Рішення

від 31.03.2021 по справі 348/2145/20

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2145/20

31 березня 2021 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Кушнірчук М.Д.,

з участю: позивача - ОСОБА_1 ,

його представника, адвоката - Гураша М.В.,

представника Служби в справах дітей

Надвірнянської РДА Івано-Франківської області - Томин С.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , як їх законний представник, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей, як представник органу опіки та піклування Надвірнянської районної державної адміністрації про виселення із житлового будинку, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , як їх законний представник, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей, як представник органу опіки та піклування Надвірнянської РДА про виселення із житлового будинку.

Просив суд ухвалити рішення, яким виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , із належного йому на праві приватної власності житлового будинку АДРЕСА_1 , без надання іншого житла, а також стягнути з відповідача ОСОБА_2 в його користь документально підтверджені судові витрати, пов`язані із оплатою судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні позивач та його представник свої вимоги підтримали з підстав, наведених в позовній заяві та просили їх задоволити в повному обсязі. Не заперечують щодо проведення заочного розгляду справи.

Представник Служби в справах дітей Надвірнянської РДА Івано-Франківської області в судовому засіданні вказала, що орган опіки та піклування не може надати згоду на виселення сім`ї ОСОБА_2 із спірного будинку, оскільки воно стосується неповнолітніх дітей. Також зазначила, що в даний час Служба в справах дітей не має можливості забезпечити дану сім`ю соціальним житлом і вважає, що дане питання повинно бути вирішене органом місцевого самоврядування.

Таким чином, щодо вирішення позову ОСОБА_1 представник органу опіки та піклування поклалася на розсуд суду, однак дане рішення не повинно порушувати інтереси неповнолітніх дітей.

Відповідач по справі ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей як їх законний представник, в судове засідання повторно не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася заздалегідь та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи.

Про причини неявки відповідач не повідомила, заяви про слухання справи у її відсутності не поступало.

Враховуючи наведене, зі згоди сторони позивача, згідно ухвали від 31.03.2021 року про розгляд вказаної справи в порядку заочного розгляду, суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.

Вислухавши позивача та його представника, представника Служби в справах дітей Надвірнянської РДА Івано-Франківської області, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 30.06.2007 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_9 був укладений попередній договір серії ВЕР за №488743, згідно якого сторони зобов`язалися особисто або через своїх представників в майбутньому в обумовлений п.6.1 цього договору строк укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах і в порядку визначених цим договором, а саме земельної ділянки площею, 0,2206 га., цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: присілок Максимець-Бистриця в с.Максимець Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2624082102:01:001:0026, а також земельної ділянки площею 0,3412 га., цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що також розташована за вище вказаною адресою, кадастровий номер 2624082102:01:001:0027.

Зазначений попередній договір посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Грицюком П.І. і зареєстрованим в реєстрі за №984 (а.с.9).

В подальшому, ОСОБА_1 22.09.2007 року було придбано в ОСОБА_9 вказані в попередньому договорі земельні ділянки, що стверджується укладеним договором купівлі-продажу земельних ділянок від цього ж числа за №154696, який посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Грицюком П.І. і зареєстрованим в реєстрі за №1547. Від імені ОСОБА_9 на підставі довіреності, посвідченої 30.06.2007 року приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Грицюком П.І. і зареєстрованої в реєстрі цього ж числа за №986, вказаний договір підписала ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Продаж земельних ділянок вчинено за ціною 60386 грн. і вони відчужені без зміни їх цільового призначення (а.с.10).

Договір купівлі-продажу земельних ділянок внесений в Державний реєстр правочинів в час його укладення, тобто 22.09.2007 року, номер правочину 2367230, про що свідчить витяг з реєстру за №4654415 від 22.09.2007 року (а.с.13).

03.12.2007 року ОСОБА_1 було переоформлено придбану земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на себе та отримано Державний акт на право власності на дану земельну ділянку серії ЯД №838520 та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010730700171 (а.с.15).

Таким чином, судом достовірно перевірено, що зазначені вище земельні ділянки є приватною власністю позивача по даній справі.

Також судом з`ясовано, що рішенням сесії Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 20.09.2007 року за №62-9/2007 було задоволено заяву ОСОБА_1 та дозволено йому будівництво житлового будинку на власній земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на земельній ділянці площею 0,2206 га., кадастровий номер 2624082102:01:001:0026, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яку він придбав у ОСОБА_9 (а.с.14).

Отримавши дозвіл, в цьому ж році позивачем було розпочато будівництво житлового будинку на вказаній земельній ділянці, яке він завершив в 2008 році.

26.03.2008 року за заявою ОСОБА_1 Івано-Франківським ОБТІ та реєстрації права власності на нерухомість було виготовлено технічний паспорт на побудований житловий будинок, інвентарний номер 16811, згідно якого його загальна площа складає 22,4 кв.м, житлова площа - 12,3 кв.м. і допоміжна площа - 10,1 кв.м. (а.с.17-19).

Згідно рішення виконавчого комітету Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 23.05.2008 року за №45, Про присвоєння адресного номера на житловий будинок , було відкрито адресний номер на вище вказаний збудований житловий будинок в с.Максимець, присілок Максимець-Бистриця на земельній ділянці, площею 0,2206 га. та присвоєно адресний № НОМЕР_1 (а.с.16).

05.10.2018 року державним реєстратором Ільчишиним О.М. на підставі даного рішення та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серії ІФ №141182710465, виданої 28.09.2018 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, було зареєстровано моє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 . Вказаний факт стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 140726391 від 09.10.2018 року, реєстраційний номер 1663420126240, об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, номер запису про право власності 28298453 (а.с.20).

Судом встановлено, що вказаний житловий будинок позивач разом з дружиною використовували для власних потреб, однак постійно в ньому не проживали. В окремі періоди ОСОБА_1 разом із дружиною та дочкою проживали в будинку його матері, оскільки остання за станом здоров`я постійно потребує сторонньої допомоги.

Як з`ясовано в ході судового розгляду, скориставшись тимчасовою відсутністю позивача та його сім`ї, ОСОБА_2 діючи з прямим умислом, направленим на порушення їхнього конституційного права на недоторканість житла, всупереч діючим законам та без згоди ОСОБА_1 , як власника будинку, в ніч з 13 на 14 квітня 2018 року, шляхом злому вхідних дверей незаконно проникла в належний йому будинок АДРЕСА_1 .

Таким чином, відповідач незаконно зайняла дане житлове приміщення та поселила до нього своїх неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Крім того, з ними також проживає співмешканець відповідача - ОСОБА_11 , який не перебуває з нею в зареєстрованому шлюбі і має власне житло в с.Бистриця Надвірнянського району Івано-Франківської області.

На неодноразові звернення ОСОБА_1 залишити належний йому будинок, ОСОБА_2 не реагує і продовжує проживати в ньому разом із своїми неповнолітніми дітьми та співмешканцем.

Згідно вироку Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.01.2020 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. 00 коп .

Однак, цивільний позов в частині виселення ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , без надання іншого житлового приміщення було залишено без розгляду (а.с.21-32).

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду від 25.06.2020 року апеляційна скарга з доповненням захисника Романишина Д.М. в інтересах ОСОБА_2 залишена без задоволення, а вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.01.2020 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України без змін (а.с.33-40).

Таким чином, вирок суду щодо ОСОБА_2 за вчинення умисних дій, які виразились в незаконному проникненні в належне ОСОБА_1 житло в ніч з 13 на 14 квітня 2018 року набрав законної сили.

Проте, як з`ясовано судом, навіть після засудження за її протиправні дії, відповідач ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми продовжує проживати в належному позивачу житловому будинку і не реагує на його вимоги залишити приміщення (а.с.47). Крім того, проживаючи в даному будинку ІНФОРМАЦІЯ_9 вона народила дочку ОСОБА_8 , яка також проживає у вказаному будинку.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що встановлено ч.1 ст.81 ЦПК України.

Разом з тим, у відповідності до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи наведене, судом достовірно встановлено, що своїми незаконними діями відповідач ОСОБА_2 порушила право ОСОБА_1 на недоторканість житла та право власності, оскільки вже тривалий час, а саме більше двох років створює йому перешкоди як власнику будинку володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Зокрема, з квітня місяця 2018 року позивач змушений звертатися в правоохоронні органи, щоб захистити право на свою власність, якою незаконно користується відповідача ОСОБА_2 . Остання неправомірно, всупереч діючим нормам законодавства, без будь-яких підстав і проти волі ОСОБА_1 поселилась в належний йому будинок

Як перевірено в ході розгляду справи, на протязі останнього часу позивач в черговий раз попередив відповідача про негайне звільнення належного йому житлового будинку, про що направив їй письмове повідомлення, а також в присутності працівників поліції 07.08.2020 року на місці особисто вимагав добровільно виселитись з нього, однак дана вимога залишились без належного реагування з боку ОСОБА_2 (а.с.41-48).

У зв`язку з наведеними обставинами, ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав на належне йому житло змушений був звернутися з даним позовом в суд про примусове виселення ОСОБА_2 разом з її неповнолітніми дітьми.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а ст.150 ЖК України визначено, що власник має право використовувати своє житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Аналогічні вимоги закріплені і в ст.383 ЦК України.

Згідно з вимогами статей 16, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду із вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Вказані норми матеріального права визначають право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Зазначена правова позиція закріплена у Постанові Верховного Суду України №6-709цс16 від 16 листопада 2016 року, також у Постанові Верховного Суду України №2931 від 15 травня 2017 року.

Як констатовано вище, за правилами ст.383 ЦК України, власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Аналогічні вимоги містить 150 ЖК УРСР.

Таким чином, положеннями ст.ст.383, 391 ЦК України передбачено право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї.

Відповідно д ч.4 ст.156 ЖК України до членів сім`ї власника будинку належать особи, зазначені в ч.2 ст.64 ЖК України , а згідно ч.2 ст.64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

З матеріалів справи не вбачається і в ході судового розгляду не встановлено наявності родинних зв`язків позивача із відповідачем.

Таким чином на вказані правовідносини не поширюється дія норм статтей 64, 156 ЖК України, статті 405 ЦП України, оскільки за встановлених судом фактичних обставин, спір підлягає вирішенню з підстав, передбачених ст.ст.383, 391 ЦК України.

Визначальним для захисту права на підставі цих норм є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Судом достовірно встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_1 і проживання в ньому відповідача із неповнолітніми дітьми створює йому перешкоди у користуванні своєю власністю.

У відповідності до ч.3 ст.116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Факт самоправного зайняття відповідачем разом із неповнолітніми дітьми вищевказаного житлового будинку, а саме вчинення умисних дій, які виразились в незаконному проникненні в належне ОСОБА_1 житло в ніч з 13 на 14 квітня 2018 року, підтверджується вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.01.2020 року, який був переглянутий в апеляційному порядку та залишений без змін і 25.06.2020 року набрав законної сили.

Таким чином, незаконне фактичне проживання відповідача разом з її неповнолітніми дітьми в житловому будинку АДРЕСА_1 , порушує конституційне право позивача як власника даного будинку на володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а саме вищевказаним житловим будинком, шляхом виселення з нього відповідача разом з її неповнолітніми дітьми, без надання іншого житла.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь документально підтверджених судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Відповідно до вимог ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно наданих стороною позивача попереднього розрахунку суми судових витрат від 10.11.2020 року, квитанції серії АЕ №0512 від 10.11.2020 року, додаткового договору до договору про надання правничої допомоги від 01.03.2021 року, акту виконаних робіт про надання послуг на правничу допомогу від 31.03.2021 року, витрати на правничу допомогу склали 3000 грн. 00 коп. (а.с.49, 50, 77, 78).

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , з відповідача в користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп. згідно квитанції серії АЕ №0512 від 10.11.2020 року.

Крім того, з відповідача в користь позивача слід стягнути також 840 грн. 80 коп. сплаченого судового збору за пред`явлення позову до суду, а всього судових витрат - 3840 грн. 80 коп.

На підставі ст.41 Конституції України , ст.ст. 11 , 16 , 316 , 317 , 319 , 321, 383 , 386 , 391 ЦК України , ст.ст.116, 150, 154 ЖК УРСР, керуючись ст.ст.4, 19, 76, 80-82, 141, 258, 263, 264, 265, 268, ст.ст.280-282, 289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , як їх законний представник, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей, як представник органу опіки та піклування Надвірнянської районної державної адміністрації про виселення із житлового будинку - задоволити.

Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , із належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на праві приватної власності житлового будинку АДРЕСА_1 , без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 - 840 грн. 80 коп. сплаченого судового збору та 3000 грн. витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, а всього 3840 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст рішення

виготовлено 08.04.2021 року.