Постанова

від 25.03.2021 по справі 911/2257/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2021 р. Справа№ 911/2257/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Пашкіної С.А.

секретар Рибчич А.В.

за участю

представників: позивача - Вабіщевич Т.В.

відповідача - Король Д.В.

третя особа-1 - не з`явились

третя особа-2 - не з`явились

третя особа-3 - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість"

на рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2020 р. (повне рішення складено 30.11.2020 р.)

у справі № 911/2257/20 (суддя - Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1

2. Представництва "Евер Нейро Фарма ГмбХ"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спан"

про стягнення 427674,69 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос"

про стягнення 518232,77 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість", треті особи: ОСОБА_1 , Представництво "Евер Нейро Фарма ГмбХ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Спан" про стягнення 427674,69 грн грошових коштів, як таких, що набуті відповідачем в результаті безпідставного володіння та користування офісними приміщеннями, розташованими за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 9.

03.09.2020 р. до місцевого суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос" про відшкодування витрат з утримання офісних приміщень у розмірі 518232,77 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2020 р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднано їх в одне провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.2020 р. у справі № 911/2257/20 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос" задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач за первісним позовом посилається на те, що сторони договорів суборенди протягом тривалого часу (Представництво Евер Нейро Фарма Гмбх з 01.01.2015 р. та Товариство з обмеженою відповідальністю Спан з 05.10.2018 р.) систематично здійснювали дії, направлені на виконання цих договорів суборенди, зокрема - суборендарі сплачували орендну плату, а відповідач забезпечував утримання об`єкта суборенди шляхом укладення договорів та отримання за ними робіт та послуг, безпосередньо пов`язаних з предметом оренди. Водночас, жодних претензій від позивача стосовно оренди нерухомого майна до відповідача або третіх осіб не надходило. Також скаржник вказує на те, що дану справу розглянуто з порушенням вимог виключної підсудності, оскільки спір стосується стягнення грошових коштів як таких, що набуті в результаті безпідставного володіння та користування офісними приміщеннями, що розташовані в м. Києві, тому даний спір відноситься до територіальної підсудності Господарського суду м. Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 911/2257/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 911/2257/20 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2257/20 та призначено її до розгляду на 02.03.2021 р.

Засідання суду, призначене на 02.03.2021 р., не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Буравльова С.І. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 р. було призначено розгляд справи на 25.03.2021 р.

У судовому засіданні 25.03.2021 р. представники сторін надали усні пояснення по суті апеляційної скарги. Представники третіх осіб не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Доказів поважності відсутності представників третіх осіб суду не надано.

Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що вказані представники були позбавлені можливості через будь-які перешкоди, в тому числі і карантинні, бути присутніми у судовому засіданні.

Крім цього треті особи не наполягали на обов`язковій участі їх представників у судовому засіданні, відповідних клопотань від них не було подано апеляційному суду.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаних представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

03.07.2013 р. на підставі рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2012 р. у справі № 5011-32/10471-2012 за Товариством з обмеженою відповідальністю Міжнародна юридична компанія Кратос було зареєстровано право власності на офісний комплекс загальною площею 1471,20 кв. м, який розташований в м. Києві по вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 9 (літера А), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав.

11.09.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Міжнародна юридична компанія Кратос , як продавцем, та Приватним підприємством "Українська консультаційна група", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сага Інвест ЛТД", Товариством з обмеженою відповідльністю "Кий Ріал", Товариством з обмеженою відповідальністю "Служба охорони ЦСБ", як покупцями, було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав належне йому на праві приватної власності офісний комплекс загальною площею 1471,20 кв. м, який розташований в м. Києві по вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 9 (літера А), а покупці прийняли вказане офісне приміщення, про що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 11.09.2019 р. вчинено запис про державну реєстрацію спільної часткової власності.

Позивач вказує, що в період з 03.07.2013 р. по 11.09.2019 р., Приватне акціонерне товариство "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшшн" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" здавали офісні приміщення в цьому комплексі, власником яких було Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна юридична компанія Кратос , в суборенду Представництву "Евер Нейро Фарма ГмбХ" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Спан" і отримували від них відповідні орендні платежі. Позивач вважає, що ці грошові кошти є безпідставно набутим майном і підлягають поверненню останньому.

Також позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість", всупереч волі позивача та з порушенням норм чинного законодавства, були укладені договори суборенди з Представництвом "Евер Нейро Фарма ГмбХ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спан", а тому орендні платежі, отримані відповідачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спан" згідно з платіжним дорученням № 119 від 21.11.2018 р. на підставі договору суборенди від 05.10.2018 р. у сумі 227459,93 грн та від Представництва"Евер Нейро Фарма ГмбХ" на підставі договору суборенди № 05/12/14 від 01.01.2015 р. у сумі 200214,76 грн, є доходами, які відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу.

Обґрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Ренесанс-Нерухомість вказує на те, що ним були понесені витрати, пов`язані з належним утриманням майна позивача, у розмірі 518232,77 грн, які останній повинен відшкодувати.

Відповідно до інформації, наданої Представництвом "Евер Нейро Фарма ГмбХ" на адвокатський запит з приводу оренди офісних приміщень в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 9 (літера А), останнє орендувало офісне приміщення у період з липня 2013 року по вересень 2019 року на підставі договорів суборенди з 01.11.2011 р. по 31.12.2014 р. - з Приватним акціонерним товариством "СП Ен Ес Ай Констракшн", з 01.01.2015 р. по вересень 2019 року на підставі договору суборенди № 05/12/14 від 01.01.2015 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість".

Так, згідно з договором суборенди № 05/12/14 від 01.01.2015 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" (орендар) та Представництвом "Евер Нейро Фарма ГмбХ" (суборендар), в суборенду передані основні приміщення - офісні приміщення площею 240 кв. м, розташовані на п`ятому поверсі бізнес-центру за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька, 9 (офіс 5-А), та допоміжні приміщення площею 20 кв. м на 1-му нижньому поверсі цієї будівлі; орендна плата за основні приміщення встановлена в сумі, що дорівнює 77760,00 доларів США на рік, та допоміжні приміщення у сумі, що еквівалентна 2400,00 доларів США на рік, до якої мають додаватись і оплачуватись суборендарем податок на додану вартість та інші податки, що справляються зараз або можуть справлятись в майбутньому; надано право користування п`ятьма місцями для паркування на відкритому майданчику за умови сплати суборенди в сумі, еквівалентній 100 доларів США без ПДВ за місце на місяць.

На виконання умов укладеного договору суборенди Представництвом "Евер Нейро Фарма ГмбХ" сплачувались відповідачу: орендна плата за період з 22.01.2014 р. по 08.07.2019 р., експлуатаційні витрати, плата за парковку, в тому числі 200214,76 грн згідно з платіжним дорученням № 3186 від 18.10.2017 р., що підтверджується витягом з банківської виписки відповідача.

Відповідно до інформації, наданої позивачу на адвокатський запит Товариством з обмеженою відповідальністю "Спан" з приводу оренди офісних приміщень за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 9 (літера "А"), останнє користувалось, як суборендар, офісними приміщеннями на підставі договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" від 05.10.2018 р. та додаткової угоди № 1 до нього.

За змістом договору суборенди від 05.10.2018 р., укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спан" (суборендар), орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) нежитлове приміщення загальною площею 274 кв. м на 4-му поверсі за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 9 (літера А); строк суборенди з 01.12.2018 р. по 30.11.2020 р., площа суборенди - 548 кв. м (274 кв. м на 4-му поверсі та 274 кв. м на 3-му поверсі).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спан" у відповідь на адвокатський запит зазначило, що ним сплачувалася суборендна плата, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 21.11.2018 р. по 31.01.2020 р., в тому числі і платіжне доручення № 119 від 21.11.2018 р., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальність "Спан" сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" по рахунку № 15.11.18-SP-01 за суборенду приміщень згідно з договором суборенди від 05.10.2018 р. грошові кошти у розмірі 227459,93 грн.

Разом з цим, у матеріалах справи відсутні докази укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" з Товариством обмеженою відповідальністю Міжнародна юридична компанія Кратос договору оренди офісного комплексу чи його частин, які були передані відповідачем в суборенду Представництву "Евер Нейро Фарма ГмбХ" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Спан".

За ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно зі ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, в редакції станом на час набуття позивачем права власності на офісний комплекс, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ст. 334 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Як передбачено ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У відповідності до ст. ст. 2, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 3 вказаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

За ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Отже, як було встановлено вище, у період з липня 2013 року по вересень 2019 року Приватне акціонерне товариство Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн та Товариство з обмеженою відповідальністю Ренесанс-Нерухомість здавали офісні приміщення, власником яких був позивач, в суборенду Представництву Евер Нейро Фарма Гмбх та Товариству з обмеженою відповідальністю Спан .

В той час як позивач, як власник офісних приміщень, не укладав з Приватним акціонерним товариством Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн та Товариством з обмеженою відповідальністю Ренесанс-Нерухомість жодних договорів, які б надавали права користування такими приміщеннями на законних підставах.

Заявлені позивачем до стягнення з відповідача грошові кошти у сумі 427674,69 грн, з яких 200214,76 грн отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" від Представництва Евер Нейро Фарма Гмбх згідно з платіжним дорученням № 3186 від 18.10.2017 р. за суборенду приміщень і від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спан" 227459,93 грн згідно з платіжним дорученням № 119 від 21.11.2018 р., є доходами, які відповідач одержав від користування офісними приміщеннями без достатньої правової підстави.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення 427674,69 грн грошових коштів, як таких, що набуті відповідачем в результаті безпідставного володіння та користування офісними приміщеннями, розташованими за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 9, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна юридична компанія Кратос набуло право власності на офісний комплекс у незаконний спосіб, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2012 р. у справі № 5011-32/10471-2012, на підставі якого за позивачем було зареєстровано право власності на вказаний офісний комплекс, набрало законної сили, а отже в силу закону є обов`язковим для виконання на всій території України.

Колегія суддів вважає також необґрунтованими доводи скаржника про те, що позивачем, як власником офісного комплексу, не було вчинено протягом тривалого періоду часу жодних дій щодо цього майна, оскільки пасивність власника по відношенню до свого майна не уповноважує інших осіб на свій розсуд розпоряджатись таким майном.

До того ж, такі обставини не мають правового значення для даної справи, оскільки підставою первісного позову є стягнення з відповідача доходів, отриманих в період безпідставного володіння майном, в порядку ст. ст. 1212, 1214 ЦК України, а положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стосовно вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" за зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос" про стягнення коштів у розмірі 518232,77 грн, які є витратами з утримання офісних приміщень за період з 09.10.2012 р. по 11.09.2019 р., колегія суддів встановила наступне.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що ним за період з 09.10.2012 р. по 11.09.2019 р. було здійснено витрати з утримання даних офісних приміщень, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" має право на відшкодування таких витрат за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос", як власника нерухомого майна на момент здійснення цих витрат, на підставі статей 22, 778, 1214, 1166 ЦК України.

Згідно зі ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Відповідно до ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Як передбачено ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" роз`яснено, що добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) майна має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна, або на передання доходів (частина третя статті 390 ЦК). У цьому разі необхідними є такі витрати, без яких стан майна істотно погіршився би, унаслідок чого його не можна було б використати за прямим призначенням.

На підтвердження понесених витрат Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" надало договори з доказами виконня робіт та оплати по них, а саме:

- договір № Р3512/2016 від 01.12.2016 р. на виконання робіт зі створення та модернізації інженерних систем, технічного обслуговування інженерних систем офісних приміщень, сума робіт 55311,76 грн;

- договір № Р4111/2018 від 23.11.2018 р. на виконання підрядних робіт, сума 10834,00 грн;

- договір № 426-ПСТО від 01.01.2015 про надання послуг по цілодобовому спостереженню за спрацюванням працездатної установки пожежної сигналізації та її технічному обслуговуванню, сума 74720,00 грн;

- договір № D2 4С 1180 від 31.12.2014 р. на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів, сума 20400,00 грн;

- договір № Кр7/11 від 07.12.2018 р. на виконання ремонтних оздоблювальних робіт, сума 85100,00 грн;

- договір № Кр23/11 від 23.11.2018 р. на виконання ремонтних оздоблювальних робіт, сума 85100,00 грн;

- договір № Кр7/08 від 07.08.2018 р. на виконання ремонтних оздоблювальних робіт, сума 51675,00 грн;

- договір № Кр16/07 від 16.07.2018 р. на виконання ремонтних оздоблювальних робіт, сума 6100,00 грн;

- договір № Кр3/11 від 03.11.2018 р. на виконання ремонтних оздоблювальних робіт, сума 6875,00 грн;

- договір № 63/18 від 22.11.2018 р. на виконання робіт по інсталяції систем пожежної сигналізаці, сума 4981,79 грн;

- договір № М-20/18 від 23.11.2018 р. на виконання робіт з адаптації систем вентиляції та кондиціювання, сума 33033,46 грн;

- договір № 0504/1 від 05.04.2019 р. на виконання робіт з технічного обслуговування (перезарядка) засобів пожежогасіння (вогнегасників), сума 720,00 грн;

- договір № 3/12/18-01 від 03.12.2018 р. на виконання підрядних робіт по інсталяції підлоги, сума 39834,00 грн;

- договір № 2/08/18-01 від 02.08.2018 р. на виконання підрядних робіт по інсталяції підлоги, сума 159 744,00 грн;

- договір № 6-О17 від 30.12.2016 р. на виконання ремонтних сантехнічних робіт для внутрішніх систем холодного та гарячого водопостачання нежитлової будівлі, ремонтних сантехнічних робіт для внутрішньої системи господарсько-побутової каналізації, ремонтних робіт для сантехнічних приладів у санвузлах загального користування, сума 3382,80 грн.

Також до вказаних договорів позивач за зустрічним позовом надав відповідні акти виконаних робіт, при цьому, платіжних доручень про сплату таких витрат суду не надано.

Вбачається, що надані договори та акти виконаних робіт підтверджують виконання робіт по ремонту, поліпшенню, модернізації, експлуатації обладнання приміщень в офісному комплексі за адресою: м. Київ по вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 9 (літера А), які були передані в суборенду відповідачем Представництву Евер Нейро Фарма Гмбх та Товариству з обмеженою відповіжальністю "Спан", інших приміщень в цьому офісному комплексу, а також приміщень за іншими адресами.

Разом з цим, надані документи не містять інформації про те, що вказані в них роботи та понесені позивачем за зустрічним позовом витрати є саме необхідними роботами і витратами, без проведення яких належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос" нерухоме майно не могло бути збережено або могло значно погіршитися.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача за зустрічними позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом коштів у розмірі 518232,77 грн, які є витратами з утримання офісних приміщень за період з 09.10.2012 р. по 11.09.2019 р., є необґрунтованою, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно доводів скаржника про те, що дану справу розглянуто з порушенням вимог виключної підсудності, оскільки спір стосується стягнення грошових коштів як таких, що набуті в результаті безпідставного володіння та користування зазначеними офісними приміщеннями, що розташовані в м. Києві, тому даний спір відноситься до територіальної підсудності Господарського суду м. Києва, колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник посилається на ч. 3 ст. 30 ГПК України, відповідно до якої спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Вбачається, матеріально-правові вимоги позивача за первісним позовом у цій справі не містять вимог пов`язаних з виникненням, зміною чи припиненням права власності щодо офісних приміщень та не випливають з договорів оренди, оскільки в результаті задоволення позовних вимог правовий статус офісних приміщень, його власників не зміниться. Договори оренди, на які посилається позивач за первісним позовом, є лише доказом того, що відповідач отримував кошти внаслідок безпідставного користуванням чужим майном.

Отже спір у справі № 911/2257/20 виник не з приводу нерухомого майна, а з приводу набуття грошових коштів без достатньої правової підстави та повинен розглядатися за правилами ст. 27 ГПК України, тобто за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.

Посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.01.2018 р. у справі № 460/4286/16-ц, від 16.05.2018 р. у справі № 640/16548/16-ц, від 10.04.2019 р. у справі № 638/1988/17, від 09.09.2020 р. у справі № 910/6644/18, є необґрунтованими, оскільки позовні вимоги у цих справах виникли з договірних відносин, предметом яких були об`єкти нерухомого майна, в той час як предметом спору у даній справі є вимоги, що виникли з позадоговірних зобов`язань, а саме: стягнення безпідставно набутих грошових коштів та стягнення витрат на утримання майна.

Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2020 р. у справі № 911/2257/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2020 р. у справі № 911/2257/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 12.04.2021 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В.Андрієнко

С.А. Пашкіна