Рішення

від 26.03.2021 по справі 260/1541/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2021 року м. Ужгород№ 260/1541/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - у судове засідання не з`явилася,

відповідач: Ужгородська районна державна адміністрація Закарпатської області - представник в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська,10, код ЄДРПОУ 04053849) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 26 березня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 05 квітня 2021 року.

30 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області, якою просить: 1) визнати незаконним та скасувати наказ апарату Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області № 109-н/р від 24.12.2019 року Про звільнення ОСОБА_1 ; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу персоналу та організаційної роботи апарату Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області; 3) стягнути з Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 грудня 2019 року і по дату винесення судового рішення по справі.

16 червня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

27 жовтня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

26 лютого 2021 року ухвалою суду замінено первісного відповідача Великоберезнянську районну державну адміністрацію Закарпатської області (89000 Закарпатська область, Великоберезнянський район, смт. Великий Березний, вул. Шевченка,27, код ЄДРПОУ 25436431) на правонаступника Ужгородську районну державну адміністрацію Закарпатської області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул.. Загорська,10, код ЄДРПОУ 04053849).

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументувала тим, що станом на 23.12.2019 року вона знаходилася на Д обліку, будучи вагітною (на 5 тижні), про що було добре відомо відповідачу. 24.12.2019 року відповідач видав наказ № 109 - н/р про її звільнення з 31.12.2019 року, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з скороченням чисельності працівників та неможливістю працевлаштування. Зазначає, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які цей працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього період) та які існували на день звільнення. Крім того, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Відповідачем відзиву на позовну заяву до суду, у строк наданий судом в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 16 червня 2020 року не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.

Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України , у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у судове засідання не з`явилася, однак 26 березня 2021 року подала клопотання про розгляд справи без її участі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, 25 березня 2021 року подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 01 квітня 2019 року наказом апарату Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області № 19-н/р Про призначення ОСОБА_1 наказано призначити ОСОБА_1 01 квітня 2019 року на заміщення посади державної служби категорії "В" - головного спеціаліста відділу внутрішньої політики та зв`язків з громадськістю апарату райдержадміністрації на період відсутності державного службовця (перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею чотирирічного віку), за яким відповідно до Закону України Про державну службу зберігається посада, як таку, що є переможцем конкурсу, з посадовим окладом згідно штатного розпису, (а.с. 35).

13 вересня 2019 року наказом апарату Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області № 68-н/р Про переведення ОСОБА_1 наказано перевести ОСОБА_1 - головного спеціаліста відділу інформаційної діяльності, звернень громадян, документообігу і контролю апарату райдержадміністрації (призначеної на період перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), за її згодою, 16 вересня 2019 року на рівнозначну посаду головного спеціаліста відділу персоналу та організаційної роботи апарату райдержадміністрації на період відсутності державного службовця (перебування основного працівника у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), за яким відповідно до Закону України Про державну службу зберігається посада з посадовим окладом згідно штатного розпису, (а.с. 37).

31 жовтня 2019 року розпорядженням голови Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області № 207 Про структуру та граничну чисельність працівників районної державної адміністрації : 1. Ліквідовано з 01 січня 2020 року сектор мобілізаційної та оборонної роботи зі штатною чисельністю дві одиниці. 2. Скорочено з 01 січня 2020 року посади: 2.1 першого заступника голови районної державної адміністрації, 2.2. Водія відділу фінансово-господарського забезпечення апарату райдержадміністрації. 3. Реорганізовано з 01 січня 2020 року відділ персоналу та організаційної роботи апарату райдержадміністрації зі штатною чисельністю 5 одиниць шляхом приєднання юридичного сектору райдержадміністрації зі штатною чисельністю дві одиниці у відділ персоналу, правової та організаційної роботи апарату райдержадміністрації зі штатною чисельністю три одиниці, а саме: начальника відділу та двох головних спеціалістів, (а.с. 96).

01 листопада 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про майбутнє вивільнення у зв`язку із веденням в дію з 01 січня 2020 року нової структури та штатного розпису Великоберезнянської районної державної адміністрації (розпорядження від 31.10.2019 № 207), (а.с. 161)

26 листопада 2019 року розпорядженням Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області № 224 № Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 31.10.2019 року № 207 та утворення ліквідаційної комісії щодо припинення юридичної особи публічного права відділу охорони здоров`я Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 31.10.2019 року № 207 Про структуру та граничну чисельність працівників районної державної адміністрації , (а.с. 108).

Відповідно до пункту 1 слова "сектор мобілізаційної та оборонної роботи" замінити словами "юридичний сектор"; пункт 2 змін, що вносяться до розпорядження голови районної державної адміністрації від 31.10.2019 року № 207, пункт 2 доповнено підпунктом такого змісту: посади головного спеціаліста та секретаря керівника відділу персоналу та організаційної роботи апарату райдержадміністрації . У пункті 3 підпункт 3.1 виключити, (а.с. 109).

20 грудня 2019 року відповідно до витягу з протоколу № 2 засідання комісії з визнання рівня професійної компетенції (кваліфікації та продуктивності праці) працівників районної державної адміністрації Великоберезнянської районної державної адміністрації вирішено запропонувати посади головних спеціалістів відділу персоналу та організаційної роботи апарату райдержадміністрації ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ще посаду головного спеціаліста-юрисконсульта апарату райдержадміністрації, (а.с. 162-164).

20 грудня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що за підсумками засідання комісії з визначення рівня професійної компетенції ( кваліфікації та продуктивності праці) працівників районної державної адміністрації її пропонується посада головного спеціаліста відділу персоналу та організаційної роботи апарату райдержадміністрації, (а.с. 165).

23 грудня 2019 року відповідно до витягу з протоколу № 3 засідання комісії з визнання рівня професійної компетенції ( кваліфікації та продуктивності праці) працівників районної державної адміністрації Великоберезнянської районної державної адміністрації вирішено звільнити у зв`язку із зміною структури райдержадміністрації та скорочення посад головних спеціалістів відділу персоналу та організаційної роботи апарату райдержадміністрації ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (секретаря керівника), (а.с. 167-168).

24 грудня 2019 року наказом апарату Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області № 109-н/р Про звільнення ОСОБА_1 наказано звільнити ОСОБА_1 - головного спеціаліста відділу персоналу та організаційної роботи апарату райдержадміністрації, 31 грудня 2019 року, у зв`язку з скороченням чисельності працівників та неможливістю працевлаштування. Підстава: розпорядження голови районної державної адміністрації 31.10.2019 року № 207 Про структуру та граничну чисельність працівників районної державної адміністрації , (а.с. 39).

27 лютого 2020 року наказом апарату Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області № 9-н/к Про переривання ОСОБА_7 соціальної відпустки наказано вважати ОСОБА_7 - головного спеціаліста відділу персоналу та організаційної роботи апарату райдержадміністрації такою, що припинила соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та приступила до виконання своїх посадових обов`язків з 02 березня 2020 року, (а.с. 196).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач ОСОБА_1 звернулася 30 квітня 2020 року до суду із вказаним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Щодо строків звернення до суду.

У відповідності до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом , звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.02.2018 по справі №800/499/17 , строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

Необхідно зазначити, що поновлення процесуальних строків на оскарження судових рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Позивач оскаржує наказ Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області № 109-н/р від 24 грудня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 , однак з позовом звернулася до суду 30 квітня 2020 року .

15 червня 2020 року на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 04 травня 2020 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Заява мотивована тим, що постійний ліжковий режим та відвідування лікарів з приводу загрози її переривання призвело до пропущення нею строків на звернення до суду, а тому існує поважна причина для його поновлення. Ці обставини є об`єктивно непереборними, не залежали від її волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, (а.с. 20-21).

До заяви надано суду довідку видану ОСОБА_1 в тім, що вона дійсно вагітна і знаходиться на Д обліку з 23.12.2019 р. з діагнозом друга вагітність 5 тиждень, (а.с. 22); протокол УЗ - дослідження від 21 грудня 2019 року, (а.с. 24) та консультативний висновок від 03 червня 2020 року про те, що ОСОБА_1 перебуває на Д обліку з приводу другої вагітності з 10 січня 2020 року. (діагноз: 8-9 тижнів, загроза переривання вагітності). Жінці призначено амбулаторне лікування та рекомендовано ліжковий режим. Вагітність протікає з загрозами переривання, (а.с. 25).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила ОСОБА_8 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , (а.с. 192).

З урахуванням вказаних у заяві обставин та доказів наданих суду, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк звернення до суду, оскільки його було пропущено з поважних причин.

Щодо суті спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини .

Статтею 5-1 КЗпП України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України установлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

На підставі частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частина перша статті 42 КЗпП України унормовує, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно з положеннями статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Зі змісту статті 40 КЗпП України зрозуміло, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання за ініціативою власника трудового договору з працівником, як при: ліквідації; реорганізації; скороченні чисельності працівників або скороченні штату працівників.

При цьому вживані в цій нормі поняття "ліквідація", "реорганізація", "скорочення чисельності або штату працівників", стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

За таких обставин підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв`язку з ліквідацією та реорганізацією підприємства, установи, організації за пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України може бути ліквідація чи реорганізація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.

Ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України виключно з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог частини другої статті 40, статті 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Аналіз вчинений відповідачем свідчить про те, що первинним розпорядження № 207 у відділі персоналу та організаційної роботи апарату РДА передбачалася тільки реорганізація шляхом приєднання юридичного сектору до відділу, де працювала позивач.

Розпорядженням № 224 від 26 листопада 2019 року відповідач вносить зміни і ліквідовує юридичний сектор з 01 січня 2020 року; іншим пунктом скорочує посади головного спеціаліста та секретаря керівника відділу персоналу організаційної роботи апарату РДА.

За приписами частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази запропонування позивачу одночасно із попередженням про вивільнення жодної вакантної посади, яка з`явилися на підприємстві протягом усього періоду оптимізації та існувала на день звільнення.

Крім того, 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про майбутнє вивільнення у зв`язку із веденням в дію з 01 січня 2020 року нової структури та штатного розпису Великоберезнянської районної державної адміністрації (розпорядження від 31.10.2019 № 207), (а.с. 161)

Однак, у відповідності до розпорядження від 31.10.2019 № 207 Про структуру та граничну чисельність працівників районної державної адміністрації не було скорочено посаду позивача чи відділ де працювала ОСОБА_1 , (а.с. 108-109).

Отже, відповідач не мав жодних правових підстав для попередження позивачки про майбутнє вивільнення станом на 01 листопада 2019 року у зв`язку із скороченням штату, оскільки таке попередження формувалося на підставі Розпорядження відповідача від 31.10.2019 року № 207, (а.с.161).

За приписами частин першої, другої статті 43 КЗпП України яким кореспондують норми частини першої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

20 грудня 2019 року відповідно до витягу з протоколу № 2 засідання комісії з визнання рівня професійної компетенції ( кваліфікації та продуктивності праці) працівників районної державної адміністрації Великоберезнянської районної державної адміністрації вирішено запропонувати посади головних спеціалістів відділу персоналу та організаційної роботи апарату райдержадміністрації ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ще посаду головного спеціаліста-юрисконсульта апарату райдержадміністрації, (а.с. 162-164).

23 грудня 2019 року відповідно до витягу з протоколу № 3 засідання комісії з визнання рівня професійної компетенції ( кваліфікації та продуктивності праці) працівників районної державної адміністрації Великоберезнянської районної державної адміністрації вирішено звільнити у зв`язку із зміною структури райдержадміністрації та скорочення посад головних спеціалістів відділу персоналу та організаційної роботи апарату райдержадміністрації ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (секретаря керівника), (а.с. 167-168).

При цьому суду не надано доказів щодо присутності ОСОБА_1 на засіданні комісії або її письмової заяви про розгляд за її відсутності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем при звільненні позивача згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українине дотримано приписи статті49-2 КЗпП Українищодо забезпечення відповідачем гарантованих позивачу прав на сприяння у збереженні роботи та дотримання процедури його вивільнення. В свою чергу, звільнення працівника з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Крім того, в разі звільнення за пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українидiють обмеження щодо звільнення окремих працiвникiв, установленi ст. 184 КЗпП .

Положеннями статті 184 КЗпП України визначено істотні пільги для жінок, які мають дітей і для вагітних жінок.

Відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста (статті 179 КЗпП України ), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування жінок зазначених категорій здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на час звільнення була вагітною, а відтак мала переважне право, за будь-яких умов, на залишення на роботі.

Крім того, виданий керівником апарату Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області Наказ № 9-н/к Про переривання ОСОБА_7 соціальної відпустки від 27 лютого 2020 року підтверджується той факт, що посада позивачки не була скорочена за результатами зміни структури РДА та скорочення посад, та зазначеним Наказом № 9 - н/к наказано вважати ОСОБА_7 - головного спеціаліста відділу персоналу та організаційної роботи апарату райдержадміністрації такою, що припинила соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та приступила до виконання своїх посадових обов`язків з 02 березня 2020 року, (а.с. 196). Будь-яких інших доказів чи нового штатного розпису за наслідками реорганізації на час постановлення судового рішення відповідачем суду не надано.

Додатково така обставина підтверджується тим, що за підсумками засідання комісії з визначення рівня професійної компетенції та продуктивності праці працівників районної державної адміністрації позивачці 20 грудня 2020 року запропоновано посаду головного спеціаліста відділу персоналу та організаційної роботи апарату райдержадміністрації, (а.с.165)..

В той же час, 23 грудня 2020 року цією ж комісією прийнято рішення, що у зв`язку із зміною структури РДА та скороченням посад головних спеціалістів відділу персоналу та організаційної роботи апарату райдержадміністрації ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, (а.с.168).

При цьому судом критично оцінюються штатні розписи надані відповідачем на вимогу суду, оскільки відомості, що зазначені зокрема у штатному розписі станом на 01 червня 2019 року (а.с.93) суперечать змісту пункту 3.1. Розпорядження № 207 від 31.10.2019 року ( а.с.96). Де зазначено що відділ персоналу та організаційної роботи апарату РДА мав штатну чисельність 5 одиниць, шляхом приєднання юридичного сектору штатна чисельність 2 одиниці, який реорганізовано у відділ персоналу, правової та організаційної роботи апарату РДА зі штатною чисельністю 3 одиниці.

Отже, відповідачем суду не надано було докази де відділ персоналу та організаційної роботи мав штатну чисельність 5 одиниць.

При цьому відповідач надав суду Перелік змін № 1 до штатного розпису апарату Великоберезнянської РДА з 01 червня 2019 року, де відображено, що виводиться зі штатного розпису 10 посад та затверджено кількість штатних посад - 25 осіб.

Такі дії відповідача суд не може розцінити як такі, що відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України та судом неодноразово витребовувався від відповідача діючий штатний розпис та штатні розписи за 2019 рік.

За встановленими судом обставинами, що підтверджуються матеріалами даної справи гранична чисельність працівників структурних підрозділів РДА у зв`язку із скороченням чисельності та штату становить 70 осіб , що затверджена розпорядженням № 207 від 31.10.219 року: де гранична чисельність апарату 13 осіб, всього по структурних підрозділах 57 осіб, Відділ персоналу, правової та організаційної роботи становить 3 особи, (зворот а.с.98).

За остаточним розпорядженням №248 від 17.12.2019 року гранична чисельність 66 осіб, де структура апарату залишилася 13 осіб (в т.ч. відділ персоналу, правової та організаційної роботи становить 3 особи). Всього по структурі 53 особи. Гранична чисельність обмежена у відділі житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля було 5, стало 3 особи та відсутній сектор державної реєстрації 2 одиниці. (а.с.98). Отже, внаслідок змін структури райдержадміністрації та скорочення посад - скорочення відбулося на 4 особи, було 57 осіб стало 53 особи, ( зворот а.с.106)..

Оскільки оскаржуваний наказ винесено на підставі Розпорядження № 207 від 31.10.2019 року, яким не передбачалися скорочення посади головного спеціаліста відділу персоналу та організаційної роботи апарату РДА та станом на час попередження (01.11.2019 року) ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення у зв`язку із скорочення штату, скорочення такої посади не передбачалося, позивачці не пропонувалися всі наявні вакантні посади на момент звільнення, відповідачем гарантованих прав на сприяння у збереженні роботи та дотримання процедури її вивільнення не дотримано, то суд констатує, що наказ № 109 -н/р від 24.12.2019 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позивача ОСОБА_1 слід поновити на посаді головного спеціаліста відділу персоналу та організаційної роботи апарату Великоберезнянської райдержадміністрації або на рівнозначній посаді з 02 січня 2020 року із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до положень статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України "Про оплату праці"за правилами, передбаченими "Порядком обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).

Пунктом 2 абзацом 3 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 8 абзацу 1 Порядку № 100 , обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно із пунктом 6 абзацом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року за № 13 , при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

На вимогу суду відповідачем надано довідку про доходи від 16 листопада 2020 року № 02.1-61/360, де зазначено, що ОСОБА_1 , дійсно працювала на посаді головного спеціаліста відділу персоналу та організаційної роботи апарату Великоберезнянської районної державної адміністрації та за жовтень 2019 року отримала заробітну плату у розмірі 3 159,94 грн. ( фактична кількість відпрацьованих робочих днів - 10), у листопаді 2019 року (фактична кількість відпрацьованих робочих днів - 20) - 4 916,41,00 грн. Середньомісячна заробітна плата складає 5 788, 02 грн. (а.с. 95).

Оскільки, дана довідка не відповідає вимогам визначених Порядком обчислення середньої заробітної плати, затв. Постановою КМ від 08 лютого 1995 року № 100, то судом самостійно зроблено розрахунок із середньомісячної заробітної плати з врахуванням норми тривалості робочого часу за кожен день. Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік та 2021 рік" норма тривалості робочого часу: за січень 2020 року складає 21 день; за лютий 2020 року складала 20 днів, березень 2020 року 21 день, квітень 2020 року 21 день, травень 2020 року 19 днів, червень 2020 року 20 днів, липень 2020 року 23 дні, серпень 2020 року 20 днів, вересень 2020 року 22 дні, жовтень 2020 року 21 день, листопад 2020 року 21 день, грудень 2020 року 22 дні, січень 2021 року 19 днів, за лютий 2021 року 20 днів, березень 2021 року 22 дні.

З налізу даної довідки, судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становить 275,62 грн.

Таким чином, загальна кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 02 січня 2020 року по 26 березня 2021 року складає 308 днів, а загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 02 січня 2020 року по 26 березня 2021 року , яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 84 890,96 грн. (308 х 275,62 грн.).

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зобов`язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов`язкові платежі.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та присудження суми заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання, де середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5 788,02 грн. із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів - підлягає до негайного виконання.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги викладене, на думку суду, позивачем у повному обсязі доведено правомірність заявлених вимог, що є підставою для задоволення позову.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 205, 229, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1 . Позов ОСОБА_1 до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

2 . Визнати протиправним та скасувати наказ Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області № 109-н/р від 24 грудня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1

3 . Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу персоналу та організаційної роботи апарату Великоберезнянської райдержадміністрації або на рівнозначній посаді з 02 січня 2020 року .

4 . Стягнути з Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул.. Загорська,10, код ЄДРПОУ 04053849) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 січня 2020 року по 26 березня 2021 року в розмірі 84 890,96 грн (вісімдесят чотири тисячі вісімсот дев`яносто гривень, 96 коп.) із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів.

5. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу персоналу та організаційної роботи апарату райдержадміністрації або рівнозначній посаді та стягнення із Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5 788,02 грн (п`ять тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень, 02 коп.) із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів - підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяТ.В.Скраль