Ухвала
від 07.04.2021 по справі 916/1841/20
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/1841/20

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого , Жукова В.С., Ткаченко Н.Г.

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2020 року (в частині відмови в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області)

та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2021 року

у справі № 916/1841/20

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

до Комунального некомерційного підприємства Пологовий будинок №7 Одеської міської ради

про стягнення 42 338,69 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.11.2020 року позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Пологовий будинок №7 Одеської міської ради на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 13422 /тринадцять тисяч чотириста двадцять дві/ грн. 96 коп. надмірно виплаченої пенсії та 666 /шістсот шістдесят шість/ грн. 33 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2020 у справі № 916/1841/20 ,залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2020 року (в частині відмови в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області) та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2021 року у справі №916/1841/20, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області; скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції; ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами п. 1 частини першої ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частини п`ятої ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Так, статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2 102 грн.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2 270 грн.

У п. 1 частини першої ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення надмірно виплаченої пенсії у сумі 42 338,69 грн. , що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб як у 2020 році - 210 200 грн. так і в 2021 році - 227 000 грн., а тому у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.

Водночас п. 2 частини третьої ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

У той же час необхідність відкриття касаційного провадження у справі скаржник обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення, оскільки стосується витрачання коштів Пенсійного фонду України.

Колегія суддів вважає, що доводи наведені в касаційній скарзі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції згідно з ч. 2 ст. 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Верховний Суд зазначає, що незгода із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність і про винятковість справи для Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області як і не може вказувати на таку обставину як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.

Визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: суспільний інтерес , значення для формування єдиної правозастосовчої практики , малозначні справи тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, та сталу судову практику щодо застосування норм права.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України ).

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а - г пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип правової визначеності . Однак, вказана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів а - г пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судом, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі немає.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Інші обґрунтовані доводи, за наявності яких Верховний Суд може відкрити касаційне провадження у малозначній справі, заявником не зазначено.

З огляду на наведене, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України , заявником не обґрунтовані.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2020 року (в частині відмови в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області) та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2021 року у справі № 916/1841/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Крім того у зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі, Суд не розглядає клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2021 року у справі № 916/1841/20.

На підставі викладеного та керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2020 року (в частині відмови в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області) та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2021 року у справі № 916/1841/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Ткаченко Н.Г.

Дата ухвалення рішення07.04.2021
Оприлюднено13.04.2021
Номер документу96172660
СудочинствоГосподарське
Сутьстягнення 42 338,69 грн

Судовий реєстр по справі —916/1841/20

Ухвала від 07.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Огороднік К.М.

Постанова від 12.02.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 14.12.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 03.12.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Рішення від 04.11.2020

Господарське

Господарський суд Одеської області

Бездоля Ю.С.

Ухвала від 26.10.2020

Господарське

Господарський суд Одеської області

Бездоля Ю.С.

Ухвала від 30.09.2020

Господарське

Господарський суд Одеської області

Бездоля Ю.С.

Ухвала від 15.07.2020

Господарське

Господарський суд Одеської області

Бездоля Ю.С.

Ухвала від 30.06.2020

Господарське

Господарський суд Одеської області

Бездоля Ю.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні