Ухвала

від 05.04.2021 по справі 495/360/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/535/21

Номер справи місцевого суду: 495/360/21 1-кс/552/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги власника майна ОСОБА_7 , представників власника майна ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.02.2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160420000156, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, -

встановив:

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.02.2021 року задоволено клопотання старшого слідчого відділення №1 СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_11 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020160420000156, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України та накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час обшуку 24.02.2021 року в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 .

Рішення слідчого судді мотивоване необхідністю забезпечення збереження речових доказів, досягненням мети швидкого, повного, неупередженого досудового розслідування та запобіганням ризикам можливого приховування, пошкодження, псування, знищення або перетворення речей.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_7 і її представники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , подали аналогічні за змістом апеляційній скарги, оскільки вважають ухвалу слідчого судді такою, що винесена з порушенням діючого кримінального процесуального законодавства України, без врахування принципу пропорційності та співмірності.

В обґрунтування своїх доводів вказують, що через накладення арешту на майно власник майна позбавлена можливості здійснювати підприємницьку діяльність та забезпечувати свою сім`ю. Зазначають, що досудове розслідування в кримінальному провадженні тримає протягом восьми місяців, однак про підозру у вчиненні злочину власнику майна не повідомлено. Вказують, що органом досудового розслідування не вжито заходів щодо пропозиції власника майна добровільно, без шкідливого втручання у підприємницьку діяльність, надати необхідні для проведення досудового розслідування документи, дані і предмети.

Одночасно в апеляційних скаргах власник майна та її представник порушують питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_7 не була належним чином повідомлена про дату і час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно та ухвалу суду у встановлений законом строк не отримувала. Вказують, що лише 16.03.2021 року її представнику надано копію ухвали від 26.02.2021 року.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу суду.

Власник майна та її представники, будучи належним чином повідомленими про дату, місце та час розгляду апеляційної скарги, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, а тому враховуючи наведені обставини, прийнявши до уваги думку прокурора ОСОБА_6 , який не заперечував проти проведення апеляційного розгляду за відсутністю власника майна та її представників, зважаючи на положення ч.4 ст.405 КПК України, апеляційний суд вважав за можливим розглянути апеляційну скаргу без участі цих осіб.

Заслухавши: суддю-доповідача; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня їх проголошення.

Оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена 26.02.2021 року без участі власника майна ОСОБА_7 та її представників і отримана представником власника майна ОСОБА_8 за їх твердженнями 16.03.2021 року.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які спростовують доводи апелянтів щодо дати отримання копії оскаржуваної ухвали, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 395 КПК України, свідчить про дотримання апелянтами строку на апеляційне оскарження, а тому цей строк поновлення не потребує.

Згідно з вимогами ст.404 КПК України, рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчим відділенням № 1 СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020160420000156, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, а саме за фактом шахрайства, шляхом проведення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Так, відповідно до клопотання старшого відділення № 1 СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, вбачається, що ОСОБА_7 перебуваючи у трудових відносинах з ПСП «Надія», а саме працюючи бухгалтером, маючи доступ до рахунків підприємства, самовільно, вказуючи неіснуючі договори, в період часу з 01.01.2019 року до 28.04.2020 року незаконно перевела на рахунок ПП «Ейренн», де є власником грошові кошти у сумі 430745,30 гривень.

Крім того, ОСОБА_7 , перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Саратська пересувна механізована колона № 6», а саме працюючи бухгалтером, маючи доступ до рахунків підприємства, самовільно, вказуючи неіснуючі договори, в період часу з 31.10.2019 року до 12.05.2020 року незаконно перевела на рахунок ПП «Ейренн», де є власником грошові кошти у сумі 37000 гривень.

Крім того, ОСОБА_7 , перебуваючи у трудових відносинах з ФГ «Свобода», а саме працюючи бухгалтером, маючи доступ до рахунків підприємства, самовільно, вказуючи неіснуючі договори, в період часу з 10.04.2019 року до 08.04.2020 року незаконно перевела на рахунок ПП «Ейренн», де є власником грошові кошти у сумі 10480 гривень.

Відповідно до матеріалів провадження ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.02.2021 року у даному кримінальному провадженні надано дозвіл на проведення обшуку за місцем реєстрації ПП «Ейренн» та місцем фактичного місця мешкання ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 з метою відшукання предметів, речей і документів, де ОСОБА_7 є керівником, засновником або службовою особою.

На підставі вищевказаної ухвали слідчого судді 24.02.2021 року проведено обшук за вищевказаною адресою, де виявлено та вилучено майно належне ОСОБА_7 (а.с.21-23). Вилучені предмети, речі та документи відповідають критеріям, зазначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, а саме пристосовані для вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди.

Арешт вилученого майна у ОСОБА_7 необхідний для збереження речових доказів та забезпечення проведення відповідних експертних досліджень, а також з метою додержання розумних строків досудового розслідування та досягнення дієвості цього провадження.

В ході апеляційного розгляду прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг та пояснив, що вилучені предмети визнані речовими доказами та мають значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Таким чином вилучені документи під час проведення обшуку за місцем реєстрації ПП «Ейренн» та місцем фактичного місця мешкання ОСОБА_7 необхідні для подальшого досудового розслідування, з`ясування обставин вчинення злочину, проведення експертиз та перевірки причетності ОСОБА_7 до вчинення зазначених кримінальних правопорушень.

На думку апеляційного суду безпідставним є посилання власника майна та її представників на недотримання у даному випадку принципу пропорційності та співмірності накладеного арешту та позбавлення можливості здійснення власником майна підприємницької діяльності з урахуванням провадження досудового розслідування тривалий час, оскільки обшук за місцем проживання ОСОБА_7 було проведено 24.02.2021 року, а арешт накладено 26.02.2021 року, що вказує на те, що зазначене майно перебуває в розпорядженні органу досудового розслідування нетривалий час.

При цьому апеляційний суд зважає на те, що власником майна та її представниками не надано належних даних, які вказують на те, що арешт зазначеного майна перешкоджає здійсненню ОСОБА_7 підприємницької діяльності.

Враховуючи наведене апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що накладення арешту на майно необхідне з метою забезпечення кримінального провадження, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення або перетворення, а тому доводи викладені в апеляційних скаргах є безпідставними, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.

Будь яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді,апеляційний суд не вбачає та власником майна надано не було.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального Закону, а доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

У відповідності до положень п.1 ч.3 ст.407 КПК України, згідно з якими апеляційний суд, за наслідками апеляційного розгляду має право залишити ухвалу слідчого судді без змін, колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги власника майна ОСОБА_7 , представників власника майна ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.02.2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160420000156, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, - залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4