Постанова

від 07.04.2021 по справі 907/475/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 907/475/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Волковицької Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Продукти Карпат"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11 січня 2021 року (головуючий - О. В. Зварич, судді - С. М. Бойко, О. П. Дубник) і рішення Господарського суду Львівської області від 16 вересня 2020 року (суддя О. Д. Запотічняк) у справі

за позовом заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, Тячівської міської ради

до Колективного сільськогосподарського підприємства "Руськополівське",

за участю третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк", Фермерського господарства "Продукти Карпат",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , Фермерського господарства "Мала Голландія", ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Солотвино",

про припинення права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсним і скасування державного акту на право постійного користування землею, зобов`язання вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки,

Суть провадження та короткий зміст оскаржуваного судового рішення

1. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.02.2019:

- частково задоволено позов заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області (далі - прокурор). Припинено право постійного користування земельною ділянкою, яка перебувала в користуванні радгосп-заводу "Руськополівський" на підставі державного акта на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994 площею 1487,9 га. Визнано недійсним державний акт радгосп-заводу "Руськополівський" на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994.

- задоволено позов ПАТ "Комерційний інвестиційний банк". Частково припинено право постійного користування земельною ділянкою Колективного сільськогосподарського підприємства "Руськополівське" (далі - КСП "Руськополівське", відповідач) на земельну ділянку площею 1487,9 га. Скасовано державний акт радгосп-заводу "Руськополівський" на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК №00046 від 24.06.1994. Відмовлено в задоволенні вимог щодо повернення вказаної земельної ділянки Тячівській міськраді.

- задоволено позов Фермерського господарства "Продукти Карпат" (далі - ФГ "Продукти Карпат"). Припинено КСП "Руськополівське" право постійного користування земельною ділянкою площею 1487,9 га, яка перебувала в користуванні радгосп-заводу "Руськополівський" на підставі державного акта на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994, в частині 416,612 га. Скасовано державний акт радгосп-заводу "Руськополівський" на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994 в частині 416,612 га.

2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 вказане рішення скасовано в частині задоволення позовів прокурора та ПАТ "Комерційний інвестиційний банк", у задоволенні обох позовів відмовлено. Рішення місцевого суду в частині задоволення позову ФГ "Продукти Карпат" змінено, викладено резолютивну частину рішення щодо позовних вимог ФГ "Продукти Карпат" в іншій редакції: припинено КСП "Руськополівське" право постійного користування земельною ділянкою, яка перебувала в користуванні радгосп-заводу "Руськополівський" на підставі державного акта на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994, в частині 28/100 частини всього майнового комплексу, набуте згідно з договором купівлі-продажу від 04.05.2016, що становить 416,612 га від загальної площі земельної ділянки. Відмовлено в задоволенні позову в частині скасування державного акта на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994 площею 1487,9 га, виданого радгосп-заводу "Руськополівський", у частині 416, 612 га.

3. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 відмовлено у задоволенні заяви КСП "Руськополіське" про стягнення судових витрат.

4. Постановою Верховного Суду від 11.03.2020, зокрема частково задоволено касаційну скаргу КСП "Руськополівське", скасовано рішення господарського суду Закарпатської області від 22.02.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 в частині вирішення позовних вимог ФГ "Продукти Карпат", справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 залишено без змін. Скасовано додаткову постанову від 04.11.2019, а питання розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №907/475/17, передано на вирішення суду першої інстанції за наслідками нового розгляду справи.

5. За результатами нового розгляду ухвалою господарського суду Львівської області від 03.09.2020, яке набрало законної сили, позов третьої особи - ФГ "Продукти Карпат" до КСП "Руськополіське" залишено без розгляду.

6. КСП "Руськополівське" подало до суду першої інстанції заяву про відшкодування судових витрат, які складаються із: 17 529 грн. судового збору, 53 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 1 855 грн. витрат у зв`язку з виконанням вимог ухвали суду апеляційної інстанції, які заявник просив розподілити між прокурором, позивачами та третіми особами з самостійними вимогами на предмет спору пропорційно до заявлених ними позовних вимог.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

7. Рішенням господарського суду Львівської області від 16 вересня 2020 року, зокрема: частково задоволено клопотання КСП "Руськополівське" про відшкодування судових витрат. Стягнуто на користь КСП "Руськополівське": з прокуратури 9938,60 грн.; з ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області 338,60 грн.; з Тячівської міської ради 338,60 грн., з ПАТ "Комінвестбанк" 5845,47 грн., з ФГ "Продукти Карпат" 2922,73 грн. (судовий збір та поштові витрати пропорційно до заявлених до відповідача вимог). Відмовлено КСП "Руськополівське" у стягненні іншої частини судових витрат.

8. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11 січня 2021 року частково задоволена апеляційна скарга КСП "Руськополівське", рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнутої з ФГ "Продукти Карпат" суми понесених КСП "Руськополівське" судових витрат. Стягнуто з ФГ "Продукти Карпат" на користь КСП "Руськополівське" 16 446,73 грн.

9 . Погодившись зі здійсненим судом першої інстанції розподілом витрат відповідача по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд натомість констатував, що місцевий суд безпідставно не вирішив питання відшкодування за рахунок ФГ "Продукти Карпат" витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в сумі 10 000 грн. та 3 524 грн. сплаченого останнім судового збору за подання касаційної скарги

9.1 . Так, апеляційний суд установив, що правнича допомога надавалась відповідачу адвокатом Аваєвою Н.В. на підставі договорів про надання правової допомоги №05/03 від 23.05.2019, №05/03, 05/04 від 23.05.2019, які хоча частково і відрізняються нумерацією, проте є ідентичними за змістом, тобто є одним і тим же договором. Вартість витрат на правову допомогу у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду та їх деталізація відображена у підписаному сторонами акті приймання-передачі послуг від 13.03.2020, який містить посилання на договір №05/03, 05/04 від 23.05.2019, а також рахунку-фактурі від 13.03.2020. Оплата послуг підтверджується квитанцією про отримання готівки.

9.2. Дослідивши зміст та вартість заявлених до відшкодування витрат, врахувавши зміст постанови Верховного Суду від 11.03.2020 у даній справі та обсяг касаційного оскарження відповідачем судових рішень, вимоги частини 5 статті 130 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що такі витрати відповідають вимогам щодо обгрунтованості і розумності, а отже підлягають стягненню з ФГ "Продукти Карпат".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10 . Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями щодо розподілу судових витрат, ФГ "Продукти Карпат" звернулося з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви відповідача про відшкодування судових витрат у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги (узагальнено)

11. Суд не врахував правову позицію Верховного Суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 06.10.2020 у справі №922/376/20 щодо застосування статей 126, 129 ГПК України. Так, за наявності заперечень сторони проти розподілу судових витрат на правничу допомогу суд може обмежити їх розмір з огляду на пропорційність до предмета спору та розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Натомість апеляційний суд дійшов помилкового висновку про ідентичність наданих відповідачем договорів про правову допомогу №05/03 від 23.05.2019, №05/03, 05/04 від 23.05.2019, тоді як акт приймання-передачі послуг від 13.03.2020 на переконання скаржника стосується іншого договору під номером 05/04 (05/03) від 23.05.2019, який у матеріалах справи взагалі відсутній. Отже, відповідний акт не може підтверджувати надання послуг правової допомоги у даній справі. За відсутності належних доказів надання правових послуг, їх вартості та розміру, апеляційний суд відповідно до наведених висновків Верховного Суду мав відмовити у їх відшкодуванні.

12 . Сума заявлених витрат на правову допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 10 000 грн. перевищує заявлені відповідачем витрати в суді апеляційної інстанції, тобто є явно завищеною, не відповідає критерію реальності, розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції

13. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

14 . При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Вказані висновки щодо критеріїв, які мають бути дотримані при вирішенні питання про відшкодування судових витрат, є усталеними у судовій практиці Верховного Суду. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

14.1 . У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

15. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

16. Відповідно до статті 19 вказаного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

16.1. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

16.2 . Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини .

16.3 . Разом із тим, господарським процесуальним законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

17 . Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

17.1 . Частинами 2 - 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

17.2 . Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

17.3 . Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

17.4. Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

17.5 . У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

17.6 . За змістом положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

17.7 . Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

18 . У даній справі суд апеляційної інстанції встановив, що: (1) надання адвокатом Аваєвою Н.В. правової допомоги відповідачу здійснювалось на підставі договору про надання правової допомоги від 23.05.2019, а надані відповідачем примірники договору хоча і відрізняються нумерацією, проте є ідентичними за змістом; (2) витрати на правову допомогу в суді касаційної інстанції були деталізовані у акті приймання-передачі послуг від 13.03.2020, який містить посилання на відповідний договір про надання правової допомоги. При цьому судом не встановлено наявності клопотання ФГ "Продукти Карпат" про зменшення суми судових витрат на правову допомогу.

19. Урахувавши обсяг та співмірність заявлених витрат, їх обґрунтованість та розумність, зміст постанови Верховного Суду від 11.03.2020 у даній справі та обсяг касаційного оскарження відповідачем судових рішень, вимоги частини 5 статті 130 ГПК України, а також відсутність заперечень ФГ "Продукти Карпат" щодо розміру таких витрат, апеляційний суд дійшов висновку про доцільність їх стягнення з ФГ "Продукти Карпат" у заявленому відповідачем розмірі.

20 . Отже, приймаючи рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, у системному зв`язку із вищенаведеними правовими положеннями, наведеним відповідачем розрахунком витрат на правову допомогу, наявними у матеріалах справи доказами, з огляду на фактичні обсяги наданих стороні послуг правничої допомоги, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності, з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, дійшов обґрунтованого висновку, що заявлена сума витрат відповідача у загальному розмірі 16 446,73 грн. (з урахуванням судового збору) є такою, що підтверджена наданими доказами. Визначена судом сума витрат на адвокатські послуги у 10 000 грн. не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на їх виконання, та обсягом наданих адвокатом послуг.

21. Верховний Суд у межах наданих процесуальних повноважень не встановив недотримання апеляційним судом порядку розподілу витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням вимог частини 4 статті 126 ГПК України, а також критеріїв, визначених в усталеній судовій практиці Верховного Суду.

22. При цьому обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо на предмет їх відповідності статті 129 ГПК України, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

23 . У зв`язку з чим Суд відхиляє доводи касаційної скарги в пунктах 11, 12 Постанови як такі, що спрямовані на заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та переоцінку доказів у ній, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, який відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24 . Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ

25. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

25.1. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

26 . Наявності визначених законом підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції скаржником не доведено.

27 . Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

28. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Продукти Карпат" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 11 січня 2021 року у справі № 907/475/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Волковицька Н.О.