Постанова

від 06.04.2021 по справі 742/3355/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 квітня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/3355/19

Головуючий у першій інстанції - Коротка А. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/591/21

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді - Бобрової І.О.,

суддів - Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.

за участю секретаря - Зіньковець О.О.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Крок-Укрзалізбуд ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Крок-Укрзалізбуд на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Крок-Укрзалізбуд про визнання договору оренди землі недійсним,

місце ухвалення судом першої інстанції заочного рішення - м. Прилуки,

дата складання судом першої інстанції повного тексту заочного рішення -09.10.2020,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Можаєва М.О. звернувся з позовом до ТОВ Крок-Укрзалізбуд , в якому просив визнати недійсним договір оренди землі б/н від 21.12.2005, який зареєстрований у Державному реєстрі земель від 16.02.2006 за № 040684800090, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Крок-Укрзалізбуд , судові витрати в сумі 768,40 грн покласти на відповідача.

Позов мотивовано тим, що 29.12.2000 між ОСОБА_1 та ТОВ Крок-Укрзалізбуд було укладено договір оренди земельної частки (паю), строком на п`ять років, до 29.12.2005, відповідно до якого позивач надав, а відповідач прийняв в оренду земельну частку розміром 5,88 га. Пізніше між сторонами був укладений новий договір оренди землі б/н від 21.12.2005, який зареєстрований у Державному реєстрі земель від 16.02.2006 за № 040684800090, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ Крок-Укрзалізбуд строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 5,0160 га, яка складається з ділянок площею 4,4805 га та 0,5355 га.

У травні та серпні 2018 року представник позивача звертався до відповідача з проханням надати копію вказаного договору, який діє станом на день звернення, а 22.11.2018 та 08.01.2019 відповідачу направлялись листи щодо розірвання договору, однак відповідей на зазначені звернення позивачем отримано не було. Оскільки конфлікт мирним шляхом врегулювати не вдалось, ОСОБА_1 звернувся з позовом.

Позивач зазначає, що після укладення правочину він отримав від ТОВ Крок-Укрзалізбуд примірник договору з відміткою про його реєстрацію у державному земельному кадастрі, при цьому при підготовці позову ОСОБА_1 встановив, що підписи на ньому йому не належать, на підписання будь-яких правочинів від його імені він нікого не уповноважував, а отже особа, якій належать підписи у вказаному договорі під графою орендодавець не мала права його підписувати, що свідчить про недійсність цього договору.

Земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 перебувають у користуванні ТОВ Крок-Укрзалізбуд , у зв`язку з чим до спірних правовідносин як спосіб захисту прав позивача має бути застосована реституція, тобто поновлення порушених майнових прав шляхом повернення позивачу належного йому майна, переданого на виконання недійсного правочину, як це зазначено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними .

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним договір оренди землі б/н від 21.12.2005, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 16.02.2006 за №040684800090, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Крок-Укрзалізбуд . Стягнуто з ТОВ Крок-Укрзалізбуд судовий збір в сумі 768,40 грн та 4086 грн судових витрат на проведення експертизи.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 листопада 2020 року за заявою представника позивача роз`яснено, що вказаним вище рішенням суду договір оренди землі б/н від 21 грудня 2005 року, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 16 лютого 2006 року за №040684800090, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Крок-Укрзалізбуд , за яким в оренду передана земельна ділянка площею 4,4805 га (кадастровий номер 7424185100:05:000:0119) та земельна ділянка площею 0,5355 га (кадастровий номер 7424185100:05:000:0567).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 січня 2021 року заява ТОВ Крок-Укрзалізбуд про перегляд заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2020 року залишена без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції від 05.10.2020 ТОВ Крок-Укрзалізбуд звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, стягнути з позивача 2681,12 грн судового збору.

Скаржник зазначає, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Згідно з частиною 1 статті 14 Закону україни Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Уразі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

На думку скаржника, встановивши, що спірний договір оренди є неукладеним, суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення щодо визнання договору недійсним.

Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, відповідач вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити з підстав обрання ним неефективного способу захисту, оскільки неукладений правочин неможливо визнати недійсним. При цьому вимога про усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном ним не заявлялась.

Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ТОВ Крок-Укрзалізбуд позивач ОСОБА_1 не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами 2, 5 статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.10.2020 не відповідає.

Приймаючи до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи від 05.08.2020, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний договір оренди землі від 21.12.2005 позивач не підписував та доручень з даного приводу нікому не давав, що свідчить про відсутність його вільного волевиявлення, як орендодавця в момент вчинення правочину. Оскільки зазначений договір підписаний іншою особою за відсутності волевиявлення на це ОСОБА_1 суд дійшов беззаперечного висновку про наявність підстав для визнання такого договору оренди землі недійсним за приписами статтей 203, 215 ЦК України.

Суд першої інстанції не знайшов "підстав для застосування строків позовної давності" щодо позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів з такими висновками не погоджується, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 0,5355 га та 4,4805 га, що розташовані в межах Мазківської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ЧН №024616 від 21.09.2003 та інформаційною довідкою щодо відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 152132984 від 09.01.2019 (а.с.11-12).

Згідно з пунктами 1, 2 та 4 договору оренди землі б/н від 21.12.2005, про визнання недійсним якого пред`явлено позов у цій справі, орендодавець ОСОБА_1 передав в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орендарю ТОВ Крок-Укрзалізбуд земельні ділянки площею 0,5355 га та 4,4805 га, що розташовані в межах Мазківської сільської ради Прилуцького району Чернігівської зі сплатою щорічної орендної плати у грошовій та натуральній формах. Договір укладено на 15 років та зареєстровано Прилуцьким районним відділом Чернігівської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.02.2006 року за №040684800090 (а.с.9).

Після підписання договору був складений акт прийому-передачі земельних ділянок від 21.12.2005 року (а.с.10).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.01.2019 №152132984 (а.с.11-15), 25.04.2016 на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.04.2016 № 29485697, № 29482562, державним реєстратором Виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області Рощиною С.М. було зареєстровано за ТОВ Крок-Укрзалізбуд право оренди земельних ділянок площею 0,5355 га з кадастровим номером 7424185100:05:000:0567 та площею 4,4805 га з кадастровим номером 7424185100:05:000:0119, власником яких є ОСОБА_1 . Підставою виникнення права оренди даних земельних ділянок зазначено договір оренди б/н від 21.12.2005, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Крок-Укрзалізбуд .

У відповіді від 05.05.2018 на адвокатський запит представника позивача Міськрайонне управління у Прилуцькому районі та м.Прилуки Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило, що згідно з книгами записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі, між гр. ОСОБА_1 та ТОВ Крок-Укрзалізбуд зареєстрований договір оренди на земельні ділянки, розташовані на території Мазківської сільської ради загальною площею 5,0160 га за № 040684800090 терміном на 15 років, архівний примірник вказаного договору оренди в архіві управління відсутній (а.с.16). Аналогічна відповідь була надана управлінням на виконання ухвал Прилуцького міськрайонного суду від 07.10.2019 та 12.11.2019 (а.с. 32, 39).

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 стверджував, що оспорюваний договір він не підписував, підпис в ньому вчинено іншою особою. Для з`ясування вказаної обставини за клопотанням представника позивача у справі призначалась судова почеркознавча експертиза.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 05.08.2020 за №1001/1002/20-24 підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець договору оренди землі б/н від 21.12.2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Крок-Укрзалізбуд , що був зареєстрований в Державному реєстрі земель від 16.02.2006 року за №040684800090, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.97-102).

Зазначена обставина відповідачем не була спростована ані в суді першої інтанції, ані при зверненні з апеляційною скаргою, разом з тим, на думку відповідача, позов задоволенню не підлягає у зв`язку з обранням позивачем такого способу захисту своїх прав, який не є ефективним у спірних правовідносинах.

Колегія суддів з такими доводами скаржника погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є верховенство права.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За змістом частин першої, четвертої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 27.08.2020 у справі № 131/669/17 вказав, що відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Зокрема, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 153/1897/18-ц).

Відповідно достатті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Вказана норма кореспондується з положеннями частини першої статті 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, а згідно зі статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статтей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність підпису позивача у оспорюваному договорі оренди землі свідчить про відсутність його вільного волевиявлення як орендодавця на укладення цього договору, що у свою чергу є підставою для визнання його недійсним виходячи з положень статтей 203, 215 ЦК України.

Однак, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Відповідно до статтеі 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що переглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі посилаючись на те, що цей договір від не підписував, його умови не погоджував, при цьому землі, які йому належать перебувають у користуванні ТОВ Крок-Укрзалізбуд , тож в даному випадку виникає необхідність реституції, тобто поновлення порушених майнових прав позивача шляхом повернення належного йому майна, переданого на виконання недійсного правочину.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що оспорюваний договір позивач не підписував, отже його волевиявлення як орендодавця на укладення цього договору відсутнє. Однак, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд не взяв до уваги, що позивачем у даному випадку було обрано не ефективний спосіб захисту свого майнового права, яке позивач вважає порушеним.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 7.27 постанови від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц зробила висновок, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Зважаючи на наведене, у позові про визнання недійсним договору оренди землі необхідно відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1, частини 2 статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ Крок-Укрзалізбуд підлягає задоволенню, а заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2020 року скасуванню.

За правилами ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За апеляційний розгляд справи відповідачем було сплачено судовий збір в розмірі 1576,50 грн (а.с. 219).

Сума судового збору, що підлягала сплаті за оскарження заочного рішення суду першої інстанції складає 1152,60 грн (1 немайнова вимога - 768,40х150%), у звязку з чим вказана сума підлягає стягненню з позивача на користь відповідача. Разом з тим, сума банківської комісії за оплату судового збору компенсації за рахунок позивача не підлягає, оскільки банківська комісія не є судовими витратами у розумінні статті 133 ЦПК України.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч.1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ТОВ Крок-Укрзалізбуд - задовольнити.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.10.2020 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Крок-Укрзалізбуд про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Крок-Укрзалізбуд (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 30-б, оф. 14, ЄДРПОУ 25391763) 1152,60 грн судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Судді Чернігівського апеляційного суду

І.О.Боброва

Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова

Повний текст постанови складений 09.04.2021.