Постанова

від 21.07.2021 по справі 910/7648/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/7648/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 (колегія суддів Корсак В.А. - головуючий, Попікова О.В., Буравльов С.І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до : 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1",

2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни

про визнання протиправними дій та скасування рішення

за участю:

позивача: 1) Пистогова С.В. (адвокат), 2) Черей О.В, (адвокат)

відповідача 1,2: Покропенко Т.Ю. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1" (далі - відповідач-1) та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни (далі - відповідач-2), у якому з врахуванням заяви про зміну предмету позову просило:

- визнати протиправними дії відповідача-1 (попередні найменування - ТОВ "Синонім", ТОВ "Мірасол") щодо звернення до нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни із заявами про вчинення реєстраційних дій, що мають наслідком припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та заборони, накладені на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 3 (двокімнатну квартиру № 1 загальною площею 194,20 м 2 ; двокімнатну квартиру №2 загальною площею 186,50 м 2 ), у зв`язку із укладенням Іпотечного договору від 27.01.2010 № 151110Z25, що мають індексні номери: 30006561, 30006528, 30006852, 30006840;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни, що мають індексні номери: 30006561; 30006528; 30006852; 30006840 про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та заборони, накладені на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 3 (двокімнатну квартиру № 1 загальною площею 194,20 м 2 ; двокімнатну квартиру № 2 загальною площею 186,50 м 2 ), у зв`язку із укладенням Іпотечного договору № 151110225 від 27.01.2010;

- зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксану Федорівну скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію припинення іпотек, які (іпотеки) мали номери записів про іпотеку: № 14922213, № 14922613; записи про реєстрацію припинення обтяжень, які (обтяження) мали номери записів про обтяження: № 14922163, №1 4922594;

- відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: записи про іпотеку: № 14922213, № 14922613; записи про обтяження: № 14922163, № 14922594.

1.2. Позивач зазначає, що 10.06.2016 ТОВ "Мірасол" звернулося до приватного нотаріуса із заявами про державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони на квартиру № 1 загальною площею 194,2 м 2 та про державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони на квартиру № 2 загальною площею 186,5 м 2 , що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 3. Підставою для прийняття приватним нотаріусом вказаних рішень у Державному реєстрі прав зазначені рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та від 10.06.2016 у справі №910/21911/14.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.06.2016 Господарським судом міста Києва не приймалося рішення у справі №910/21911/14, а резолютивна частина рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у даній справі не містить вказівок державному реєстратору внести записи про реєстрацію припинення іпотеки та обтяження, зокрема, за договором іпотеки від 27.01.2010 № 151110Z25.

Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у справі № 910/21911/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016, позов ТОВ "Мірасол" до ПАТ "КБ "Актив-Банк", третя особа - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", про визнання договорів укладеними та визнання договорів дійсними задоволено повністю; вирішено вважати укладеними та визнати дійсними, укладені між ТОВ "Мірасол" та ПАТ "КБ "Актив-Банк" договори купівлі-продажу нерухомого майна, що було передано в іпотеку позивачу. Проте постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 зазначені рішення і постанову скасовано, а справу № 910/21911/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Отже, позивач вважає, що у приватного нотаріуса не було правових підстав для прийняття на підставі зазначеного рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 рішень про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та обтяження, вчинені на підставі договору іпотеки від 27.01.2010 № 151110Z25.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Рішення мотивоване посиланнями на те, що відповідачем-1 для реєстрації припинення іпотеки нотаріусу було подано рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 910/21911/14, в яких встановлені факти припинення всіх без виключення обтяжень та обмежень на майно ПАТ "КБ "Актив-Банк", в тому числі тих, що виникли у зв`язку з обтяженням майна іпотекою. Також зазначеними судовими рішеннями було встановлено, що підлягає скасуванню і державна реєстрація обтяження майна, яка є предметом іпотеки. На момент вчинення оскаржених дій нотаріусу вказані рішення були чинні. Технічна помилка в зазначенні іншого судового рішення, що стала підставою реєстраційних дій, не може бути підставою для їх скасування. Отже, 10.06.2016 нотаріусом були прийняті правомірні рішення та правомірно проведена державна реєстрація припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за Договором іпотеки № 151110Z25.

Суд зазначив, що вимога позивача в частині визнання протиправними дій відповідача-1 щодо звернення до приватного нотаріуса із заявами про вчинення реєстраційних дій, що мають наслідком припинення в Державному реєстру прав записів про іпотеку та заборони, не відповідає способам захисту, визначеним законом, а також не є ефективним способом захисту, який може бути застосований судом. Така вимога не відповідає змісту порушеного права, та наслідкам, які потягло за собою ймовірне порушення права позивача. Задоволення позовних вимог про визнання дій відповідача-1 протиправними не може призвести до відновлення порушених прав позивача, а саме до поновлення іпотеки, оскільки навіть внаслідок задоволення позову записи про припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно не буде виключено із Державного реєстру прав.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 після нового розгляду справи в апеляційній інстанції рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 про відмову у позові було залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції із врахуванням вказівок суду касаційної інстанції виходив з того, що вимога про зобов`язання нотаріуса скасувати в Державному реєстрі записи про реєстрацію припинення іпотек задоволенню не підлягає, а вимога про відновлення в Державному реєстрі прав записів про іпотеку, яка є похідною від вищевказаних вимог, також залишається без задоволення через не ефективність захисту порушених прав позивача.

Щодо позовних вимог про скасування рішення нотаріуса про припинення в Державному реєстрі записів про іпотеку, апеляційний суд зазначив, що записи до Державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення, а реєстрація прав провадиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності і інших речових прав. Відповідач-1 при зверненні до нотаріусу подав рішення судів, в яких встановлено факти припинення всіх обтяжень та обмежень на спірне майно ПАТ "КБ "Актив-Банк". Обставини подальшого скасування таких рішень судів не впливає на правомірність рішень державного реєстратора. Мотивувальна частина рішення є невід`ємною складовою частиною рішення суду, тому доводи позивача про відсутність і резолютивній частині рішення від 24.12.2015 вказівок про припинення іпотеки відхилено. Технічна помилка у даті судового рішення не впливає на правомірність реєстраційних дій.

Вимога позивача в частині визнання протиправними дій відповідача-1 щодо звернення до нотаріуса із заявами про вчинення реєстраційних дій, що мають наслідком припинення в Державному реєстру записів про іпотеку та заборони, не відповідає способам захисту, визначеним законом, а також не є ефективним способом захисту, який може бути застосований судом.

3. Короткий зміст касаційної скарги та узагальнюючі доводи інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

3.2. Позивач зазначає, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 2, 3, 5, 14, 86, 236, 277, 316, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статей 2, 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 23 Закону України "Про іпотеку".

В якості підстав касаційного оскарження позивач посилається на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України. Суди неправильно застосували положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про іпотеку", статті 204 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14, від 18.11.2020 № 199/7135/16-ц (щодо наслідків скасування судового акта про визнання недійсним договору іпотеки). При цьому скаржник зауважує, що аналогічні висновки підтримані Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 у справі № 630/584/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 640/3072/17-ц, від 31.10.2018 у справі № 643/5568/16-ц. Також позивач зазначає, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/73/17 (щодо наслідків внесення нотаріусом запису про припинення іпотеки); від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 (щодо способу захисту). Посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду про застосування статті 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних правовідносинах.

3.3. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1" та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, який колегією суддів Верховного суду залишається без розгляду виходячи із наступного.

Вказаний відзив був направлений на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 25.06.2021 відповідно відміток на конверті, в якому був надісланий відзив.

Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2021 визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду до 22.06.2021.

Частиною 1 статті 295 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Отже, поза межами вказаного строку право на подачу відзиву відсутнє.

На підставі викладеного, відзив відповідачів від 25.06.2021 суд залишає без розгляду, оскільки він був поданий після закінчення строку, наданого для його подання.

3.4. Від відповідачів надійшло клопотання про закриття касаційного провадження, де відповідачі вказують, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.4, п.5 ч.1 ст.296 ГПК України, оскільки правовідносини у справах, на які посилається скаржник в касаційній скарзі, не є подібними до тих, що є предметом розгляду у справі № 910/7648/19, а також тому що Верховним Судом розглядалась подібна справа №910/7646/19 і апеляційний суд переглянув судове рішення відповідно до висновку, викладеного в цій справі.

3.5. Позивач подав заперечення проти клопотання відповідачів про закриття касаційного провадження, де вказуючи на невідповідність поданого відповідачами клопотання нормам процесуального закону та безпідставність його доводів, просить розглянути справу по суті.

4. Мотивувальна частина

4.1. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про іпотеку", статті 204 ЦК України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14, від 18.11.2020 у справі № 199/7135/16-ц (щодо наслідків скасування судового акта про визнання недійсним договору іпотеки), від 23.05.2018 у справі № 910/73/17 (щодо наслідків внесення нотаріусом запису про припинення іпотеки); від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 (щодо способу захисту).

4.2. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

4.3. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що підстави для відкриття касаційного провадження з посиланням скаржника на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

Так, предметом позову у справі №910/7648/19, що розглядається, є вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та заборони, накладені на нерухоме майно, зобов`язання приватного нотаріуса скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію припинення іпотек, записи про реєстрацію припинення обтяжень, відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку, записів про обтяження.

Суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, виходили з того, що судовим рішенням з урахуванням його мотивувальної частини, що є невід`ємною частиною рішення, у справі №910/21911/14 було вирішено питання також щодо речових прав (іпотеки, заборони) на спірне нерухоме майно, тому приватний нотаріус законно прийняв рішення та здійснив державну реєстрацію припинення іпотеки за Іпотечним договором. При цьому суд зазначив, що фактичні обставини скасування у подальшому рішення суду у справі №910/21911/14 не впливають на правомірність рішення про державну реєстрацію прав, оскільки станом на 10.06.2016 ані заявник, ані реєстратор не могли знати, що 03.08.2016 судові рішення будуть скасовані.

Крім того, як установлено судами, остаточним рішенням місцевого суду від 28.11.2017 у справі №910/21911/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 та постановою Верхового Суду від 26.09.2018, позов ТОВ "Мірасол" до ПАТ "КБ "Актив-Банк" також задоволено повністю.

Суди дійшли висновку про те, що неточність при внесенні приватним нотаріусом відповідних записів до реєстру (а саме, дати рішення суду) є технічною помилкою, яка не впливає на правомірність проведення реєстраційних дій з огляду на положення частини 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки ТОВ "Мірасол" були додані до заяви про державну реєстрацію припинення іпотеки копії судових рішень, які відповідно мають пріоритет.

4.4. У справах №643/17966/14-ц та №199/7135/16-ц, на які посилається скаржник, на відміну від справи, яка розглядається, предметом позову є вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, який укладений з метою забезпечення кредитного договору. Підставою позовних вимог є невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

4.5. У справі №910/73/17, на яку посилається скаржник, позивач звернувся до господарського суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування на умовах договору оренди нежилим приміщенням. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав про тривале порушення права користування вказаними орендованими приміщеннями, що перебувають у його користуванні на підставі чинного договору оренди.

4.6. У справі №915/127/18, на яку посилається скаржник, товариство звернулося до господарського суду з позовом до районної державної адміністрації, в якому просило: скасувати рішення районної державної адміністрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме права оренди земельної ділянки; скасувати рішення районної державної адміністрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме права оренди земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що районна державна адміністрація прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права оренди іншої особи на земельні ділянки, щодо яких право оренди належить позивачу.

4.7. Зважаючи на те, що предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини у справах №643/17966/14-ц, №199/7135/16-ц, №910/73/17, №915/127/18 та у справі №910/7648/19, що розглядається, є різними, висновки, викладені у постановах касаційної інстанції, на які послався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними із правовідносинами у справі, що розглядається.

4.8. За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України. А відповідне клопотання відповідачів про закриття касаційного провадження визнається обґрунтованим у цій частині.

4.9. Подібна правова позиція щодо наявності правових підстав для закриття касаційного провадження викладена в постанові Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №910/7646/19 з тотожними учасниками спору, подібним предметом і підставами позову, з аналогічними доводами і підставами касаційного оскарження позивачем оскаржених судових рішень.

Відповідно до приписів частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.10. Позивач посилаючись також на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" стосовно вчинення реєстратором реєстраційних дій щодо припинення іпотеки та обтяжень на підставі судового рішення, яким вирішено спір про визнання дійсними та укладеними договорів купівлі-продажу майна, а не про припинення іпотеки та обтяжень, і щодо застосування зазначених норм права у новій редакції вже під час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції за умови формування позовних вимог до внесення змін до законодавства. Крім того, скаржник вважає, що суди повинні були до спірних правовідносин (спірних реєстраційних дій) застосувати положення статей 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, що діяла на момент розгляду справи у суді.

4.11. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.12. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом формулювання Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

4.13. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що Верховним Судом розглядалась касаційна скарга Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі № 910/7646/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни з вимогами про визнання протиправними дії ТОВ "БСД-1" щодо звернення до приватного нотаріуса із заявами про вчинення реєстраційних дій, що мають наслідком припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та заборони, накладені на інше нерухоме майно, у зв`язку із укладенням Іпотечного договору від 27.01.2010, про скасування рішення приватного нотаріуса про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та заборони, накладені на нерухоме майно у зв`язку із укладенням Іпотечного договору, про зобов`язання приватного нотаріуса скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію припинення іпотек, записи про реєстрацію припинення обтяжень, та про відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку, записів про обтяження.

При цьому оскаржені рішення про відмову у позові мотивні тими ж обставинами, що і оскаржені судові рішення у справі, що розглядається, доводи і підстави касаційного оскарження тотожні тим, що викладені в даній касаційній скарзі.

4.14. Виходячи із вищенаведеного слід зазначити, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

4.15. У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників судового процесу.

Таким чином загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання.

4.16. За вказаних обставин слід зазначити, що отримавши остаточне судове рішення у справі № 910/7646/19, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 08.06.2021, який за конституційним статусом є найвищим судовим органом, з подібними правовідносинами та учасниками спору, відповідачі мають легітимні сподівання, що і у даній справі, яка переглядається у касаційному порядку, правозастосування та судова практика не призведе до іншого правозастосування, а відтак і до іншого результату вирішення касаційної скарги.

4.17. Виходячи із вищенаведеного, оскільки Верховним Судом вже розглядалась касаційна скарга Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у справі № 910/7646/19 за такими ж обставинами, що і оскаржені судові рішення у справі, що розглядається, доводи і підстави касаційного оскарження тотожні тим, що викладені в даній касаційній скарзі, виходячи із того, що правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників судового процесу, Верховний Суд зазначає наступне.

Враховуючи наведену постанову Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 910/7646/19, та виходячи із принципу правової визначеності і стабільності правового регулювання, колегія суддів не вбачає правових підстав скасовувати судові рішення у справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, визначеної скаржником у касаційній скарзі.

4.18. За вказаних обставин клопотання відповідачів в цій частині задоволенню не підлягає.

4.19. Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в частині підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 у справі № 910/7648/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич