Постанова

від 31.03.2021 по справі 910/7648/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2021 р. Справа№ 910/7648/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Попікової О.В.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 31.03.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020, повний текст якого складено 29.08.2019

у справі №910/7648/19 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1"

2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни

про визнання протиправними дій та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1" (далі - ТОВ "БСД-1") та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни (далі - приватний нотаріус) у якому з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 12.07.2019 № 010-0/295 (т.1 а.с. 216) просило:

- визнати протиправними дії ТОВ "БСД-1", що має ідентифікаційний код: 30310317 (попередні найменування - ТОВ "Синонім", ТОВ "Мірасол") щодо звернення до нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни із заявами про вчинення реєстраційних дій, що мають наслідком припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та заборони, накладені на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 3 (двокімнатну квартиру № 1 загальною площею 194,20 м 2 ; двокімнатну квартиру №2 загальною площею 186,50 м 2 ), у зв`язку із укладенням Іпотечного договору від 27.01.2010 № 151110Z25, що мають індексні номери: 30006561, 30006528, 30006852, 30006840;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни, що мають індексні номери: 30006561; 30006528; 30006852; 30006840 про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та заборони, накладені на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 3 (двокімнатну квартиру № 1 загальною площею 194,20 м 2 ; двокімнатну квартиру № 2 загальною площею 186,50 м 2 ), у зв`язку із укладенням Іпотечного договору № 151110225 від 27.01.2010;

- зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксану Федорівну скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію припинення іпотек, які (іпотеки) мали номери записів про іпотеку: № 14922213, № 14922613; записи про реєстрацію припинення обтяжень, які (обтяження) мали номери записів про обтяження: № 14922163, №1 4922594;

- відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: записи про іпотеку: № 14922213, № 14922613; записи про обтяження: № 14922163, № 14922594.

Позивач вказав, що 10.06.2016 ТОВ "Мірасол" звернулося до приватного нотаріуса із заявами про державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони на квартиру №1 загальною площею 194,2 м 2 , що розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, та про державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони на квартиру № 2 загальною площею 186,5 м 2 , що розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська,3. Підставою для прийняття приватним нотаріусом вказаних рішень у Державному реєстрі прав зазначені рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та від 10.06.2016 у справі №910/21911/14.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.06.2016 Господарським судом міста Києва не приймалося рішення у справі № 910/21911/14, а резолютивна частина рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у справі №910/21911/14 не містить вказівок державному реєстратору внести записи про реєстрацію припинення іпотеки та обтяження, зокрема, за договором іпотеки від 27.01.2010 № 151110Z25.

Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у справі № 910/21911/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016, позов ТОВ "Мірасол" до ПАТ "КБ "Актив-Банк", третя особа - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", про визнання договорів укладеними та визнання договорів дійсними, задоволено повністю; вирішено вважати укладеними та визнати дійсними, укладені між ТОВ "Мірасол" та ПАТ "КБ "Актив-Банк" договори купівлі-продажу нерухомого майна, що було передано в іпотеку позивачу. Проте постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 зазначені рішення і постанову скасовано, а справу №910/21911/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Отже, позивач вважає, що у приватного нотаріуса не було правових підстав для прийняття на підставі зазначених рішень Господарського суду міста Києва рішень про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та обтяження, вчинені на підставі договору іпотеки від 27.01.2010 № 151110Z25.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі №910/7648/19 задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на те, що документом, який підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, може бути рішення суду, що набрало законної сили, стосовно права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а для проведення держаної реєстрації права власності на нерухоме майно подається рішення суду, яким визнані або встановлені факт щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Товариством, як заявником, було подано нотаріусу рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 910/21911/14, в яких встановлені факти припинення всіх без виключення обтяжень та обмежень на майно ПАТ "КБ "Актив-Банк", в тому числі тих, що виникли у зв`язку з обтяженням майна іпотекою. Також зазначеними судовими рішеннями було встановлено, що підлягає скасуванню і державна реєстрація обтяження майна, яка є предметом іпотеки.

Отже, 10.06.2016 нотаріусом були прийняті правомірні рішення № 30006561, № 30006528, № 30006852, № 30006840 та правомірно проведена державна реєстрація припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за Договором іпотеки № 151110Z25.

Той факт, що в подальшому зазначені рішення у справі №910/21911/14 були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, не впливає на правомірність рішень про державну реєстрацію прав, які були прийняті нотаріусом 10.06.2016. Станом на 10.06.2016 ні нотаріус, ані Товариство не могли знати, що рішення суду, на підставі якого здійснені реєстраційні дії, буде скасовано.

Суд зазначив, що вимога позивача в частині визнання протиправними дій Товариства щодо звернення до приватного нотаріуса із заявами про вчинення реєстраційних дій, що мають наслідком припинення в Державному реєстру прав записів про іпотеку та заборони, не відповідає способам захисту, визначеним законом, а також не є ефективним способом захисту, який може бути застосований судом. Така вимога не відповідає змісту порушеного права, та наслідкам, які потягло за собою ймовірне порушення права позивача. Задоволення позовних вимог про визнання дій Товариства протиправними не може призвести до відновлення порушених прав позивача, а саме до поновлення іпотеки, оскільки навіть внаслідок задоволення позову записи про припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно не буде виключено із Державного реєстру прав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 910/7648/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Скаржник наполягає на невірному застосуванні судом першої інстанції норм матеріального (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") та процесуального права (ст.ст. 14, 86, п. 1 ч. 4, п. 1 ч. 5 ст. 238 ГПК України), що призвело до ухвалення помилкового рішення у справі.

Хід розгляду справи.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 (колегія суддів у складі: Ходаківська І. П., Євсіков О. О., Владимиренко С. В.,) рішення суду першої інстанції частково скасовано, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію припинення іпотек, які (іпотеки) мали номери записів про іпотеку: №№ 14922213, 14922613; записи про реєстрацію припинення обтяжень, які (обтяження) мали номери записів про обтяження: №№ 14922163, 14922594.

Стягнути з ТОВ "БСД-1" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" 7 684,00 грн судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині позову відмовити".

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 910/7648/19 залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з наступного:

- вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та заборони, накладені на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 3 (двокімнатну квартиру № 1 загальною площею 194,20 м 2 ; двокімнатну квартиру № 2 загальною площею 186,50 м 2 ), у зв`язку із укладенням від 27.01.2010 Іпотечного договору № 151110Z25, не відповідають способам захисту, визначеним законом, а також не є ефективним способом захисту, який може бути застосований судом, оскільки рішення суб`єкта державної реєстрації прав про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та заборони, накладені на нерухоме майно із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому, після внесення такого запису, скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про припинення державної реєстрації іпотеки та обтяжень на нерухоме майно. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 04.09.2018 у справі № 915/127/18;

- оскільки постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 910/21911/14, з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, на підставі яких приватним нотаріусом були вчинені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію припинення іпотек, які (іпотеки) мали номери записів про іпотеку: №№ 14922213, 14922613, записи про реєстрацію припинення обтяжень, які (обтяження) мали номери записів про обтяження: №№ 14922163, 14922594, а також враховуючи те, що скасовані судові акти не породжують жодних правових наслідків з моменту їх ухвалення, зазначені записи про реєстрацію припинення іпотек та обтяжень підлягають скасуванню з відповідним відновленням з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: записів про іпотеку: №№ 14922213, 14922613 та записів про обтяження: №№ 14922163, 14922594;

- за змістом з`ясованих судом обставин справи, іпотека виникла щодо вищезазначеного майна на підставі договору іпотеки № 151110Z25 від 27.01.2010, укладеного між позивачем та ПАТ "КБ "Актив-Банк" та була зареєстрована належним чином, шляхом внесення записів в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про іпотеку за номерами №№ 14922213, 14922613 та записів про реєстрацію обтяжень за номерами №№ 14922163, 14922594, а належні та допустимі докази того, що іпотека за вказаним договором була припинена на підставі статті 17 Закону України "Про іпотеку" сторонами суду не надані;

- відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц, скасуванням незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про іпотеку та обтяження, дія іпотеки та обтяження підлягає відновленню з моменту внесення про них первинного запису в Державний реєстр іпотек;

- за таких обставин, суд апеляційної інстанції вважав, що неналежним способом захисту є і зобов`язання приватного нотаріуса відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про іпотеку: №№ 14922213, 14922613; записи про обтяження: №№14922163, 14922594.

При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача в частині визнання протиправними дій ТОВ "БСД-1" щодо звернення до нотаріуса із заявами про вчинення реєстраційних дій, що мають наслідком припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та заборони, не відповідає способам захисту, визначеним законом, а також не є ефективним способом захисту, який може бути застосований судом. Така вимога не відповідає змісту порушеного права позивача та наслідкам, які потягло за собою порушення права позивача.

Постановою Верховного Суду від 04.11.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1" задоволено частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 910/7648/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

18.11.2020 матеріали справи №910/7648/19 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2020 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Демидова А.М., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/7648/19. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 18.01.2021 о 14:00 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 11.01.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 11.01.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/508/21 від 08.02.2021, у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/7648/19.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Буравльов С.І., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/7648/19 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Буравльов С.І., Попікова О.В. Розгляд справи здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 08.02.2021 о 14:40 год.

В подальшому, розгляд справи було відкладено до 15.03.2021, а у судовому засіданні від 15.03.2021 було оголошено перерву до 31.03.2021.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідачі у відзиві просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, наголосили, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні. Посилались на те, що державна реєстрація припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно була проведена реєстратором за наявності достатніх правових підстав.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 31.03.2021 з`явилися усі учасники апеляційного провадження.

Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

27.01.2010 з метою забезпечення виконання зобов`язань приватного акціонерного товариства "Укрпідщипник" за кредитним договором від 22.11.2006 №15106К134, Банком і ВАТ "КБ "Актив-Банк" укладено, зокрема, Договір іпотеки №151110Z25, за умовами якого предметом іпотеки є нерухоме майно іпотекодавця, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, а саме: двокімнатна квартира №1 загальною площею 194,20 кв.м., житловою площею 110,70 кв.м., заставною вартістю 5 470 950 грн.; двокімнатна квартира №2 загальною площею 186,50 кв.м., житловою площею 84,80 кв.м., заставною вартістю 5 254 030 грн.

У зв`язку з укладенням Договору іпотеки №151110Z25 до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у визначеному законодавством порядку були внесені відповідні записи про іпотеки та обтяження (заборони) на нерухоме майно.

Разом з тим, записи про іпотеки та обтяження (заборони), накладені на нерухоме майно у зв`язку з укладенням Договору іпотеки №151110Z25, 10.06.2016 були перенесені Нотаріусом до спеціального розділу Державного реєстру прав.

З Інформаційних довідок, сформованих 01.08.2018 за №132916601 та №132918989, вбачається, що Нотаріусом прийняті рішення про припинення в Державному реєстрі прав записів про іпотеки та заборони, накладені на предмет іпотеки у зв`язку із укладенням Договору іпотеки №151110Z25, що мають індексні номери: 30006561, 30006528, 30006852, 30006840 та внесено у зв`язку з такими прийнятими рішеннями до Державного реєстру прав записи про реєстрацію припинення іпотеки та про реєстрацію припинення обтяження.

Підставою для прийняття Нотаріусом вказаних рішень у Державному реєстрі прав вказані відповідні рішення господарського суду міста Києва у справі №910/21911/14, датовані 24.12.2015 та 10.06.2016.

Банк мотивує позовні вимоги тим, що у справі №910/21911/14 не приймалося судових рішень, датованих 10.06.2016 та не приймалося судових рішень, резолютивна частина яких би містила вказівку державному реєстратору зробити записи про реєстрацію припинення іпотеки та обтяження, зокрема, за Договором іпотеки №151110Z25; рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у справі №910/21911/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016, позов задоволено повністю; суд вирішив вважати укладеними та визнати дійсними укладені позивачем у справі №910/21911/14 та ПАТ "КБ "Актив-Банк" договори купівлі-продажу нерухомого майна, що було передано в іпотеку Банку; таким чином, у нотаріуса не було правових підстав для прийняття на підставі "рішень Господарського суду м. Києва у справі №910/21911/14, датованих 24.12.2015 та 10.06.2016" власних рішень про припинення в Державному реєстрі прав записів про іпотеки та заборони, накладені на Предмет іпотеки у зв`язку із укладенням Договору іпотеки №151110Z25; крім того, 03.08.2016 постановою Вищого господарського суду України у справі №910/21911/14 було скасовано рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 та передано справу №910/21911/14 на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Судом встановлено, що у жовтні 2014 року ТОВ "Мірасол" (після перейменування - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "КБ "Актив-Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Банк, про визнання договіру укладеними та визнання договорів дійсними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 (суддя Ващенко Т.М.) у справі №910/21911/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016, позов задоволено повністю; визнано укладеними ТОВ "Мірасол" (після перейменування - Товариство) і ПАТ "КБ "Актив-Банк" договори купівлі-продажу нерухомого майна, а саме:

- №1 (нежитлові приміщення з №64 по №68 (групи приміщень №3), №3, 4, 5 (групи приміщень №4), з №І по №ХVI підвалу, з №1 по №48 (групи приміщень №3), №1 (групи приміщень №4), з №І по №ХХ першого поверху, з №1 по №32 (групи приміщень №5), з №І по №ІV другого поверху, з №1 по №26 (групи приміщень № 6), з №І по №ІV третього поверху, з №1 по №11 (групи приміщень №7), з №І по №VІ четвертого поверху, з №1 по №11 (групи приміщень № 8), з №№ І, ІІ, ІІІ п`ятого поверху, з №1 по №11 (групи приміщень № 9), з №№ І, ІІ, ІІІ шостого поверху - офіси загальною площею 3 904,90 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська №3 (Літера А) та належить на праві власності ПАТ "КБ "Актив-Банк" на підставі свідоцтва від 09.04.2009 про право власності, серія САС №241694, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Об`єкт зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 16.06.2009, що записано у реєстрову книгу №30п-223 за реєстровим №3429 п; інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості);

- №2 (підземний паркінг, загальною площею 409,60 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, та належить на праві власності ПАТ "КБ "Актив-Банк" на підставі свідоцтва від 27.08.2009 про право власності, серія САС №746739, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Об`єкт зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 11.09.2009, що записано у реєстрову книгу №30п-224 за реєстровим №3429-П; інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості);

- №3 (квартира №1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 110,70 кв.м., загальною площею 194,20 кв.м., та належить на праві власності ПАТ "КБ "Актив-Банк" на підставі свідоцтва від 27.08.2009 про право власності, серія САС №746737, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Об`єкт зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 16.06.2009, що записано у реєстрову книгу №254-6 за реєстровим №9289; інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості);

- №4 (квартира №2, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 84,80 кв.м., загальною площею 186,50 кв.м. та належить на праві власності ПАТ "КБ "Актив-Банк" на підставі свідоцтва від 27.08.2009 про право власності, серія САС №746738, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Об`єкт зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 16.06.2009, що записано у реєстрову книгу №254-6 за реєстровим №9289; інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 (суддя Ващенко Т.М.) та постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі №910/21911/14 встановлено, зокрема, те, що:

- станом на день прийняття рішення ПАТ "КБ "Актив-Банк" перебуває в процедурі ліквідації;

- процедура ліквідації банку здійснюється у особливому порядку, який регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається;

- таким чином, з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку відповідне майно по суті втрачає властивості майна, правовий режим якого регулюється спеціальними нормами законодавства про іпотеку, і не може розглядатися як таке, на яке розповсюджуються умови іпотечних договорів. Стосовно його майна діє правовий режим щодо розпорядження, реалізації, скасування обтяжень та обмежень на розпорядження тощо, встановлений нормами Закону. З огляду на вказане, з дня призначення уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк", тобто з 24.12.2014, втратили чинність обмеження на розпорядження майном, які виникли в зв`язку з обтяженням майна іпотекою;

- крім того, згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів;

- статтею 4 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Згідно з частиною другою статті 593 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані;

- оскільки норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними та мають пріоритет перед іншим законодавством у регулюванні правовідносин ліквідації банків, а з дня призначення уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" втратили чинність обмеження на розпорядження майном, які виникли в зв`язку з обтяженням майна іпотекою, то підлягає скасуванню також і державна реєстрація обтяження майна, що є предметом іпотеки.

ТОВ "Мірасол" (після перейменування - Товариство) 10.06.2016 звернулося до Нотаріуса із заявами про державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони на квартиру №1 загальною площею 194,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, та про державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони на квартиру №2 загальною площею 186,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3.

Для державної реєстрації припинення обтяжень Товариством було подано рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі №910/21911/14.

Нотаріусом були прийняті рішення про державну реєстрацію прав, а саме:

- рішення від 10.06.2016 №30006561, яким припинено іпотеку на квартиру №1 загальною площею 194,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, номер запису про іпотеку 14922213; підстава: рішення суду, серія та номер: 910/21911/14, виданий 10.06.2016;

- рішення від 10.06.2016 №30006528, яким припинено заборону на квартиру №1 загальною площею 194,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, номер запису про обтяження 14922163; підстава: рішення суду, серія та номер: 910/21911/14, виданий 10.06.2016; підстава: рішення суду, серія та номер: 910/21911/14, виданий 24.12.2015;

- рішення від 10.06.2016 №30006852, яким припинено іпотеку на квартиру №2 загальною площею 186,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, номер запису про іпотеку 14922613; підстава: рішення суду, серія та номер: 910/21911/14, виданий 10.06.2016;

- рішення від 10.06.2016 №30006840, яким припинено заборону на квартиру №2 загальною площею 186,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, номер запису про обтяження 14922594; підстава: рішення суду, серія та номер: 910/21911/14, виданий 10.06.2016.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі №910/21911/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суд міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 (суддя Головіна К.І.) у справі №910/21911/14 за позовом Товариства до ПАТ "КБ "Актив-Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Сонас", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Банк, публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", Національний банк України, про визнання договорів укладеними та визнання договорів дійсними, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2017 у справі №910/21911/14 скасовано і справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 (суддя Демидов В.О.) у справі №910/21911/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верхового суду від 26.09.2018, позов Товариства задоволено повністю.

Відповідно до інформації (станом на 05.06.2019) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна:

- квартири №1 внесено такі записи:

• 10.06.2016 Нотаріусом внесено запис про право власності №14922297; власник - ТОВ "Мірасол"; підстава виникнення права власності - рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у справі №910/21911/14 (11.06.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою Мариною Михайлівною внесено запис щодо припинення права власності на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 286, виданого 11.06.2016 нотаріусом Лілеєвою М.М.);

• 11.06.2016 нотаріусом Лілеєвою М.М. внесено запис про право власності №14927532; власник - ТОВ "Сонас"; підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер 286, виданий 11.06.2016, видавник - нотаріус Лілеєва М.М. (11.06.2019 нотаріусом Лілеєвою М.М. внесено запис про припинення права власності на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 289, виданого 11.06.2016 нотаріусом Лілеєвою М.М.);

• 11.06.2016 нотаріусом Лілеєвою М.М. внесено запис про право власності №14927624; власник - ТОВ "Сонас"; підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер 289, виданий 11.06.2016 приватним нотаріусом Лілеєвою М.М. (19.03.2019 Нотаріусом внесено запис щодо припинення права власності на підставі постанови Вищого господарського суду України від 03.08.2016 у справі №910/21911/14);

• 19.02.2019 Нотаріусом внесено запис про право власності №30363826; власник - ПАТ "КБ "Актив-Банк"; підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, серія та номер - б/н, виданий Київською міською державною адміністрацією 27.08.2009 (04.03.2019 Нотаріусом внесено запис щодо припинення права власності на підставі рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі №910/21911/14);

• 04.03.2019 Нотаріусом внесено запис про право власності №30552613; власник - Товариство; підстава виникнення права власності - рішення суду, серія та номер 910/21911/14, виданий господарським судом міста Києва 28.11.2017;

- квартири №2 внесено такі записи:

• 11.06.2016 Нотаріусом внесено запис про право власності №14922634; власник - ТОВ "Мірасол"; підстава виникнення права власності - рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у справі №910/21911/14 (11.06.2016 нотаріусом Лілеєвою М.М. внесено запис щодо припинення права власності на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 287, виданого 11.06.2016 нотаріусом Лілеєвою М.М.);

• 11.06.2016 нотаріусом Лілеєвою М.М. внесено запис про право власності №14927583; власник - ТОВ "Сонас"; підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер 287, виданий 11.06.2016 нотаріусом Лілеєвою М.М. (19.02.2019 Нотаріусом внесено запис про скасування права власності на підставі постанови Вищого господарського суду України від 03.08.2016 у справі №910/21911/14);

• 19.02.2019 Нотаріусом внесено запис про право власності №30364512; власник - ПАТ "КБ "Актив-Банк"; підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, серія та номер - б/н, виданий Київською міською державною адміністрацією 27.08.2009 (04.03.2019 Нотаріусом внесено запис щодо припинення права власності на підставі рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі №910/21911/14);

• 04.03.2019 Нотаріусом внесено запис про право власності №30552675; власник - Товариство; підстава виникнення права власності - рішення суду, серія та номер 910/21911/14, виданий господарським судом міста Києва 28.11.2017.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Що стосується позовної вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни, що мають індексні номери: 30006561; 30006528; 30006852; 30006840 про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та заборони, накладені на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 3 (двокімнатну квартиру № 1 загальною площею 194,20 м 2 ; двокімнатну квартиру №2 загальною площею 186,50 м 2 ), у зв`язку із укладенням Іпотечного договору № 151110225 від 27.01.2010 суд зазначає наступне.

Статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Підстави для відмови у державній реєстрації прав передбачені статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, державна реєстрація припинення іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для державної реєстрації прав.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, однією із підстав державної реєстрації прав є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, документом, який підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, може бути рішення суду, що набрало законної сили, стосовно права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а для проведення держаної реєстрації права власності на нерухоме майно подається рішення суду, яким визнані або встановлені факт щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариством, як заявником, було подано нотаріусу рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі №910/21911/14, в яких встановлені факти припинення всіх без виключення обтяжень та обмежень на майно ПАТ "КБ "Актив-Банк", в тому числі тих, що виникли у зв`язку з обтяженням майна іпотекою.

Також зазначеними судовими рішеннями було встановлено, що підлягає скасуванню і державна реєстрація обтяження майна, яка є предметом іпотеки.

Отже, з наведених обставин випливає, що 10.06.2016 нотаріусом були прийняті правомірні рішення №30006561, №30006528, №30006852, №30006840 та правомірно проведена державна реєстрація припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за Договором іпотеки №151110Z25.

Обставина того, що в подальшому рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі №910/21911/14 були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, не впливає на правомірність рішень про державну реєстрацію прав, які були прийняті нотаріусом 10.06.2016. При цьому, станом на 10.06.2016 нотаріус та Товариство не могли знати, що рішення суду, на підставі якого здійснені реєстраційні дії, буде скасовано.

Аргументи позивача стосовно того, що резолютивна частина рішень у справі №910/21911/14 не містить вказівки державному реєстратору зробити записи про реєстрацію припинення іпотеки та обтяження правомірно відхилено судом першої інстанції, з підстав того, що законодавство України не містить норми, яка б передбачала, що відповідне рішення суду повинно обов`язково містити таку вказівку.

Суд з цього приводу зазначає, що мотивувальна частина рішення суду є невід`ємною складовою частиною рішення суду, в якій викладаються встановлені фактичні обставини та зміст правовідносин. Тому якщо питання щодо речових прав на нерухоме майно викладені в мотивувальній частині рішення, то таке рішення є рішенням суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно у розумінні пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з огляду на рішення суду, яким вирішено питання стосовно права власності або іншого речового права, незалежно від того, в якій частині рішення міститься визнання або встановлення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є самостійною підставою для здійснення державної реєстрації.

Судом першої інстанції також правомірно відхилено посилання позивача, як на підставу задоволення означеної позовної вимоги на те, що наявна помилка при внесенні нотаріусом відповідних записів до реєстру, а саме вказана дата рішення суду від "10.06.2016" замість "24.12.2015".

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, мають відповідати даним реєстраційної справи у паперовій формі, що містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи у паперовій формі.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав, підставою для державної реєстрації припинення іпотеки та обтяження є рішення суду №910/21911/14, видавник Господарський суд міста Києва.

Станом на 10.06.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 були єдиними рішеннями судів у справі №910/21911/14.

Відтак, технічна помилка, яка допущена при внесенні до Державного реєстру прав запису про припинення іпотеки та обтяжень, не впливає на правомірність проведення реєстраційних дій, а з урахуванням частини другої статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості, які містяться в рішенні Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 (тобто відомості про дату рішення суду "24.12.2015"; копії яких були подані Товариством разом із заявами про державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони на квартиру №1 і квартиру №2) мають пріоритет.

Таким чином, позовні вимоги банку щодо скасування рішень Нотаріуса, що мають індексні номери: 30006561, 30006528, 30006852, 30006840 про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та заборони, накладені на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3 (двокімнатну квартиру №1 загальною площею 194,20 кв.м., двокімнатну квартиру №2 загальною площею 186,50 кв.м.), у зв`язку із укладенням Договору іпотеки №151110225 задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання нотаріуса скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію припинення іпотек, які (іпотеки) мали номери записів про іпотеку: 14922213, №14922613; записи про реєстрацію припинення обтяжень, які (обтяження) мали номери записів про обтяження: №14922163, №14922594 та відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: записи про іпотеку: 14922213, №14922613; записи про обтяження: №14922163, №14922594 суд вважає необхідним зазначити про наступне.

Верховний Суд у постанові від 04.11.2020 скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, зазначив, що ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції послався на висловлену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №915/127/18 правову позицію про те, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, тому після внесення такого запису скасування рішення державного реєстратора не може бути належним способом захисту права чи інтересу позивача. За певних умов таким належним способом захисту права могло б бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (частина 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній до 16.01.2020).

Проте, Верховний Суд не погодився з наведеними висновками суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 04.11.2020 вказав про наступне.

1) Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції. Таким чином на час ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог та задоволення вимоги в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію припинення іпотек, які (іпотеки) мали номери записів про іпотеку: №№14922213, 14922613; записи про реєстрацію припинення обтяжень, які (обтяження) мали номери записів про обтяження: №№ 14922163, 14922594 матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, на що суд не звернув уваги. Станом на момент прийняття судом апеляційної інстанції своєї постанови закон не передбачав такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому суд помилково констатував необхідність застосування позивачем цього способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав;

2) зважаючи на істотну зміну з 16.01.2020 матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для врахування при вирішенні спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду (постанови від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 і від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц) щодо застосування норми частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, яка вже втратила свою чинність, оскільки через наведену зміну законодавства має місце неоднакове правове регулювання відносин (різні редакції статті 26), що виключає подібність правовідносин у наведених справах з правовідносинами у цій справі.

За таких обставин касаційна інстанція погодилась з доводами скаржника про те, що на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови, застосована ним редакція статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вже не діяла.

Відповідно до ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вказівки суду касаційної інстанції щодо застосування статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 16.01.2020, а також, досліджуючи аргументи позивача та заперечення відповідачів в цій частині, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Законом України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, вбачається, що, на відміну від частини 2 статті 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, починаючи, з 16.01.2020 законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Застосування такого способу судового захисту, у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19 та від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.

Крім того, додатковим підтвердженням наведеного висновку є пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", згідно з яким судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Зважаючи на те, що з 16.01.2020 матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, колегія суддів зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно.

Зважаючи на викладене, позовна вимога щодо зобов`язання нотаріуса скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію припинення іпотек, які (іпотеки) мали номери записів про іпотеку: 14922213, №14922613; записи про реєстрацію припинення обтяжень, які (обтяження) мали номери записів про обтяження: №14922163, №14922594 задоволенню не підлягає.

За встановлених обставин, вимога позивача про відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: записи про іпотеку: 14922213, №14922613; записи про обтяження: №14922163, №14922594, яка є похідною від вищеозначених позовних вимог, також залишається судом без задоволення.

Стосовно вимоги про визнання протиправними дій Товариства щодо звернення до нотаріуса з заявами про вчинення реєстраційних дій, що мають наслідком припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та заборони, накладені на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3 (двокімнатну квартиру №1 загальною площею 194,20 кв.м.; двокімнатну квартиру №2 загальною площею 186,50 кв.м.), що є предметом Договору іпотеки №151110Z25, укладеного Банком і ВАТ "КБ "Актив-Банк", та має індексні номери 30006561, 30006528, 30006852, 30006840, то слід зазначити таке.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Обраний позивачем спосіб захисту має бути направлений на припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, відповідати матеріально-правовим способам захисту права.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Законодавцем передбачено, що такий перелік, зазначений в частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина третя статті 16 ЦК України).

Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У тих випадках, коли спеціальна норма закону установила інший, ніж визначений статтею 16 ЦК України спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Одночасно можуть застосовуватися положення статті 16 ЦК України і положення спеціальної норми щодо способу захисту у випадку, коли ці способи тотожні й на них поширюється дія ЦК України.

Так, вимога позивача в частині визнання протиправними дій Товариства щодо звернення до нотаріуса із заявами про вчинення реєстраційних дій, що мають наслідком припинення в Державному реєстру прав записів про іпотеку та заборони, не відповідає способам захисту, визначеним законом, а також не є ефективним способом захисту, який може бути застосований судом.

Така вимога не відповідає змісту порушеного права, та наслідкам, які потягло за собою ймовірне порушення права позивача.

Слід зазначити, що задоволення позовних вимог про визнання дій Товариства протиправними не може призвести до відновлення порушених прав позивача, а саме до поновлення іпотеки, оскільки навіть внаслідок задоволення позову записи про припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно не буде виключено із Державного реєстру прав.

Крім того, оскаржувані дії Товариства не містять ознак протиправності, заяви на проведення реєстраційних дій та документи, необхідні для проведення таких дій, були подані Товариством як належним заявником у розумінні статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Дії особи, які полягають у зверненні до реєстратора із заявою щодо проведення реєстраційних дій на підставі судового рішення, яке набуло законної сили, за своєю суттю не можна вважати протиправними. Рішення про здійснення реєстрації приймає реєстратор відповідно до своїх повноважень, а не особа яка звернулася із заявою. Визнання протиправними дій особи щодо такого звернення не може вважатися належним способом захисту, оскільки не призведе до відновлення порушеного права.

Зважаючи на викладене, враховуючи встановлені судом обставини, позовні вимоги банку є необґрунтованими та безпідставними, а відтак у задоволенні позову правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі №910/7648/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 06.04.2021.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.В. Попікова

С.І. Буравльов