Рішення

від 01.04.2021 по справі 902/525/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/525/20

Господарський суд Вінницької області:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Сичуку І.В.

за відсутності представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код - 20077720

до: Дочірнього підприємства "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК", вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 2-Е, м. Вінниця, 21030, код - 23110524

про стягнення 40 826 428,62 грн

В С Т А Н О В И В :

22.05.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 14/4-3101-20 від 12.05.2020 року Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" про стягнення 40 826 428,62 грн заборгованості, з яких 30 095 848,24 грн основного боргу, 4 314 966,31 грн пені, 2 035 045,82 грн 3% річних, 4 380 568,25 грн інфляційних втрат за договором постачання природного газу № 3242/1718-ТЕ-1 від 25.09.2017 року.

В якості підстав заявлених позовних вимог, позивач посилається неналежне виконання Дочірнім підприємством "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" умов договору постачання природного газу № 3242/1718-ТЕ-1 від 25.09.2017 року, в частині оплати проставленого природного газу, в зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 40 826 428,62 грн.

Враховуючи викладене позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 30 095 848,24 грн основного боргу, 4 314 966,31 грн пені, 2 035 045,82 грн 3% річних, 4 380 568,25 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 27.05.2020 року позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 14/4-3101-20 від 12.05.2020 року залишено без руху.

09.06.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (№ 14/4-3787-20 від 03.06.2020 року) щодо усунення недоліків до позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.06.2020 року відкрито провадження у справі № 902/525/20 у порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 04.08.2020 року.

В судовому засіданні 04.08.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/525/20 на 26.08.2020 року о 10:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 12.08.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

17.08.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява (№ 39/5-1175-20 від 17.08.2020 року), в якій останній просить суд провести судове засідання призначене не 26.08.2020 року в режимі відоеконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв"язку EASYCON. Також, у заяві останній просить суд закрити підготовче провадження та призначити справу № 902/525/20 до судового розгляду по суті.

18.08.2020 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява (№ 39/5-1200-20 від 18.08.2020 року) тотожного змісту заяви позивача від 17.08.2020 року.

В судовому засіданні 26.08.2020 року судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження передбаченого ч. 3 ст. 177 ГПК України на 30 днів, яку занесено до протоколу судового засідання.

За результатами проведеного 26.08.2020 року судового засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 07.10.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 02.09.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

25.09.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання № 39/5-2076-20 від 24.09.2020 року про поновлення строку на виконання ухвали суду та долучення до матеріалів справи витребуваних доказів. В якості додатків додано ряд документів. Вказане клопотання надійшло поштою 28.09.2020.

07.10.2020 року зупинено провадження у справі № 902/525/20 до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 903/918/19.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2020 року касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Скасовано Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 у справі №903/918/19 та направлено справу № 903/918/19 на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.02.2021 року у справі № 903/918/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 117 597,08 грн пені, 46 275,57 грн трьох процентів річних, 62 452,47 грн суми індексу інфляції, а всього 226 325,12 грн, а також 5 158,83 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору за подання позовної заяви, 14 638,50 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги, 19 518,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору за подання касаційної скарги.

Ухвалою суду від 18.02.2021 року поновлено провадження у справі № 902/525/20 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.03.2021 року.

10.03.2021 на електронну адресу суду від представника позивача до суду надійшло клопотання (вх.канц. № 01-34/2239/21 від 10.03.2021 року), в якому останній в зв`язку з відсутністю можливості забезпечити участь уповноваженого представника, просить суд проводити судове засідання за його відсутності або відкласти розгляд справи на іншу дату.

11.03.2021 представники сторін правом участі в судовому засіданні не скористалися.

Протокольною ухвалою суду від 11.03.2021 розгляд справи по суті призначено на 01.04.2021 об 11:00 год.

Ухвалою суду від 18.03.2021 повідомлено сторін про дату час та місце розгляду справи по суті.

30.03.2021 на електронну адресу суду від представника позивача до суду надійшло клопотання (вх.канц. № 01-34/2972/21 від 30.03.2021 року), в якому останній просить суд забезпечити його участь в усіх судових засіданнях по справі під час дії карантину в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференц зв`язку EASYCON. В разі неможливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, просить суд розглянути справу за відсутністю представника позивача за наявними у справі доказами.

Суд враховує наявність у матеріалах справи клопотання представника позивача про підтримку позову та розгляд справи за наявними у справі доказами.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився хоча про дату, час та місце розгляду справи по суті повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 18.03.2021, яка надсилалась рекомендованою поштовою кореспонденцією, а також на відому суду адресу електронної пошти.

Суд зазначає про те, що будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Суд враховує, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Недотримання строків розгляду справ судом порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"), а також в організації судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд враховує, що неявка позивача, відповідача чи їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст.178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, в якості підстави заявлених вимог посилається на укладення між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Дочірнім підприємством "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" (споживач) умов договору постачання природного газу № 3241/1718-ТЕ-1 від 25.09.2017

В зв`язку з неналежним виконанням Дочірнім підприємством "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" умов договору постачання природного газу № 3241/1718-ТЕ-1 від 25.09.2017 грошових зобов`язань в частині прострочення оплати поставленого природного газу, в останнього утворилась заборгованість в сумі 30 095 848, 24 грн.

Враховуючи викладене позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 30 095 848, 24 грн - основного боргу, 4 314 966, 31 грн пені, 2 035 045, 82 грн 3% річних та 4 380 568,25 грн інфляційних втрат за Договором постачання природного газу №3241/1718-ТЕ-1 від 25.09.2017 року за період з жовтня 2017 по жовтень 2019 року.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 25.09.2017 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Дочірнім підприємством "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" (споживач) укладено договір постачання природного газу №3241/1718-ТЕ-1 (аркуші справи 24-33, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах договору.

Згідно із п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно п. 2.1 Договору постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 13855 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів), а саме: за жовтень 2017 року - 1535 тис. куб. метрів, за листопад 2017 року - 2050 тис. куб. метрів, за грудень 2017 року - 2600 тис. куб. метрів, IV кв. 2017 6185 за січень 2018 року - 2785 тис. куб. метрів, за лютий 2018 року - 2575 тис. куб. метрів, за березень 2018 року - 2310 тис. куб. метрів, I кв. 2018 року 7670 тис. куб. метрів.

Обсяги природного газу, які планується поставляти згідно з цим договором (плановий обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 1.2 цього договору (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору постачальник передає споживачеві природний газ у загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого газу - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання передачі газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність , пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7 Договору).

Відповідно до пункту 3.8 Договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією такого акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

- підписані споживачем два примірники акта приймання передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці (п. 3.10 Договору).

Згідно п. 5.1 ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням.

У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Ціна за 1000 куб. м газу на дату укладання договору становить 4942,00 грн, крім цього податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4 Договору).

Згідно п. 6.1 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11 січня 2005 року "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Споживач має право отримувати природний газ відповідно до умов цього договору (п. 7.1 Договору).

Відповідно до п. 7.4 постачальник зобов`язаний виконувати умови цього договору та забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 8.1 Договору).

У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20 (п. 8.2 Договору).

Відповідно п. 10.3 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Додатковою угодою до Договору № 1 від 11.01.2018 року внесено зміни до пунктів 3.4, 6.1, 8.2, 8.3, 11.3 Договору, Додатковою угодою до Договору № 2 від 05.04.2018 року доповнено пункт 2.1 розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу", викладено в новій редакції п.12 Договору, Додатковою угодою до Договору № 3 від 12.06.2018 року, сторонами доповнено пункт 2.1 Договору та викладено розділ 12 Договору у новій редакції "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" (аркуші справи 35-38, том1).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 69 970 114,96 грн на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу (аркуші справи 39 - 44, том 1).

Відповідач в свою чергу за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1. Договору, а саме: розрахувався за поставлений природний газ в сумі 39 874 266, 42 грн , що вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем, який кореспондується із даними відображеними в оборотно-сальдовій відомості по підприємству відповідача (аркуші справи 23, 45, том 1).

З врахуванням встановлених обставин, судом надано правову оцінку спірним правовідносинам.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" врегульовано питання механізму проведення розрахунків за газ коштами, які надходять до теплогенеруючих та теплопостачальних організацій від споживачів, і він не стосується коштів, які спрямовуються для розрахунків за газ за рахунок державних субвенцій.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 р. у справі № 903/918/19 зазначено, що аналіз приписів статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання в сукупності з положеннями Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 на виконання статті 19-1 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком № 217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.

Водночас, положення Порядку № 217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.

Визначений Порядком № 217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.

Отже, положення Порядку № 217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Такий порядок застосування відповідальності за порушення договірних зобов`язань до теплопостачальної організації, як суб`єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями статей 79, 265 Господарського кодексу України щодо здійснення відповідачем господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов`язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, незалежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов`язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії. Відповідач у силу статті 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі - щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача).

Таким чином, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 903/918/19 відступила від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.03.2020 р. у справі № 917/530/19, про те, що відповідач, як теплопостачальна організація, не відповідає перед позивачем за прострочення в оплаті за поставлений природний газ в частині розрахунків, що здійснювалася відповідно до Порядку № 217 через рахунки із спеціальним режимом використання за встановленими НКРЕКП нормативами перерахування коштів.

Наведена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.10.2020 у справі №925/1235/19.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд відзначає, що положення Порядку № 217 не впливають на строки здійснення Дочірнім підприємством "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" оплати за поставлений позивачем газ, встановлені за договором постачання природного газу № 3242/1718-ТЕ-1 від 25.09.2017 року.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що основний борг в сумі 30 095 848, 24 грн позивачем доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 4 314 966,31 грн пені, 2 035 045,82 грн 3% річних, 4 380 568,25 грн інфляційних втрат.

Розглядаючи зазначені вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору постачання природного газу від 25.09.2017 №3841/1718-ТЕ-1 пункт 8.3 Договору викладено в наступній редакції:

"8.3. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього Договору, підписання споживачем будь яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. №256 не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором"

Перевіркою 3 % річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок у розрахунку відсотків річних та інфляційних втрат.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржника по сплаті отриманого природного газу суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 2 035 045,82 грн та інфляційних втрат в сумі 4 380 568,25 грн є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 314 966,31 грн пені нарахованих у період наявності зобов`язальних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розділом 8 Договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання зобов`язань.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору постачання природного газу від 25.09.2017 №3841/1718-ТЕ-1 пункт 8.2 Договору викладено в наступній редакції: "У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. №256".

Умовами п. 10.3. Договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у томі числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Отже, суд вважає правомірними вимоги позивача про нарахування пені.

Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч. 3 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд взяв до уваги наступні обставини:

- ступінь виконання основного зобов`язання на рівні 57%;

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення боргу та інфляційних втрат;

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які задоволені судом;

- термін прострочення виконання основного зобов`язання є занадто тривалим, що унеможливлює зменшення пені у значному розмірі.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Можливість врахування справедливого балансу між інтересами кредитора та боржника випливає з правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Тому, суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення пені на 25 %, що становить 1 078 741,57 грн , тому стягненню підлягає пеня в сумі 3 236 224,74 грн.

Зменшення даних виплат за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного розрахунку заборгованості, доказів повної сплати боргу тощо.

Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене заявлений Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" позов підлягає задоволенню судом частково, з врахуванням вищевикладених мотивів щодо зменшення заявленої до стягнення пені.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України у повному обсязі (612 396,43 грн), оскільки зменшення суми пені не впливає на розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" (вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 2-Е, м. Вінниця, 21030, код 23110524) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код 20077720) 30 095 848,24 грн основного боргу за договором постачання природного газу № 3242/1718-ТЕ-1 від 25.09.2017 року, 2 035 045,82 грн 3% річних, 4 380 568,25 грн інфляційних втрат, 3 236 224,74 грн - пеня та 612 396,43 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 1 078 741, 51 грн пені.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та електронною поштою за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 12 квітня 2021 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)

3 - відповідачу (вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 2-Е, м. Вінниця, 21030)