреби у дачі пояснень немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за її участю відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк