Ухвала

від 05.04.2021 по справі 180/512/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 180/512/20

провадження № 61-3742 ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області у складі судді Хомченко С. І. від 22 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М ., Пищиди М. М.,від 21 січня 2021 року у справі за скаргою акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат , стягувач - ОСОБА_1 , на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Євгенія Петровича,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року акціонерне товариство Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат (далі - АТ Марганецький ГЗК , товариство ) звернулося до суду з вказаною скаргою, посилаючись на те, що 19 червня 2020 року товариство добровільно виконало рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 05 травня 2020 року у справі 180/512/20 та перерахувало на користь ОСОБА_1 стягнуту моральну шкоду у розмірі 60 000,00 грн . Однак 25 серпня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Є. П. (далі - приватний виконавець) відкрив виконавче провадження № 62884176 про стягнення з боржника моральної шкоди, основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження. Зазначає, що вказані дії приватного виконавця є неправомірними, а прийняті постанови за виконавчим провадженням незаконними, тому просив їх скасувати, оскільки виконавчі дії відбулись у порушення вимог Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2020 року, залишеною без змін постановоюДніпровського апеляційного суду від 21 січня 2021 року, у задоволенні скарги АТ Марганецький ГЗК відмовлено .

03 березня 2021 року до Верховного Суду АТ Марганецький ГЗК подало касаційну скаргу на судові рішення попередніх інстанцій, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким скаргу задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди дійшли помилкового висновку щодо правомірності постанов за виконавчим провадженням № 62884176, оскільки заявник 19 червня 2020 року добровільно виконав рішення суду від 05 травня 2020 року у цій справі та перерахував на користь ОСОБА_1 стягнуту суму моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн, з урахуванням діючого законодавства України, в тому числі Податкового кодексу України.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови отримано поштою лише 11 лютого 2021 року, що підтверджується відповідними доказами.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції звернувся з касаційною скаргою, вважаємо за можливе його поновити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

За статтею 27 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України Про виконавче провадження .

Рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом (стаття 36 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ).

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина сьома статті 31 Закону).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 05 травня 2010 року з АТ Марганецький ГЗК на користь ОСОБА_1 стягнуто 60 000,00 грн моральної шкоди. Боржником на користь стягувача було сплачено в рахунок відшкодування моральної шкоди згідно з рішенням у справі № 180/515/20 суму у розмірі 51 983,94 грн, тобто у не повному обсязі.

Встановивши, що права та інтереси боржника не були порушені при відкритті приватним виконавцем виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 180/515/20 від 12 серпня 2020 року, оскільки боржник не сплатив повну суму моральної шкоди, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність дій приватного виконавця та відсутність підстав для задоволення скарги АТ Марганецький ГЗК .

Доводи касаційної скарги про те, що рішення суду виконано у повному обсязі та перераховано на користь ОСОБА_1 стягнуту суму моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн та сплачено податок, визначений Податковим кодексом України,є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі і їм дана належна правова оцінка.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування частини третьої статті451 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.

Керуючисьстаттею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити акціонерному товариству Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат строк на касаційне оскарження ухвали Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2021 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у справі за скаргою акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат , стягувач - ОСОБА_1 , на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Євгенія Петровича.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара