Постанова

від 25.03.2021 по справі 910/6898/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/6898/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - Литвиненко С. С. (адвокат),

відповідача - Іваненко М. В. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСФ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 (судді: Пономаренко Є. Ю. - головуючий, Поляк О. І., Дідиченко М. А.)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 (судді: Пономаренко Є. Ю. - головуючий, Поляк О. І., Дідиченко М. А.)

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 (суддя Приходько І. В.)

та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 (суддя Приходько І. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вод-Теплоком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСФ"

про стягнення 1 103 815,73 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вод-Теплоком" (далі - ТОВ "Вод-Теплоком", Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСФ" (далі - ТОВ "ТСФ", Відповідач) про стягнення 1 103 815,73 грн заборгованості за договором підряду в капітальному будівництві № 15/05/19-ГП-С1 від 15.05.2019.

1.2. Зазначені вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Вод-Теплоком" відповідно до умов договору від 15.05.2019 виконало та передало ТОВ "ТСФ" роботи на загальну суму 8 076 305,47 грн. Проте, Відповідач лише частково оплатив вказані роботи, а саме в сумі 6 972 489,74 грн.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/6898/20 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСФ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вод-Теплоком" 1 103 815,73 грн основного боргу.

2.2. Зазначене судове рішення обґрунтовано тим, що Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування доводів Позивача стосовно невиконання грошового зобов`язання з повної оплати виконаних підрядних робіт. При цьому, відхиляючи доводи ТОВ "ТСФ" щодо відсутності у нього обов`язку зі сплати 403 815,27 грн (які є коштами гарантійного фонду) суд зазначив, що вказані доводи є безпідставними, оскільки умовами договору підряду передбачений порядок поетапного формування гарантійного фонду шляхом щомісячного утримання замовником 5% відсотків від вартості виконаних робіт, тоді як частина робіт на суму 6 972 489,74 грн вже була оплачена замовником станом на момент вирішення спору, а обґрунтованого та доведеного контррозрахунку залишку боргу Відповідачем не здійснено.

2.3. У подальшому від представника Позивача до Господарського суду міста Києва надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6898/20 в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 250,00 грн.

2.4. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/6898/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вод-Теплоком" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСФ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вод-Теплоком" 11 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

2.5. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції з урахуванням клопотання Відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу та на підставі наданих Позивачем доказів дійшов висновку про зменшення розміру заявлених витрат з огляду на те, що частина адвокатських послуг на загальну суму 6 000,00 грн надавались ТОВ "Вод-Теплоком" до подання позову, тобто в порядку досудового врегулювання спору. У зв`язку з чим місцевий суд дійшов висновку, що обґрунтованою та співмірною є сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 250,00 грн.

2.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 змінено рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/6898/20 в частині присудженої до стягнення суми коштів гарантійного фонду, у зв`язку з чим його резолютивну частину викладено в новій редакції, відповідно до якої позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "ТСФ" на користь ТОВ "Вод-Теплоком" 700 000,46 грн основного боргу.

2.7. Змінюючи вищевказане рішення в частині присудженої до стягнення суми коштів гарантійного фонду, апеляційний суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції про доведеність факту неналежного виконання Відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної та повної оплати виконаних підрядних робіт. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що передбачене умовами договору щомісячне утримання 5% з вартості виконаних робіт для формування гарантійного фонду є гарантією забезпечення виконання договірних зобов`язань підрядником. При цьому сплату зазначених коштів Позивач вправі вимагати лише після спливу гарантійних строків. Водночас, за висновками апеляційного суду, строк виконання Відповідачем зобов`язання з оплати Позивачу коштів гарантійного фонду у розмірі 403 815,27 грн не настав, оскільки відповідно до умов договору підряду та встановлених фактичних обставин право вимоги ТОВ "Вод-Теплоком" на сплату 4/5 коштів гарантійного фонду настає у листопаді 2020 року, а на сплату 1/5 вказаних коштів - у листопаді 2021 року.

2.8. Крім того, у зв`язку зі зміною рішення суду першої інстанції за результатом його перегляду в апеляційному порядку в частині присудженої до стягнення суми коштів гарантійного фонду, постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 змінено додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/6898/20 в частині присудженої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу та викладено його резолютивну частину в новій редакції, відповідно до якої стягнуто з ТОВ"ТСФ" на користь ТОВ "Вод-Теплоком" 7 134,75 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСФ" просить скасувати вказані постанови апеляційного суду, рішення і додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3.2. У якості підстав для відкриття касаційного провадження заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду про застосування норм статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", викладені в постанові від 27.08.2018 у справі № 916/43/18.

3.3. Заявник також зазначає, що підставою для подання вказаної скарги є відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм статей 202, 509, 538, 629, 843, 854, 875 Цивільного кодексу України у аналогічних правовідносинах.

3.4. Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції помилково розглянув цю справу у порядку спрощеного провадження, оскільки вона підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

3.5. У якості підстави для подання касаційної скарги заявник також зазначає те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази та встановив істотні обставини на підставі недопустимих доказів, а саме копій актів приймання-передачі підрядних робіт (примірна форма КБ-2) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма КБ-3), які не відповідають ні вимогам чинного законодавства, ні умовам укладеного між сторонами договору підряду.

3.6. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Вод-Теплоком" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані постанови - без змін. Крім того, Позивач просить стягнути з ТОВ "ТСФ" на свою користь судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 20 000,00 грн.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вод-Теплоком" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСФ" (замовник) було укладено договір підряду в капітальному будівництві № 15/05/19-ГП-С1, за умовами п.1.1. якого замовник доручає, а підрядник виконує відповідно до проектної документації, умов договору та додатків до нього роботи з облаштування зовнішніх мереж водопостачання та каналізації при реконструкції нежитлової будівлі, що є комплексом будівель та споруд, у комплекс будівель та споруд для зберігання мінеральних добрив з подальшим будівництвом складу (далі - роботи). Підрядник виконує частину робіт, передбачених проектною документацією в обсязі, встановленому в додатках до цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору адресою будівництва є Україна, Херсонська обл., м.Каховка, пров. Трубний, 12.

Відповідно до п. 2.1. договору підрядник зобов`язується виконати роботи якісно, в порядку визначеному договором та у строки, встановлені календарним графіком виконання робіт (додаток № 3 до додаткових угод до договору), що є невід`ємною та обов`язковою частиною договору.

За умовами п. 2.6. договору після закінчення виконання робіт в кожному місяці згідно з календарним графіком виконання робіт за договором, підрядник готує акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати КБ-3 (за формою, встановленою ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013) та подає їх для підписання замовнику протягом 5 днів, наступних за останнім днем такого місяця, а замовник зобов`язаний розглянути та підписати такі документи, що підтверджує виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 5 робочих днів з дня одержання цих документів, надіславши замовнику повідомлення про таку відмову.

Ціна робіт визначається сторонами комерційним кошторисом та є твердою (п.3.1. договору).

Пунктом 3.4.4. договору передбачено, що оплата виконаних робіт за попередній місяць проводиться протягом 10 робочих днів з дати отримання рахунка-фактури від підрядника, але не раніше п`ятого числа наступного місяця, за умови: підписання сторонами в порядку, встановленому цим договором, акта приймання виконаних робіт за формою КБ-2в і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати КБ-3, які підтверджують виконання робіт в такому місяці згідно з календарним графіком виконання робіт; надання підрядником замовнику виконавчої документації на виконані в такому місяці роботи і документів згідно з п. 4.15. цього договору на використані в такому місяці матеріали та обладнання.

Згідно з п. 4.1. договору підрядник зобов`язаний виконати роботи в обсязі та строк, відповідно до умов договору.

Замовник, у свою чергу, зобов`язаний прийняти виконані роботи та здійснити оплату робіт в порядку, передбаченому договором (п.п. 5.1., 5.2. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, а в прийнятих на себе зобов`язаннях - до моменту їх повного виконання сторонами належним чином (п. 8.1. договору).

4.2. Крім того, між сторонами було укладено додаткові угоди до договору № 1 від 03.06.2019, № 2 від 01.08.2019, в яких погоджено обсяги та строки виконання додаткових робіт.

4.3. Господарськими судами встановлено, що загальна вартість договору (договірна ціна) з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 3 від 01.11.2019, дорівнює 8 076 300,65 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1 346 050,11 грн.

4.4. Як зазначає Позивач, він згідно з умовами договору виконав та передав Відповідачу роботи на загальну суму 8 076 305,47 грн, а ТОВ "ТСФ" зазначені роботи прийняло у повному обсязі без заперечень та зауважень, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт за: червень 2019 року, липень 2019 року, серпень 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року; та довідками КБ-3.

4.5. Однак, Відповідач лише частково виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної оплати вказаних робіт, а саме на суму 6 972 489,74 грн.

4.6. Зазначені обставини і стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСФ" у частині підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в решті заявлених вимог касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Як уже зазначалося, в якості підстави для касаційного оскарження рішення і постанови господарських судів попередніх інстанцій, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник посилається на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у аналогічних правовідносинах, викладених в постанові від 27.08.2018 у справі №916/43/18.

5.4. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

5.5. Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.6. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.7. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.8. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.9. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

5.10. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

5.11. Так, у справі № 916/43/18, на яку посилається заявник, розглядались вимоги Приватного підприємства "Справжня імперія вікон" до Обслуговуючого кооперативу "Граніт" про стягнення боргу у сумі 427 008 грн, який виник у зв`язку з неналежним виконанням кооперативом прийнятих на себе зобов`язань з оплати товару, поставленого за видатковою накладною від 19.05.2016 № 31.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій, з висновками яких погодився Верховний Суд, виходили з того, що Приватним підприємством "Справжня імперія вікон" не підтверджено належними доказами передачу у власність Обслуговуючому кооперативу "Граніт" металопластикових конструкцій у кількості 307 кв.м на загальну суму 427 008 грн, оскільки зі змісту видаткової накладної від 19.05.2016 № 31 (на яку посилався позивач у вказаній справі, обґрунтовуючи позовні вимоги) неможливо ідентифікувати особу, що отримала зазначений товар. Крім того, в даній накладній відсутнє посилання на те, на виконання якого саме правочину здійснювалася передача металопластикових конструкцій невідомій особі, що свідчить про проведення вказаної операції поза межами укладеного між сторонами договору . Не містить зазначена накладна й посилань на довіреність, наявність якої дала б змогу ідентифікувати особу, що отримала металопластикові конструкції за видатковою накладною від 19.05.2016 № 31.

5.12. Отже, судові рішення у вказаній справі та викладені у них правові позиції не могли бути взяті до уваги господарськими судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі, оскільки зазначені судові рішення хоча і прийняті за подібного правового регулювання, але за інших фактичних обставин, з урахуванням інших поданих сторонами доказів, у залежності від оцінки яких вони і були прийняті, що, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, не створює подібність правовідносин.

5.13. Таким чином, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/6898/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСФ" у частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.14. ТОВ "ТСФ", обґрунтовуючи наявність підстав для подання касаційної скарги, також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 202, 509, 538, 629, 843, 854, 875 Цивільного кодексу України у аналогічних правовідносинах.

5.15. Однак, колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку Відповідач посилається на відсутність висновків суду касаційної інстанції щодо застосування правових норм, які стосуються, зокрема визначення поняття та видів правочинів, визначення поняття зобов`язання та підстав його виникнення, визначення та особливостей зустрічного виконання зобов`язання, обов`язковості договорів для виконання сторонами, тобто мають загальний характер та можуть бути застосовані господарськими судами під час вирішення по суті будь-якого спору, що пов`язаний із договірними правовідносинами.

5.16. Таким чином, доводи заявника про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави для подання касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

5.17. Щодо доводів заявника про те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази та встановив істотні обставини на підставі недопустимих доказів, а саме копій актів приймання-передачі підрядних робіт (примірна форма КБ-2) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма КБ-3), колегія суддів зазначає наступне.

5.18. Згідно з частинами першою та третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

5.19. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

5.20. При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

5.21. Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

5.22. Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.23. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

5.24. При цьому у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

5.25. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

5.26. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, місцевим та апеляційним господарськими судами надавалась оцінка доводам сторін у справі, якими вони обґрунтовували наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.

Обставини справи щодо виконання Позивачем робіт відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, передання їх Відповідачу та прийняття вказаних робіт ТОВ "ТСФ" у повному обсязі було встановлено судами попередніх інстанцій на підставі оцінки поданих сторонами доказів окремо та в їх сукупності.

5.27. Так, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що Позивач виконав роботи, обумовлені договором підряду в капітальному будівництві №15/05/19-ГП-С1 від 15.05.2019, на загальну суму 8 076 305,47 грн, а Відповідач зазначені роботи прийняв у повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт № 1, № 2 за червень 2019 року, № 3, № 4 за серпень 2019 року, № 5 за серпень 2019 року, № 6, № 7, № 8, № 9 за вересень 2019 року, № 10, № 11 за жовтень 2019 року, № 12, № 13 за листопад 2019 року; та довідками КБ-3.

При цьому Відповідач підписав зазначені акти та скріпив їх печаткою підприємства без жодних заперечень та зауважень. ТОВ "ТСФ" також не надало доказів наявності у нього зауважень щодо виконаних ТОВ "Вод-Теплоком" робіт за договором підряду до підписання вказаних актів.

Таким чином, як правомірно зазначили суди попередніх інстанцій, посилання Відповідача на недотримання форми складення актів та довідок КБ-3 є необґрунтованими, оскільки, підписавши акти приймання-передачі виконаних робіт, сторони тим самим підтвердили факт виконання робіт та погодились зі змістом таких документів без зауважень та заперечень, а відтак, за вказаних обставин, сама лише незгода з оформленням документів після їх підписання не свідчить про неналежність їх як доказів у справі.

Водночас, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, Відповідач оплатив виконані Позивачем роботи за виставленими рахунками частково, асаме у сумі 6 972 489,74 грн, що підтверджується випискою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вод-Теплоком".

5.28. У свою чергу, скаржником не доведено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання вказаних доказів недопустимими. Доводи заявника фактично зводяться до необхідності вирішення питання щодо достовірності та вірогідності доказів, що, як вже зазначалося, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та, відповідно до норм частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

5.29. Крім того, вищезазначені докази стосуються предмета доказування, одержані судом з дотриманням вимог закону, за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення, і судом надана їх оцінка відповідно до свого внутрішнього переконання.

5.30. Таким чином, доводи скаржника про недотримання апеляційним судом стандартів доказування, зокрема, щодо належності, допустимості доказів, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень місцевого та апеляційного судів.

5.31. Щодо посилання заявника на наявність передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави для подання касаційної скарги з огляду на те, що суд першої інстанції помилково розглянув цю справу у порядку спрощеного провадження, оскільки вона підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

5.32. Відповідно до частин першої, третьої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

5.33. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

5.34. Згідно з частинами першою та другою статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

5.35. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 250 Господарського процесуального кодексу України).

5.36. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/6898/20 прийнято позовну заяву ТОВ "Вод-Теплоком" до розгляду та відкрито провадження у справі. При цьому вказаною ухвалою вирішено здійснювати розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

5.37. Разом з тим, відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

5.38. За змістом пункту 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

При цьому згідно з частиною сьомою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

5.39. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення з ТОВ "ТСФ" на користь ТОВ "Вод-Теплоком" 1 103 815,73 грн заборгованості за договором підряду в капітальному будівництві.

5.40. Отже, ціна позову у цій справі перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 051 000,00 грн (2 102,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року) х 500), а відтак місцевим господарським судом помилково було вирішено здійснювати розгляд справи №910/6898/20 у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки вона, з урахуванням наведених норм процесуального права, підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

5.41. Крім того, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

5.42. Таким чином, переглядаючи справу в апеляційному порядку та змінюючи рішення суду першої інстанцій, апеляційний господарський суд також залишив поза увагою ту обставину, що розгляд цієї справи здійснено місцевим судом у порядку спрощеного позовного провадження.

5.43. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач ні під час розгляду позовних вимог в суді першої інстанції, ні під подання апеляційної скарги не посилався на необхідність розгляду справи № 910/6898/20 за правилами загального позовного провадження.

5.44. При цьому колегія судді зазначає, що із внесенням Законом України від 15.01.2020 N 460-IX змін до Господарського процесуального кодексу України було виключено пункт 7 частини першої статті 310 вказаного Кодексу, який передбачав обов`язкове скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій із направленням справи на новий розгляд у разі розгляду у порядку спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Водночас частину третю вказаної статті було викладено у новій редакції, відповідно до пункту 2 якої підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи , якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

5.45. Таким чином, із внесення зазначених змін процесуальні наслідки розгляду справи за правилами невірно обраного провадження було викладено в частині третій статті 310 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає можливість скасування судових рішень попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд виключно у разі, якщо неправильно обране провадження унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору по суті.

5.46. Однак, заявником в касаційній скарзі не наведено обґрунтування того, яким саме чином розгляд місцевим судом справи за правилами невірно обраного провадження позбавив Відповідача можливості подати докази, чи яким саме чином вказане вплинуло на оцінку судом поданих сторонами доказів в процесі встановлення істотних обставин справи.

5.47. Більше того, представник заявника в судовому засіданні суду касаційної інстанції фактично підтвердив, що розгляд цієї справи за правилами спрощеного провадження ніяким чином не вплинуло на права Відповідача щодо подання доказів та їх належну оцінку судом.

5.48. Відповідно до частини другої статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.49. Отже, враховуючи наведене, доводи скаржника про наявність підстав для скасування судових рішень із направлення справи на новий розгляд також є необґрунтованими.

5.50. Ураховуючи те, що інших підстав для касаційного оскарження у касаційній скарзі ТОВ "ТСФ" наведено не було, а решта доводів зазначеної скарги є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, не підтверджують порушення місцевим та апеляційним судами норм матеріального і процесуального права та фактично спрямовані на необхідність переоцінки доказів, які містяться у справі, Суд дійшов висновку, що вказана скарга задоволенню не підлягає.

5.51. З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, прийнятих по суті спору, колегія суддів також дійшла висновку про відсутність підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020, прийнятої за результатом перегляду вказаного рішення в апеляційному порядку.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

6.3. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

6.4. За змістом пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції також закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.5. Одночасно згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

6.6. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.7. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.8. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСФ" в частині підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу, необхідно закрити. У решті заявлених вимог касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1 . Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСФ", відкрите з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2 . В іншій частині касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСФ" залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020, постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020, рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/6898/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак