Постанова

від 08.04.2021 по справі 573/1466/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року

м.Суми

Справа №573/1466/20

Номер провадження 22-ц/816/541/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - начальник Білопільської дільниці філії Лебединський район електричних мереж АТ Сумиобленерго Горяєв Олександр Васильович, інженер ОГР Білопільської дільниці філії Лебединський район електричних мереж АТ Сумиобленерго Стецюра Віта Віталіївна, заступник начальника Білопільської дільниці філії Лебединський район електричних мереж АТ Сумиобленерго Оніщенко Віктор Олександрович,

третя особа - філія Лебединський район електричних мереж АТ Сумиобленерго

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 08 лютого 2021 року про закриття провадження у справі, в складі судді Черкашиної М.С., постановлену у м. Білопілля,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 08 лютого 2021 року закрите провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Білопільської дільниці філії Лебединський район електричних мереж АТ Сумиобленерго Горяєва О.В., інженера ОГР Білопільської дільниці філії Лебединський район електричних мереж АТ Сумиобленерго Стецюри В.В., заступника начальника Білопільської дільниці філії Лебединський район електричних мереж АТ Сумиобленерго Оніщенка В.О., третя особа - філія Лебединський район електричних мереж АТ Сумиобленерго , про визнання неправомірними дій працівників та посадових осіб філії Лебединський район електричних мереж АТ Сумиобленерго .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду про закриття провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вважає помилковим висновок суду про те, що ним обрано неналежний спосіб захисту, який не відповідає ст. 16 ЦПК України, при цьому Верховний Суд дійшов висновку, що положеннями ст. 16 ЦК України законодавцем встановлено лише орієнтовний перелік способів захисту прав, який не є вичерпним. Доводить, що він має право захистити свої права, шляхом оскарження до суду рішення неповноважної комісії (посадових осіб), яке закріплено протоколом № 07 від 23 червня 2020 року. Вказує, що відповідно до Закону України Про державну службу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є посадовими особами і тому їх дії підлягають оскарженню, як посадових осіб.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів - адвокат Андрієнко Н.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, як законну та обґрунтовану. Вказує, що відповідачі по справі є працівниками структурних підрозділів АТ Сумиобленерго і на них не поширюється дія Закону України Про державну службу , до них не може пред`являтися позов як до посадових осіб. Зазначає, що рішення прийняте повноважним складом комісії, у кількості не менше, як три члени. Акт про порушення особисто підписаний ОСОБА_1 із зазначенням, що він до складеного акту претензій не має .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення щодо скарги представника відповідачів - адвоката Андрієнко Н.О., представника філії Лебединський район електричних мереж АТ Сумиобленерго - адвоката Осипова Д.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений у цій справі спір не підлягає судовому розгляду, оскільки спосіб захисту прав ОСОБА_1 шляхом подання позову про визнання неправомірними дій працівників та посадових осіб філії Лебединський район електричних мереж АТ Сумиобленерго щодо розгляду 23 червня 2020 року Акту про порушення ПРРЕЕ № 001467 від 13 травня 2020 року та, як наслідок, визнання незаконним протоколу № 07 засідання комісії філії Лебединський РЕМ АТ Сумиобленерго , не сприяє ефективному відновленню його порушеного права. Зазначено, що оскарження порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих внаслідок споживання не облікованої електричної енергії, а також формули її розрахунку повинно відбуватися виключно під час звернення постачальника електричної енергії з позовом до суду про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок необлікованого використання електроенергії.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання неправомірними дій працівників та посадових осіб філії Лебединський район електричних мереж АТ Сумиобленерго . Вказуючи, що посадовими особами філії Лебединський РЕМ АТ Сумиобленерго не було дотримано передбачених законом вимог для виявлення факту правопорушення, тобто не доведено його причетності щодо встановлення неодимового магніту та, як наслідок, використання необлікованої електричної енергії. Позивач просив визнати неправомірними дії працівників - посадових осіб філії Лебединський РЕМ АТ Сумиобленерго : начальника Горяєва О.В., інженера ОГР ОСОБА_4 та заступника начальника Оніщенка В.О. та визнати незаконним протокол № 07 засідання комісії філії Лебединський РЕМ АТ Сумиобленерго по розгляду Акту про порушення № 001467 від 13 січня 2020 року.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 7) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи,

у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Враховуючи вказане положення цивільного процесуального закону слід вважати, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як правильно встановлено судом, предметом свого позову ОСОБА_1 визначив - визнання неправомірними дій працівників та посадових осіб філії Лебединський район електричних мереж АТ Сумиобленерго на підставі ст. 16 ЦК України, згідно з якою способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішень, дій посадових осіб органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Однак, складений працівниками електропостачальної організації Акт про порушення Правил користування електричною енергією є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта (дій по складанню такого акту), який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, врахував зазначені положення законодавства та дійшов правильного висновку що спір про визнання неправомірними дій працівників та посадових осіб філії Лебединський район електричних мереж АТ Сумиобленерго щодо складання Акту про порушення № 001467 від 13 травня 2020 року та визнання незаконним Протоколу № 07 засідання комісії філії Лебединський РЕМ АТ Сумиобленерго не підлягає судовому розгляду та обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 оку у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття спір , який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які б стали підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, ч. 1 п. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 08 лютого 2021 року про закриття провадження у справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом 30 днів з дня виготовлення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - О.Ю. Кононенко

Судді: О.І. Собина

Т.А. Левченко