Ухвала

від 08.04.2021 по справі 520/3575/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 520/3575/19

адміністративне провадження № К/9901/10031/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М ., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі № 520/3575/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю -Квадро- до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю -КВАДРО- , з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДПС у Харківській області: № 00000411412 від 27 березня 2019 року, № 00000421412 від 27 березня 2019 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року, залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, 22 березня 2021 року від скаржника надійшла касаційна скарга.

Як слідує з матеріалів касаційної скарги, попередня касаційна скарга була повернута скаржникові ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року як така, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Верховний Суд роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.

Під час перевірки вдруге зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України судом установлено, що вона є ідентичною (підтверджується інформацією, що міститься в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду") тій касаційній скарзі, яку було повернуто, зокрема, ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року, скаржник лише добавив декілька абзаців, які на його думку обґрунтовують наявність підстав визначених ч. 4 ст. 328 КАС України. При цьому, змістовно обґрунтування касаційної скарги абсолютно не змінилося.

Аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій вдруге касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.

Водночас Верховний Суд в своїй ухвалі про повернення касаційної скарги вже звертав увагу скаржника на те, що обґрунтування формально наведеного п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України зводиться до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки, норм Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.

Також, скаржник посилається на ті самі постанови Верховного Суду від 06 серпня 2019 року № 160/8441/18, від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15, від 18 березня 2020 року у справі № 826/8114/15, від 10 квітня 2020 року у справі № 816/4409/15 посилання на які судом вже визнано таким, що не доводить застосування судами норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, в тому числі які викладені у цій постанові.

Таким чином, звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник не виправив недоліків касаційної скарги, на які вказав Верховний Суд в ухвалі від 18 лютого 2021 року касаційна скарга повністю дублює зміст тієї, яка вже була повернута судом як така, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Також, у тексті поданої касаційної скарги скаржник посилається на підставу для відкриття касаційного провадження та наводить п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України.

Суд звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником не зазначено постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити. Також скаржником не зазначено конкретну норму права, від висновку щодо застосування якої слід відступити.

Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ст. 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду вже надавалися вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав, натомість, ці роз`яснення так і не були враховані скаржником, у зв`язку з чим подана касаційна скарга підлягає поверненню.

Згідно п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.

Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі № 520/3575/19 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Яковенко