Ухвала

від 08.04.2021 по справі 497/255/2021

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.04.2021

Єдиний унікальний № 497/255/2021

Провадження № 1-кс/497/186/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про розгляд скарги на рішення прокурора про відмову в задоволенні клопотання

08.04.21 року м. Болград

Слідчий суддя Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

заявника ОСОБА_3 ,

її захисника ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання,

В С Т А Н О В И В :

На електронну пошту Болградського районного суду Одеської області 06.04.2021 року надійшла скарга ОСОБА_3 , подана її захисником ОСОБА_6 на постанову прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_7 від 25.03.2021 року про відмову в задоволенні клопотання в кримінальному провадженні №42019161240000014 від 25.02.2019 року.

В обґрунтування скарги заявник зазначає, що Слідчим відділом Болградського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №42019161240000014 від 25.02.2019 року за підозрою громадянки ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365-2 КК України.

25 березня 2021 року прокурором Болградської окружної прокуратури ОСОБА_7 винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання від 23.03.2021 року щодо виділення з матеріалів кримінального провадження № 42019161240000014, матеріалів відносно підозрюваної ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365-2 КК України, яка надіслана на електрону адресу захисника 01.04.2021 року.

Таку відмову прокурор ОСОБА_7 мотивував тим, що доводи захисника є суб`єктивними, та доведення єдиного умислу та вини осіб шляхом надання доказів покладається на сторону обвинувачення під час судового розгляду.

Заявник вважає рішення прокурора необґрунтованим, складеним за формальними підставами.

При цьому звертає увагу суду на доцільність виділення матеріалів кримінального провадження з тих підстав, що:

- проведення досудового розслідування за ст.365 - 2 Кримінального кодексу України має здійснюватися у формі приватного обвинувачення, втім відомості до ЄРДР щодо цього злочину були внесені на підставі рапорту слідчого про виявлене кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 365-2 КК України, який вийшов за межі власних повноважень, тим самим порушив норму диспозитивної кримінального процесуального закону;

- з огляду на Витяг з ЄРДР від 06.01.2021 року до матеріалів кримінального провадження №42019161240000014 від 25.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України приєднано матеріали кримінального провадження за № 12021160220000003 від 05.01.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365-2 КК України, підстава: не встановлення підозрюваних, проте є підстави вважати, що кримінальні правопорушення вчинені однією особою (особами);

- 18.02.2021 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365 -2 КК України, в самому повідомленні про підозру не вказувалось правової кваліфікації кримінального правопорушення.

Однак, на даний час відсутні будь-які дані щодо підозри посадовим особам Великокутівської сільської ради Арцизького району Одеської області у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а також не доведено жодним чином єдиного умислу ОСОБА_3 та посадових осіб щодо придбання будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Жодних приміток на вчинення злочину у співучасті не має.

Саме з цих підстав заявник вважає, що є реальна необхідність виділення з матеріалів кримінального провадження №42019161240000014 від 25.02.2019 року матеріалів щодо підозри ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365-2 КК України в окреме провадження та подальше проведення досудового розслідування у формі приватного обвинувачення, що може потягнути за собою відповідні наслідки.

В судовому засіданні 08.02.2021 року:

Заявник ОСОБА_3 свою скаргу підтримала, просила її задовольнити, скасувати постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання щодо виділення з матеріалів кримінального провадження №42019161240000014 від 25.02.2019 року матеріалів відносно неї ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365-2 КК України.

Захисник ОСОБА_3 ОСОБА_4 , підтримав скаргу особи, інтереси якої він захищає, наполягав на задоволенні, та в доповнення зазначив, що відповідно до положень ст. 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

Однак в об`єднаному кримінальному провадженні підозра оголошена лише ОСОБА_3 за ст. 365-2 ч.3 КК України, тоді як відсутні будь-які дані щодо оголошення підозри посадовим особам Великокутівської сільської ради Арцизького району Одеської області у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Жодним чином не доведено єдиного умислу ОСОБА_3 та посадових осіб щодо придбання будинку за адресою: АДРЕСА_1 , і вчинення злочину у співучасті.

Крім цього, кримінальне провадження за ч.3 ст. 365-2 КК України повинно здійснюватися у формі приватного обвинувачення, проте, ст.191 КК України не відноситься до кримінальних правопорушень, досудове розслідування за яким здійснюється відповідно до вимог ст.477 КПК України. Таким чином, не може бути забезпечено всебічність, повнота та неупередженість досудового розслідування.

Прокурор у судовому засіданні заперечував доводи заявника, та вважав, що скарга задоволенню не підлягає оскільки ст.303 КПК України чітко визначено обмежений перелік дій (бездіяльності) та рішення слідчого і прокурора, які підлягають оскарженню на стадії досудового розслідування.

Слідчий суддя, вивчивши доводи заявника, заслухавши пояснення сторін судового розгляду, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.

Згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить: здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

У зв`язку із судовим контролем важливою є вимога про доступ до суду, яка означає, що з юрисдикції судів не можна вилучати будь-які звернення (клопотання, позови, заяви, скарги), надавати певним категоріям осіб імунітети від звернень до суду. Судові рішення з огляду на зміст принципу верховенства права повинні утверджувати справедливість і права людини, укріплювати довіру до органів, що беруть участь у розслідуванні і судовому розгляді кримінальних правопорушень.

Стаття 55 Конституції України встановлює, що кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоуправління, громадських об`єднань та посадових осіб.

Одним із загальних засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльність.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема Главою 26, передбачений порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування.

Об`єктом оскарження на підставі глави 26 КПК України може бути тільки рішення, дії, бездіяльність слідчого, прокурора при здійсненні своїх повноважень під час досудового розслідування.

Згідно ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що в провадженні слідчого Відділення №1 СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42019161240000014 від 25.02.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.3 ст.365-2 КК України.

18.02.2021 року за матеріалами кримінального провадження № 42019161240000014 було надіслано повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 365 - 2 КК України, та 15.03.2021 року ОСОБА_3 особисто вручено вказане повідомлення про підозру.

Жодним іншим особам про підозру в цьому кримінальному провадженні наразі не повідомлено.

23 березня 2021 року адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до прокурора Болградської окружної прокуратури з клопотанням про виділення матеріалів кримінального провадження за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ст.365.2 ч.1 КК України в окреме провадження, навівши аналогічні обґрунтування, як і в даній скарзі.

Постановою від 25 березня 2021 року прокурор Болградської окружної прокуратури ОСОБА_7 за наслідками розгляду даного клопотання захисника відмовив у задоволенні клопотання щодо виділення з матеріалів кримінального провадження № 42019161240000014 від 25.02.2019 року, матеріалів кримінального провадження щодо підозри ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.365-2 ч.3 КК України.

Дана постанова була надіслана прокурором на електронну пошту захисника ОСОБА_4 01.04.2021 року.

Статтею 303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування, які підлягають оскарженню до слідчого судді, і будь-які виключення щодо розгляду таких скарг - не допускаються.

Зокрема, відповідно до вимог п.7 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

Відповідно до ч.1 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Виділення та направлення матеріалів для притягнення особи до кримінальної відповідальності згідно ч.1 ст. 223 КПК України не є слідчими (розшуковими) діями.

Пункт 1 ч.1 ст. 303 КПК України також передбачає можливість оскарження конкретних випадків бездіяльності слідчого, прокурора.

Згідно вказаної норми може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Дана скарга не стосується внесення відомостей до ЄРДР чи неповернення тимчасово вилученого майна.

Відмова прокурора у задоволенні клопотання щодо виділення матеріалів також не може бути розцінена «як нездійснення інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк».

Крім того, як вбачається з матеріалів скарги, прокурором клопотання розглянуто, за ним прийнято процесуальне рішення.

Таким чином, ст. 303 КПК України не передбачає можливість оскарження рішення прокурора про відмову у задоволенні клопотання про виділення матеріалів та дії останнього щодо прийняття такої постанови.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 307 КПК України, за наслідками розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування постановлюється ухвала, якою може бути скасовано рішення слідчого чи прокурора, зобов`язано припинити певну дію, зобов`язано вчинити певну дію, відмовлено у задоволенні скарги.

Нормою ч. 3 цієї статті встановлено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки заявником подано скаргу на рішення прокурора, яке не підлягає оскарженню до слідчого судді, відповідно до положень ст. 303 КПК України.

Керуючись ст.ст.303, 306, 307 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенніскарги ОСОБА_3 на постановупрокурора провідмову взадоволенні клопотання відмовити.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1