Постанова

від 09.04.2021 по справі 380/7401/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7401/20 пров. № А/857/2745/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя - Ланкевич А.З., час ухвалення - 13:42 год., місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 29.12.2020р.),

в адміністративній справі №380/7401/20 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві в особі ліквідаційної комісії, Головного сервісного центру МВС України,

про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві в особі ліквідаційної комісії, Головного сервісного центру МВС України, в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві «Про звільнення державних службовців Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві» №39к від 25.06.2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 , державного службовця 5 рангу, з посади адміністратора територіального сервісного центру №8046 Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві;

2) визнати протиправним та скасувати наказ Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві «Про внесення змін до наказу РСЦ МВС в м.Києві від 25.06.2020 року №39к» від 11.08.2020 року №47к;

3) зобов`язати Головний сервісний центр МВС України запропонувати ОСОБА_1 рівнозначну посаду в територіальному сервісному центрі №8046 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м.Києві (філія ГСЦ МВС), у випадку відсутності таких посад, іншу рівнозначну посаду в штаті Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м.Києві (філія ГСЦ МВС);

4) стягнути з Головного сервісного центру МВС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.08.2020 року по дату винесення судом рішення по справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року позовну заяву було залишено без руху, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовом та запропоновано подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом та доказів поважності причин його пропуску.

Позивач ОСОБА_1 подав 01.10.2020 року до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві в особі ліквідаційної комісії, Головного сервісного центру МВС України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та поновлено строк звернення до адміністративного суду. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відповідач Регіональний сервісний центр МВС в м.Києві не погодився з позовними вимогами та подав до суду першої інстанції відзив на позов, у якому просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Відповідач Головний сервісний центр МВС України також заперечив проти позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими, подав до суду першої інстанції відзив на позов, у якому просив відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 ..

21.12.2020 року відповідач Регіональний сервісний центр МВС в м.Києві подав суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності та залишення позову без розгляду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року клопотання Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві про залишення позову без розгляду - задоволено частково. Позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві «Про звільнення державних службовців Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві» №39к від 25.06.2020 в частині звільнення ОСОБА_1 , державного службовця 5 рангу, з посади адміністратора територіального сервісного центру №8046 Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві - залишено без розгляду. У задоволенні решта клопотання - відмовлено.

З ухвалою суду першої інстанції від 24.12.2020 року про залишення позову в частині без розгляду не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального права та викладені у ній висновки не відповідають обставинам справи, а тому є незаконною та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає те, що наказ Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві «Про звільнення державних службовців Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві» №39к від 25.06.2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 не був доведений до відома позивача належним чином, оскільки останній в період часу з 26.06.2020 року по 09.07.2020 року перебував на амбулаторному лікуванню, а в подальшому продовжив лікування у вказаному закладі з 09.07.2020 по 19.07.2020 року, що підтверджується листками непрацездатності. Крім цього, в період з 19.07.2020 року по 31.07.2020 року проходив лікування з симптомами ГРВ за місцем проживання, що підтверджується довідкою сімейного лікаря. Також звертає увагу апелянт, що залишення судом першої інстанції без розгляду позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві Про звільнення державних службовців Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві №39к від 25.06.2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 позбавляє будь-якого сенсу розглядати інші позовні вимоги, оскільки буде не скасованим саме рішення, хоча і з відповідними змінами від 11.08.2020 року, про звільнення. Тобто, суд першої інстанції позбавив можливості подальшого розгляду та доведення в судовому порядку основи спірних правовідносин, а саме незаконного звільнення.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 24.12.2020 року в частині залишення без розгляду позовних вимог і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити, з урахуванням наступного.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що згідно запису у трудовій книжці ОСОБА_1 13.06.2016 року наказом Регіонального центру МВС у м. Києві №68 від 12.06.2019р. ОСОБА_1 призначений на посаду адміністратора територіального сервісного центру №8046 Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві (а.с. 12-15).

Наказом Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві «Про звільнення державних службовців Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві» №39к від 25.06.2020 року ОСОБА_1 , державного службовця 5 рангу, відповідно до п.1-1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу у зв`язку з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві згідно з Постановою КМУ від 12.02.2020 року №79 Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ із припиненням державної служби, звільнено з посади адміністратора територіального сервісного центру №8046 регіонального сервісного центру МВС в м. Києві (а.с. 10).

Наказом Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві №47к від 11.08.2020 року Про внесення змін до наказу РСЦ МВС в м.Києві від 25.06.2020 №39к внесено зміни до абз.9 наказу Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві від 25.06.2020 року №39к в частині звільнення ОСОБА_1 , в частині зміни дати звільнення ОСОБА_1 з 26 червня 2020 року на 11 серпня 2020 року (а.с. 11).

Не погодившись із вказаними наказами про звільнення, вважаючи їх протиправними, позивач ОСОБА_1 09.09.2020 року звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом.

Залишаючи частково позов ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції керувався ст.240 ч.1 п.8, ст.123 КАС України, дійшовши переконання про передчасність висновку суду в ухвалі про відкриття провадження про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. Суд сформував кінцевий висновок про те, що відсутні будь-які підстави для визнання поважними причин пропуску місячного строку звернення позивача до адміністративного суду із позовною вимогою щодо оскарження наказу Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві «Про звільнення державних службовців Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві» №39к від 25.06.2020р. в частині звільнення ОСОБА_1 ..

Суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Так, відповідно до статті 122 частин 1, 2, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Апеляційний суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).

Також, пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Із змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що позивач звернувся в суд із цим адміністративним позовом 09.09.2020р., подавши його засобами поштового зв`язку, що підтверджується конвертом із штриховим ідентифікатором 8140000319045 (а.с. 21) та оспорює, зокрема, протиправність наказу Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві «Про звільнення державних службовців Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві» №39к від 25.06.2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 , та наказу Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві «Про внесення змін до наказу РСЦ МВС в м.Києві від 25.06.2020 року №39к» від 11.08.2020 року №47к.

Отже, спір у вказаній справі за характером стосується питань, пов`язаних з проходженням та звільненням з публічної служби. Тому, спеціальною нормою, якою врегульовано питання строку звернення з позовом до адміністративного суду, є положення ч.5 ст.122 КАС України.

Як уже було вказано вище, відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що розглядуваний адміністративний позов в частині оскарження наказу Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві від 26.06.2020 року №39к подано до адміністративного суду із пропуском встановленого законом строку звернення до суду.

Водночас, із матеріалів розглядуваної адміністративної справи видно, що після отримання позовної заяви суддя суду першої інстанції виніс ухвалу від 16.09.2020 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, надавши позивачу строк для усунення виявленого недоліку шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вимог цієї ухвали суду позивач 01.10.2020 року подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказав на те, що оскаржений ним наказ Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві (РСЦ МВС в м.Києві) №39к від 25.06.2020 року не було доведено до відома позивача, оскільки останній в період з 26.06.2020 року по 09.07.2020 року перебував на амбулаторному лікуванню в Комунальному некомерційному підприємстві« 1-а міська поліклініка м.Львова» , в подальшому продовжив лікування у вказаному закладі з 09.07.2020 року по 19.07.2020 року, що підтверджується листками непрацездатності серії АДУ №351388 та АДУ №351446. Крім цього, в період з 19.07.2020 року по 31.07.2020 року проходив лікування з симптомами ГРВ за місцем проживання, що підтверджується довідкою сімейного лікаря Комунального некомерційного підприємства « 1-а міська поліклініка м.Львова» . 11.08.2020 року позивачу вручено наказ від 11.08.2020 року №47к, яким внесено зміни до наказу РСЦ МВС в м.Києві від 25.06.2020 року №39к, відповідно до якого позивача звільнено з 11.08.2020 року та видано трудову книжку.

Ухвалою суду першої інстанції від 05.10.2020 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом та поновлено строк звернення до адміністративного суду. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

У подальшому, суд першої інстанції ухвалою від 24.12.2020 року залишаючи без розгляду позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу РСЦ МВС в м.Києві №39к від 25.06.2020 року, взяв до уваги те, що 28.07.2020 року позивач звертався до відповідача Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві із заявою, в якій повідомив, що 24.07.2020 року звертався у відділ персоналу для отримання трудової книжки, яка не була йому видана та просив її повернути і роз`яснити причини його звільнення. Отже, суд визнав, що 24.07.2020 року позивачу вже було відомо про порушення його прав. Також суд першої інстанції врахував, що відповідачем надсилалися позивачу письмові повідомлення про його звільнення на підставі наказу №39к від 25.06.2020 року за адресами, які власноруч були відображені позивачем у його особовій справі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані вище, наведені судом першої інстанції в ухвалі від 24.12.2020 року фактичні обставини справи мають правове значення для визначення моменту того, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, для визначення початку перебігу місячного строку для звернення до адміністративного суду є важливими обставини про те, коли позивач дізнався про спірний наказ №39к від 25.06.2020 року та коли позивач отримав копію такого наказу чи був обізнаний із його змістом.

З цього приводу, суд першої інстанції вірно врахував фактичні обставини справи та встановив, що позивач пропустив встановлений частиною 5 ст.122 КАС України місячний строк звернення до суду із позовною вимогою щодо оскарження цього наказу №39к від 25.06.2020 року.

Однак, суд першої інстанції вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду в частині спірного наказу №39к від 25.06.2020 року, згідно вимог частин 3, 4 ст.123, ч.1 п.8 ст.240 КАС України, не врахував і не обгрунтував в ухвалі від 24.12.2020 року питання щодо поважності причин пропуску такого строку звернення до адміністративного суду.

Так, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про те, що копію спірного наказу №39к від 25.06.2020 року йому не було вручено своєчасно, оскільки матеріали справи не містять доказів моменту вручення позивачу копії спірного наказу чи обізнаності із змістом цього наказу.

Також матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про те, що позивач в період часу з 26.06.2020 року по 09.07.2020 року перебував на амбулаторному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві 1-а міська поліклініка м. Львова , в подальшому продовжив лікування у вказаному закладі з 09.07.2020 по 19.07.2020 року, що підтверджується листками непрацездатності серії АДУ №351788 та АДУ №351446. Також в період з 19.07.2020 року по 31.07.2020 року проходив лікування з симптомами ГРВ за місцем проживання, що підтверджується довідкою сімейного лікаря Комунального некомерційного підприємства 1-а міська поліклініка м. Львова . Лише 11.08.2020 року, як вказує позивач, йому було вручено наказ РСЦ МВС в м.Києві №47к від 11.08.2020 року, яким внесено зміни до наказу РСЦ МВС в м. Києві від 25.06.2020 №39к, відповідно до якого позивача звільнено з 11.08.2020 року та видано трудову книжку.

Наведені обставини підтверджують поважність пропуску позивачем ОСОБА_1 визначеного процесуальним законом строку звернення до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасувати наказу Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві «Про звільнення державних службовців Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві» №39к від 25.06.2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 ..

Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Зокрема, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97 право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції в ухвалі від 24.12.2020 року дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для залишення без розгляду частини позовних вимог, у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи неповно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала суду від 24.12.2020 року в частині залишення без розгляду позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу №39к від 25.06.2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 , винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому ухвалу суду першої інстанції від 24.12.2020 року в цій частині, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року про залишення позову без розгляду, в адміністративній справі №380/7401/20 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві в особі ліквідаційної комісії, Головного сервісного центру МВС України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - в частині залишення без розгляду позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві «Про звільнення державних службовців Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві» №39к від 25.06.2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 - скасувати та в цій частині направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У решта частині ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року в адміністративній справі №380/7401/20 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль