Ухвала

від 09.04.2021 по справі 645/6478/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 645/6478/13-ц

провадження № 61-4611ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області , третя особа - служба у справах дітей Фрунзенського району Харківської міської ради про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2014 року.

У клопотанні, яке додане до касаційної скарги, заявник просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що копію оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції він та його представник не отримували раніше. Представник заявника ознайомився зі справою та отримав прошиту і завірену копію ухвали Апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2014 року лише 24 лютого 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У пункті 14 Перехідних Положень ЦПК України (чинний на момент подання касаційної скарги) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 319, частини першої статті 325 ЦПК України (чинний на момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції від 25 листопада 2014 року) рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення. А касаційна скарга на ці судові рішення може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

У разі пропущення строку, встановленого частиною першою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк (частина друга статті 325 ЦПК України).

Пояснення та документи, надані на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою не надають можливості дійти до висновку про поважність причин пропущення ОСОБА_1 встановленого частиною першою статті 325 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції від 25 листопада 2014 року) двадцятиденного строку касаційного оскарження.

Касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником не підтверджено мотиви свого клопотання.

Заявником не надано належних доказів на підтвердження факту невиконання судом положень статей 222, 321 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення судом апеляційної інстанції рішення) щодо ненаправлення сторонам у справі копій судових рішень та того, що відповідач не отримував копію оскаржуваного судового рішення поштовим відправленням або в суді першої чи апеляційної інстанції (нарочно).

Ураховуючи викладене, заявнику необхідно надати докази порушення судом вимог статей 222, 231 ЦПК України або навести інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження та надати докази на підтвердження підстав пропуску цього строку.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки скаржником порушено вимоги частини 2 статті 389 та пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України, а саме не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

При цьому під порушенням норм матеріального та процесуального права розуміється певна (певні) норма (норми) певного закону (законів), у випадках передбачених частиною 2 статті 376 ЦПК України (порушення норм матеріального права) або здійснення процесуальних дій всупереч приписам процесуального закону (порушення норм процесуального права).

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Отже, у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт ( абзац та\або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї (цих) підстави (підстав).

За таких обставин, заявнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу, зазначивши підставу (підстави) із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), із обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї (цих) підстави (підстав), та надати копії уточнених скарг відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Оскільки касаційна скарга за своїм змістом не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, її належить залишити без руху з наданням особі, яка подала скаргу, строку для виправлення зазначених недоліків (подання касаційної скарги, яка має відповідати вимогам наведеної норми процесуального права).

Керуючись статтями 185, 392, 390, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2014 року залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров