Рішення

від 02.04.2021 по справі 498/570/20

ВЕЛИКОМИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №498/570/20

Провадження по справі №2/498/21/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року смт.Велика Михайлівка Одеська область

Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Ткачук О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Іванова І.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Телешевської С.М.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Соше-Острівська сільська рада Великомихайлівського району Одеської області, Великомихайлівська районна державна нотаріальна контора Одеської області, Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області - Очинська Олена Михайлівна про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права на Ѕ частину земельної частки (паю) в порядку спадкування за законом, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним рішень, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнання договору емфітевзису недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Великомихайлівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Соше-Острівська сільська рада Великомихайлівського району Одеської області, Великомихайлівська районна державна нотаріальна контора Одеської області, Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області - Очинська Олена Михайлівна про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права на Ѕ частину земельної частки (паю) в порядку спадкування за законом, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним рішень, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнання договору емфітевзису недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4 . Останні сім років його життя, а саме в період з 1996 по 2001 роки, вона постійно проживала з ним за адресою: АДРЕСА_1 , будучи зареєстрованою за іншою адресою. За час проживання з батьком, вона доглядала за ним до самої його смерті, вела домашнє господарство, оплачувала комунальні послуги. Після смерті батька залишилося спадкове майно, а саме: право на земельну частку (пай) на території Соше-Острівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, підтверджене сертифікатом серії НОМЕР_5. Вважає, що оскільки вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , на момент відкриття спадщини проживала спільно з ним, заяву про відмову у прийнятті спадщини не подавала, то спадщину після батька вона прийняла вступивши у володіння спадковим майном. Вказує, що коли у 2020 році вона звернулась до державною нотаріуса Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, нотаріус своїм листом повідомив їй, що у вказаній нотаріальній конторі 23.08.2016 року відкрита спадкова справа №438/2016 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_2 , тобто її рідного брата. Також, у своєму листі державний нотаріус зазначила, що прийняти її заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину та видати свідоцтво про право на спадщину наразі не видається за можливе, оскільки нею пропущено шестимісячний термін з моменту відкриття спадщини на її прийняття. Крім того, для прийняття спадщини після смерті батька, потрібно подати письмову заяву про згоду прийняття нею спадщини, спадкоємців, які фактично прийняли спадщину, а саме ОСОБА_2 . Вказує, що хоч вона в установлений законом шестимісячний термін не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, вона фактично вступила у володіння та управління спадковим майном, тобто фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом зі своїм батьком до його смерті, та на момент його смерті у будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому їй належить право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 . Враховуючи ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 згоди на прийняття нею спадщини не надає, вона змушена звернутися до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання її із спадкодавцем ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини. Зазначила, що встановлення даного факту неодмінно вплине на права та обов`язки відповідача, а також третіх осіб, оскільки між нею та відповідачем існує спір щодо спадкового майна. Вважає, що видане відповідачу ОСОБА_2 державним нотаріусом Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області 06.08.2016 року свідоцтво про право на спадщину за законом НВХ 486569, на підставі якого за відповідачем ОСОБА_2 у міжрайонному управлінні у Великомихайлівському та Захарівському районах ГУ Держгеокадастру в Одеській області було зареєстроване право власності на земельну ділянку під кадастровим номером 5121685200:01:002:0513, є недійсним. З отриманої 14.06.2020 року нею інформаційної довідки з державного реєстру речових прав щодо земельної ділянки з к.н. - 5121685200:01:002:0513, вбачаються наступні відомості: реєстраційний номер об`єкта 2007069751216; площа сформованої земельної ділянки (га): 6.9883; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; підставою для державної реєстрації права власності зазначено: рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 300-VI1, видане 24.12.2019 року Соше-Острівською сільською радою Всликомихайлівського району Одеської області. Підставою внесення запису про право власності вказано: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50647222 від 14.01.2020 року, прийнятого державним реєстратором Очинською Оленою Михайлівною, відділу (наразі - Центру) надання адміністративних послуг Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області. Крім того, з отриманої інформаційної довідки вбачається, що 30.01.2020 року вказаним державним реєстратором Очинською О.М. було зареєстровано право користування вказаною земельною ділянкою на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: б/н, виданий 17.01.2020, укладеного між ОСОБА_3 (орендар) та ОСОБА_2 (власник, (відповідач)) строком дії: терміну користування земельною ділянкою в 50 ( п`ятдесят) років. Враховуючи вищевикладене, вважає, що свідоцтво про право на спадщину, видане на ім`я відповідача ОСОБА_2 , є частково недійсним, а тому зумовлює відповідно й недійсність рішення № 300-V11, виданого 24.12.2019 року Соше-Оетрівською сільською радою Великомихайдівеького району Одеської області, на підставі якого було зареєстровано за ним право власності на земельну ділянку з к.н. 5121685200:01:002 0513. площею 6.0883 га, та відповідно недійсність рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50647222 від 14.01.2020 року та недійсність свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Ухвалою судді Великомихайлівського районного суду Одеської області від 14 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Великомихайлівського районного суду Одеської області від 24 вересня 2020 року у справі відкрите провадження, призначене підготовче засідання та витребувано докази.

20 жовтня 2020 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов , в якому останній прохав в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позовна заява є безпідставною, необґрунтованою і хибною та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Перше, посилання на правову норму, яка не діяла під час відкриття спадщини є неприпустимим. Вказує, що його батько ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . А, на той час майнові і пов`язані з ними особисті немайнові відносини врегульовувалися Цивільним кодексом Української Радянської Соціалістичної Республіки від 18.07.1963 року №1540-06 (далі - ЦК УРСР), який в свою чергу втратив чинність 01 січня 2004 року на підставі Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року N 435-ІV. Друге, твердження позивача, що Оскільки я є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , на момент відкриття спадщини проживала спільно з батьком, заяву про відмову у прийняття спадщини не подавала, то спадщину після батька я прийняла вступивши у володіння спадковим майном є хибним. Адже, враховуючи відповідні положення ЦК УРСР, позивачка, як спадкоємець, не вчинила жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). З урахуванням зазначеного, вважає, що дії державного нотаріуса є цілком правомірними, оскільки позивачем, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, не було вчинено жодних дій, а саме не подано до нотаріальної кантори, а ні заяви про прийняття спадщини після смерті батька, а ні документів, які підтверджували би родинні відносини між нею та ОСОБА_4 або їх спільне проживання (реєстрацію). А тому, твердження позивача, що ...свідоцтво про право на спадщину, отримане відповідачем, в частині майнових прав та обов`язків, що належить мені, як спадкоємці за законом є недійсним. є знову ж є помилковим і безпідставним та ґрунтується тільки на власних припущеннях. Третє, враховуючи 23 пункт Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року за № 7, на яку Позивач теж посилається у позовній заяві, оскільки останньою не надано до нотаріальної кантори відповідних документів, які підтверджують постійне її проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. З урахуванням вищевказаного, вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача, оскільки у законах України конкретизовано, що порушення про яке стверджує позивач, повинно бути обґрунтованим. Отже, правові підстави відсутні.

11 листопада 2020 року позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначає,що ознайомившись з наведеними у відзиві аргументами, вона дійшла висновку, що вони є необгрунтованими та безпідставними, а головне такими, що не спростовують її доводів з огляду на наступне. Так, дійсно, на момент відкриття спадщини 26.12.2001 року спірні правовідносини регулювалися ЦК УРСР 1963 року, і саме положення цього кодексу підлягають застосуванню при вирішенні даної справи. Водночас, вказує, що самі по собі помилкові посилання у позовній заяві на діючий ЦК України замість ЦК УРСР не є підставою для відмови у задоволенні позову. Незважаючи на те, що в своєму позові вона посилалась на правові норми, які регулюють порядок прийняття спадщини з 2004 року, це жодним чином не спростовує її доводів щодо прийняття нею спадщини, оскільки вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. № 18/5, яка діяла на той час, було визначено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини: запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Вказує, що у позовній заяві звертала увагу на ту обставину, що останні сім років життя її батька, а саме в період з 1996 по 2001 роки, вона постійно проживала з ним за адресою: АДРЕСА_1 , хоча й не була зареєстрована за цією адресою. На підтвердження вказаного факту спільного постійного проживання з батьком позивачкою було надано довідку Соше-Острівської сільської ради, виданої 08.07.2020 року за вих. № 332. Отже, нею підтверджено належним доказом факт вступу в управління та володіння спадковим майном. Крім того, факт постійного проживання може бути додатково підтверджений показами свідків. Вказала, що доводи відповідача, стосовно того, що вона відмовилася від спадщини, оскільки начебто не вчинила жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини відповідно до положень ЦК УРСР не відповідають дійсності, оскільки як вже було зазначено вона прийняла спадщину, так як вступила в управління спадщиною. В своєму відзиві відповідач зазначає про те, що спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Вказує, що цілком згодна з даним твердженням відповідача, однак зауважує, що воно ніяк не спростовує позовних вимог. Вважає, що обрала належний спосіб захисту порушеного права та просить встановити факт постійного проживання її - ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). У зв`язку з вищевикладеним просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02 грудня 2020 року постановлено закрити підготовче провадження, призначити справу до судового розгляду по суті, викликати свідків.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Телешевська С.М в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладенні в позові та відповіді на відзив. Позивач зазначила, що вона разом із своїм сином ОСОБА_5 з 1996 року по 2003 рік проживала по АДРЕСА_1 , в будинку померлого у грудні 2001 року , батька ОСОБА_4 . Крім неї, за вказаною адресою з 1995 року проживала сестра ОСОБА_6 зі своєю сім`єю. Рік тому, вона дізналася, що відповідач оформив на себе спадщину. Сама ж вона, не зверталася до 2020 року до нотаріальної контори із відповідною заявою. Також додала, що в 2016-2018 рр. вона отримувала від відповідача ОСОБА_2 кошти за користування паєм померлого батька ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву. Та, показав суду, що після смерті його батька, позивачка в будинку батька за адресою - АДРЕСА_1 з 1996 по 2001 рік не проживала і не доглядала його до дня його смерті. До дня смерті за батьком доглядала їх з позивачкою старша сестра ОСОБА_6 , разом зі своїми дітьми, а після смерті батька і впродовж 8 років, проживала у вказаному будинку разом з чоловіком ОСОБА_8 і п`ятьма дітьми - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . У 2016 році він дізнався, що земельна ділянка, яка належала батькові не оформлена, тому звернувся до нотаріальної контор з відповідною заявою. Про те, хто раніше отримував орендну плату і користувався нею, йому не відомо. Самій ж позивачці було відомо, ще у 2016 році про прийняття ним спадщини у вигляді земельної ділянки.

Представник третьої особи - Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи наявні заяви, в яких нотаріус просить розглядати справу без її участі, в зв`язку з необхідністю виконання нею службових обов`язків.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, від нього 22.10.2020 року на електронну адресу суду, а 28.10.2020 року через канцелярію суду надійшла письмова позиція, в якій останній просить відмовити в задоволені позовних вимог в частині визнання договору емфітевзису недійсним, що в результаті дасть йому можливість продовжувати реалізувати своє право користування чужою землею для сільськогосподарських потреб, посилаючись на обставини викладені в даному письмовому поясненні.

Представник третьої особи - Соше-Острівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області у підготовче засідання не з`явився будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце його проведення, відповідно до ст.128 ЦПК України. Заяв та клопотань не надали.

Третя особа - Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області - Очинська О.М. в судове засідання не з`явилася, з наявної у справі заяви вбачається, що остання просить розглянути справу без її участі та винести рішення на розгляд суду.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, відповідача, допитавши свідків, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до копії повторно виданого Великомихайлівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Соше-Острівське, Великомихайлівського району, Одеської області, актовий запис №12.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді земельної частки (пай), посвідченої сертифікатом серії НОМЕР_6, виданим Великомихайлівською районною державною адміністрацією Одеської області 13.12.1996 року на ім`я члена колективного сільськогосподарського підприємства "ім.Горького , с.Соше-Острівське Великомихайлівського району, Одеської області та зареєстрованим у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №286.

З копії спадкової справи № 438/2016 заведеної після смерті ОСОБА_4 встановлено, що 23.08.2016 року до Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області звернувся ОСОБА_2 , відповідач у справі, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті його батька ОСОБА_4 , яке складається з права на земельну частку (пай).

26 серпня 2016 року, ОСОБА_2 видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно, яке складається з земельної частки (пай), посвідченої сертифікатом серії НОМЕР_6, виданим Великомихайлівською районною державною адміністрацією Одеської області 13.12.1996 року на ім`я члена колективного сільськогосподарського підприємства "ім.Горького , с.Соше-Острівське Великомихайлівського району, Одеської області та зареєстрованим у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №286.

Позивач по справі, ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_4 . До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька вона звернулася в квітні 2020 року та їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, через пропуск строку звернення з заявою про прийняття спадщини, вказане підтверджується листом державного нотаріуса Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Трофімової С.О. №279/02-14/438-2016 від 07.04.2020 року.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування визначено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР 1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до даних правовідносин належить застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 524ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР 1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з с. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У п. 3.3,3.4 розділу 1 ч. ІІ Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину, схвалені рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України 29.01.2009, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. (Постанова ВСУ від 25.03.2020 року у справі №305/235/17).

Відповідно до ч. 1ст. 549 ЦК УРСР, прийняття спадщини могло підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Згідно витребуваних судом з Соше-Острівської сільської ради Великомихайлівського району відомостей (№102/02-13 від 29.01.2021 року) вбачається, що згідно запису по господарських книг № 3 Соше- Острівської сільської ради за період з грудня 1996 року по 26 червня 2002 року за адресою: АДРЕСА_1 - були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_14 - ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_13 - ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Згідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач не надала до суду жодних доказів того, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Звертаючись до суду позивач зазначала, що вона прийняла спадщину після смерті батька, так як фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, оскільки на момент відкриття спадщини проживала разом з батьком, доглядала за ним, а після його смерті на протязі 6 місяців проживала в його будинку, сплачувала за комунальні послуги.

В свою чергу, свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що її мати ОСОБА_6 була рідною сестрою сторін у справі. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_4 , який був зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_1 . З 1989 року по 26.06.2002 рік, її батьки та вони 5 дітей проживали також у вказаному будинку. Після смерті діда ОСОБА_4 , позивачка ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій: не поліпшувала будинок, не сплачувала за комунальні послуги, присадибну ділянку обробляли лише вони.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що сторони являються рідними братом і сестрою. В період 2001-2002 рр. позивачка за адресою АДРЕСА_1 не проживала. Деякий час, а саме в 1986-1988 рр., вона проживала за вказаною адресою, а потім переїхала до смт. Велика Михайлівка. Після смерті батька, позивачка в даному будинку не вчиняла ніяких дій, які свідчать про прийняття нею спадщини. Про те, що відповідач ОСОБА_2 користується землею, позивачці було відомо ще 3 роки тому, оскільки в її присутності, ОСОБА_2 давав їй гроші за користування паєм у 2016, 2017, 2018 роках.

Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона являлась сторонам невісткою, оскільки була дружиною їх брата ОСОБА_8 , який помер у 2008 році. З 1983 року у будинку АДРЕСА_1 , проживала ОСОБА_6 зі своєю сім`єю, а позивачка приїздила до неї в гості. Жила остання там лише пару років, приблизно 1986-1988 рр. коли народила сина. Після смерті батька ОСОБА_4 ніяких дій на території будинку не вчиняла - ремонту не робила, земельну ділянку не обробляла.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що він є односельчаном сторін, його сестра жила з рідним братом сторін ОСОБА_18 , який помер у 2006 році. Сам він добре знав померлого ОСОБА_4 , який мешкав зі своєю дочкою ОСОБА_6 та її дітьми у будинку АДРЕСА_1 . Так як він працював разом з чоловіком ОСОБА_6 на фермі, то постійно заїжджав за ним та знає, що позивач ОСОБА_1 там не проживала.

Показання відповідача узгоджуються із показаннями вищеперелічених свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_1 ОСОБА_17 які в судовому засіданні підтвердили факт непроживання позивачки однією сім`єю з померлим ОСОБА_4 на момент смерті останнього, а також те, що позивач в установлений законом строк не вчинила ніяких активних дій, які свідчили б про те, що вона дійсно фактично вступила в управління або володіння спадковим майном.

Судом допитаний свідок ОСОБА_21 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона являється однокласницею позивача, яка проживала з 1986 по 2003 рік в АДРЕСА_1 . разом з сестрою та братом, де до дня смерті також проживав її батько. На роботу їздила до Великої Михайлівки. У 2013 році стала власником будинку АДРЕСА_1 .

Суд критично ставиться до показань допитаної в якості свідка ОСОБА_21 , яка стверджувала, що позивачка з 1986 по 2003 рік проживала за адресою - АДРЕСА_1 , тож і на день смерті батька і після його смерті, оскільки її свідчення суперечать поясненням інших свідків та інформації наданій суду Соше-Острівською сільською радою Великомихайлівського району Одеської області, в якій серед осіб, які були зареєстровані та проживали в будинку АДРЕСА_1 за період з грудня 1996 року по 26.06.2002 року - позивачка не значиться.

За таким обставин суд вважає, що позивач не надала суду достатніх, достовірних та переконливих доказів, які б свідчили про факт вступу нею в управління або володіння спадковим майномпісля смерті батька, так і про факт її постійного проживання з ним на момент відкриття спадщини, а відтак приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову за його недоведеністю.

Так і не підлягають до задоволення інші позовні вимоги позивача, оскільки вони являються похідними і залежать від встановлення юридичного факту, в задоволенні якого судом відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати відносяться на рахунок позивачки і відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.12, 13, 77, 81, 141, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Соше-Острівська сільська рада Великомихайлівського району Одеської області, Великомихайлівська районна державна нотаріальна контора Одеської області, Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області - Очинська Олена Михайлівна про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права на Ѕ частину земельної частки (паю) в порядку спадкування за законом, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним рішень, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнання договору емфітевзису недійсним - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Великомихайлівський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання (перебування), зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання (перебування), зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_3 .

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог:

ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання (перебування), зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_4 ;

Соше-Острівська сільська рада Великомихайлівського району Одеської області, (код ЄДРПОУ- 04378333), місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 23, с. Соше-Острівське, Великомихайлівський район, Одеська область, 67110;

Великомихайлівська районна державна нотаріальна контора Одеської області, (код ЄДРПОУ - 02899660), місцезнаходження: вул. Пушкіна, 2б с.м.т. Велика Михайлівка, Великомихайлівський район, Одеська область, 67100;

Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області - Очинська Олена Михайлівна: вул. Центральна, 130, с.м.т. Велика Михайлівка, Великомихайлівський район, Одеська область, 67100.

Повне рішення складено 02 квітня 2021 року.

Суддя О.Л.Ткачук